Володимир Лучук – Півень (Загадка)

Стоїть півень на плоті У червонім капоті. Стоїть, а не піє, Певне, що не вміє. Проте знає Справу хитру – Показує Напрям вітру. (Флюгер)

Dreamer Lv – Я проклинаю бісову війну!

Я проклинаю бісову війну! Над головою вистріли гармати, Що душі забирають у пітьму. Чекає у сльозах на сина мати. Я проклинаю бісову війну!! Знов молоді у бій ідуть солдати. Бо Україну мають лиш одну!

Вірш – Там можна вічно жити

У вись взлетіти б, Розправивши широко крила. Там можна вічно жити, Була б лише пташина сила. Так легко, стримано та ніжно Відчути б на собі той дотик вітру, Який звабливо пестить моє тіло, Не

Павло Глазовий – В темнім залі

Жінка смика чоловіка: – Нахилися нижче. Перед нами он дівуля спить, аж носом свище. – Чоловік увесь затрясся, засичав: – Іди ти! Треба було задля цього ще й мене будити.

Влад Лукащук – дорожня замітка

Третя ночі. Вагон-купе. За кормою – окремі вогники, Як сузір’я родимих плям (чи, точніше, архіпелаг) На одній із чужих ночей – і для мене вона incognita, На одній із чужих земель, що лежить у

Лариса Радченко – художниця

Під балконом її дикі зарості глоду і терня Крізь які продирається сонце мов зранений звір І на першому поверсі спальня в підвалі майстерня Понад бруком розплющені вікна виходять у двір Відчиняючи двері впускаючи подих

Сергiй Червонозорянський – Снова не сплю

Мечты о тебе Cон прогоняют Мне сладко Вновь поцелуи Луна вновь в окне Счастье мне дарит украдкой Сквозь расстоянье Причудилась мне Прелесть твоих очертаний Не передать Ощущений любви Очарованья желаний

Василь Стус – Я йшов за труною товариша

Я йшов за труною товариша й думав: Щастить – таки людям, Задер ноги, i нiякого тобi клопоту, Востаннє блиснув голими стегнами покiйника, А свiт хай собi ходить хоч на головi. Та коли ми прийшли

Олеся Крисько – Відпускаю у небо свого журавля

Відпускаю у небо свого журавля. Вкотре. Ти ж синицю зі жмень не пускаєш Знову. А мені та й до тебе навіть здаля Ближче. Ти ж на зустріч до мене не зробиш Й кроку. Відпускаю!

Євген Маланюк – Візія

Все, що має статися, вже сталось. День тверезий. Праця з-під ярма. Чи ж почую, як щодений галас Перетне архангельська сурма? Обагриться небосхил криваво, Розчахнеться димна височінь І велике мовчання, як слава, Людське серце візьме