Руданський Степан – Гей, бики!

Та гей, бики! Чого ж ви стали? Чи поле страшно заросло? Чи лемеша іржа поїла? Чи затупилось чересло? Вперед, бики! Бадилля зсохло, Самі валяться будяки, А чересло, леміш новії… Чого ж ви стали? Гей,

Олена довганюк – В ту мить, коли знаходиш людину

В ту мить, коли знаходиш людину, з якою відчуваєш, проведеш усе життя, розумієш, що до цього твоє існування було не таким цікавим і яскравим. Звідки взялась та жага до життя, швидкоплинність часу і незбагненне

Вірш Миколи Руденка – На Катуні

Чи бачив ти, як мати молода, Стрибаючи з крижини на крижину, Долає повінь і волає: – Си-и-ну!?. А ноги їй захлюпує вода. Реве Катунь – зажерлива ріка, Що жартувать не любить і не вміє.

Павло Мовчан – “Вітрець війнув на річки лезо… “

Вітрець війнув на річки лезо, Здмухнувши з клена дрібен жар Й розплівши гойдалку берези, Де спав малесенький Ікар. І дві кленові насінини Були у нього замість крил, Й тільце легеньке поміж ними Змагалось з

Микола Руденко – Спалах пам’яті

Прокинувся від того, що свою Впізнав садибу – хату і повітку. Я запашні “варенички” жую, Які акація дарує влітку. Гуде бджола. Вертаються в село Селянські гарби, різнотрав’я повні… Це ж півстоліття в пам’яті жило

Дивна любов

Між нами така дивна любов Ти мене жартома А я тебе серйозно Але мені тепло поряд з тобою Хоч я і не знаю, Які твої руки на дотик Між нами так мало відстані Що

Герасим’юк Василь – Щороку

Щороку Сивими осінніми досвітками Ми із’їжджалися у Косів На торги. На другу богородицю Ми сходили з полонин, А в неділю сідлали коней І сивим осіннім досвітком Їхали на торги. Ми викохали маржину на продаж.

Василь Симоненко – Жорна

Натуга на руках, Від втоми чорних, Здувала жили, Ніби мотузки. Каміння клацало зубами В жорнах, Жувало жовті зерна на друзки. І сіялось не борошно, А мука… При тьмяному мигтінні каганця Жіночі ніжні Материнські руки

Володимир Сосюра – Айстри задумані, квіти останнії

Айстри задумані, квіти останнії, Осені пізньої сльози багрянії… Сумно шепочеться вітер над вами, І обмиває вас небо дощами. Ви як любов, що весни не зазнала І як вечірня зоря одсіяла. Айстри задумані, квіти останії,

Анастасія Кравець – Світанкове поле

Світанкове поле- Росами умите. Волошкове диво – Сонечком налите. Далечінь безмежна Літній день святкує… І Ромашку ніжно Звіробій цілує…