Віталій Іващенко – Чомусь так мало виражені в слові
Чомусь так мало виражені в слові
Миттєвості, в яких життєва суть:
Коли душа співає гімн любові,
І пристрастей завершується путь.
Одні нарешті. Тиша. Мовчки стежу
За кожним рухом, бо німі вуста.
Спадає з тебе марево одежі,
І світиться жіноча красота.
О, скільки я чекав на мить такую!
Передчуваю пристрастей обвал,
Затамувавши подих, я цілую
Грудей твоїх замріяний овал.
Не вірять очі, що я все це бачу,
Тому не зупинити ніжних рук,
Цілую все – духмяну і гарячу,
Я ледь не плачу від солодких мук.
Зникає
Двох ніжностей закоханих двобій.
Усе єство у захваті радіє,
І серце мліє – я в тобі, в тобі!
Не зупинитись і не перервати
Цей поступ до блаженного злиття.
Все яскравіші насолоди шати,
Все ближче й ближче апогей життя.
В зустрічних рухах райська насолода,
Бажання, і прохання, і мета.
І світлий стогін – наче нагорода –
З гарячих вуст збентежено зліта.
Злились тіла і душі. Світ зникає.
Все завмирає і кудись летить.
Віднині і навіки нас єднає
Краплинка щастя –
– ця прекрасна мить.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Віталій Іващенко – Я розмовляти починав російською Я розмовляти починав російською: Була евакуація, війна. Російська школа, потім вуз російський, Мені була мов рідною вона. В десятому коліні українець, Двомовність власну я тоді сприймав Як щось природне, Як культури рівень, І запитань собі не задавав, Чому батьки чим далі, тим частіше Спілкуються російською, і нас До неї навертають, мов чистіша Вона від рідної. […]...
- Віталій Іващенко – Українці в Росії живуть Українці в Росії живуть, Знають мову російську, як рідну, Служать словом і працею гідно, Путь Росії – то їх власна путь. Росіян не збагнути ніяк: Стільки років живуть з нами поруч, Але мови не вчать принципово. Росіяни, брати, як же так? Чом поваги до брата нема? Чи вважаєте нас другим сортом? Якщо так, то зневага […]...
- Віталій Іващенко – Мені щемить на серці – мчать літа Мені щемить на серці – мчать літа, І з кожним днем все швидше, Швидше, швидше, Душа тривожним сумом оброста, Кохання мрія безголосо кличе. Буває, серед тисячі очей Побачу раптом наче рідні очі. Я простягнути руку й серце хочу, Розкрити душу, що жива іще. В ній стільки мрій, бажання і тепла, В ній стільки ласки зібрано […]...
- Микола Руденко – Чомусь життя здається грою Чомусь життя здається грою, Що має підсумок і звіт. Мій фініш десь не за горою – А там… Прощай, недобрий світ!.. Та я впаду не так, як з гілки Спадає яблуко гниле; Не від жратви, не від горілки – Як дехто із моїх колег. Помру від ран, що виніс з бою, Та від биття – […]...
- Крістік Хрустік – Ти – муза, та я чомусь тебе втрачаю Ти – муза, та я чомусь тебе втрачаю. Ти десь блукаєш між моїм і не моїм… І що робити я давним-давно не знаю, В зимовім серці – літні грози й грім. Мені б хотілося тебе кохати, але ти Вже не один у серденьку та горі свому І вже не боляче, а хочеться втікти, Та я […]...
- Таня Гелетюк – Невже все мало закінчитись саме так? Рожеві пелюстки тобою подарованих троянд Сьогодні рівно в шостій ранку тихо облетіли… Ми довго намагались склеїти любов, Ми намагались та в душі того не хтіли. Я відчуваю присмак солі на твоїх руках, Ти чуєш, мої очі також, любий, плачуть. Я змерзла, небо нами випите до дна… І ці граки… про що вони так гірко крячуть? […]...
- Влад Сівак – Важко сфокусуватись на чомусь одному Важко сфокусуватись на чомусь одному, Коли бачиш кожну рису її обличчя, Важко підібрати слова, аби описати ту вроду, Бо вона, як галюциноген, Що ломає твою свідомість й кидає нею з правого на ліве узбіччя. Важко дихати не відчуваючи запаху того волосся. Чому пам’ять не може всього записати? Чому цей судомний аромат не можна взяти в […]...
- Микола Руденко – Безсмертя нації – у слові Безсмертя нації – у слові, А слово – Бог земних віків. Лише нікчемні й безголові Зрікаються старих батьків. Не робітництво, не селянство, Не щирий, праведний народ, А так собі – тупе міщанство, Ходячий шлунок, жуйний рот. Та, незважаючи на втрати, На лайку й дорікання злі, Я слово буду гранувати, Щоб стало долею землі. Щоб за […]...
- Герасим’юк Василь – Переписую знову чомусь Переписую знову чомусь Куці ролі забутої драми, І повірить, як завше, боюсь В те, чого і не буде між нами, В те, чого на землі не бува… Та на землю до мене зійдеш ти, Щоб забув я жорстокі слова, Їх нічні, поголовні арешти. Так виносить вода дзвонкова З-під каміння пелюстку черешні....
- Павло Мовчан – “Завершуйте радість у чистому слові любові… “ Завершуйте радість у чистому слові любові Й дозрілому трунку, Не обертайте на камінь ні слова, ні думку: Жити ж бо нам нароковано спільно Далеко-предальньо. Зими снігами зведуться і весни клечальні; Свіжа вода, що зросте понад вінця високі, Змиє чоло й припорошені щоки. Шлях нам широкий, Колеса рипучі… Перепочинем, Як зійдемо з кручі. Мідні цеберки взолотять […]...
- Я так мало хочу Я так мало хочу – просто побути один. Окутатись думками самотності на пару годин, Обдумати своє життя, бо щось зі мною не так. Ззовні наче б то спокійний, а в голові бардак. Шукаю якийсь знак, я тут шукаю себе. І з кожним новим днем хочу забути про все. Я зовсім не такий, яким ще був […]...
- Так мало сказаних тобою “ми” Так мало сказаних тобою “ми”, Так мало пройдених доріг з тобою… Не досить тепло в променях весни, Не надто холодно зимою. Багато сказаних тобою “я”, Багато ніжності, що у собі плекала. Так рідко чула, що лише твоя, Так рідко говорила, що кохала… Багато в пам’яті зосталось протиріч, А чистих спогадів про тебе надто мало… Коли […]...
- Микола Руденко – Знов чомусь прийшла хвилина смутку Знов чомусь прийшла хвилина смутку. Попрямую у вечірній ліс. Запалю солдатську самокрутку Над окопом, що давно заріс. Ні, життя легкого обіцяти, Сонце не могло своїм синам. Де ти, рік народження двадцятий?.. Перші кулі діставались нам. Я не знаю, втрата чи здобуток Те, що надбано в юнацькі дні – Це боління, цей окопний смуток, Що живуть […]...
- Тарас Мельничук – Рухаюсь мало Рухаюсь мало Наче риба в акваріумі Але я не риба А мені кажуть Ти риба І якщо ти не в акваріумі То значить ти в морі І я вже схильний думати Що це саме так Я риба Я в морі Якщо не зважати На маленьку дрібничку – Гачок у губі Але мене переконують Неправда Ти […]...
- Ліна Костенко – Чомусь пам’ятаю, що річка звалася Леглич Чомусь пам’ятаю, що річка звалася Леглич. Було в ній каміння – як сто бегемотячих спин. А той цибатий, на клуні, звався лелечич. А те запахуще – любидра, канупер і кмин. Чомусь пам’ятаю – вночі ревли бегемоти. Виходили з річки і дуже чомусь ревли. І падали груші, і звались вони бергамоти. Воли ремигали, і звались вони […]...
- Олена довганюк – Чомусь мені все менше хочеться ходити по клубах Чомусь мені все менше хочеться ходити по клубах, грати в комп’ютерні ігри, зависати годинами в чатах, мати сотні віртуальних, навіть незнайомих мені “друзів”… А все більше хочеться проводити часу з коханою людиною, із СПРАВЖНІМИ друзями. Як же набридли ці галасливі гулянки нинішньої молоді… Те, що раніше вважалося аморальним, зараз цілком нормально. Вільне життя, сексуальна революція […]...
- Олександр Ірванець – Мені тебе мало Мені тебе мало В долонях й у світі, У ліжку й надворі, У вічності й в миті. Мені тебе мало В обіймах й дотиках, В дурних телефонах Й скажених бажаннях. Мені тебе мало На фото й в записках, В очах і у сонці, В віршах і на дисках. Мені тебе мало В повітрі і в […]...
- Катерина Кочетова – Мало вірю словам Мало вірю словам – головне залишилось несказаним, Непочуті думки десь у грудях переболять. Ти приходь хоч у снах, може образом, може фразами, Може вітром, який я у коси буду вплітать. Чини згідно бажанням, а не так, як кажуть і треба, Щастя мають сміливі – про це ти завжди пам’ятай! Мало вірю собі, та продовжую вірити […]...
- Коротич Віталій – Біографія АВТОБІОГРАФІЯ Письменник, головний редактор журналу “Огонек” (1986-1991) Народився я у 1936 році у Києві. Саме там я закінчив школу з медаллю та інститут з відзнакою. Оскільки школа була англійською, а інститут суто медичним, надалі я робив всупереч одержаній освіті, зайнявшись літературою після шести років медичної практики. А нова професія не передбачала ні базисних знань, одержуваних […]...
- Березінський Віталій – Біографія Віталій Костянтинович Березінський народився 8 листопада 1937 р. в с. Іванів (Янів) Калиновського району Вінницької області. Закінчив філологічний факультет Одеського університету. Працював відповідальним секретарем Одеської організації НСПУ. Нині – викладач української та зарубіжної культури в Одеській національній академії харчових культур. Автор збірок поезій “Повінь”, “Кольори граніту”, “Автострада”, “Запас висоти”, “Рождение солнца” (в перекладі на російську […]...
- “В коханні й в слові правда – мій закон” (В. Шекспір) I. Відображення в сонетах еволюції митця (1S4 сонети Шекспіра надруковані у 1609 році; 90-ті роки – оптимістичний період творчості; з 1600 року – перегляд поглядів, визнання нелюдяності суспільного устрою; цим обумовлені зміни настроїв і тем сонетів). II. Головні теми сонетів (ліричний герой розкривається в трьох вимірах: а) у стосунках із другом; б) у коханні до […]...
- “Ти – весь у слові, як у сповиткові… ” (лірика Бориса Олійника) “О слів жорстока і солодка влада! Не опечись на їхньому вогні… ” – застерігає Борис Олійник в одній зі своїх поезій. Насправді з давніх часів люди знали, яку велику владу має слово. Словом можна скалічити і зцілити, словом руйнують та створюють. Усе, що навколо нас, – так чи інакше Слово. Але поетичним словом навряд чи […]...
- Звеличення ратних подвигів у “Слові про похід Ігоря” та “Пісні про Роланда” Звеличення ратних подвигів У “Слові про похід Ігоря” та “Пісні про Роланда” “Слово про похід Ігоря” – пам’ятка давньоукраїнської літератури XII ст. “Пісня про Роланда” зображує події VIII ст., але вперше була знайдена теж у XII ст. і належить до французького народного епосу. Перед нами – два факти з історії різних країн. Але вони мають […]...
