Вірш Василя Голобородька – Площею прогулювалося кільканадцять

Related posts:

1. Вірш Василя Голобородька – Без імені Викрали моє ім’я (не штани ж – можна і без нього жити!) І тепер мене звуть Той, у кого ім’я викрадено. Я вмію сіяти і мурувати білі стіни, І коли я посію, то всі дізнаються, що сіяв той, У кого ім’я викрадено, А на білих стінах я завжди пишу : Стіну вибудував той, у кого […]...
2. Вірш Василя Голобородька – Все переплутане Все переплутане : Голуби зліталися на бойовище І скльовували очі мертвим воякам Круків підгодовували на площах Малювали як вони цілуються дзьобами І співали про них пісень Хіба перелякаємося тільки здивуємося І проженемо голубів із мерців Бо жаліємо круків...
3. Вірш Василя Голобородька – А нам би не ходити далі А нам би не ходити далі, Де стежки під назвою : щоб заблудився. Зараз вони рівні й гладенькі – коч котися – А далі ховаються під широке листя трав. Або виведе на кручу перед проваллям і щезне, Бо далі стежка під назвою : щоб не повернувся....
4. Вірш Василя Голобородька – А той літак А той літак, що летить до країни соняшників, Не здійснить посадки, бо там немає аеродромів, А моя підказка, що той літак, Як лелека, може сісти на хату, Або, як жайворонок, у поле, Чи, як бджола, просто на соняшник, Безглузда, як моє себезаспокоєння....
5. Вірш Василя Голобородька – Щоб мені боліло Щоб мені боліло, я відчинятиму правдиві двері, А зайду зовсім не туди, куди йшов. І тоді з’явиться біль, і я не знатиму, Куди сховати ту блискучу монету, Щоб і сам не бачив : Зашити в пухову перину, Кинути в копицю сіна Чи покласти на дорозі, щоб сороки вкрали? Виміняю мою блискучу монету на коника, Зачну […]...
6. Вірш Василя Голобородька – Він опанував розуміння Він опанував розуміння Стислого кулака Коли п’ять річок як пальці Текли в одне море А на долоні плавали кораблі А з розщепленого кулака Пальці течуть у різні боки І долоня стає пустелею Про це він уже знав...
7. Вірш Василя Голобородька – У жовтім колоссі У жовтім колоссі Живуть птахи із жовтими крилами Яких немає в жодного птаха Повіє вітер Птахам захочеться полетіти Зніметься усе поле і полетить Щоб послухати жовтих пісень Змайструю клітку І посаджу туди одного птаха Поле полетить Всього не спіймаю Одному птаху боляче на самоті...
8. Вірш Василя Голобородька – Сьогодні він знайшов дещо Сьогодні він знайшов дещо Воно було дешеве І декому непотрібне Знахідку він заховав глибоко А потім (я чув) Заходився гострити ножа Готувався перерізати півневі горло Щоб не настало завтра...
9. Вірш Василя Голобородька – Називаємо вогнем невогонь Називаємо вогнем невогонь Тішимося тим щоденно Молимося вогню що вмер – птахи замовкли – У кожного є світильник Але помиляємося Бо в жодному немає олії – птахи відлетіли – На кострище сходимося Щоб позичати іншим жар Але знаходимо попіл – птахів не було –...
10. Вірш Василя Голобородька – Хай слово тоді умре Хай слово тоді умре, Хай забудеться все сказане і написане. Хай вмовкнуть радіо і промовці, І перестануть виходити органи брехні – газети, І згорять бібліотеки – ці кладовища Засушених метеликових слів. Тоді в лісі випаде сніг І людина вийде зустрічати другу І пташка, що живе в білому лісі, Покладе одне крило на одного, А друга […]...
11. Вірш Василя Голобородька – Мушлею йому споконвіку Мушлею йому споконвіку Хотілося ліпитися до дна корабля Він ставав мушлею і ліпився дуже щільно Що вже й не відірвеш було І ніхто йому не сказав що він не мушля А корабель у цьому морі...
