Іван Франко – Тріолет

І ти лукавила зо мною! Ах, ангельські слова твої Були лиш облиском брехні! І ти лукавила зо мною! І нетямущому мені Затрули серце гризотою Ті ангельські слова твої… І ти лукавила зо мною! Неначе

Зустрічай!

Пам’ятаєш, малий, Як манерно водили нас вулиці? І стрічали посольства Навперто закриті замки? Пили каву, лате… Ну, а потім… А потім я хмурилась… Що робив ти неправильно? Підожди… Все було навпаки… Лоскотали, як гріх,

Віталій Іващенко – Українці в Росії живуть

Українці в Росії живуть, Знають мову російську, як рідну, Служать словом і працею гідно, Путь Росії – то їх власна путь. Росіян не збагнути ніяк: Стільки років живуть з нами поруч, Але мови не

Пережилось

В ті дні потріскували хоч легкі січневі морози, та вони моцно вистудили хворобливим маревом мою душу. І так перекотило в марець… Тихцем роздимівся в мені розпач розлуки до пекучого огню. Тоді крадькома від себе

Герасим’юк Василь – Він і нині скрипаль

Він і нині скрипаль, Хоч висихає мозок у кістках, Коли стрічає писану, пожеристу, Особливо барванину, яка жалить кожного, Бо найперша прокинулась і виповзла з нори, А до тої ночі, коли зацвіте папороть, Ще далеко.

Павло Мовчан – Прірва часу

Подвійний образ птиці на воді Вколихував настояну тривогу. Саморухливі хмари молоді Читалися, як послання від Бога… І синь як сон… нурлива глибина, Повітрокрилі бабки носять світло… Краса твоя велична, хоч сумна, У ній мені

Дарина Брильова – Серця у тебе нема

До мене ти більш не приходь. Чекання – невдячна справа.. Священна людськая плоть Для тебе лише забава. А я це й раніше знала : У тебе палали очі Жадаючим хворим жаром Зламати мене цьої

Ольга Анцибор – Нектар кохання

Ми кохання нектар Смакували з тобою, Був солодким, як мед Цей чарівний напій. Був гарячим, як жар, Був сумним, бо з журбою, Був холодним, як лід Трунок цей чарівнийє Ми на крилах кохання У

Семенко Михайль – Натхнення

Я знов почув, як хвилі неспокійні Натхнення ніжного у серці прокотились, До струн пісень моїх покірно прихилились, І кобзи віщої почув я згуки ніжні. Могутні крила з піснею ростуть І сили неземні за хмари

Юлія Кириленко – Рожевих уст твоїх світанок

Рожевих уст твоїх світанок, Рум’янця ніжний оксамит, І наших мрій метеорит Розтане, коли прийде ранок, Лиш сяде сонечко на ганок, А місяць втопиться в дніпрі, У ранньозоряній порі Чигає вже на нас розлука, Що