Володимир Лучук – Звукове дзеркало
Жук-жученко –
Сажотрус –
Вгору крутить
Чорний вус.
Підкрутив
І став питати:
– де б це дзеркало
Дістати?
Підліта
Кмітлива муха
І дзенькоче
Біля вуха:
– Жуче-друже,
не журись,
А навколо
Роздивись.
Глянь: мов дзеркало
Роса… –
Жук поглянув:
– Ну й краса!
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Володимир Лучук – Сіла хмара на коня (Збірка) 1968 рік, видавництво “Веселка” СІЛА ХМАРА НА КОНЯ Сіла Хмара На коня: Хмара Хмару Доганя. Вітер Збоку Як набіг Збив коня Відразу З ніг. Випустила Хмара Віжки І пішла За обрій Пішки. ВТІК ЗЕЛЕНИЙ ОЛІВЕЦЬ Ніс Івасику руці Різнобарвні олівці. Біг Івась за дідом Слідом І спіткнувсь на толоці. Дід до внука повертає: – Що […]...
- Володимир Лучук – Горобчик Наш Івасик По сніданку Сів на плоті Біля ганку. – Цінь-цірінь! – Гукає хлопчик, А всі думають – Горобчик....
- Володимир Лучук – Під кущем Під кущем у ступі вовк На кулешу просо товк. А вовчиця над коритом Просівала просо ситом. Вовченятко біля тину Кличе одуда в гостину. Одуд каже: – ду-ду-ду! Я до вовка не піду!...
- Павло Мовчан – “На дзеркало води вже дише сизо холод… “ На дзеркало води вже дише сизо холод, Розмивчасто тремтять углиблі береги, І високо росте туману мур навколо, І подолать його не вистачить снаги. Шоломи копичок, нагускле верховіття… Над вінцями очей пливе підталий лід, І точать цвіркуни лунке одноманіття, І кажани крильми клинцюють темний світ. Мурується, росте туман під саме небо; Ув’язнена кричить десь пташка чи […]...
- Володимир Лучук – Кошик яблук ніс їжак Із садка В осінню пору Поспішав їжак В комору. Ніс їжак, Увесь зіпрілий, Стиглих яблук Кошик цілий, Аж біжить навпроти Друг: – Я шукав тебе Навкруг!.. Біля саду на межі Їжаки присіли. Довго друзі говорили Кошик яблук з’їли....
- Володимир Лучук – Ніч Сплять ведмеді у барлозі, Сині роси – при дорозі. Сплять горобчики у стрісі, А грибочки сплять у лісі. Спить зайчатко під лозою, Спить рибчина під водою. Білі вівці сплять в оборі, Чорний котик – у коморі. Книги сплять за склом у шафі. В зоопарку сплять жирафи. Скрипка спить собі в футлярі, Дрібен дощик спить у […]...
- Володимир Лучук – Мак На городі – Ой, так, так – Мама висіяла мак. У барвистій парасольці Зацвітає мак на сонці. У зеленому плащі Мак не мокне на дощі. На городі – Ой, так, так – Мама висіяла мак. Мак росте, росте угору – Дозріває в літню пору. Вліво-вправо – хить та хить Дзвінко маківка дзвенить....
- Володимир Лучук – Гарбуз Вліз на пліт Гарбуз Без рук Й зачепився там За сук. Це б йому На землю сісти, Та назад Не може Злізти....
- Володимир Лучук – Чорний жук Чорний жук Очима Блима: Чує кроки За плечима. Дуже хороше йому По землі ходити! Він не хоче, Чуєш, хлопче, У коробці жи-ти!...
- Володимир Лучук – Прогулянка Вже зеленіє луг і ліс, Сонце – наче сонях… Вітер пахощі приніс,- Кличе на осоння. Угорі співає птах, Що присів на гілку. Ми з лопатками в руках Біжимо на гірку. Я з відерцем голубим Граюсь на горбочку. Принесу матусі в двір Золота – пісочку....
- Володимир Лучук – Золотий дощ Чи ви чули чудасію? Не пізнати в місті площ: Цілий тиждень і неділю Золотий періщить дощ! У дощі пливе вівторок, У дощі поплив четвер… Прилетіло сорок сорок, Сповістило кожен сквер: – Чи ви чули чудасію? Не пізнати в місті площ: Цілий тиждень і неділю Золотий періщить дощ! Леви з мітлами гуляють Спозаранку день при дні […]...
- Володимир Лучук – Тепловоз Чи літо, чи осінь, Весна, чи зима, А для тепловозів Різниці нема: Летять тепловози На захід, на схід – Махає рукою Їм Ростик услід. Бува, як до них Не виходить хлопча – Чогось машиністам Не вистача: Гудок голосисто На цілу округу Привіт посилає Маленькому другу!… Як виросте Ростик – Крізь хуги й морози Водитиме вміло […]...
- Володимир Лучук – дикий мак Джміль ромашці Щось на вухо Пошептав І – полетів… Дикий мак Хотів послухать, Не розчув – Почервонів....
- Володимир Лучук – Цвіркунець В мураві Побіля хати Цвіркунець, Малий скрипаль, Вчивсь на скрипці Грати, грати – І згубив смичка… Шу-кай!...
