Вірші українських класиків про природу – дивувалась зима (Збірка)


1971 рік, видавництво “Веселка”
Для дошкільного віку
Автори: Українка Леся, Щоголів Яків, Франко Іван, Шевченко Тарас

Леся Українка
СПИТЬ ОЗЕРО…
Спить озеро, спить ліс і очерет.
Верба рипіла все: “Засни, засни… “
І снилися мені все білі сни:
На сріблі сяли ясні самоцвіти,
Стелилися незнані трави, квіти,
Блискучі, білі… Тихі, ніжні зорі
Спадали з неба – білі, непрозорі –
І клалися в намети… Біло, чисто
Попід наметами. Ясне намисто
З кришталю гран і ряхтить усюди…
Я спала. дихали так вільно груди.
По білих снах рожевії гадки
Легенькі гаптували мережки,
І мрії ткались золото-блакитні,
Спокійні, тихі, не такі, як літні…

Яків Щоголів
ЗИМНІЙ РАНОК
Я люблю веселий ранок
Холоднючої зими,
Як на двір, на стіни, ганок
І на шлях за ворітьми

Упаде із неба промінь,
Дим пов’ється з димарів,
На току підніме гомін
Зграя галок і граків,

Школярі свої гринджоли
З повіток подостають
І по вулиці, мов бджоли,
До сугорка загудуть.

Сніг ясним кришталем блище
Лютий холод допіка,
Сонце вгору плине вище,
Та не гріє здалека.

Олександр Олесь
ЯЛИНКА
Раз я взувся в чобітки,
Одягнувся в кожушинку,
Сам запрігся в саночки
І поїхав по ялинку.

Ледве я зрубати встиг,
Ледве став ялинку брати,
Як на мене зайчик –

плиг!
Став ялинку віднімати

Я сюди, а він туди.
“Не віддам, – кричить, – нізащо!
Ти ялинку посади,
А тоді рубай, ледащо.

Не віддам і не проси!
І цяцьками можна гратись.

Порубаєте ліси, –
Ніде буде і сховатись.

А у лісі скрізь вовки,
І ведмеді, і лисиці,
І ворони, і граки,
І розбійниці синиці”

Страшно стало… “Ой, пусти,
Не держи мене за поли!
Бідний зайчику, прости!
Я не буду більш ніколи!”

Низько-низько я зігнувсь
І ще нижче скинув шапку…
Зайчик весело всміхнувсь
І подав сіреньку лапку.

Іван Франко
ДИВУВАЛАСЬ ЗИМА
Дивувалась зима,
Чом це тануть сніги,
Чом льоди присли всі
На широкій ріці?

Дивувалась зима,
Як посміли над сніг
Проклюнутись квітки
Запахущі, дрібні?

І найдужче над тим
Дивувалась зима,
Що на цвіт той дрібний
В неї сили нема.

Тарас Шевченко
ВСТАЛА ВЕСНА
Встала весна, чорну землю
Сонну розбудила,
Уквітчала її рястом,
Барвінком укрила.

І на полі жайворонок,
Соловейко в гаї землю,
Убрану весною,
Вранці зустрічають…



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Щастя людини у новелі момент.
Ви зараз читаєте: Вірші українських класиків про природу – дивувалась зима (Збірка)