Володимир Сосюра – дівчина

Related posts:

1. Володимир Сосюра – Ленін (уривок) Чи спів, чи крок маніфестацій, Чи гул моторів з висоти У шумі теплому акацій, – Завжди, завжди між нами ти. Чи в шумі кедрів поїзд лине І з гулом проліта мости, Чи бій гримить за батьківщину, – Завжди, завжди між нами ти. Чи йде у полі подорожній, І небо міниться й сія, – Шепочуть губи […]...
2. Володимир Сосюра – Бабине літо Літо бабине, бабине літо… Серце чує осінні путі… Хтось заплутав зажурені віти В павутиння нитки золоті. Листя слухає вітру зітхання І згортає свої прапори. На покірну красу умирання Сонце дивиться сумно згори… В’януть, в’януть вуста пурпурові… Але радість і в осені є! В золоте павутиння любові Ти заплутала серце моє. 1956...
3. Володимир Сосюра – Сном блакитним заснули поля Сном блакитним заснули поля, І долини, і гори, й діброви. Одягла білу шубу земля, Білу шубу зимову. Одлетіли давно журавлі У південні країни з журбою, І заснуло зерно у землі, Щоб проснутись весною, Коли очі розкриють поля, Затремтять і тополі, і клени, Й скине білую шубу земля І одягне зелену. 1956...
4. Володимир Сосюра – Маленьким хлопчиком додому Маленьким хлопчиком додому У полі йшов я в шумі трав І у гніздечку кам’яному Сорокопудика спіймав. Тримав я міцно пташеня те, Й на мене зорили з руки Його лякливі оченята, Немов чорненькі ягідки. Над ним сіяла синь квітчаста І птиць лунав щасливий спів… Невже навіки волі щастя Він у долоні загубив? І стиснув серце жаль […]...
5. Коли потяг у даль загуркоче… – Сосюра Володимир Коли потяг у даль загуркоче, Пригадаються знову мені Дзвін гітари у місячні ночі, Поцілунки й жоржини сумні… Шум акацій… Посьолок і гони… Ми на гору йдемо через гать… А внизу пролітають вагони, І колеса у тьмі цокотять… Той садок, і закохані зори, І огні з-під опущених вій- Од проміння і тіней узори На дорозі й […]...
6. Я пам’ятаю: у забої… – Сосюра Володимир Я пам’ятаю: у забої Рубали вугіль шахтарі, Де каганець боровся з тьмою, Як промінь ранньої зорі. Там, над землею, неба шати, Весняних сповнені окрас. Як важко лежачи рубати Блискучий вугіль раз у раз! Але повіяв на дороги Свободи вітер весняний, І шахтарям на допомогу Прийшли машини у забій. Вони помножили нам сили За щастя в […]...
7. Весняний сад, квітки барвисті… – Сосюра Володимир Весняний сад, квітки барвисті, Пісні пташині в вишині, І ти у сяйві і намисті Подібна сонцю і весні. А в небі радість журавлина, І даль степів, мов крил розмах. Моя кохана Україно, Такою ти в моїх очах. Гвіздки твої пробили руки, На вітрі коси золоті, А в чорнім небі – круки, круки… То ти розп’ята […]...
8. Дівчина кохана, здорова була! – Пісні та романси невідомих авторів ДІВЧИНА КОХАНА, ЗДОРОВА БУЛА – Дівчино кохана, здорова була! Чи вже ж ти, серденько, мене забула? – Забула, забула, голубе сивий! Чом же ти, мій милий, не справедливий? Відкіль ти приїхав, бог тебе знає, А моє серденько тебе кохає. Кохає, не знає, чий же ти будеш; Може, ти, серденько, мене забудеш. – Дівчино кохана, нащо […]...
9. Учитель – Сосюра Володимир Учитель мій! Як ми тебе любили, Як слухали тебе в полоні юних мрій! У пам’яті моїй тримає років сила Твій тихий карий зір і кашель твій сухий. Ти нас повів закохано і сміло В незнаний світ, чудесних повний чар. В твоїх словах, що ми в серцях лишили, Пізнали ми любові й дружби жар. Закони вод, […]...
10. Володимир Сосюра – Мазепа ПРОЛОГ О, як люблю я рідний край І в щастя мить і у негоду! Дунай, дунаю мій, дунай, Ти у піснях мого народу. Я бачу вод твоїх розбіг І постать, зігнену судьбою, Над стародавньою рікою І сльози у очах старих. А він колись гігантом був, В його руках були мільйони Людей… та “Бог мене забув, […]...
