Микола Руденко – Якщо твої товариші

Якщо твої товариші Не ділять дум твоїх віднині, – Не дай торкнутися душі Рукам, що зраджують святині. Хай твердить той, хто втрати в зір, Що ти, мовляв, ідеш не в ногу. Якщо ти віриш

“В пору зимну… ” – Бродський Йосип

Рождественская звезда В холодную пору, в местности, привычной скорей к жаре, Чем к холоду, к плоской поверхности более, чем к горе, Младенец родился в пещере, чтоб мир спасти; Мело, как только в пустыне может

Гей, видно село (народна пісня)

Гей, видно село, широке село під горою, Гей, там ідуть стрільці, січовії стрільці до бою. Іде, іде військо крізь широке поле, Хлопці ж бо то, хлопці, як соколи! Приспів: Ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха, гей! Дівчино, рибчино, чорнобривко

Олена Теліга – Поворот

Це буде так: в осінній день прозорий Перейдемо ми на свої дороги. Тяжке змагання наші душі зоре, Щоб колосились зерна перемоги. І те, що мрією було роками, Все обернеться в дійсність і можливість, –

Наталя Гуркіна – Зубки

Кашалот і ведмежатко Чистять зубки: раз, два, три… Тож і ти, моє малятко, Щітку з пастою бери! Вичищаємо старанно Зубки знизу і згори, Щоб вони всміхались гарно Аж до пізньої пори…

Олена довганюк – Подаруй мені ту мить безцінну

Подаруй мені ту мить безцінну – Щасливу, неповторну мить, Щоб знову запалав нестримно Вогонь у серці, що горить. Подаруй мені той погляд, Який завмерши я зловлю, Залиш в мені той спогад, В якому я

Павло Мовчан – “У сутінках і трави сутеніли… “

У сутінках і трави сутеніли, І олово важке несла ріка, Лиш рушники на цвинтарі біліли, Затиснуті хрестами в кулаках. Ніде ніхто. Нікому. Тиха тиша. Густіше сутінь, і густіша кров, І замість тебе мов хтось

Микола Вінграновський – Сидів і довго думав над собою

Сидів і довго думав над собою Блакитний вечір вдома навесні, Тим часом як спливалася водою Його зоря на темному веслі. Я не скажу, що я – оце той вечір В блакитнім одязі на зорях

Павло Мовчан – “Мов на наріжнику святині… “

Мов на наріжнику святині, Стояв нетямкуватий сніг На камені – чекав хвилини, Щоб впасти сатані до ніг. Його ніхто вже не підтрима, Крил не підставить, не зведе – Бо падають фортечні зими, А мої

Тарас Шевченко – Епілог

Давно те минуло, як, мала дитина, Сирота в ряднині, я колись блукав Без свити, без хліба по тій Україні, Де Залізняк, Гонта з свяченим гуляв. Давно те минуло, як тими шляхами, Де йшли гайдамаки,-