Вірш – Там можна вічно жити

У вись взлетіти б,
Розправивши широко крила.
Там можна вічно жити,
Була б лише пташина сила.
Так легко, стримано та ніжно
Відчути б на собі той дотик вітру,
Який звабливо пестить моє тіло,
Не знаючи, що хоче він: війни жорстокої чи просто миру.
Прозорістю б легкою закрити очі.
Що варто ще зробити?
Можливо знов віддатись насолоді?
Чи, як самотній вовк, на місяць повний “вити”?
Стою над прірвою.
Вперед податись чи відступитися назад?
Чи стати зовсім іншою
Й не рухатись ніяк?
Всі сторони рвуть душу,
Так різко, без жалю та без згоди.
Якщо я сильна, то боротись мушу,
Інакше – не позбавитись мені негоди.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Вірш – Там можна вічно жити