- Єлизавета Замана – У мене до тебе, щось не писане раніше У мене до тебе, щось не писане раніше Й не читане тобою досі. Це не якийсь там відомий Ніцше – Це я, така ж чужа тепер, як осінь… І ТИ не збагнеш, що все це тобі Написано, прочитано, проплакано… Ми разом були лиш на небі, А на землі ми навіки нарізно… Неба мало, хоч і […]...
- “А я так мало, небагато просив у Бога… ” (Т. Шевченко) Побутує така думка, що видатні митці обов’язково нещасливі в інтимних стосунках і що начебто це закономірно і навіть необхідно для того, щоб вони були видатними. Дивовижно, але є велика кількість прикладів на підтвердження цієї теорії. Доля Тараса Шевченка також не заперечує її. Але, мабуть, у цьому, як і в багатьох інших випадках, все не так […]...
- Одной любви ей было мало (По творчеству А. С. Пушкина) Любовь проходит… А. Моруа Великая русская литература отразила и создала множество глубоких женских характеров, для которых любовь к мужчине не являлась главной в жизни. Их интересы были гораздо шире чисто плотских привязанностей и страстей. Назову некоторых из таких героинь, для которых действительно “одной любви было мало”. Это прежде всего великая княгиня Ольга из русского эпоса, […]...
- Шахти, терикони… – Сосюра Володимир Шахти, терикони, Заводські вогні… Місяць в травах тоне… І пісні, пісні… Доля ти піснярська, Доленько моя! Сторона шахтарська, Син твій, син твій я! Там, де обрій, в полі Неба мрійна гать. Золоті тополі За дінцем шумлять. Про крейдяні гори Не забуду я, Де молилась зорям Матінка моя. Піснею лечу я Над простором нив, Землю я […]...
- Краса природи в слові ожила (Образ ліричного героя, його емоції і почуття у творчості Богдана-Ігоря Антонича) Який чарівний світ навколо нас! Він озивається до кожного сотнями, тисячами звуків. Тонкі ніжні листочки шелестять на вітрі, дзюрчить чисте джерельце, лунко падають на землю великі краплі дощу. Природа також дарує нам розмаїття кольорів. То вона огортає землю ніжною білизною снігу, то обсипає яскравими барвами весняних і літніх квітів, то обдаровує її осіннім червоним золотом. […]...
- Твір на тему: Великі українці. Віталій Володимирович Кличко (Твір-біографічний опис) Віталій Володимирович Кличко народився 19 липня 1971 року, в селі Біловодське, Киргизія. В 1995 році Віталій закінчив Переяслав-Хмельницький педагогічний інститут, далі вчився в аспірантурі Національного університету фізичної культури і спорту України, захистив кандидатську дисертацію по темі: “Бокс: теорія і методика спортивного відбору” в Національному університеті фізичного виховання і спорту України в лютому 2000 року. Відомий, […]...
- “Що сльози там, де навіть крові мало!” ідейно-художній аналіз поезії Лесі Українки “І все-таки до тебе думка лине” Перша поетична книжка Лесі Українки “На крилах пісень” вийшла у Львові на початку 1893 року. Вона складалася із шести поетичних циклів. Найхарактернішим і найпотужнішим був цикл політичної лірики “Невольничі пісні” – Один з найвищих злетів революційного слова поетеси. Цикл об’єднує наскрізна думка: “Що сльози там, де навіть крові мало”, а також загальний героїчний пафос, вміщений […]...
- Ольга Анцибор – Кохання моє таємниче Кохання моє таємниче, Любове моя неземна, Лиш гляну тобі я у вічі – І враз розквітає весна. Не думала я, що так пізно, Ще буду кохати я знов, Що в серці народиться пісня, А душу зігріє любов. Зігріє, як світла промінчик, Що ллється із синіх очей, Розтопить образи камінчик І темінь самотніх ночей. Тебе я […]...