- Володимир Лучук – Незабудки Під густими Ситнягами У воді Квітки ростуть. Назбирать Букетик мамі Незабудок Не забудь....
- Володимир Лучук – Як лелека зимував В теплий вирій Путь далека Пролягла У сизій млі… А поранений лелека Залишився на землі. Повертала з поля мати, Принесла його до хати. Кожен вечір Ми сиділи З ним обидва за столом. Разом спали, Разом їли, Разом гралися з котом. Та прийшла весна здалека, І крильми змахнув лелека… – Линь у небо! В добрий час! […]...
- Володимир Лучук – Кріп в окріп Я несу На кухню Кріп. Кине мама Кріп В окріп. А до кропу Ще й петрушку, Смачно варить Мама Юшку....
- Володимир Лучук – Тільки мати – Я на ковзанку піду! – А коли ж до хати?- Тільки мати вміє так Лагідно спитати. – На ходу сніданок з’їм! – Так не слід робити!- Тільки мама може так Лагідно сварити. В снах літаю до зірок… – Час вставати, сину… – Тільки мама збудить так Лагідно дитину....
- Володимир Лучук – Заблудилась пісенька Несла пісенька із лісу Козубок суниць. Заблудилась пісенька Між густих ялиць. Рвала пісенька у лузі Цвіт рясних купав. Заблудилась пісенька Між зелених трав… Не журися, пісенько, Ти ж тут не одна! – Відгукнулась пісеньці Далина. Бережечком понад морем Пісенька ішла – Черепашку-рапару У піску знайшла. Ми в мандрівці Радісно літо провели, Пісеньку додому Привели....
- Володимир Лучук – Танок сорок На поляні Під сосною – Гарно-весело Весною. Дві сороки- Білобокі Повпирали Крила в боки. Їм на скрипці Коник грає – Вниз і вгору Смик літає. Чорний жук З-під зелен листу Дме в трубу У голосисту. А дзвіночки голубенькі – Дзеньки-бреньки! Дзеньки-бреньки! Ну й таночок! Ну й танок – В білобочок, У сорок!...
- Володимир Лучук – Бочка меду Ланкова – метка бджола – Бджіл у поле привела. Одні бджоли Підставляють До квіток драбини, Інші бджоли Мед черпають З квіту конюшини. Жодна бджілка Не дармує Від самого ранку: В спільну бочку До садочку Носить мед у дзбанку. – Бочку меду Беріть, люди! Друга бочка Завтра буде!...
- Володимир Лучук – Кіт читає книжку З книги кіт не зводить ока. Кішці просто з ним морока: Мусить бігати у льох І ловить мишей за двох. Кіт муркоче: – Ну й цікаво! Вкрала мишка в діда сало.- Сторінки гортає кіт – Що там далі? Як там дід? Окуляри протира І гукає: – Гей, стара, Ти лови тихіше миші, Бо мені потрібно […]...
- Володимир Лучук – Півень (Загадка) Стоїть півень на плоті У червонім капоті. Стоїть, а не піє, Певне, що не вміє. Проте знає Справу хитру – Показує Напрям вітру. (Флюгер)...
- Володимир Лучук – дарунки для мами Я мамі Хмаринку дістану Із неба, Щоб дощ – під рукою, Коли його треба. І вітра,- Що в кованій схованій Скриньці З ключем чарівним На шовковій Шворинці. Літак Так змайструю, Щоб сам на ділянці Міндобрива висіяв Маминій ланці. А найголовніше – І я не жартую! Я їй цукерковий Завод Подарую! Зрадіє матуся,- Й мені Аж […]...
- Володимир Лучук – диво у ставу Я сьогодні на човні З мамою катався. Я сьогодні на ставу З дива дивувався. Як погляну у вишінь – Хмари йдуть горою, Як погляну у глибінь – Хмари під водою… А не вірите мені, То спитайте мами, Що купаються хмарки Разом з коропами!...
- Володимир Лучук – Сіла хмара на коня Сіла Хмара На коня: Хмара Хмару Доганя. Вітер Збоку Як набіг Збив коня Відразу З ніг. Випустила Хмара Віжки І пішла За обрій Пішки....
- Володимир Лучук – дарунки для мами (Збірка) 1985 рік, видавництво “Веселка” ЗАБЛУдИЛАСЬ ПІСЕНЬКА Несла пісенька із лісу Козубок суниць. Заблудилась пісенька Між густих ялиць. Рвала пісенька у лузі Цвіт рясних купав. Заблудилась пісенька Між зелених трав… Не журися, пісенько, Ти ж тут не одна! – Відгукнулась пісеньці Далина. Бережечком понад морем Пісенька ішла – Черепашку-рапару У піску знайшла. Ми в мандрівці Радісно […]...
- Володимир Лучук – Над кущем літає хрущ На подвір’ї Зелен Кущ. Над кущем Літає Хрущ. Ми прибігли До куща. Над кущем Нема хруща....
