Павло Глазовий – Вусань

– Ти чого це, – каже Клим вусаню Єгору, – То опустиш вуса вниз, то закрутиш вгору? – Вуса в мене, друже мій, це немов сигнали: Хочу випить – вуса вниз, випив – дибов

Кацай Олексій – Полярні зірки

Зірка Полярна Мені сьогодні наснилась Що змерзнувши полинула у ніч До моєї домівки І біля груби скрутилась Неначе зморена срібляста кішка Вранці Мільйони нових зорь Зажевріли За вікном Здавалось пішов сніг та виявилось що

Микола Руденко – Передчуття прози

О Господи! Чи думав я колись, Що із благаннями звернусь до неба: Мене до прози повернути треба, Бо нерви вже вугіллям узялись. Молюся, Боже, на твої дива: Ти раниш словом і лікуєш словом. І

Павло Мовчан – Теслювання

Буває так, що в густолисті Сидить і соловей, і крук. І дерево, немов пречиста, Таїть зачатий духом звук. Як видобуть? Три шкури здерти, Розсмугувати для труни, За сим мовчанням за упертим Сховалась пика сатани.

Павло Мовчан – Липневий туман

Туман, наче спогад про воду високу, Здійнявсь вище гаю, село затопив: І тонуть відвільглі і звуки, і кроки, І перепел спраглий туману напивсь. Виходять зі стін, мов роздвоєні, тіні, І бризкають в очі росою

Тарас Шевченко – І широкую долину

І широкую долину, І високую могилу, І вечернюю годину, І що снилось-говорилось, Не забуду я. Та що з того? Не побрались, Розійшлися, мов не знались. А тим часом дорогії Літа тії молодії Марне пронеслись.

Катерина Бабкіна – Cправді дитинко зі Сходу

Це як наприклад питати у нього про круків Тих що над містом у вересні завжди кружляють Він посміхнеться навіщось ховаючи руки Він посміхнеться і скаже тобі Я не знаю Хто вони Може це тільки

Леся Українка – Відповідь

Не жаль мені, що я тебе кохаю, Та в нас дороги різно розійшлись. Ні, не кажи, що зійдуться колись! Не зійдуться, мій друже, я те знаю. Моє кохання – то для тебе згуба: Ти

Руданський Степан – Мошко і Сура

“Щоб ти мені, Сура, Здоровенька б У Ла!..” “А ти ж, Мошку, як?” “Я вже буду й так!..”

Юлька Гриценко – Про славу, квіти і псевдодрузів

А що є слава? Світ ілюзій, Бурхливих оплесків букет, Широке коло псевдодрузів І псевдомрій буття гірке. А що є слава? Море втіхи, Прийоми з квітами й вином, Де псевдодрузі псевдосміхом З чужих вершин зіткали