Антонич Богдан-Ігор – Ярмарок

Мій брат – кравець хлоп’ячих мрій, Зішив з землею небо. Горять хустки у крамарів, Немов стобарвний гребінь. Співають теслі, бубни б’ють. Розкрию таємницю: Червоне сонце продають На ярмарку в Горлицях. 20 січня 1935

Глибоке безпам’ятство… – Ірина Саковець

Глибоке безпам’ятство наче бездонний Тартар. Ні кроку з цієї дороги: впадеш ненароком. Пильнує тебе всевидюще стосонячне око, І час по узбіччях каміння своє збирати. І час для покути гріхів – хороводи тіней Прозорі тепер,

Алла Жабокрик – вона прокинулась вчора від бажання суїциду

Вона прокинулась вчора від бажання суїциду. На вулицях було порожньо, нестерпно і трохи сиро. І не відомо: чи дощ її бив у душу чи в спину І чи то він закинув їй зашморг на

Ольга Анцибор – Хіба це гріх, що хочу я кохання?

Хіба це гріх, що хочу я кохання? Хіба це гріх, що серденько тріпоче? Воно в житті зазнало лиш страждання, Тепер тепла і ніжності так хоче. Так хоче рук, що захистять від світу, Міцних обіймів

Павло Глазовий – Шалапутний Іван

Як у друга у данила були іменини, На них Іван не прогавив жодної чарчини. Довелося ночувати сердезі в данила. Данилиха на дивані йому постелила. Сам данило ліг на ліжку з кумом Опанасом. А данилиха

Вірш Миколи Руденка – Іржа часу

Горланить радіола через стіни, Коханку з перепою б’є сусід. А я гортаю фото з України – Від тих, кого не бачив десять літ. Це лихо – фотографії від друзів. Іржа часу! Хто глум твій

Богдана Лапченко – Я врятую тебе від самого себе

Я врятую тебе від самого себе, Від думок, від людей і від світу. Я віддам тобі все, що є дороге І закутаюсь в теплий світер. Я наллю собі в келих по вінця вина, Сяду

Олена Багрянцева – Знали стіни мою історію

Знали стіни мою історію. В синіх килимах холод плив. І звивались в німій агонії На віконницях крапки злив. Шепотілися мідні дзвоники. В кранах тихо текла вода. І дивилася з фото скромно так Мила мама

Андієвська Емма – Бічний отвір

З базарів Страшного Суду Або Базар на Страшному Суді Через плече завинувшися в ношу (В два вуха сповивальних, в совість-грушу: Так дихають, з легень каміння свище), Два потопельники тримають в ложці сушу, Їм здерли

Леся Українка – Пан народовець

Ось послухайте, Іванцю, Я ж добра вам жичу, Я надумав видавати Часопись мужичу… Не мужичу, ні, “людову”, Вибачте на слові, Там я буду боронити Справи народові. Нащо вам здалася тая Мудра політика, Тільки часу