Віє вітер на долину – Народна лірика

ВІЄ ВІТЕР НА ДОЛИНУ
Віє вітер на долину,
Колише билину.
Рід до роду листи пише
Та на Україну.
Пише листи розмаїті,
Пише, розсилає
Все на тую Україну,
Де родину1 має.
Ой роде ж мій, роде,
Ой роде ж мій милий,
Розійшовся по Вкраїні,
Як туманець сивий.
Туман сивий, туман синій,
Піднімися вгору,
З’їжджайтеся рід до роду
На любу розмову.
Ой брат сестри питається:
“Ти, сестро, небого,
Чи привикла ти там жити,
Де ворогів2 много?”
“Ой привикла, мій братику,
Поміж ворогами,
Як у полі криниченька
Поміж дорогами.
Що хто іде, а хто їде
Водиці нап’ється,
А із мене, нещасної,
Кто схоче – сміється.
Нема ж цвіту білішого
Над ті полуниці,
Нема роду ріднішого,
Як брат та сестриці.
Нема ж роду ріднішого
Над отця, над неньку.
Нема ж цвіту білішого
Та над ожиноньку,
Нема в світі вірнішого
Та над дружиноньку”.
1 Родина – тут: родичі.
2 Мається на увазі чоловікова сім’я.
??


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Що таке вихованість твір на морально-етичну тему.
Ви зараз читаєте: Віє вітер на долину – Народна лірика
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.