Іван Франко – Vivere memento!

Весно, що за чудо ти Твориш в моїй груди? Чи твій поклик з мертвоти Й серце к жизні будить? Вчора тлів, мов Лазар, я В горя домовині – Що ж се за нова зоря

Вірш Миколи Руденка – Геродот і таври

Реміння, звившись, мов руда змія, Над веслами по голих спинах ляска. У колеса історії своя – З людської крові видобута змазка. Та все ж веселка набира снаги – Підводиться із хвиль, мов з пліч

Наталія Пиж – Впізнай свою вину

Вечірній туман спадає на плечі, Холодний вітер рветься у вікно. Мені одній не важче і не легше. Мені одній якось усеодно. В душі моїй і сум і туга плаче, На серці біль, обіда і

Василь Симоненко – Русь

I З глибин віків і гордо, й величаво Встає легендами овіяне ім’я. Минуле – сон, але сліпа змія Не отруїла доблесті і слави. То ж не орда завзята і кривава Нежданно появилася в степах,

Павло Тичина – Інакше плачуть хмари і стогне буйний вітер

Інакше плачуть хмари і стогне буйний вітер: В їх горі щира кротість і саможертви зміст. Чи нам же розгадати природи риси літер? – Людина і в стражданні страждаючий артист. Інакше гнуться лози і журяться

Таня-Марія Литвинюк – Миру тобі, миру, мій світе

Миру тобі, миру, мій світе, милості, Божої милості, милий, людської мудрості. Хай із долонь твоїх зв’язаних птахи вилетять. Хай із грудей твоїх ранених квіти виростуть. Миру тобі, миру, мій світлий, милості, Змучений мій, сили

Самотні істини

Я розгубив увесь свій час, що рівно виміряний небом, Шукаючи дороговказ, шукаючи самого себе. В сухих римованих рядках я намагався дати раду Усім своїм думкам про час, про Бога, вічність, сум, розраду. Співав тихенько

Степан Руданський – Лядська натура

Блудить ляшок серед лісу, А мужик рубає… “Та ти, ляше, либонь, блудиш?” – Мужик промовляє. А лях каже: “Chocaj błądzię, Ale mam naturę Nie pytać się tego nigdy Kogo biję w skórę!” ________________________ Хоч

Микола Луків – Весняні дощі

Пам’яті Володимира Сосюри Голубі опівнічні дощі, Оповите туманами місто. У під’їздах – ніде ні душі, З-поміж хмар переблискує місяць. А дощі плюскотять, плюскотять, По асфальту стрибають, шаліють, Ніби хочуть про щось розказать І не

Павло Мовчан – Серпневий листок

Над водою вогняною Тонко стелиться туман, Кружеляє над тобою Лист торішній, як гавран. Позолотою шурхоче, Теплу хвилю наганя, Залетіти в очі хоче, Щоб розвіять фарби дня. Я віддмухую від себе, Відганяю його пріч, Та,