12. Вірш Василя Голобородька – Вона спершу поклала Вона спершу поклала мені на спину шафу Із сукнями і черевиками Вихідними і буднями Газетами і трамваями До ноги шовковою стрічкою прив’язала ліжко Щоб я став схожим на в’юченого віслюка І на пса на прив’язі І на нормального чоловіка нарешті Це зробила моя дружина Я довго не знав як боротися з тією поклажею А потім […]...
13. Вірш Василя Голобородька – Ти живеш у далекому білому місті Ти живеш у далекому білому місті, На високому поверсі, Твій будинок примітний : Там неоновий напис холодним світлом Видніється вдень чіткими літерами з газети, Вночі – криштальниками солі з Чумацького Шляху. Чи ти бачиш мене? Я хоч і живу у низенькій хаті – притисненій небом І вічністю до землі – Та є ж і у […]...
14. Вірш Василя Голобородька – Сліпі падають до ями своїх очей Сліпі падають до ями своїх очей. Малярі малюють на полотні рямці, По них малюють іще рямці, За ними мертвого коня у білому полі. Шириться презирство до приручених тварин : Діти ловлять білих звіряток за хвостика І випивають з них молоко. Стіни ростуть, І я вже не дотягнуся Покласти випалого із гнізда ластів’ятка....
15. Вірш Василя Голобородька – А тоді я розкажу тобі на вухо А тоді я розкажу тобі на вухо Метеликові крила Прошепчу оксамит із моху Скажу мед тобі на вухо І ти узнаєш Який я ніжний і лагідний...
16. Біографія Василя Голобородька ГОЛОБОРОДЬКО ВАСИЛЬ ІВАНОВИЧ 1945 (7.04) Любов до свого народу, батьківщини проявляється у поетів по-різному. Виражається вона не тільки у схилянні перед героїчним минулим та чеснотами України. Часто поети гострим словом таврували недоліки свого краю, недалекоглядність народних мас, бажаючи добра усім. Так, Леся Українка не побоялася назвати свій народ покірним рабом за те, що він “На […]...
17. Поетична творчість Василя Голобородька У поезіях Василя Голобородька ожив прадавній світ української казки, пісні, обрядів, у них використовуються елементи фольклору. А ще поет пробує осмислити наше непросте життя, побачити в ньому себе і своїх сучасників, передати відчуття і переживання. “Кожен народ відображає дійсність через мову і культуру, тому дійсність… відображена в українській мові, є унікальною… ” – писав В. […]...
18. Вірш Фільм Кіно Якби вкінці життя дали касету, Касету – відео життя твого, То можна було б глянути все-все то, Що хочеш, із дитинства раннього. Якби була можливість промотати: Вперед, назад, вернутися, як птах. Як ми хотіли вчитися літати, Не вміючи стояти на ногах? Якби згадати все від матері грудей, Від перших кроків, що нога ступила, До […]...
19. Клавіші життя … А клавіші ще довго не здавались. І з ними час провів нерівний бій. Слабкіші вже давно зірвались; Сильніші награвали “Амелі”… Вони ще не забули дотик польців, А їх тут безліч в вічності було… Упевнених в собі й блукальців, Яких життя у нетрі завело. Вони ще не забули звук мелодій І стукіт серця кожного із […]...
20. Павло Мовчан – Одміни Сніг згинув так, як і прийшов – Ніхто за ним не біг, не плакав. Одна осталася ознака: Блакить збігала з підошов. Його топтали цілу ніч Червоні коні басовито, Його ганяли по струні Позмінно скрипалі сердиті. І згинув сніг. Блакитний шлях Аж за село котивсь поволі; І синій цукор на столах Зернивсь в солянках замість солі....
21. Вірш – “Приходили до братської могили ветерани” Поважно, тихою ходою Вже майже сім десятків літ Приходили до братської могили ветерани На свій черговий переможний зліт. Немов на перекличку в день святковий Ви йшли гуртом не відчуваючи ходи, Але чомусь сьогодні одягнувши нагороди Прийшов до обеліска лиш один. Давно вже відгриміли громи-блискавиці Давно вже відшуміла куль гроза, Але тобі те пекло й досі […]...