- Володимир Лучук – Втік зелений олівець Ніс Івасику руці Різнобарвні олівці. Біг Івась за дідом Слідом І спіткнувсь на толоці. Дід до внука повертає: – Що тут сталося? - питає. А Івасик посмутнілий Олівці збира плачма: – Є червоний, чорний, білий, А зеленого – не-ма… – А зелений олівець, Найпрудкіший стрибунець, Від Івася – скік та скік! – У траву пірнув і […]...
- Володимир Лучук – А той човен діток повен Молодик уводі весла мив золоті. Весла вимив, сів на човен. А той човен діток повен. Човен плавав цілу ніч. Сонце випливло навстріч....
- Володимир Лучук – Конюшину джміль носив Конюшину джміль косив, Будяком ступню пробив… Як почула те бджола – Бинт у поле принесла. Ногу вмить перев’язала, Подає сап’янці: – Я ж казала… Я ж просила Взутися уранці!...
- Лучук Володимир – Біографія Володимир Іванович Лучук народився 27 серпня 1934 на Холмщині в селі Матче Грубешівського повіту Люблінського воєводства (тепер Польща). Батьки поета мали досить багату бібліотеку. Ще в дитинстві виявилося зацікавлення Володимира Лучука літературною творчістю (першого вірша він написав у сім років). 1945 року сім’я Лучків переселилася на Волинь, де в місті Рожище Лучук навчався у середній […]...
- Дивлюсь в роман, як у дзеркало… і бачу в ньому долю твою… і думаю про неї (за романом Стендаля “Червоне і чорне”) І. Роман Стендаля “Червоне і чорне” – реальне відображення життя у всій його повноті і суперечностях. ІІ: Роман – дзеркало життя. 1. Жульен Сорель – син бідняка-теслі: А) юнак з ніжним обличчям і гордою душею; Б) чудова пам’ять Жульєна, його любов до книжок; В) найбільше багатство і таємниця – портрет Наполеона; Г) мета Жульєна (довести, […]...
- Іван Нечуй-Левицький – Криве дзеркало української мови Київ: Друкарня І. І. Чоколова, 1912. – 96 с. Нечуй-Левицький Іван Семенович (справжнє прізвище – Левицький, *25 листопада 1838, Стеблів – †2 квітня 1918, Київ) – український прозаїк, перекладач. Маючи м’яку вдачу, Іван Нечуй-Левицький показував дивовижну твердість та категоричність, коли йшлося про святі для нього речі. У цьому вдався в батька-священика. Ще в Кишиневі написав […]...
- Володимир Сосюра – Чи знаєш ти світання в полі Чи знаєш ти світання в полі Або в задуманих садах, Коли од щастя мимоволі Сіяють сльози на очах? Щебечуть птиці, вітер лине, Немов дитинства дальні дні, І кожна квітка і стеблина До тебе тягнуться в півсні. А ти ідеш. На небокраї Яка краса огнів сія! Й разом з природою співає Душа закохана твоя. І тільки […]...
- Петро Радейко – Не журись, що сонце у клуні Не журись, що сонце у клуні, Що тепер за муром небеса, З серця я березовий трунок, Мила, для тебе збирав… Хтось пустив стрілу мені в груди Й солодко точать вони. Світять в лісах ізумруди Нашої, люба, весни. Не журись, бо вже зовсім скоро Щастя прилине до нас, І над сумним осокором Промінь заблисне ураз. До […]...
- Володимир Сосюра – Ой сніги мої, сніги Ой сніги мої, сніги Срібні та пухнасті, Наче все, що навкруги, Потонуло в щасті. Діаманти, де не глянь, Скрізь переді мною Розкидає осіянь Щедрою рукою. Може, й я за дні туги Потону у щасті… Ой сніги, мої сніги, Срібні та пухнасті! 1950...
- Осінь – Сосюра Володимир Облітають квіти, обриває вітер Пелюстки печальні в синій тишині. По садах пустинних їде гордовито Осінь жовтокоса на баскім коні. В далечінь холодну без жалю за літом Синьоока осінь їде навмання. В’яне все навколо, де пройдуть копита, Золоті копита чорного коня. Облітають квіти, обриває вітер Пелюстки печальні й розкида кругом. Скрізь якась покора в тишині розлита, […]...
- Володимир Сосюра – Облітають квіти, обриває вітер Облітають квіти, обриває вітер Пелюстки печальні в синій тишині. По садах пустинних їде гордовито Осінь жовтокоса на баскім коні. В далечінь холодну без жалю за літом Синьоока осінь їде навмання. В’яне все навколо, де пройдуть копита, Золоті копита чорного коня. Облітають квіти, обриває вітер Пелюстки печальні й розкида кругом. Скрізь якась покора в тишині розлита, […]...
- Хлопчик – Сосюра Володимир У полоні білому, в Одесі, Я згадав: у гуркоті навал По мосту йшов хлопчик літ на десять І свистів “Інтернаціонал”. Вдалині хиталися дерева І синів задумано прибій… Раптом крик повітря полудневе Пронизав наказом гострим: “Стій!” Грубий крик і клацання затвора, І лякливе лопотіння ніг… Але куля зла і гострозора Перетнула хлопчикові біг… Перетнула, кинула на […]...
Душевна краса наталки.