Українська мова – Самійленко Володимир

Діамант дорогий на дорозі лежав,- Тим великим шляхом люд усякий минав, І ніхто не пізнав діаманта того. Йшли багато людей і топтали його. Але раз тим шляхом хтось чудовний ішов, І в пилу на

Павло Мовчан – І не оскаржив біль

-О-о-о-о-й! – Стирчить, наче сучок, в повітрі вигук гострий; Знеобачки наткнувсь та й розпанахав слух… Навіялось снігів, натік дощами простір, У горлі мови жар задмуханий потух. І вивіялось все, все видмухалось – протяг! Уїлася

Леся Українка – Кассандра (7)

Великий майдан з храмом посередині на чималому підвищенні. Праворуч в глибині двір царя Пріама, ближче до сцени різні інші будови міста Іліона. Ліворуч близько до сцени Скейська брама. Ясний ранок, майдан залитий сонцем. Велика

Степ опівідні – Куліш Пантелеймон

Спокойно небо голубое. Никитин Блакитне небо, мов дугасте море, Безоднею самітною стоїть. Під сонцем степ, козацьке дике поле, Огнем переливається-жахтить. Гарячий вітер хилить-нахиляє Траву хвилясту стиха до землі, І в прозирній золоченій імлі Даль

Богдана Лапченко – В моїй квартирі більш тебе нема

В моїй квартирі більш тебе нема, Залізні двері ставив майстер мовчазний. Міняв замок, віддав мені ключа, Ти не відкриєш – просто не підійде твій. Обходь сміливо цей чужий будинок, Він вже не наш, але

Руданський Степан – Що рабин робить

Випив мужик півкватирки, Хлібом заїдає. А жид ходить коло шинку, Борухи співає. “Чи є, Мошку, у вас рабин?” – Став мужик питати. А жид: “Гирсти! А чому ж нам Рабина не мати?” “А розумний

Герасим’юк Василь – Львів

Із Бориса Чичибабіна І статуї Христа, і статуї владик У сяєві колон поникли нині в нішах… Ти, справді, левів град. Жорстокий ти і пишний. У тебе пізній хрест. У тебе грізний лик. О бідне

Тарас Шевченко – Не додому вночі йдучи

Не додому вночі йдучи З куминої хати І не спати лягаючи, Згадай мене, брате. А як прийде нудьга в гості Та й на ніч засяде, Отойді мене, мій друже, Зови на пораду. Отойді згадай

Максим Рильський – На порозі гість веселий

На порозі гість веселий – Дощ блакитний, весняний… Хто постелю нам постеле У світлиці запашній? Хто під вогке рокотання Малих крапель по шибках Нагадає про кохання Дивним огником в очах? Хто? Як зветься? Як

Іолана Тимочко – Постреволюційне

Прокидаючись десь біля першої – зрештою, так, як завжди́, Виповзаючи з ліжка зі швидкістю світла на милицях, Не вмикай телевізор! Сховайся в валізу і жди, Бо в останніх новинах сьогодні ще з подивом скажуть: