Володимир Бровченко – В зеніт криваво плив двадцятий вік
В ЗЕНІТ КРИВАВО ПЛИВ ДВАДЦЯТИЙ ВІК
В зеніт криваво плив двадцятий вік.
Мене згубила на базарі мати.
Тоді когось ловили. Хтось утік.
Ловці доконче мали упіймати.
Заходила облава від ріки,
Стріляли й не по-нашому кричали
Нещадні іноземні вояки
І найманці – домашні яничари.
Тоді я ще допетрати не вмів,
Що серед нас, забитих і сумирних,
Не злодіїв, не вбивць, не гендлярів –
Одвічно ловлять тільки непокірних.
Тікали. І вівчарок гавкіт злий,
Здавалося, котився лиш за мною,
Коли я, переляканий, малий,
В церковицю забивсь разом з юрмою.
Тікали в храм, в убогий той чертог,
Святим прикритись прагли омофором.
З-над вівтаря, з ікони, строгий Бог
Пронизував усіх палючим зором.
В зеніт криваво плив двадцятий вік…
Мені й тепер, мов короговки, мають
Слова, що таємничо Хтось прорік:
– Не бійсь, дитино, правди не спіймають.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Володимир Бровченко – Бесіди з внучкою про хліб БЕСІДИ З ВНУЧКОЮ ПРО ХЛІБ І. НЕДОЖАТА НИВА В серпні не брали ми в руки серпи, Бо руки тримали зброю, Бо наші достиглі пшеничні степи Були тоді полем бою. Нива – по колосу ходять зайці! Місяць над степом стоїть в караулі. З боку одного – наші бійці, З другого ворог – на відстані кулі. Нібито […]...
- Володимир Бровченко – Чарівник ЧАРІВНИК В рожево-білії папахи Вбира весна розлогий сад: Здаля, немов незнані птахи, На білих ніжках стали вряд Пармен, антонівки, ранети… Природо мила, чарівна! Зберись отут усі поети – Не оспівать їм сад сповна. Тут головний один хазяїн – Степан Петрович, садівник, Спитай дітей, і кожен знає, Що садівник той – чарівник. Він розмовляє з деревами […]...
- Володимир Бровченко – Першоздоровкання ПЕРШОЗДОРОВКАННЯ Жив у нас на селі коло яру Незвичайний Роман – чарівник. Хоч насправді, які вже там чари. Гречкосійний собі чоловік Мав якусь таємничу планиду – Хто б про нього і що не казав,- Завжди першим промовить “добридень” Ще й рукою торкне картуза. Щось він знав, той химерний кутчанин. Загадаєш: от першим скажу. Та не […]...
- Володимир Бровченко – Відболілий цвіт ВІДБОЛІЛИЙ ЦВІТ То завжди так було в Україні, Яку, на диво, завойовники не добили: На руїні Вискакували, як у Кіо із скрині, Або ліліпутики, або дебіли. Правда, траплялися і герої, Але то… ще до зруйнування Трої. Ах ви ж мої дебіляточка! На голівці шапочка, на спині латочка… Цинічно, публічно, Денно і нічно Хваляться, хто з […]...
- Володимир Бровченко – Віршинки дивні – добрі й противні ВІРШИНКИ ДИВНІ – ДОБРІ Й ПРОТИВНІ *** Якось зустрілись Біл з дебілом, Щоб визначить, де чорне, а де біле, Та поділити все навпіл. Поговорили любо-мило… Звідтоді став дебіл – Дебілло, Хоч морда видає – дебіл. *** Просвистіли… То й я свищу, Сам пан над собою. Не боїться мокрий дощу, А голий розбою, Великий мистецький “вибух” […]...
- Бесіди з внучкою про хліб – Бровченко Володимир І. НЕдОЖАТА НИВА В серпні не брали ми в руки серпи, Бо руки тримали зброю, Бо наші достиглі пшеничні степи Були тоді полем бою. Нива – по колосу ходять зайці! Місяць над степом стоїть в караулі. З боку одного – наші бійці, З другого ворог – на відстані кулі. Нібито тихо. Тривожний ландшафт1 , Білі […]...
- Два хлопчики – Бровченко Володимир Два хлопчики в зелену пору року До лісу вийшли,- вікових дібров. Один із них прискалив миттю око Й прикинув діловито: “Скільки дров?” А навкруги і щебетало, й квітло, Як сто віків тому, так і тепер… Не стримавсь другий хлопчик: “Скільки світла!” Промовив і, схвильований, завмер. Два хлопчики… І ліс так пильно в вічі Дививсь сусідам […]...
- Бровченко Володимир – Біографія Народився 1 червня 1931 р. в с. Мала Виска, тепер місто Кіровоградської області. По початку війни брав участь у бойових дій, за що отримав статус учасника війни та нагороджений орденами та медалями. Після закінчення середньої школи вступив 1955 р. до Одеського технологічного інституту харчової та холодильної промисловості. Саме в студентські часи, 1951 року, у маловисківській […]...
- Володимир Бровченко – Біографія Володимир Якович Бровченко (1 червня 1931, Мала Виска – 20 серпня 2013) – український поет та громадський діяч. Бровченко Володимир Якович народився 1 червня 1931 р. в м. Мала Виска на Кіровоградщині. Першого вірша опублікував в районній газеті в 1951 р. Закінчив Одеський технологічний інститут. Був засновником і першим редактором херсонської обласної молодіжної газети (тепер […]...
- Іван Франко – “Плив гордо яструб в лазуровім морі… “ Плив гордо яструб в лазуровім морі, Широко круг за кругом колесив, А на горі в ожиданні і горі Лежав я й лету яструба слідив. Я ждав на ню, свою єдину зорю… Мов яструб, бистро я сюди спішив, Від рана жду, думками поле орю – Нема голубки! Серце біль здушив. Нема голубки! Тільки яструб в’ється! Нема […]...
- Василь Стус – Молочною рікою довго плив Молочною рікою довго плив: Об мене бились білостегні риби, Стояв нестерпний світ, як круча здиблений, А попід кручу зяяв чорний рів. Оце. Оце воно. Оце воно – Лиш ти і я. I здиблений, мов круча, Високий світ. Ану ж, тебе я тручу, Аби з тобою запізнати дно, Де літеплена річка молока Потьмариться до вигусклої спеки, […]...
- Володимир Самійленко – Над руїнами НАД РУЇНАМИ I О, плачте, ви, хто сльози ма в очах, О, плачте над руїнами святині! Нехай побачу я ще в тих сльозах, Що в вас душа ще досі не в руїні. Але ні краплі сліз в очах ясних! І погляд мов чужий усім стражданням… І чую я один веселий сміх В краю, де треба […]...
- Микола Вінграновський – двадцятий прелюд Привіт тобі, ріко моєї долі!.. Ні, я себе не можу уявить Без тебе, дніпре, як і без тополі, Що в серці моїм змалку тополить. І навіть в цю запівнічну годину, Коли б, здавалося, переді мною світ, Переді мною всесвіт і політ Думок і почуттів у верховину, – Я раптом надивляю Україну… Хвилину тому був я […]...
- Володимир Самійленко – Українська мова УКРАЇНСЬКА МОВА Пам’яті Т. Г. Шевченка Діамант дорогий на дорозі лежав,- Тим великим шляхом люд усякий минав, І ніхто не пізнав діаманта того. Йшли багато людей і топтали його. Але раз тим шляхом хтось чудовний ішов, І в пилу на шляху діамант він найшов. Камінець дорогий він одразу пізнав, І додому приніс, і гарненько, як […]...
- Володимир Лучук – Як лелека зимував В теплий вирій Путь далека Пролягла У сизій млі… А поранений лелека Залишився на землі. Повертала з поля мати, Принесла його до хати. Кожен вечір Ми сиділи З ним обидва за столом. Разом спали, Разом їли, Разом гралися з котом. Та прийшла весна здалека, І крильми змахнув лелека… – Линь у небо! В добрий час! […]...
- Володимир Винниченко – Студент Тільки саможертовність може зняти полуду з очей обурених, затурканих селян, котрі своїх захисників вважають ворогами, – така ідея оповідання “Студент. Щоб довести свою непричетність до пожежі, яка спалила село; щоб зняти підозру, поширювану стражниками, котрі в біді звинувачують студентів, молодий революціонер прилюдно стріляється. І тоді старий дід, який погрожував “вимотати з студентів жили, стрибає на […]...
- Володимир Сосюра – Нальотчиця ВОЛОДИМИР СОСЮРА НАЛЬОТЧИЦЯ ПОЕМА І Біля конторки хлопці п’яні, вгорі вагончики біжать; і труби в синім океані… Туди летить моя душа. Колись на станції з огнями шумів залюднений перон, і чорним привидом між нами ходив в медалях “фараон”… А ніччю плакали шахтьори, лилась горілка і пісні… Мовчала тьма, мовчали гори, і – в небі золоті […]...
- Студент (скорочено) – Винниченко Володимир Село палало. Вигоріла половина хат, залишивши без притулку і без того змучених людей. Особливо потерпав старий дід. Він ніяк не міг заспокоїтись, що згоріло все, зароблене багатьма роками. Хтось докинув думку, що хату запалили студенти, які проходили нещодавно тут та до чогось придивлялися. Раптом до натовпу наблизився чужий чоловік. Він заговорив до людей, виливаючи в […]...
