Павло Мовчан – В горах

Агасі Айвазяну Вповзали в долину конопляні хмари, Тягуче-повільно, неначе вві сні. І світ твердокорий робився примарним, І вітер ловили хрести кам’яні… І відстань у часі сама скасувалась: Пощезли всі свідчення, знаки віків… Вже час

Не потрібно мене втішати

Якщо бачите, що я плачу – Не потрібно мене втішати. Якщо я для вас щось значу – Треба диво подарувати. Я не хочу високих замків, Не потрібні мачо і “бехи”, Подаруйте мені веселку, Й

Тарас Шевченко – Не женися на багатій

Не женися на багатій, Бо вижене з хати, Не женися на убогій, Бо не будеш спати. Оженись на вольній волі, На козацькій долі: Яка буде, така й буде, Чи гола, то й гола. Та

Тарас Шевченко – Минають дні, минають ночі

Минають дні, минають ночі, Минає літо, шелестить Пожовкле листя, гаснуть очі, Заснули думи, серце спить, І все заснуло, і не знаю, Чи я живу, чи доживаю, Чи так по світу волочусь, Бо вже не

Семенко Михайль – Заклик

Не будьте, не будьте такими затурбованими – На Хрещатику ніччю немає хмар. Не робіть, не робіть обличчя зосередкованими, Викиньте кишеньковий словар. Засвітіть в чорну ніч електрику безжурну, Уявіть, що навколо – храм. Полюбіть, полюбіть

Павло Глазовий – Темнота!

Після лекції Кіндрат запитав Мартина: – Що таке дегенерат? Риба чи рослина? – Темнота! – сказав Мартин і махнув рукою. – Це такий же чоловік, як і ми з тобою.

Надя Ковалюк – Нежданна зустріч… Ні про що розмова

Нежданна зустріч… Ні про що розмова, А серце б”ється так, як і колись. Як діти зачарованого кола: Зустрілись ми, щоб знову розійтись. Це так безглуздо – в душу заглядати, Коли єдиний вихід – утекти.

Іван Ольховський – Вдвох вони долають, розсікають хмари

Вдвох вони долають, розсікають хмари, Вдвох вони у щасті, вдвох вони в біді. Лебідь і лебідка все життя у парі, Лебеді кохають тільки назавжди. Лебедину ніжність дати б для людини, Менш було б розлучень,

Павло Мовчан – Пам’яті Василя Шукшина

З землі повстале в землю повертає, Та дух кріпить надія вікова: Безсмертні всі, і згину нам немає, Немає, друже, бо живі слова. Нам легко так у будь-яку хвилину Тебе відчуть і небом, і зелом,

Максим Рильський – Зелена піна лісу молодого

Зелена піна лісу молодого Дрімотно плеще, як на морі шум. Блакитні тіні впали на дорогу, Заворожили мудрі бджоли ум. Стоять дуби замислено і строго. Тут – перейшовши молодий самум – Собі поставлю келію убогу,