Вода десь точить білий камінь… – Сосюра Володимир

Вода десь точить білий камінь,
Кує зозуля у гаю.
Де б я не був, а все ж думками
Лечу в донеччину свою.

Лечу, неначе та лелека,
Дивлюся радісно кругом
І шахту згадую далеку,
Де працював я юнаком.

Дінця солодкі, ясні води,
Посьолка рідного огні
І той садок біля заводу,
Де ми гуляли в давні дні.

Де ми любили і зростали
В країні споминів моїх,
У дзвоні вічному металу,
В цехах широких заводських

Там ще густіш над гаєм дими,
І дні садами розцвіли.
Копри із зорями ясними
Нові копальні підвели.

Нові гудки пісні заводять,
Як знак і щастя, і надій,
Де за дінцем встають заводи
В могутній величі своїй.

Шумлять сади над берегами
Вмаєї юності краю.
Де б я не був, а все ж думками
Лечу в донеччину свою.
1951

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Вода десь точить білий камінь… – Сосюра Володимир