11. До брата – Сосюра Володимир На мові нашій дня печать. Вона – як сяйво серед ночі… Її не можна забувать, Вона душі твоєї очі. Єднає з піснею в гаю Вона з життям тебе любовно… Коли ж забудеш рідну мову, Загубиш душу ти свою. Коли йдучи з труда дороги, Слова не ті вкладеш в уста, Немов піджак з плеча чужого Для […]...
12. Літо – Сосюра Володимир Ходить літо берегами В шумі яворів, І замовкнув над полями Журавлиний спів. В хвиль блакитнім прудководді Сонце порина… І в барвистім хороводі Одцвіла весна. Тане хмарка кучерява В небі голубім. Мліє день, і мліють трави В лузі запашнім. Але труд забув про втому, Про квіток печаль, І у полі золотому Дзвонить гостра сталь. Суне силою […]...
13. Осінь – Сосюра Володимир Облітають квіти, обриває вітер Пелюстки печальні в синій тишині. По садах пустинних їде гордовито Осінь жовтокоса на баскім коні. В далечінь холодну без жалю за літом Синьоока осінь їде навмання. В’яне все навколо, де пройдуть копита, Золоті копита чорного коня. Облітають квіти, обриває вітер Пелюстки печальні й розкида кругом. Скрізь якась покора в тишині розлита, […]...
14. Володимир Сосюра – Марія Задуманий вітер над городом віє, Ідуть перехожі невпинним прибоєм, І я поміж ними йду, повний тобою, Горять ліхтарі, мов шепочуть: “Маріє!..” І солодко серце стискає і мліє, Мов сон мені дивний, невиданий сниться… І хочеться в небо злетіти, мов птиця, Де блимають зорі далекі: “Маріє!..” І пісня в душі наростає і спіє, Мов вирватись хоче […]...
15. Хлопчик – Сосюра Володимир У полоні білому, в Одесі, Я згадав: у гуркоті навал По мосту йшов хлопчик літ на десять І свистів “Інтернаціонал”. Вдалині хиталися дерева І синів задумано прибій… Раптом крик повітря полудневе Пронизав наказом гострим: “Стій!” Грубий крик і клацання затвора, І лякливе лопотіння ніг… Але куля зла і гострозора Перетнула хлопчикові біг… Перетнула, кинула на […]...
16. Володимир Сосюра – Васильки Васильки у полі, васильки у полі, І у тебе, мила, васильки з-під вій, І гаї синіють ген на видноколі, І синіє щасті у душі моїй. Одсіяють роки, мов хмарки над нами, І ось так же в полі будуть двоє йти, Але нас не буде. Може, ми квітками, Може, васильками станем – я і ти. Так […]...
17. Володимир Сосюра – Сталін Твоє ім’я, як сурми срібний звук, В борні за день завжди ти перед нами. Тебе до зір знесли мільйони рук, Щоб ти сіяв, як прапор, над віками. Ти нас ведеш, як вів колись давно До перемог, скоривши час і далі. Коли серця мільйонів злить в одно – Твоє це серце буде, рідний Сталін! Шумлять міста, […]...
18. Володимир Сосюра – Зима Сном блакитним заснули поля, І долини, і гори, й діброви. Одягла білу шубу земля, Білу шубу зимову. Одлетіли давно журавлі У південні країни з журбою, І заснуло зерно у землі, Щоб проснутись весною, Коли очі закриють поля, Затремтять і тополі, і клени, Й скине білую шубу земля І одягне зелену....
19. Володимир Сосюра – Марії Якби помножити любов усіх людей, Ту, що була, що є й що потім буде, То буде ніч. Моя ж любов – як день, Не знають ще чуття такого люди. Якби зібрати з неба всі зірки І всі сонця з усіх небес на світі, – Моя любов горітиме яркіш За всі сонця, на тисячі століттів. Якби […]...
20. Гей, рум’яні мої небокраї… – Сосюра Володимир Гей, рум’яні мої небокраї, Ви, міста, гомінливі кругом! По країні весна пролітає І шумить журавлиним крилом. Пролітає над полем, над гаєм, Сипле квіти з ясного чола. Їй у відповідь серце співає, Стільки в ньому і світла, й тепла! Вся вона, як усмішка дитини, Як усмішка дитини у сні… І пливуть, як веселки, години, І вітання, […]...
