Висоцький Анатолій – Зацвітай садочок (Збірка)
1963 рік, видавництво “державне видавництво дитячої літератури УРСР”
ЗАЯВА
Уже я вивчив букви всі –
Зробив велику справу.
Сьогодні вранці знову сів,
Щоб написать заяву.
Пишу, щоб знали і в Кремлі,
І хочу попрохати:
Я прагну першим од Землі
До Марса стартувати.
Ракета в мене є своя.
Вона у путь готова.
На цьому і кінчаю я.
З привітом!
Лимар Вова.
ОСОБЛИВА ЛОПАТА
Є малі і великі лопати,
Ними можна багато скопати.
Та ніяк не зрівнять їх з моєю
Першу ямку я викопав нею,
Першу вишню
Перший раз на своєму віку.
МІЙ САдОЧОК
У садочку молодому,
Що підвівся біля дому,
Всі дерева пишні:
І грушки, і вишні…
А у спеку я водички
Принесу їм із кринички.
– Пийте вволю, прошу!..
Та ростіть разом зі мною,
Та цвітіть, цвітіть весною
Для людей хороших!
МОЛОТОК
Дуже гарну для шпака
Збудував я хату.
Подивіться-но яка!
Можна заселяти.
А Рябко наш день при дні
Стогне біля тину:
“Хто б мені, ой, хто б мені
Збудував хатину?”
Тук-ток, тук-ток,
Я працюю знову.
Молоточок, молоток,
Ручка ясенова…
Ще гвіздочок
Ще одне зусилля –
І у нашого Рябка
Буде новосілля.
НА дІЛЯНЦІ
Сонце з неба погляда,
П’є ранкові роси.
Кукурудза молода
Вже дощу не просить.
Доглядаємо щодня.
Робим все, що треба,
І рослинок вся рідня
Тягнеться до неба.
Скоро скажуть на току:
Ой, яка хороша!
Хоч на виставку таку
У Москву запрошуй.
А поїхати в Москву
Мріємо давно ми.
Недаремно нас зовуть:
Юні агрономи.
БУдЕ дОБРИЙ УРОЖАЙ
Мокрі трави,
Мокрий шлях –
Ходить дощик
По полях.
Ніжки довгі,
Мов нитки.
Ось чому
Той дощ прудкий.
Вітре, геть,
Не заважай!
Буде добрий
Урожай.
У ПЕКАРНІ
У пекарні довгі печі
І широкі димарі.
Пиріжечки для малечі
Випікають пекарі.
Підійшло хлоп’ят багато,
І дівчатка підійшли.
Кожен хоче помагати,
Поглядає на столи.
Та робочі не просили
Ні подать, ні підмести.
Треба, кажуть, мати силу,
Кажуть, треба підрости.
Що ж робити в цю годину
Будуть наші малюки?
Залишається єдине:
Їсти свіжі пиріжки.
БУдІВНИКИ
На срібних ніжках дощ іде
В обхід і напрямки.
Умилось листя молоде,
З гори біжать струмки.
Звисають хмари, вітер стих,
І ось біля струмка
Стоїть хлопчина літ шести
Із каменем в руках.
Працює хлопець залюбки,
Хоч важко одному.
Ще трохи-і струмок дзвінкий
Підкориться йому.
Сусіди всі до одного
Зійдуться до струмка.
Вони хвалитимуть його,
Його – будівника.
Ну от і гребля, ще й яка!
Та раптом, як на зло,
Всю греблю силою струмка
Розмило й понесло.
Ну що робить?
До хати йти?
Вже й піт потік з лиця.
“Ну що ти? Треба довести
Цю справу до кінця!”
Почав спочатку, не присів,
Дарма, що весь промок.
Покликав друзів – друзі всі
Прийшли кінчать ставок.
Перемогли.
Ну от і все.
Тепер вода не рознесе
В малих будівників
Ні греблі, ні містків.
ШОФЕР
Я завів свою машину.
Мчить вона, немов стріла.
Раптом чую: – Слухай, сину!
Підвези-но до села! –
Просить баба, просить, дід.
– Захолоне в нас обід…
– до артілі? Можна, діду!..
Я чи в спеку, чи в грозу
Ще задовго до обіду
Вас додому підвезу.
Рада баба, радий дід –
Не схолоне їх обід.
КОНЯЧКА
Хто до машини
Прямує щодня,
Хто до контори,
А я-до коня.
Коник же в мене –
Красунь, верховий.
Ніби не іграшка –
Справжній, живий.
Грива велика
І шерстка м’яка,
Маю хорошого
Я рисака.
Вийду раненько
З конем вороним.
Де ж мої друзі,-
Проспали вони?
Ні, не проспали –
Яке там спання?..
Треба гуртом
Годувати коня:
Всипать вівса
Чи подати води.
Хочеш кататись
Коневі годи!
УМОВА
Подивись, рябенька мила,
Я тобі гніздо зробила.
Ось воно, поглянь яке!
І просторе, і м’яке.
Спочивай в постелі свіжій,
У коритці досить їжі.
Тільки ти мені за це
Кожен день принось яйце.
ПІВЕНЬ
Зранку півень у садку
Вже кричить: – Ку-ку-рі-ку!
Вчить курчаток-малюків
Добувати черв’яків.
Вчить їх бігати, кричати
І комах малих ловити…
Люблять півника курчата –
Кажуть, дуже працьовитий.
КУХОВАРКА
Є вже в Галі всякі страви,
А до страв тих є приправи.
Зразу видно, що обід
Приготовано як слід.
А в їдальні, на подвір’ї,
Вже сидять голодні звірі.
Перед ними тарілки,
І виделки, і ложки.
Тут ведмедик волохатий,
Пара кроликів вухатих,
І собачка, й дві куниці,
Прибула сюди й лисиця.
Всіх Галинка пригощає:
Подає по склянці чаю,
По тарілочці борщу:
– Їжте й пийте досхочу!
ГОРА
По дорозі до гори
Чути гомін дітвори:
“Ну й бабуся! Ну й гора!
Зразу видно, що стара.
Унизу, погляньте ви,
В неї сукня із трави.
А он там, на голові,
Сиві коси снігові”.
І цікаво дітворі:
Скільки років цій горі?
ЯЛИНКА
Сумно ялинці стоять біля тину.
Важко носити їй сніжну хустину.
Сонця ясного щось довго нема.
Зима…
КАЧАН
Чи дощ іде,
Чи сонце припікає,
Качан капусти
З поля не тікає.
Він не боїться
Спеки і дощів –
На ньому завжди
Декілька плащів.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Твір чим особлива шкільна вулиця.