Вірш – Відповідь

Насправді не люблю, насправді не кохаю
Насправді не обманював тебе
Я полюбив свій спокій і словесні зграї
Нічого душу непокірну не займе

Але сьогодні, знаєш, я закоханий у вечір
Але сьогодні, чуєш, я говорю про любов
І в цю секунду ти приходиш не до речі
І в цю секунду я іду до неї знов

До тої, хто мене полюбить з синім оком
До тої, хто мені завяже рани на душі
І з нею спати ляжемо отут і тільки двоє
І лиш для неї я писатиму датовані вірші

Вона така ж чорнява й кароока
У неї посмішка і янгол на губі
Вона прямує вільним і тендітним кроком
І родинка у неї теж є на щоці

Та знаєш, щось у ній не те, і щось мене лякає
Як той налитий місяць зиркає з-за хмар
І в тому погляді майбутнє проминає
І в тих очах немає спокою примар

Та я признаюсь, що кохаю лиш її
Таку подібну, і такі подібні очі
Моя ти Музо, стоголосся в німоті
Не замовкай, будь ласка, я не хочу.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Основний зміст твору пан та собака.
Ви зараз читаєте: Вірш – Відповідь
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.