Сергій Жадан – Ця жінка, яка фотографує дерева січня

Ця жінка, яка фотографує дерева січня, Їхню вогку динаміку і переплетіння, Маленькі будинки з димами, Засипані снігом узбіччя, Неба тяжкі простирадла зі складками й тінями. Ось вона стоїть за повітрям, наче за ширмою, Стежить

Христина Головко – Ми – дельфіни в світі акул

Ми – дельфіни в світі акул Давай рятувати інших Метушня світу – мул Світ обирає сильніших Ми дельфіни у світі примар Давай рятувати інших Світ поведе під свій вівтар Тільки нас, найсильніших Ми дельфіни

Богдана Лапченко – А теплий вітер вмить розвіє втому

А теплий вітер вмить розвіє втому І дощ заслухає пісні до дір. Коли впаде останній лист додолу, Дорогу не знайде мій лютий звір. Не докладе зусиль безсилий дехто, Щоб залатати пам’ять і думки. Шепоче

Дівчина з диском

Гляджу захоплений по оболоні І слова вигукнути з уст не можу, Гляджу на тебе, горду, гарну, гожу, І як стоїш, застигла у розгоні, Струнка діано з місяцем в долоні. Рука пташиним вкрала легкість перцям,

Семенко Михайль – дурненький зайчик

Все село в білій куряві, куряві сніговій. Хто вийти погулять наважиться? У вікно гляну – мете, лютує буровій, Білий сад скаржиться. Скаржиться і скрипить білий сад. Мерзне біля пня дурненький зайчик. Ой, як зимно,

Руданський Степан – Вареники-вареники!

Сидить москаль на прилавку, Прищурює очі… Так і знати: москалина Вареників хоче. Хоче бідний вареників, То й ніщо питати! Та тільки їх по-нашому Не вміє назвати. “Хазяюшка, галубушка! – Став він говорити. – Свари-ка

Герасим’юк Василь – дві афинки

Володимирові Вознюку Дві афинки на сигліні… Однині Вони вже є. Чорніють у росі Дві афинки на сигліні в долині: В траві, в росі – з небес і голосів. Гуде гора навпроти них – Палита.

Микола Вінграновський – За селом на вечірній дорозі

За селом на вечірній дорозі У промінні осіннього сонця Я зустрів своїх батька-матір. 1964

Семенко Михайль – Запрошення (“Я покажу вам безліч світів… “)

Я покажу вам безліч світів – Оригінальних і капризних. Я покажу вам безліч шляхів – Хто хоче мого духа визвать? Ми проходимо до останнього пункту. Ми перемогли всі стихії й дощі. Я відчинив двері

Іван драч – Музичний етюд

Помаранчева стигла палітра Горизонту вина подає. Запрягає музика три вітра, Щоб процокати в серце твоє. Вибухають сонати високо В епіцентрі твоєї журби, І сімфонії чорні соколи Гострять крила об чорні дуби. І троянд неціловані