22. Вірш про війну (вірш до дня Перемоги) В огонь закутана земля, Червоні маки, як жар, багровіють, Клич бойовий долітає здаля, Голі згарища де-не-де тліють. Юний хлопець іде з автоматом, Він один – із полону утік І тепер у загін із докладом Поспішає, як горний потік. Він долає і голод, і втому І, навчившись на біль не зважать, По дорозі заходить додому – […]...
23. Вірш Миколи Руденка – Старі алтайці Райцентр давно вже переніс Свій цвинтар на далекі схили. А тут пустирище для кіз Та дві чи три чиїсь могили. Сухий бузок, суха трава Та заржавіла огорожа. Та дереза напівжива І осокори, мов сторожа. Сюди й придибали вони Від скель крутого Бабургана. Мов клоччя – пасма сивини, В очах – утома і догана. Кому догана […]...
24. Душа нашого народу – рідна мова (за поезією В. Голобородька “Наша мова”) Думаю, що проблема мови не залишає байдужими багатьох громадян нашої країни. Зараз ще не всі вважають українську мову рідною. Тому що вони звикли до російської, навчали дітей та онуків говорити мовою міжнаціонального спілкування. Мабуть, рідко знайдеш такий народ, який не поважав би своєї мови. Але якщо ми претендуємо на роль цивілізованої держави, то мали б […]...
25. Вірш Миколи Руденка – На відкритті пам’ятника Марусі Богуславці Були у бронзі королі й поети, І, вибачте, улюблені хорти. Та серед людства цілої планети Де й хто увічнив подвиг доброти? Не Жанна д’Арк, що кличе до походу, Із орачів гуртуючи полки, А та, що кидає вінки у воду – Й нічого більше… Росяні вінки. Їй, видно, тільки це від Бога дано, Та лиш у […]...
26. Вірш Тараса Шевченка – В казематі (співає Скрябін) Мені однаково, чи буду Я жить в Україні, чи ні. Чи хто згадає, чи забуде Мене в снігу на чужині – Однаковісінько мені. В неволі виріс меж чужими, І, не оплаканий своїми, В неволі, плачучи, умру, І все з собою заберу, Малого сліду не покину На нашій славній Україні, На нашій – не своїй землі. […]...
27. Вірш – Звертаюся до тебе друже Мій давній друже – Світ, Вкраїно Віршем не можна передати Той біль, ту жаль за Україну А з спогадів лиш мить забрати, І все зібрати воєдино Та вірш прекрасний написати, Я зараз в спогади полину І буду правдоньку шукати. Коли ж задумаймось про волю? Коли ж щасливії будем? А серце ранене до болю, А серце […]...
28. Вірш Миколи Руденка – Шанують лиш того народи Шанують лиш того народи, Хто власну ниву розорав. Талант – це вогнище Свободи На тлі нікчемних рабських вправ. Це Слова горде володіння, Де дух народний не зачах. Талант без мужності – падіння В земного людства на очах. Коли ж ми всі схиляєм лоба Біля чиновного стола, Де доля діда-хлібороба Для себе прав не здобула? А […]...
29. Вірш Миколи Руденка – Геоцентризм Я знову чую не нову розмову, Поза якою пустка і пітьма: Земля – одна на всю Світобудову Жива планета, іншої нема. А хтось зітхає так глибокодумно, Немовби зауважити хотів: – Це дуже сумно. Боже, як це сумно! Адже ж цей світ – Не кращий із світів… Тим часом той, хто ловить у тенета Сліпої влади […]...
30. Минуле сьогодення і майбутнє українського народу в поезії В. Голобородька “Ми йдемо” (народився 1945 року) Народився на Луганщині. Після закінчення школи працював на шахті. Навчався в Київському державному університеті ім. Т. Г. Шевченка, Донецькому університеті, звідки був відрахований через заяву про впровадження української мови викладання. Працював на різних роботах. Поет. Почав друкуватися з 1964 р. Побачили світ збірки “Летюче віконце” (1970, США), “Зелен день” (1988), “Ікар на […]...
31. Вірш Миколи Руденка – Зустріч з ковилою Я через гору йшов. І на горі, Що пойнята бузковою імлою, – Отам, де скелі кришаться старі, Негадано зустрівся з ковилою. Було це так далеко від степів Причорноморських – десь біля Китаю. Але здалось: на жайворонка спів Я через рідні ниви завертаю. А він дрижить під хмарою – мала Іскринка пісні,- так дрижить, тріпоче, Немов […]...
