Володимир Сосюра – Це було на острові Цейлоні
Це було на острові Цейлоні,
Де цвітуть веселкові гаї.
Цілував вузькі мої долоні
Ватажок із племені Аї.
Обережно брав мене за груди,
Заливався з радості плачем…
І тремтіли стріли у отруті
За його похиленим плечем…
А коли на сходи пароплава
Я зійшла… О море, о любов!..
Як його не кликала, не звала,
Ватажок за мною не пішов.
Це було на острові Цейлоні,
Де цвітуть велекові гаї.
Не цілує вже мої долоні
Ватажок із племені Аї.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Володимир Сосюра – У кроках мільйонів і крок мій звучить У кроках мільйонів і крок мій звучить, І в хорі пісень моя пісня летить, У молотів дзвоні і молот мій б’є, В диханні народу дихання й моє. Мені, як і другим, жоржини цвітуть, І сонце у небі, й майбутнього путь. З тобою я злитий, народе, мій дім, Любов’ю палкою, диханням моїм. 1947...
- Володимир Сосюра – Маленьким хлопчиком додому Маленьким хлопчиком додому У полі йшов я в шумі трав І у гніздечку кам’яному Сорокопудика спіймав. Тримав я міцно пташеня те, Й на мене зорили з руки Його лякливі оченята, Немов чорненькі ягідки. Над ним сіяла синь квітчаста І птиць лунав щасливий спів… Невже навіки волі щастя Він у долоні загубив? І стиснув серце жаль […]...
- Герасим’юк Василь – Тиша на острові нашому Тиша на острові нашому. Хоч і не затишно нам, Правду свою не розкажемо Навіть весняним вітрам. Острове, Острове, Острове… Латка в огромі стихій – Прочерк у замислі господа – Бинда поганських надій. Бинда, у гриви заплетена Коників наших зірких… Де вони, острове? де вона, Господи? Хто з вас затих?...
- Іще не скресла крига на дніпрі… – Сосюра Володимир Іще не скресла крига на дніпрі, А вже весни дихання благовісне В снігах я чую, наче угорі Прозорий крик, крик журавлиний висне. Іще нема конвалій у гаю, І гай мовчить у білому спокої, Та я весни п’янке дихання п’ю З його гілля, що мріє наді мною. Ось я іду, один між багатьма, Такий, як всі. […]...
- Якби я залишився сам на безлюдному острові Як Робінзон Крузо, я люблю море, але бачу його рідко. Ми живемо в місті, розташованому далеко від тих місць, звідкіля відпливають у далекі країни кораблі, де кричать чайки й пахне рибою і водоростями. Але часто уявляю собі, що я, подібно Робінзону Крузо, опинився на безлюдному острові… Коли я отямився, море вже не штормило. Наближався вечір, […]...
- Володимир Сосюра – Іду я стежкою дзвінкою Іду я стежкою дзвінкою, Так вільно й молодо мені, І Марс горить переді мною В непереборній вишині. Над далиною голубою Віків гармонії печать, І наче крила за спиною В просторах світових шумлять. Я хочу піснею ясною Прославить радість на землі, Щоб юні повною луною Вона цвіла у днів далі. Повітря медом лине в груди, І […]...
- Володимир Сосюра – Марія Задуманий вітер над городом віє, Ідуть перехожі невпинним прибоєм, І я поміж ними йду, повний тобою, Горять ліхтарі, мов шепочуть: “Маріє!..” І солодко серце стискає і мліє, Мов сон мені дивний, невиданий сниться… І хочеться в небо злетіти, мов птиця, Де блимають зорі далекі: “Маріє!..” І пісня в душі наростає і спіє, Мов вирватись хоче […]...
- Це було мов сон Це було мов сон, я не міг повірити, що це стається зі мною… Я нагодував ангела прямісінько з своїх великих долонь… Так пекуче, як вогонь, запалилося щось в моїй душі. Миттєве, як іскра. Водночас протяжне, мов світлові роки. В мене великі долоні. Я складав їх одна до одної, щоб зробити поглибшу ємкість. Туди помістилося багато […]...
- Володимир Сосюра – Так ніхто не кохав. Через тисячі літ Так ніхто не кохав. Через тисячі літ Лиш приходить подібне кохання. В день такий розцвітає весна на землі І земля убирається зрання… Дише тихо і легко в синяву вона, Простягає до зір свої руки… В день такий на землі розцвітає весна І тремтить од солодкої муки… В’яне серце моє од щасливих очей, Що горять в […]...
