Семенко Михайль – Мрія

Я буду великим скрипником І поїду в Японію Місяців два поживу на золотім прибережжі. А може буду вести Секунду оркестру симфонії І всі мої скрипницькі мрії – Прості подвійні ноти й арпеджі. Якби довелось

Борис Грінченко – Іди у гай!

Іди у гай! Життя такої сили Не стрінеш ти ніде: іди у гай! Співці-пташки туди вже прилетіли,- Навчись у їх, навчися і кохай! Іди у гай! Там не самі вже квіти, І не самі

Павло Мовчан – “Чи відійшло, чи захололо… “

Чи відійшло, чи захололо, Чи проминуло? Ні, ніколи!.. Якийсь рубець, якась там згадка, Що від випадку без порядку В тобі, якому ні початку, Ні краю – вічен, мабуть, ти! І перемішані світи, Як зерна

Семенко Михайль – Рейд

Бухта в тумані, не видно хмар і сопок. Вриваєсь тільки гамір, стогне рейд. Світ таке безмір’я, а я – я ніби зломок, Кавалок крейди. 25. VI. 1916. Владивосток

Ольга Кричинська – Бо справжні приходять мовчки

Бо справжні приходять мовчки, немов додому, Скидаючи зайвий одяг, колишніх, страх, Лягаючи поряд з нами не через втому, Зникаючи десь опівдні в своїх світах. Мій справжній прийшов запізно. Або зарано. Без сумніву, став останнім

Леся Українка – Прощання

В хаті молодого хлопця. дівчина в гостях, його мила, не коханка, не заручена, – мила. На столі великий, портрет, прикрашений квітками, портрет гарної молодої дівчини, не тої, що в гостях. Ніжна сцена. Хлопець Ти

Іван Андрусяк – за оводом терпне самотній сумний рамадан

За оводом терпне самотній сумний рамадан Уже осипається мерва з чернечої брами Віддам тобі перстень і палець а сніг не віддам Нехай він тяжіє між нами тяжіє між нами На дамбу не вийду там

Он чужино, чужинонько – Олесь Олександр

Он чужино, чужинонько, Зрадливая дружинонько! Одружився я з тобою Після січі, після бою. Після січі – посічений, Після бою – скалічений. Пішов в хату – не топилось, Хотів з’їсти – не варилось. Хотів лягти

У порожній кімнаті… – Стус Василь

У порожній кімнаті Біла, немов стіна, Притомившись чекати, Спить самотня жона. Геть зробилась недужа – Котру ніч, котрий день Ані чутки про мужа, Ані-анітелень. Лячні довжаться тіні, Дзвонять німби ікон, І росте голосіння З-за

Вірш Миколи Вінграновського – За гай ступило сонце, і пішло

За гай ступило сонце, і пішло, І далину покликало з собою… В туман пірнає росяне село І повивається прозорою габою. В садах вечері: борщ або куліш… На крилах яблунь стомлені зірниці, І хтось питає