Вияв глибокої любові і пошани до вчителя (за поезією “Учитель”)

Кожна людина на все життя пам’ятає свого першого вчителя, зберігає в своїй душі теплі почуття до людини, яка відчинила двері у прекрасний світ знань. Наставник поета викликав до себе щиру любов учнів. Так про нього пише В. Сосюра у вірші “Учитель”:

Учитель мій! Як ми тебе любили,

Як слухали тебе в полоні юних мрій!

Він був вірним другом дітей, допомагав їм пізнавати “красу труда”, “любові й дружби жар”, любити подвиги людини й “безсмертний рідний край”.

Василь Мефодійович відкривав своїм учням “закони

вод, вітрів, і хмар, і світла”, пробуджував у них “дум пориви огняні”.

В. Сосюра запам’ятав свого вчителя як людину чуйну і надзвичайно добру. У пам’яті залишився його “тихий карий зір”, “тепла посмішка”, “тепло душі”.

І хоча з того часу вже пройшло багато років, для учнів їх вчитель назавжди залишився прикладом:

Завжди, завжди, як сонячний салют,

Для нас сіяє подвигом високим

Твій благородний, безкорисний труд.

Я вважаю, що вчитель, – це найбільш необхідна і важлива професія на землі. Наставником може бути тільки людина з щирим серцем, завжди відкритим для людей.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Антігона софокл читать скорочено.
Ви зараз читаєте: Вияв глибокої любові і пошани до вчителя (за поезією “Учитель”)
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.