- Оксана Осовська – Те, що було, було не жартома Те, що було, було не жартома, Мене ламало так не випадково. Прости мені не обережне слово, Спини мене : я не спинюсь сама! Гашу шалену ніжність, та дарма : Шматує груди золота зірниця… То не засну, то безнадійно сниться Таке жадане те, чого нема!...
- Володимир Сосюра – Мазепа ПРОЛОГ О, як люблю я рідний край І в щастя мить і у негоду! Дунай, дунаю мій, дунай, Ти у піснях мого народу. Я бачу вод твоїх розбіг І постать, зігнену судьбою, Над стародавньою рікою І сльози у очах старих. А він колись гігантом був, В його руках були мільйони Людей… та “Бог мене забув, […]...
- Учитель – Сосюра Володимир Учитель мій! Як ми тебе любили, Як слухали тебе в полоні юних мрій! У пам’яті моїй тримає років сила Твій тихий карий зір і кашель твій сухий. Ти нас повів закохано і сміло В незнаний світ, чудесних повний чар. В твоїх словах, що ми в серцях лишили, Пізнали ми любові й дружби жар. Закони вод, […]...
- Володимир Сосюра – Люблю України коханої небо Люблю України коханої небо, Що буде, люблю, й що було. Живи, моє серце, живи не для себе, Для себе ж бо ти й не жило. Щасливії люди, щасливих багато. Живуть для живого живі. Тому я й повинен про щастя співати, Коли навіть серце в крові!.. 1950...
- Володимир Сосюра – Як не любить той край Як не любить той край, де вперше ти побачив Солодкий дивний світ, що ми звемо життям, Де вперше став ходить і квіткою неначе В його теплі зростав і усміхавсь квіткам! Як не любить той край, що дав тобі і силу, І гострий зір очей, і розум молодий, І далі, що тобі красу свою одкрили, І […]...
- Коли світало – Сосюра Володимир Вони його спіймали край вокзалу І кинули, безсилого од ран, В глухий підвал… Водою і металом, Як люті пси, вони його терзали, А він мовчав, маленький партизан. Вони по нім підборами гриміли, Мов крізь туман, звучав глузливий сміх… І як його не мучили, не били, – Він повен був для них страшної сили, Не видав […]...
- Володимир Сосюра – Сталін Твоє ім’я, як сурми срібний звук, В борні за день завжди ти перед нами. Тебе до зір знесли мільйони рук, Щоб ти сіяв, як прапор, над віками. Ти нас ведеш, як вів колись давно До перемог, скоривши час і далі. Коли серця мільйонів злить в одно – Твоє це серце буде, рідний Сталін! Шумлять міста, […]...
- Як то було Як то було: вертатися додому із школи, Коли в кишені лишній простір, заповнений мною?… Як то було: обіймати, сидівши на ракеті, Коли з дерева звисали трупики, а я до мурашок боявся самотньої смерті? Як то було: просинатися від теплого поцілунку, Коли поруч сиділа невідома постать і тримала тебе за руку?… Як то було: ночами ковтати […]...
- Володимир Сосюра – Ой сніги мої, сніги Ой сніги мої, сніги Срібні та пухнасті, Наче все, що навкруги, Потонуло в щасті. Діаманти, де не глянь, Скрізь переді мною Розкидає осіянь Щедрою рукою. Може, й я за дні туги Потону у щасті… Ой сніги, мої сніги, Срібні та пухнасті! 1950...
- Хлопчик – Сосюра Володимир У полоні білому, в Одесі, Я згадав: у гуркоті навал По мосту йшов хлопчик літ на десять І свистів “Інтернаціонал”. Вдалині хиталися дерева І синів задумано прибій… Раптом крик повітря полудневе Пронизав наказом гострим: “Стій!” Грубий крик і клацання затвора, І лякливе лопотіння ніг… Але куля зла і гострозора Перетнула хлопчикові біг… Перетнула, кинула на […]...
