Іван Франко – “Послухай, сину, що премудрість каже… “

Послухай, сину, що премудрість каже: Коли два стільці маєш до вибору – Тут користь власну, тут святу лояльність, – То на обох старайся разом сісти. І будь неначе те теля покірне, Що ссе дві

Микола Руденко – Лелека

Ну чого ж ти, лелеко, Утікаєш від мене? Ген гніздо недалеко – Там, де стріха зелена. Там, де стріха дірява Зеленіє від моху. Вже літать на галяву Вчаться дітки потроху. Я їм неба готовий

Павло Мовчан – Кора

Руками охопив, – а під корою сік. Під пальцями членується галуззя, Під пальцями і форма листяна, Під пальцями і шумовиння, Під пальцями і гнізда щебетливі. Ой дерево, покладено на зливу! Як жили висотало з

Іван драч – Баляда двох

На вогкім зіллі руки білі (І сонми дум, і думні сни… ) Так дихали, так тихо вміли Приспати тіні тишини. Ошатна, золота, пахуча – Вона лежала в головах, Як наша доля неминуча, І сон

Павло Коробчук – допоможи йому, отче

Допоможи йому, отче. Він неправильно робив: Спершу обклеїв скотчем Горнятко, а потім розбив. Допоможи їй, Маріє. Вона все неправильно робить: Забуває зупинку, бо мріє, Й завжди на кінцевій виходить. Зведіть їх обох у цятку,

Тарас Шевченко – Тече вода з-під явора

Тече вода з-під явора Яром на долину. Пишається над водою Червона калина. Пишається калинонька, Явор молодіє, А кругом їх верболози Й лози зеленіють. Тече вода із-за гаю Та попід горою. Хлюпощуться качаточка Помеж осокою.

Тетяна Гапонюк – Ми ніби рідні, проте

Ми ніби рідні, проте Між нами незламна стіна. Ми помираєм, хоча Нас ще ніхто не убив. Ми не подібні, але В нас повно спільних страхів. Ми неповторні, хоча Копій мільйони нас. Ми бачим колір,

Бажан Микола – Любисток

З-під вій – блакитна тінь, ознака нестеменна, Й рожевий слід лишивсь на грудях де-не-де, А він уже ступив ногою у стремена, І кінь його баский вже гривою пряде. Лишилася сама, коханка безіменна, І дивиться

Василь Стус – Коли на землю спадає тиша

Коли на землю спадає тиша, Коли приморські кручі Затушовує ніч глуха, Коли близ берега Тільки світло берегового крейсера Та жовчні очі чужих безсонь – Одне море хвилюється, Одне море не може спати, Мов доброволець,

Кацай Олексій – Безсоння

А найголовніша безсоння потреба – То є плюскотіти обличчям в пітьмі, Щоб в очі розплющені падало небо, Щоб потім здригалися вії вві сні.