21. Шахти, терикони… – Сосюра Володимир Шахти, терикони, Заводські вогні… Місяць в травах тоне… І пісні, пісні… Доля ти піснярська, Доленько моя! Сторона шахтарська, Син твій, син твій я! Там, де обрій, в полі Неба мрійна гать. Золоті тополі За дінцем шумлять. Про крейдяні гори Не забуду я, Де молилась зорям Матінка моя. Піснею лечу я Над простором нив, Землю я […]...
22. Володимир Сосюра – Я – квітка осіння Я – квітка осіння… дощі мене мочать, Рве вітер мої пелюстки… І сонце на мене світити не хоче, Тумани пливуть од ріки. Була я колись і пахуча, й хороша… Та все це як сік у маю. І ранками сипле холодна пороша На бідну голівку мою. Пороша розтане, як сонце прогляне Із хмар, як надія, на […]...
23. Червона зима – Сосюра Володимир I Лисиче над дінцем… де висне дим заводу, Музика у садку та потяг в сім годин… Вас не забуть мені, як рідну Третю Роту… Про вас мої пісні під сивий біг хвилин… На щебінь часто ми до Сущенка ходили, За це платили нам щоденно четвертак. Та по ночах дівчат в половниках любили… О свіжий дух […]...
24. Володимир Сосюра – Рідна мова Вивчайте, любіть свою мову, Як світлу Вітчизну любіть, Як стягів красу малинову, Як рідного неба блакить. Нехай в твоїм серці любові Не згасне священний вогонь, Як вперше промовлене слово На мові народу свого. Як сонця безсмертного коло, Що кресить у небі путі, Любіть свою мову й ніколи Її не забудьте в житті Ми з нею […]...
25. Ганна Йванівна – Сосюра Володимир Я пам’ятаю вчительку мою, Просту, і скромну, і завжди спокійну. Вона любила школярів сім’ю, Як ми її, задуману і мрійну. Як мати, Ганна Иванівна була, Вона із нас не лаяла нікого. Завжди усмішка лагідна цвіла Їй на вустах. Турботи і тривоги Вона сприймала в спокої своїм Так мужньо й твердо. Наче рідний дім, Для нас […]...
26. Володимир Сосюра – У синім безгомінні У синім безгомінні Задуми скрізь печать. Мелодії осінні В душі моїй звучать. А листя веремія Несе свою печаль. На чорному коні я В блакитну лину даль. Кінь жовті трави хрума, А путь – немов змія. Цей кінь – моя задума, Цей кінь – журба моя....
27. Володимир Сосюра – Моя онученька (Збірка) 1960 рік, Київ, видавництво “дитвидав” ДЛЯ ТЕБЕ ЗОРІ СЯЮТЬ Для тебе зорі сяють, Онученько моя, І в радості, без краю Квітками сад буя. І сонце сяйвом грає, Куди не подивлюсь. Свої пісні складає Для тебе твій дідусь. ОРИСЯ КОШИКА ВЗЯЛА Орися кошика взяла В маленькі рученята, І на базар вона пішла До другої кімнати. А […]...
28. Володимир Сосюра – Я Вас любив, а Ви ніколи Я Вас любив, а Ви ніколи Мене любити не могли, І от погасло сонця коло, Й мої троянди одцвіли. Немов підрізані ножем, Як і моя надія світла, О, як вони тяглись до світла Крізь тьму з благанням і плачем! Але не вбить любов чудесну, Що так сіяла в їх сльозах… Вони умерли, щоб воскреснуть В […]...
29. Володимир Сосюра – Сині трави Сині трави, даль кармінна. Ріки в тумані. В сяйві мрійному долини І огні, огні. Там мій дім і та шипшина, Що колись я рвав. Кароока та дівчина, Що любив – не взяв. Там над гаєм, там на краєм Неба вдалині Рідних птиць веселі зграї І зірниць огні. Там за гаєм, за рікою Голубе вікно. Там […]...
30. Володимир Сосюра – Іду я стежкою дзвінкою Іду я стежкою дзвінкою, Так вільно й молодо мені, І Марс горить переді мною В непереборній вишині. Над далиною голубою Віків гармонії печать, І наче крила за спиною В просторах світових шумлять. Я хочу піснею ясною Прославить радість на землі, Щоб юні повною луною Вона цвіла у днів далі. Повітря медом лине в груди, І […]...