- Володимир Винниченко – Студент (СКОРОЧЕНО) Володимир Винниченко Студент (СКОРОЧЕНО) Село палало. Вигоріла половина хат, залишивши без притулку і без того змучених людей. Особливо потерпав старий дід. Він ніяк не міг заспокоїтись, що згоріло все, зароблене багатьма роками. Хтось докинув думку, що хату запалили студенти, які проходили нещодавно тут та до чогось придивлялися. Раптом до натовпу наблизився чужий чоловік. Він заговорив […]...
- Володимир Сосюра – Сад САД В огні нестримної навали рубали, різали наш сад… А ми дивилися назад і за минулим сумували… Руками власними тюрму творили ми собі одвічну… О будьте прокляті,- кому назад повернуте обличчя! Кати нас брали на штики за слово, правдою повите… Ви ж розумієте?! Віки не знали ми, чиї ми діти!.. Хтось застромив у серце шило […]...
- Наталя Гуркіна – Горіхова лічилочка Вчепилися до білочки Горіхові лічилочки. Не дають їй їсти й спати Спонукають рахувати: Перший, другий, третій, п’ятий… Одинадцятий… двадцятий… Всі горішки полічила, І тоді лиш відпочила....
- Володимир Винниченко – Салдатики В оповіданні “Солдатики! змодельовано одну з типових подій, пов’язаних з придушенням селянських заворушень. Цей “малюнок із селянських розрухів є надзвичайно талановитою, глибоко психологічною замальовкою тих складних процесів, що відбулися р українському селі на початку XX ст. “А сталося це якось несподівано. До вчорашнього дня жило собі село, як і перше, голодали, боліли, умирали, а тепер […]...
- Послухайте! (скорочено) – Маяковський Володимир Послушайте! Послушайте! Ведь, если звезды зажигают Значит – это кому-нибудь нужно? Значит – кто-то хочет, чтобы они были? Значит – кто-то называет эти Плевочки жемчужиной? И, надрываясь В метелях полуденной пыли, Врывается к Богу, Боится, что опоздал, Плачет, Целует ему жилистую руку, Просит – Чтоб обязательно была звезда! – Клянется – Не перенесет эту беззвездную […]...
- Володимир Сосюра – Знов село ЗНОВ СЕЛО Знов село. По блакитному трапу сходить сонце над маревом нив. Я в пальті і у фетровій шляпі, де колись у свитині ходив. Де колись неповторного літа одягнув я, смуглявий юнак, коли став на заводі робити, не свитину, а теплий піджак. Роки йшли силуетами станцій, що минали на фоні заграв, коли я гострооким повстанцем […]...
- Володимир Сосюра – Бабине літо Літо бабине, бабине літо… Серце чує осінні путі… Хтось заплутав зажурені віти В павутиння нитки золоті. Листя слухає вітру зітхання І згортає свої прапори. На покірну красу умирання Сонце дивиться сумно згори… В’януть, в’януть вуста пурпурові… Але радість і в осені є! В золоте павутиння любові Ти заплутала серце моє. 1956...
- Українська мова – Самійленко Володимир Діамант дорогий на дорозі лежав,- Тим великим шляхом люд усякий минав, І ніхто не пізнав діаманта того. Йшли багато людей і топтали його. Але раз тим шляхом хтось чудовний ішов, І в пилу на шляху діамант він найшов. Камінець дорогий він одразу пізнав, І додому приніс, і гарненько, як знав, Обробив, обточив дивний той камінець, […]...
- Володимир Винниченко – Момент Володимир Винниченко Момент (Із оповідань тюремної Шехерезади) І раз Шехерезада так почав своє оповідання: – Слухайте. Було це навесні. Ви ще пам’ятаєте, що то таке весна? Пам’ятаєте небо, синє, глибоке, далеке! Пам’ятаєте, як ляжеш в траву десь, закинеш руки за голову і глянеш у це небо, небо весни? Е!. Ну, словом, було це навесні. Круг […]...
- Володимир Дрозд – Вовняний білий светр Володимир Дрозд ВОВНЯНИЙ БІЛИЙ СВЕТР Страшна це річ – любов. Коли вже находить на тебе – забувай про закони логіки. Любов – це ніби море, а ти – човник у тому морі, коли буря. З хвилі на хвилю, з хвилі на хвилю. А може, це тільки у мене така особливість душі й тіла, що я […]...
- Володимир Винниченко – Раб краси В творі “Раб краси” аналізуються такі модерністські особливості як конфлікт індивида і середовища, роздвоєння особистості. Дядько Софрон і Василь лежали вже другий тиждень на сьому невеличкому подвір’ї за станцією, день і ніч сплячи під кучерявими берестками. Іноді тут з’являлись наймачі, прикажчики з економій або мужики. Тоді дядько Софрон і Василь разом з іншими, такими ж, […]...
