Леся Українка – Полярна ніч

(Фантазія) Сиділи ми при згаслому багатті Усі гуртом, – а гурт нас був чималий, – Дивилися, як вогники блакитні Тремтіли і конали, як між вуглям Вилися прудко золоті гадючки І чезли, а за ними

Павло Мовчан – дно великої біди

Все глибше входить ліс зазубринами в воду, І шелест листв’яний занурюється вглиб Ріки, де залягли важкі скарби на споді, Де схованку знайшли рухомі злитки риб. Здери цю плівку дня, відкриються відбитки Вчорашні, незнайомі, забуті

Любомир Винник – Щоб відчути твою усмішку

Щоб відчути твою усмішку, достатньо погляду у вікно. Вона зігріває мене і зі мною одразу півсвіту. Мене більш не вбиває голод і більш не п”янить вино. Я не бачив тебе, але я був тобою

Павло Мовчан – “Світ розчинивсь – пропасниця б’є тіло… “

С. Семеновій Світ розчинивсь – пропасниця б’є тіло, Так наче цвях висмикують з п’яти, І розповите поле почорніле Повільнить крок: не квапсь – куди іти? Та як же світ без мене заплощинний? Без мене

Дощик, дощик (народна пісня)

Дощик, дощик Крапає дрібненько… Я ж думала, я ж думала – Запорожець, ненько! Коли б знала, коли б знала, Відкіль виглядати, То б найняла, заставила Стежку промітати. Аж він іде, аж він іде, Ступає

Леся Українка – Йоганна, жінка Хусова

Драматичний етюд Особи: Хуса, або Хузан – приставник Ірода Антипи, тетрарха галілейського. Йоганна – жінка його. Мелхола – мати його. Сабіна – рабиня його. Публій – значний римлянин. Марція – жінка його. Управитель, виночерпець,

Василь Симоненко – “де зараз ви, кати мого народу?..”

Де зараз ви, кати мого народу? Де велич ваша, сила ваша де? На ясні зорі і на тихі води Вже чорна ваша злоба не впаде. Народ росте, і множиться, і діє Без ваших нагаїв

Балада про комвзводу – Малишко Андрій

Невідомий поранений комвзводу стукав Нам у броню, показував цілі. Вечір. Небо – бірюза. Білий жар вогню. Куль розпечена сльоза Опіка броню. Танки лізуть по прямій По передовій, Зачиняє башти люк Молодий водій. І на

Оксана Осовська – Приходить час і ваблять нас вокзали

Приходить час і ваблять нас вокзали – Берем квитки, отримуєм – білети… Щоб душу інші втішили сюжети, Яких свої дощі не написали. Ми, перелітні, втративши в вазі, Такі долаєм позахмарні траси, А не платформи

Тарас Шевченко – Мені тринадцятий минало

Мені тринадцятий минало. Я пас ягнята за селом. Чи то так сонечко сіяло, Чи так мені чого було? Мені так любо, любо стало, Неначе в бога… … Уже прокликали до паю, А я собі