Наталя Гуркіна – Любій няні

Ось і роки пролетіли, Вже позаду дитсадок. Ви нас, нянечко, гляділи Майже з самих пелюшок. Треба – носик витирали, Берегли нас від дощів, Казку в барви одягали І гойдали в люльці снів. З щічок

Павло Глазовий – Побалакали

Кадр із фільму у журналі жінка розгляда: На коні сидить панянка, гарна, молода. Клича жінка чоловіка, каже: – Подивись! Я хоч раз отак проїхать мріяла колись. – Чоловік скривився кисло: – Верхи на коні?

Олександр Ірванець – У нас ще так багато нас – без нас

У нас ще так багато нас – без нас: Мене – без тебе, а тебе – без мене. Таке минуле за плечима темне, Таких облич рясний іконостас. Чужих облич я бачу у очах Твоїх,

Невідомий – діти, які отримають право

Діти, Які отримають право Які знайдуть квиток Поміж уламків набоїв Червоної цегли І мідних ниток Стануть жити І будуть рости. Тіні народжують морок Війна народжує страх, Господи закарбуй лезом правди Віру У їх іменах.

Вже почалось, мабуть, майбутнє… – Костенко Ліна

Вже почалось, мабуть, майбутнє. Оце, либонь, вже почалось… Не забувайте незабутнє, Воно вже інеєм взялось! І не знецінюйте коштовне, Не загубіться у юрбі. Не проміняйте неповторне На сто ерзаців у собі! Минають фронди і

Іван Байдак – Я не зможу купити твоє кохання

Я не зможу купити твоє кохання У твоїй країні не ходить жодна валюта Я готовий його обміняти… взамін… на своє Поставлю все на червоне, опущу монету у таксофон… гудки… Їхні обірвані стукоти підіграють твоєму

Невідомий – Ви вбили мене

Ви вбили мене Коли я ще спала. Розірвали мій світ І тіло моє розірвали. Я пробачила вас Коли помирала. І душа Прямуючи через браму очей Моїх синіх Теж пробачала. Я завершилась Зникла Я доіснувала.

Павло Мовчан – По льоду (за мотивами народної пісні)

По льоду, по льоду Свою долю поведу. Доле моя швидкоткана, Під тобою крига тане… Жовта тріщина біжить, Щоб заткати білу нить. Луб’янії личаки Ковзають уздовж ріки. Перейду, переведу Свою долю молоду. Бо на тому

Ліна Костенко – Страта

Розділ V Світає, Господи, світає… Земля у росах, як в парчі. Маріє, діво Пресвятая, Це ти так плакала вночі? Якісь он квіти, сині-сині, На голу цеглу повились. Спиває ранок по росині, Як в нас

Надія Ковалюк – А правду між людьми – загнали в “кому”

А правду між людьми – загнали в “кому”. Якщо занадто чесний – ти вже “лох”. Тому ми і не віримо нікому, Бо праведним буває тільки Бог.