Волелюбний народ у романі І. Багряного “Тигролови” (1 варіант)

Сильна духом людина завжди викликає до себе повагу, у які б часи вона не жила. Я, наприклад, захоплююся тим, що двадцятип’ятирічний юнак, зазнавши стільки лиха у сталінських катівнях, може не занепасти духом, не втратити природної життєлюбності, залишитися вірним сином своєї сонячної України. Ця мужня людина – мій улюблений герой Григорій Многогрішний, головний персонаж роману Івана Багряного “Тигролови”.

“Спершу зухвало і скажено відбивався, вибухав прокльонами й сарказмом, плював в обличчя йому – слідчому, а потім лише хекав крізь зуби і мовчав, розчавлений, але завзятий. Мовчав презирливо… Його вже носили на рядні, бо негоден був ходити… Він уже конав – але ні пари з уст”, – згадує слідчий НКВС Медвин допити Григорія. Це ж він, підслідний, не зламався й не попросив пощади. Це ж Многогрішний тепер переслідує чекіста у снах. І незрозумілою є для Медвина така затятість, яка змусила вважати допитуваного вже своїм особистим ворогом. Не знає слідчий, що саме в цей час Григорій їде на каторгу в поїзді, з якого зухвало й безстрашно вистрибне прямо в ніч, у глуху й непролазну тайгу. Вистрибне, можливо, прямо в обійми смерті, але не скориться тоталітарному радянському режиму, незважаючи на всіх охоронців, озброєних багнетами… Що змушує головного героя роману “Тигролови” чинити так? Коли задумуєшся над цим, то приходиш

до висновку: причини треба шукати у винятково розвинутому почутті людської гідності й патріотизмі, притаманним українцям узагалі й Многогрішному зокрема. Витоки цього почуття – у вродженій, глибоко закоріненій, а тому й незнищенній любові до Вітчизни, що є найвищою людською чеснотою. Ця чеснота, на мою думку, не дала Григорію загинути в нетрях тайги.

Головного героя твору знаходить і забирає до себе родина Сірків, українців, які відбудували “куточок України” в сибірських хащах. Ця сім’я свято береже всі народні звичаї і традиції, дотримується основних засад моралі – чесності, доброти, працьовитості. Молоді члени родини, Григорій та Наталка, виховані в пошані до старших. Саме тому Многогрішний серцем прикипає до цих людей, у яких відчуває споріднені душі. І недарма, бо Сірки є такими самими волелюбними, як і сам Григорій, людьми, що не схотіли підкоритися тиску тоталітарної машини й обрали вільне життя тигроловів у глухому лісі. Автор не раз підкреслює: у Сірків і Многогрішного тече одна кров, кров українського народу, у генетичній пам’яті якого – віки боротьби за волю. Ця пам’ять не дає спокійно жити Григорію, і, зустрівшись-таки зі своїм давнім мучителем Медвиним, юнак убиває його. Це убивство не можна назвати злочином, це помста за довгі місяці страждань не тільки його, а й усіх замучених у стінах НКВС. І хоча потім Многогрішному доводиться тікати з України разом із коханою Наталкою, однак п’янке відчуття свободи дорожче за все на світі.

Слід зауважити, що за образом Григорія Многогрішного проступає сильна особистість самого письменника Івана Багряного, закоханого у свободу й переконаного, що Україна неодмінно матиме прекрасне майбутнє. Доказом цього є цілісність натури автора роману, який відчуває єдність з українською нацією, її культурою й історією. Його твір – заклик не. підкорятися будь-чиїй залізній волі й до останнього боротися з ворогами рідної землі. Недарма Олена Те-ліга вважала, що роман “Тигролови” і його головний герой виховують “сильних і твердих людей української нації”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Франко вірш розвивайся ти високий дубе читати.
Ви зараз читаєте: Волелюбний народ у романі І. Багряного “Тигролови” (1 варіант)