- Літо – Сосюра Володимир Ходить літо берегами В шумі яворів, І замовкнув над полями Журавлиний спів. В хвиль блакитнім прудководді Сонце порина… І в барвистім хороводі Одцвіла весна. Тане хмарка кучерява В небі голубім. Мліє день, і мліють трави В лузі запашнім. Але труд забув про втому, Про квіток печаль, І у полі золотому Дзвонить гостра сталь. Суне силою […]...
- Осінь – Сосюра Володимир Облітають квіти, обриває вітер Пелюстки печальні в синій тишині. По садах пустинних їде гордовито Осінь жовтокоса на баскім коні. В далечінь холодну без жалю за літом Синьоока осінь їде навмання. В’яне все навколо, де пройдуть копита, Золоті копита чорного коня. Облітають квіти, обриває вітер Пелюстки печальні й розкида кругом. Скрізь якась покора в тишині розлита, […]...
- Володимир Сосюра – Моя онученька (Збірка) 1960 рік, Київ, видавництво “дитвидав” ДЛЯ ТЕБЕ ЗОРІ СЯЮТЬ Для тебе зорі сяють, Онученько моя, І в радості, без краю Квітками сад буя. І сонце сяйвом грає, Куди не подивлюсь. Свої пісні складає Для тебе твій дідусь. ОРИСЯ КОШИКА ВЗЯЛА Орися кошика взяла В маленькі рученята, І на базар вона пішла До другої кімнати. А […]...
- До брата – Сосюра Володимир На мові нашій дня печать. Вона – як сяйво серед ночі… Її не можна забувать, Вона душі твоєї очі. Єднає з піснею в гаю Вона з життям тебе любовно… Коли ж забудеш рідну мову, Загубиш душу ти свою. Коли йдучи з труда дороги, Слова не ті вкладеш в уста, Немов піджак з плеча чужого Для […]...
- Володимир Сосюра – Вступ до поеми “Мазепа” Навколо радощів так мало… Який у чорта “днів бадьор”, Коли ми крила поламали У леті марному до зорь. І гнів, і муку неозору Співаю я в ці дні журби, Коли лакеї йдуть угору Й мовчать раби… Німій, одуреній, забитій, Невже не встать тобі від ран? Москві та Жечі Посполитій Колись жбурнув тебе Богдан. А потім […]...
- Володимир Сосюра – Зима Сном блакитним заснули поля, І долини, і гори, й діброви. Одягла білу шубу земля, Білу шубу зимову. Одлетіли давно журавлі У південні країни з журбою, І заснуло зерно у землі, Щоб проснутись весною, Коли очі закриють поля, Затремтять і тополі, і клени, Й скине білую шубу земля І одягне зелену....
- Володимир Сосюра – Марії Якби помножити любов усіх людей, Ту, що була, що є й що потім буде, То буде ніч. Моя ж любов – як день, Не знають ще чуття такого люди. Якби зібрати з неба всі зірки І всі сонця з усіх небес на світі, – Моя любов горітиме яркіш За всі сонця, на тисячі століттів. Якби […]...
- Володимир Сосюра – дівчина Ногі босії, Стерні коляться, Русі коси їй Комсомоляться. Як пожар, її Личко міниться, Очі карії Україняться. 1956...
- Володимир Сосюра – Васильки Васильки у полі, васильки у полі, І у тебе, мила, васильки з-під вій, І гаї синіють ген на видноколі, І синіє щасті у душі моїй. Одсіяють роки, мов хмарки над нами, І ось так же в полі будуть двоє йти, Але нас не буде. Може, ми квітками, Може, васильками станем – я і ти. Так […]...
- Гей, рум’яні мої небокраї… – Сосюра Володимир Гей, рум’яні мої небокраї, Ви, міста, гомінливі кругом! По країні весна пролітає І шумить журавлиним крилом. Пролітає над полем, над гаєм, Сипле квіти з ясного чола. Їй у відповідь серце співає, Стільки в ньому і світла, й тепла! Вся вона, як усмішка дитини, Як усмішка дитини у сні… І пливуть, як веселки, години, І вітання, […]...
- Я пам’ятаю: у забої… – Сосюра Володимир Я пам’ятаю: у забої Рубали вугіль шахтарі, Де каганець боровся з тьмою, Як промінь ранньої зорі. Там, над землею, неба шати, Весняних сповнені окрас. Як важко лежачи рубати Блискучий вугіль раз у раз! Але повіяв на дороги Свободи вітер весняний, І шахтарям на допомогу Прийшли машини у забій. Вони помножили нам сили За щастя в […]...
