Так багато навколо людей

Так багато навколо людей Не знають куди прихилити своє життя. Мільйони сердець просто не усвідомлюють, Що все, що їм потрібно – це щире каяття. Зірку із неба ти ніколи не дістанеш, Якщо на правильний

Анатолій Качан – Крилате насіння

Кружляє над нами Насіння крилате, Радіє насіння, Що вміє літати. Це клени високі З осінньої гілки Синів проводжають В далеку мандрівку. І згадують сумно Дерева бувалі: Колись і вони Над землею літали! – Ми

Олена довганюк – Я пам’ятаю той прекрасний день

Я пам’ятаю той прекрасний день, Коли поглянула я вперше в твої очі. Хоч на хвилину, чи на мить лишень Повернутися туди я хочу. Туди, де погляд твій душу пронизав Теплими і світлими думками І

Олександр Олесь – “Ти знов прийшла, щоб всі чуття холодні… “

Ти знов прийшла, щоб всі чуття холодні Вогнем страждання запалить, Ти знов прийшла, щоб всі страшні безодні Душі моєї розбудить… Ти знов прийшла, щоб кинуть на поталу Весь світ чуттів і дум моїх, Щоб

Микола Руденко – З нічого світ творився

З нічого світ творився, із нічого В душі моїй народиться рядок. А потім випурхне – і замість нього Лишається на серці холодок. І так самотньо стане, так тривожно, Неначе світ кінчається на тім –

Павло Мовчан – “І вітер ламкий, наче крига, кришився… “

І вітер ламкий, наче крига, кришився, Зникало з блакиті пташок клинописся, На біле біліше лягало, мов тінь, Кришилася крейда на полотні – На білій стіні писалось обличчя, Писався життєпис вапном мальовничо, Вчорашнє вставало на

Павло Мовчан – Холодна тиша вечорова

Виснажується день, Забарвлюється тиша, Крізь глицю швидко дише – Колише павука В розірваній мережці, І полум’я зника В зотлілій головешці. Взялося холодком Скуйовджене волосся, Відлуння обідком Скотилось в безголосся. На ширину очей Слух розгортавсь

Вітка Василь – Пташина школа (Збірка)

1975 рік, видавництво “Веселка” СИНИЦЯ Цвінь-цвень! Пінь-пень! Добрий день! добрий день! Хто ж оце мене вітає – Славка а чи щиглик? Підлітає і сідає, Голосно співає. Треба ж так от помилитись – Не впізнав

Павло Мовчан – Обіцянка

Цей кримський рай – з незгаслим розмарином, Коротким строком визначених втіх – Прискорював життя і майже похвилинно Нагадував, що жив не так, не так, як міг. Безглузда метушня, застілля та похмілля, Спустошлива любов, порожні

Антонич Богдан-Ігор – Щастя

З усіх людей найбільше я щасливий, Будую білий калиновий міст. Мій дім скляний не з казки, лиш правдивий. Великої моєї філософії Такий безглуздий зміст. Не заплачу стражданню й горю мита, Люблю риск, небезпеку й