Василь Стус – Менi здається, що живу не я

Менi здається, що живу не я, А iнший хтось живе за мене в свiтi В моїй подобi. Нi очей, нi вух, Нi рук, нi нiг, нi рота. Очужiлий В своєму тiлi. I, кавалок болю,

Дмитро Павличко – “Хочу тебе цілувати. Рятунок… “

Хочу тебе цілувати. Рятунок Є в поцілунках від смерті. Бери Келех негайно, бо звітріє трунок – Більше на нього не буде пори. Це невагомість. Легкі і прозорі Стали печалі й турботи. Земля Нас відпустила.

Юлія Холод – У чому самотність змірюєш?

У чому самотність змірюєш? У свічах, чарках, недопалках? В словах, у які ще віруєш, Чи в мріях, які вже в попелі? Роками, віками, милями? Рядками або трикрапками?.. Гарячого жалю хвилями, Холодної туги знаками… Не

Микола Руденко – В дитинстві бачив я на кладовищі

В дитинстві бачив я на кладовищі: З могил стовпи вставали вогняні. Вони здіймалися все вище й вище- І серце жахом зводило мені. Хіба ж я знав, що вся Земля – Могила?.. На Північ дивлячись,

Таня Гелетюк – дві вічності

Занадто свята, щоб тебе полюбити, Занадто свята, щоб жити мріями. Занадто праведна, щоб тебе бентежити Шаленими снами і довгими віями. Я зіграю на білих клавішах Мелодію спілої осені І очі твої заблищать Такі сірі

Герасим’юк Василь – Невже празниковий розходиться люд?

Невже празниковий розходиться люд? Не свято, а битва. Я можу молитись Тобі тільки тут, Хоч це – не молитва. Не треба трембіт. Люд пішов, як під лід, В слова, як в рекрути. Я виріс

Соломія Синиця – Скажи, ти думаєш про мене

Скажи, ти думаєш про мене У мовчазних обіймах тиші, Коли тьмяніє світло денне, І вітер місяця колише? Коли світанок на порозі Іскриться сонячним промінням, Берези іній плетуть в коси, А ти… Чий образ ти

Павло Мовчан – Травневий сніг

І потягло дощем зі снігом впереміш; Плющить лискучий шлях, мов вивернув леміш Широку борозну – через усе село, І в неї каламуті натекло… Пробовтавсь віз, сівалка пропливла – Бруківку стерту затягла смола. І, стріпуючи

Юрій Іздрик – Ніч така місячна

Ніч така місячна – виють тінейджери Плачуть коти божеволіють пси Ниє душа десь в куточку за ребрами Від передозу краси Ніч така місячна зоряна ясная Око пітьми просто в вікна глядить Око пітьми невимовно

Час повернути назад неможливо

Час повернути назад неможливо, Спогади – все, що тепер у нас є. Й тільки сьогодні трішки тужливо, Згадує все серце моє. Я відпускаю всі сльози й образи, Хай відлетять вони в небуття, Ми вже