- Ганна Йванівна – Сосюра Володимир Я пам’ятаю вчительку мою, Просту, і скромну, і завжди спокійну. Вона любила школярів сім’ю, Як ми її, задуману і мрійну. Як мати, Ганна Иванівна була, Вона із нас не лаяла нікого. Завжди усмішка лагідна цвіла Їй на вустах. Турботи і тривоги Вона сприймала в спокої своїм Так мужньо й твердо. Наче рідний дім, Для нас […]...
- Володимир Сосюра – Я – квітка осіння Я – квітка осіння… дощі мене мочать, Рве вітер мої пелюстки… І сонце на мене світити не хоче, Тумани пливуть од ріки. Була я колись і пахуча, й хороша… Та все це як сік у маю. І ранками сипле холодна пороша На бідну голівку мою. Пороша розтане, як сонце прогляне Із хмар, як надія, на […]...
- Червона зима – Сосюра Володимир I Лисиче над дінцем… де висне дим заводу, Музика у садку та потяг в сім годин… Вас не забуть мені, як рідну Третю Роту… Про вас мої пісні під сивий біг хвилин… На щебінь часто ми до Сущенка ходили, За це платили нам щоденно четвертак. Та по ночах дівчат в половниках любили… О свіжий дух […]...
- Володимир Сосюра – Бабине літо Літо бабине, бабине літо… Серце чує осінні путі… Хтось заплутав зажурені віти В павутиння нитки золоті. Листя слухає вітру зітхання І згортає свої прапори. На покірну красу умирання Сонце дивиться сумно згори… В’януть, в’януть вуста пурпурові… Але радість і в осені є! В золоте павутиння любові Ти заплутала серце моє. 1956...
- Володимир Сосюра – У синім безгомінні У синім безгомінні Задуми скрізь печать. Мелодії осінні В душі моїй звучать. А листя веремія Несе свою печаль. На чорному коні я В блакитну лину даль. Кінь жовті трави хрума, А путь – немов змія. Цей кінь – моя задума, Цей кінь – журба моя....
- Володимир Сосюра – Сині трави Сині трави, даль кармінна. Ріки в тумані. В сяйві мрійному долини І огні, огні. Там мій дім і та шипшина, Що колись я рвав. Кароока та дівчина, Що любив – не взяв. Там над гаєм, там на краєм Неба вдалині Рідних птиць веселі зграї І зірниць огні. Там за гаєм, за рікою Голубе вікно. Там […]...
- Володимир Сосюра – Я Вас любив, а Ви ніколи Я Вас любив, а Ви ніколи Мене любити не могли, І от погасло сонця коло, Й мої троянди одцвіли. Немов підрізані ножем, Як і моя надія світла, О, як вони тяглись до світла Крізь тьму з благанням і плачем! Але не вбить любов чудесну, Що так сіяла в їх сльозах… Вони умерли, щоб воскреснуть В […]...
- Володимир Сосюра – Ленін (уривок) Чи спів, чи крок маніфестацій, Чи гул моторів з висоти У шумі теплому акацій, – Завжди, завжди між нами ти. Чи в шумі кедрів поїзд лине І з гулом проліта мости, Чи бій гримить за батьківщину, – Завжди, завжди між нами ти. Чи йде у полі подорожній, І небо міниться й сія, – Шепочуть губи […]...
- Володимир Сосюра – Рідна мова Вивчайте, любіть свою мову, Як світлу Вітчизну любіть, Як стягів красу малинову, Як рідного неба блакить. Нехай в твоїм серці любові Не згасне священний вогонь, Як вперше промовлене слово На мові народу свого. Як сонця безсмертного коло, Що кресить у небі путі, Любіть свою мову й ніколи Її не забудьте в житті Ми з нею […]...
- Шахти, терикони… – Сосюра Володимир Шахти, терикони, Заводські вогні… Місяць в травах тоне… І пісні, пісні… Доля ти піснярська, Доленько моя! Сторона шахтарська, Син твій, син твій я! Там, де обрій, в полі Неба мрійна гать. Золоті тополі За дінцем шумлять. Про крейдяні гори Не забуду я, Де молилась зорям Матінка моя. Піснею лечу я Над простором нив, Землю я […]...
Аналіз напис на книзі віршів євгена маланюка.