- Володимир Підпалий – Тиха елегія ТИХА ЕЛЕГІЯ Коли мене питають: “Любиш ріки, річки, і річечки, і потічки?” – відмовчуюсь: вони в мені навіки, а для мого народу на віки… Коли мене запитують: “Народу чи зможеш прислужитись, як і де?” – мовчу: на ясні зорі, на тихі води хай випадкове слово не впаде… Коли мене питають: “Любиш землю, степи, озера, яблуні […]...
- Володимир Дрозд – Ворон Володимир Дрозд ВОРОН Він помер серед зими, в січневі морози, а напровесні душа його вселилася в старого чорного ворона, що жив у пущі. То було солодке, тремтке пробудження після ночі, що її започаткувала смерть: шерех сухого торішнього листу, повів вітру, що лоскотав воронові пір’я, стрекіт сороки в березняку, гомін дрібного птаства внизу, у гущавині лісу, […]...
- Володимир Винниченко – Суд Сваволю й беззаконня, які процвітали в імперії, переконливо показано в оповіданні “Суд”. Головний персонаж Михайло Денисович Самоцвіт, “хохол, малорос, живе “як у раю. Бо “тепер по тридцять копійок удень роблять мені – такої дешевої робочої сили немає ніде. Покірності він добивасться “перевіреною методою: “Тепер не той час, тепер, брат, мужик не той. В морду! от […]...
- Твір на тему: Моя душа – це храм чи купа цегли? Кожна людина має у своїй душі власний та неповторний храм. І, можливо, зовсім несправедливо буде так просто казати, що душа – це купа цегли. Тому, що саме існування душі – чогось неземного – це вже щось святе. Господь вдихнув у людей життя, а разом із ним і почуття, переживання, думки, які заклали фундамент для великого, […]...
- Мозолевський Борис – Червень І не жона, й не наречена – Ішли степами без доріг. І божевільні квіти червня Тобі тулилися до ніг. І яструб довго плив над нами,- Чого він плив, чого хотів? Зринали в небо цвіркунами Жита, від сонця золоті. Я цвів тобою і для тебе, І ти світилася в мені. В твоїх очах гойдалось небо Із […]...
- Володимир Винниченко – Федько-Халамидник Оповідання “Федько-халамидник” В. Винниченко написав десь у 30-літньому віці. Але назавжди залишив у своїх спогадах ті чарівні роки. Мав добру пам’ять, рано навчився читати, – сталося це непомітно для його рідних. Можливо, що першим “букварем” для цього були принесені братом Андрієм (робітником друкарні) афіші, з яких він, гравсь, вирізав літери, клеїв їх на стінку, питаючи […]...
- Вірш Миколи Вінграновського – За гай ступило сонце, і пішло За гай ступило сонце, і пішло, І далину покликало з собою… В туман пірнає росяне село І повивається прозорою габою. В садах вечері: борщ або куліш… На крилах яблунь стомлені зірниці, І хтось питає тихо: земле, спиш? Уже спочила? дай води з криниці! І хтось питає, довго не вгава… Земля ж спочила тихо просто неба, […]...
- Володимир Лучук – диво у ставу Я сьогодні на човні З мамою катався. Я сьогодні на ставу З дива дивувався. Як погляну у вишінь – Хмари йдуть горою, Як погляну у глибінь – Хмари під водою… А не вірите мені, То спитайте мами, Що купаються хмарки Разом з коропами!...
- Володимир Винниченко – Краса і сила Уже перша збірка творів Винниченка “Краса і сила” (1906) виділялася в тогочасній прозі своєрідною, не традиційною манерою письма. Головною рисою оповідань, що увійшли до неї (“Краса і сила”, “Заручини”, “Голота” та ін.), була сувора реалістичність – аж до використання натуралістичних прийомів. Ці твори відзначаються колоритністю малюнка, динамічністю розповіді, в якій значне місце належить діалогам, котрі […]...
- Володимир Дрозд – Злодій Володимир Дрозд “ЗЛОДІЙ” Так і не зміг Григорій пригадати сну. Пам’ятався лише страх, що розбудив його. Кліпнув запаленими очима по золотих п’ятірках вікон – на погоді стояло, рання весна. Намацав на черені папушу самосаду. Вогкуватий ще, але курити хочеться, аж під грудьми смокче. Опустив ноги з лежанки на лаву. Внизу калабанями халяв темніли чоботи. Дні […]...
- Салдатики! (дуже стисло/скорочено) – Винниченко Володимир Усе село вийшло на вигін та виглядає, чи не йдуть солдати. Налякані жінки раз у раз починають плакати, але їх заспокоює Явтух. Він впевнений, що солдати не будуть стріляти у них. За кілька днів до цього село було спокійне, хоча люди вмирали з голоду і не мали вже сил працювати на свого пана. Однак невдоволення […]...
Загребельний диво чому така назва.