32. Вірш Миколи Руденка – Комета Галлея Вона прийшла, поштарка неба, З таких віддалин світових, Що мір і знань замало в тебе, Аби щось мовити про них. Ти де була? Від кого вісті? Летіла скільки днів, годин?.. І астрономи, мов кліністи, Вивчають склад її тканин. Вся машинерія космічна (Ракети, роботи, зонди) Вишукує: ти органічна Чи крига з мертвої води? Чи не вона […]...
33. Вірш на пісню “Тартак – ти подумай” Ми щодня прокидаємось і дивимось в небо, На всіх задивляємось, живемо “як треба”, Насміхаємось з тих, хто зробити щось хоче Для свого життя, з тих, хто в небо шепоче. Сумніваємось в виборі свого початку, На прощанні робимо фото, як згадку. Ми радієм і плачемо, граєм зі словом, А почуття наші стали давно в горлі комом. […]...
34. Вірш Миколи Руденка – Хліб тридцять третього Жила Вкраїна. Плакала, стогнала. Проте я твердо свідчити берусь: За всі віки безхліб’ям не загнала Нікого в землю Україна-Русь. Від тих часів, коли з’явилось рало, Голодних мук не відало село. Хай неврожай – та люди не вмирали: З двадцятим віком лихо це прийшло. Ми ледь живі верталися зі школи – Де кропиви іще з десяток […]...
35. Вірш – А знаєш як болить у мене в серці? А знаєш як болить у мене в серці? Не знаєш… бо ніколи не боліло… Не відкривав душі своєї дверці І серце твоє ні за ким не мліло. Подумай, уяви лиш, що хтось любить Тебе більш за усе на цьому світі, Байдужістю твоєю себе губить, Не дже від тебе подарунків й квітів… А лиш чекає крапельку […]...
36. Вірш Миколи Руденка – Світ крізь сльозу Світ крізь сльозу – то зовсім інший світ: Адже ж сльоза – не скельце і не лупа. Давно забута мазанка-халупа Від тебе раптом зажадає звіт. І ти їй понесеш всього себе – Туди, де забринів твій перший виток. Твого життя не вельми мудрий звиток Вона у глині вимне й прошкребе. Збагнеш: це лоно неньки, далебі […]...
37. Вірш Миколи Руденка – Феномен людини Як тільки душу виповнить мою Космічний подих в зоряні години – Перед обличчям Всесвіту стою, Дивуючись феномену людини. Де, як вони вміщаються в мені – Сонця, сузір’я і оці тополі? Можливо, тільки звуком на струні Вони існують у всесвітнім полі? А може, й сам я звук, що дотепер Летить астральним зойком над лісами?.. В живій […]...
38. Вірш Тараса Шевченка – Подражаніє сербському Наїхали старости Й молодик за ними; Вони собі пішли в хату З батьком розмовляти; А я в його, молодого, В того чорнобривця, Беру коня, та й нічого – Веду до криниці. Кінь утомлений, копита Розкуті, розбиті, Сіделечко мережане Зопсуте, невкрите. “Скажи, коню, до кого це Ви так нагло гнались?” “до якоїсь чорнобривки Всю ніч майнували”. […]...
39. Вірш – “Єдине” Вдивившись у небо я бачу, як його затягують хмари Вдивившись у світ я бачу, як його затьмарюють гроші і влада Вдивившись у душу не бачу нічого… Лиш мертві надії замотані в сірі безколірні хмари… Це все що я маю, ці мертві надії, ці сірі безколірні хмари… І сум огортає, надії вмирають вже сонце не сяє […]...
40. Проблематика психологічної новели Василя Стефаника “Новина” Проблематика психологічної новели Василя Стефаника “Новина” Оригінальність новел Стефаника полягає ще, як відзначив Іван Франко, у новому способі “бачення світу крізь призму чуття і серця не власного, авторського, а мальованих автором героїв”. Стефаник живе інтересами своїх героїв, глибоко співчуває їм. “Всі нариси Стефаника, – підкреслювала Леся Українка, – пройняті тим животворним духом співчуття автора до […]...