- “Так знать и любить природу, как умеет Бунин, – мало кто умеет” (А. А. Блок) В голых рощах веял холод… Ты светился меж сухих, Мертвых листьев… Я был молод, Я слагал свой первый стих – И навек сроднился с чистой Молодой моей душой Влажно-свежий, водянистый, Кисловатый запах твой. И. Бунин Да, образ хрупкого, почти прозрачного ландыша глубоко проник в сердце молодого Ивана Бунина. Но не только этот, пахнущий влажной свежестью, […]...
- Ковальчук Людмила – Навчитись пробачати Я вже навчилася втрачати, Хоч, як же важко, Боже мій, Я розібрала б на Цитати Твої слова. У заметіль, Зігрівши ніжністю своєю, Покинув ти мене за крок До того щастя, що душею Обоє прагнули. Урок… Ти дав урок, як гарний вчитель, І зауважив на помилки… А я дарую тобі квіти… Це перший крок. Ти так […]...
- Олена довганюк – Подаруй мені ту мить безцінну Подаруй мені ту мить безцінну – Щасливу, неповторну мить, Щоб знову запалав нестримно Вогонь у серці, що горить. Подаруй мені той погляд, Який завмерши я зловлю, Залиш в мені той спогад, В якому я тебе люблю. Покажи мені силу бажання, Що змусить забути про все. Відчуй те нестримне кохання, Що у світ почуттів занесе. Я […]...
- Крістік Хрустік – Я б написала тобі ще багато рим Я б написала тобі ще багато рим, Які сплетуться у вірші, хоча кожен з них Байдужий тобі. і мій запал стих. Я залишу все собі, але менше з тим. Я б показала тобі увесь цей світ, Підіймала б очі твої до зірок, Цілувала б вії, зробила б ще один крок Уперед і здійснила б душі […]...
- Павло Мовчан – Лягти горізнач у траву Я не один – в сусідстві мурашви – Уплетений в густе ткання трави: Вбираю неба глибочінь ув очі, Сухий ручай струмкоче по обоччі, Засвідчує, що він іще живий… Висить сорочка на сучку смиренно, Байдужа і відчужена від мене, І я – наче дозріла вже зернина, Що вилущилась із лушпиння нині. Землице рідна, ти вуглієш в […]...
- Таня-Марія Литвинюк – Так виводиш себе з цього стану зими Те, що ви будували роками, Може бути зруйноване в одну мить – все одно будуйте ( Мати Тереза ) Так виводиш себе з цього стану зими – З викликом, А тобі починається сніг – відрами, А тобі починаються сни – титрами, А тобі починається мир – війнами. А тобі починаються дні – тижнями, А у […]...
- Маріанна Кіяновська – Ми пристрастей чаші Ми пристрастей чаші – наповнені ними, солоні. Гулка потаємність і туга – мов сад під дощем. Я хочу тебе цілувати в уста і в долоні. Безмежно тобі віддаватись. І ще раз. І ще. Це так ненавмисно, зненацька – і так прямовисно. Любов, що здається любов’ю, – стається і є. Я смію тебе. І, можливо, іще […]...
- Павло Мовчан – “Ні квітка безіменна, ні трава… “ Ні квітка безіменна, ні трава Ще не збулися захвату і зросту. І гоструватим духом кропива Виповнює вже перезрілий простір. Затримує учепистий реп’ях Тебе на мить в дорозі відпочити, І зір твій вгору піднімає птах, Аби в очах усе земне здрібнити. І вимиває з пам’яті струмок, Мов бите скло, якісь події, дати; Іржавий з тину виповза […]...
- Іван Франко – Тетяна Ребенщукова Старці і книжники грізно накинулись Каменувати тебе: Всіх їх некритая, непідсолоджена Правда по серці скребе. Горе сердечнеє, людське, великеє Серць їх не ткнуло брудних; Те лиш їх гніває, чом так без страху ти, Прямо стаєш перед них? Чом так покірно, так тихо, так прямо ти Йдеш, куди серце веде, Йдеш не на розкоші, йдеш, хоч […]...
Твір на тему могутній дуб.