Василь Стус – О, скільки слів, неначе поторочі!

О, скільки слів, неначе поторочі! І всі повз мене, ніби кулі, б’ють, І всі мою живу минають суть, А тільки строчать, строчать, строчать, строчать. А я іду – крізь ці слова облудні, Незнані досі.

Таня-Марія Литвинюк – Світ так вибрав і вирішив

Світ так вибрав і вирішив – жити тобі в цей час. Ворожити на мир і війну, на обійми-набої. Світ дорослий і мудрий, він знається в цих речах. Береженого Бог береже. Бережи свого Бога. Світ

Яновський Юрій – Епіграфи з роману “Чотири шаблі” (Пісня сьома)

Голос: Ми путь свою пройшли, як гагаган, Що з неба од зорі схилив орбіту. У ніч, у млу, у біль, у дикий лан Летіло непідковане копито! Дихання моря пестило фрегат. Широкий вітер з півдня

Сергій Жадан – Заходь за мною в сніг

Заходь за мною в сніг. Тримайся міцно руки. Я б вибрався звідси, якби я міг, Ніч рвучи на шматки, Пройшов би потойбіч зими, Вийшов би поміж димів, Заговорив би серце пітьми, Якби говорити вмів.

Поема Миколи Руденка – Рогніда і Володимир

1 Буває, нами володіє Не хід планет, а звук Легкий. Завваж: якби не ця подія, Світ був би зовсім не Такий. Кого історія впечата В свої скрижалі – хто це Зна? Жили у Полоцьку

Леся Українка – Весняні співи

(Спогад) Зима була надворі, давно вже сніг покрив зеленую руту, а мені в думці чогось весняні спогади стоять, весняні співи бринять!.. Чого се так? – не знаю. Хто знає, чого йому часом веселого літнього

Павло Глазовий – В кого батько розумніший

Сперечаються хлоп’ята, жваві дошкільнята. – А наш татко розумніший за вашого татка! – Чого ж це він розумніший? – Того, що наш татко Грошей вашому позичив отако багато. – Не хвалися, бо розуму в

Богдана Лапченко – Іноді ми забуваєм про всесвіт

Іноді ми забуваєм про всесвіт, Рідні мотиви більш не звучать. Що нам до них? Наше серце замерзло, Вкрилося льодом, хіба вам не знать? З’їлося цвіллю і затхло навіки Все, що було колись дуже близьким.

Яновський Юрій – Епіграфи з роману “Чотири шаблі” (Пісня четверта)

Голос: Бригади кінної сувора честь Не може падати або згасати! Життя тече, рушниця тре плече, Перетомилися в боях солдати. Далекий край – його таємний док – Пливе мінливо і росте туманом. В патронах порох

Замкнулось коло

Очами – бачу, Мозком – розумію, А серцем – плачу, Бо повернуть тебе, не вмію… Ну, що скажеш? Друг? Тебе від мене нудить? Замкнулось коло, і навкруг, Життя мене все водить, водить… І, що