Богдана Лапченко – Ти – свідок вчорашніх баталій

Ти – свідок вчорашніх баталій, Ти – висновок правильних дій. У світі занадто реальнім – Нащадок несправжніх месій. Слова твої легші за вітер, А дії – то вже й поготів. Цвітуть на полях мертві

Андрій Любка – Потоком

З кожним днем усе важче чинити спротив Імпотенції духу яка наростає Іноді прокидаюся вночі Ніби у теплій воді Ось я чую як вона хлюпає Ось відчуваю цей морок Вода у камінні і я у

Андрій Любка – Час від часу

Час від часу варто щось змінювати У своєму житті. Наприклад, прокидатися Зранку і виходити в прохолоду балкону, Курити “Мальборо” й думати. Думати про цей в’язкий туман, про перші ранкові Маршрутки, про чергову тріщину в

Іван Вовчок – Твої руки зігріті чужим теплом

Твої руки зігріті чужим теплом Серце бється заради погляду, А душа мріє бути поруч, разом Та мені не приборкати холоду… Ти холодна до мене та всеж, Я смиренно до цього ставлюся. Бо моїм почуттям

Павло Мовчан – “Не навмання, а полем навпростець… “

Не навмання, а полем навпростець… Холодить щоки дощик-сіянець, І мокрий холод обнатужив плечі, А під ногами хлюпіт мокротечі. О чорноземле, тванна, глейкувата. Повітря у легенях так багато, Що, висмикнувши ноги, вознесусь, На тіло відвологле,

Українське альфреско – Ліна Костенко

Над шляхом, при долині, біля старого граба, Де біла-біла хатка стоїть на самоті, Живе там дід та баба, і курочка в них ряба, Вона, мабуть, несе їм яєчка золоті. Там повен двір любистку, цвітуть

Час додому, час (народна пісня)

Час додому, час, Час і пора! Буде мене мати бити, Та нікому боронити,- Час додому, час, час, час, час, Час додому, час! Додому іду, Як риба пливу. А за мною, молодою, Сім кіп хлопців

Микола Вінграновський – ОдійдЕ, і вишневі сади одійдУть

Одійде, і вишневі сади одійдуть, Одійде, і моя біля тебе пора одійде, Не одійде, не знаю, але не одійде, Оте люблене раз на плечі, на щоці, на устах. Одійде, і вишневі сніги одійдуть, Одійде,

Микола Руденко – Татарин

Ніби душу лікую від давніх ошпарин – Років сорок це лихо забути велю: У багнюці конає побитий татарин, Його руки мотуззям зап’яті в петлю. Я не знаю за віщо дядьки завелися – Дико люди

Павло Мовчан – Погляд крізь магічний кристал

Чаклун безвухий та облудний Крізь камінь пильно прозирав, І бачив жовтий степ безлюдний, Сухий курай, щетини трав. Серпи іржаві, роги смерті, Квадрати, кола та хрести, І б’є пісок з джерел роздертих, Яскраво б’є до