31. Володимир Сосюра – Як не любить той край Як не любить той край, де вперше ти побачив Солодкий дивний світ, що ми звемо життям, Де вперше став ходить і квіткою неначе В його теплі зростав і усміхавсь квіткам! Як не любить той край, що дав тобі і силу, І гострий зір очей, і розум молодий, І далі, що тобі красу свою одкрили, І […]...
32. Коли світало – Сосюра Володимир Вони його спіймали край вокзалу І кинули, безсилого од ран, В глухий підвал… Водою і металом, Як люті пси, вони його терзали, А він мовчав, маленький партизан. Вони по нім підборами гриміли, Мов крізь туман, звучав глузливий сміх… І як його не мучили, не били, – Він повен був для них страшної сили, Не видав […]...
33. Іще не скресла крига на дніпрі… – Сосюра Володимир Іще не скресла крига на дніпрі, А вже весни дихання благовісне В снігах я чую, наче угорі Прозорий крик, крик журавлиний висне. Іще нема конвалій у гаю, І гай мовчить у білому спокої, Та я весни п’янке дихання п’ю З його гілля, що мріє наді мною. Ось я іду, один між багатьма, Такий, як всі. […]...
34. Володимир Сосюра – Блукає осінь. Безгомінням Блукає осінь. Безгомінням Цвіте її очей блакить, І у садах під вітром синім Багняний плащ її шумить. Вона мете сумні алеї, Де пада золото руде, І важкогривий кінь за нею На чорнім поводі іде. Вже на квітках іней – не роси, І недалеко вже до дня, Як сяде осінь жовтокоса На чорногривого коня, Востаннє гляне […]...
35. Володимир Сосюра – Це було на острові Цейлоні Це було на острові Цейлоні, Де цвітуть веселкові гаї. Цілував вузькі мої долоні Ватажок із племені Аї. Обережно брав мене за груди, Заливався з радості плачем… І тремтіли стріли у отруті За його похиленим плечем… А коли на сходи пароплава Я зійшла… О море, о любов!.. Як його не кликала, не звала, Ватажок за мною […]...
36. Люблю весну, та хто її не любить… – Сосюра Володимир Люблю весну, та хто її не любить, Коли життя цвіте, як пишний сад. І, мов у сні, шепочуть листя губи, І квіти шлють солодкий аромат. Люблю весну, коли плюскочуть ріки, Коли рида од щастя соловей І заглядає сонце під повіки У тишині задуманих алей… Люблю, коли блукає місяць в травах, Хатини білить променем своїм І […]...
37. Володимир Сосюра – Мені ти приснилась давно Мені ти приснилась давно, Ввійшла ти у думи мої. Я море люблю, бо воно Нагадує очі твої. Розкрив я до сонця вікно Й дивлюсь крізь проміння рої… Я небо люблю, бо воно Нагадує очі твої. І радісні квіти весни, Коли у садах солов’ї, Люблю я фіалки – вони Нагадують очі твої....
38. Володимир Сосюра – Вже осені кругом передчуття Вже осені кругом передчуття… І павутиння срібно простяглося Між саду віт. Упавши в небуття, Пожовклий лист торкнув моє волосся, Немов шепнув: “Забудь, забудь про все, Як я забув про те, що звем життям ми. Мене холодний вітер понесе І замете печальними снігами, Як і тебе – байдужий вихор літ, І знать ніхто, і знать ніхто […]...
39. Володимир Сосюра – Взяла Орися кошеня Взяла Орися кошеня Й воно подряпало їй руки І сльози падали в онучі Їх витирав з любов’ю я. “Чи будеш гнать за ним усюди І в руки брать це кошеня?” І відповіло маленя Одним коротким словом: “Буду”....
40. Володимир Сосюра – Вступ до поеми “Мазепа” Навколо радощів так мало… Який у чорта “днів бадьор”, Коли ми крила поламали У леті марному до зорь. І гнів, і муку неозору Співаю я в ці дні журби, Коли лакеї йдуть угору Й мовчать раби… Німій, одуреній, забитій, Невже не встать тобі від ран? Москві та Жечі Посполитій Колись жбурнув тебе Богдан. А потім […]...