Христина Головко – Повільно вводиш самотність мені в вени

Повільно вводиш самотність мені в вени
І заливаєш, щоб навіки – воском,
А осінь тче і з митей гобелени
Думки біжать поромами під мостом.
Завзято вводиш у мій час – тишу,
І цементуєш – щоб навік – в останнє,
Свою любов ти мов тягар облишиш,
Вона ж осяде у тобі, мовчанням.
Оскому слів натягнуть твої губи
Ти заморозиш – щоб не згоріли – льодом,
У твому серці більш нема напруги
Воно черстве. Закрите від всіх кодом.
Повільно вводиш самотність мені в вени
І заливаєш щоб навіки воском,
Тебе ще ловлять всі мої антени
Думки біжать поромами під мостом


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Катерина шевченко аналіз.
Ви зараз читаєте: Христина Головко – Повільно вводиш самотність мені в вени
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.