Христина Головко – Я і ви, і вас, і вами

Related posts:

1. Христина Головко – у мене до Вас – тумани У мене до Вас – тумани У мене до Вас – гроза Ми граємо в піжмурки з Вами? Вас, не втомила ця гра? У мене до Вас – тумани У мене до Вас – темнота Ми граємо в літо із Вами? Насправді між нами зима? У мене до Вас – тумани У мене до Вас […]...
2. Христина Головко – Сядь поруч й говори Сядь поруч й говори До когось Чи просебе Ти просто не мовчи Згинаючись У себе. Сядь поруч й обіймай Чужого Або свого Ти просто не минай! Незнаного, Не того Сядь поруч й розумій Мене, Когось з тобою Навколо сотні змій А ти ступай за мною Сядь поруч! Сядь, не стій! Час не втече нікуди Бо […]...
3. Христина Головко – НАМ слід говорити ще голосніше! НАМ слід говорити ще голосніше! НАМ слід стискати майбутнє в кулак НАМ остогидли підкилимні миші Сьогодні Так, або завтра Ніяк НАМ слід триматися до останку Тримати за руки усіх хто в нас є! Життя твориться не на бланку, Життя твориться тим ХТО ТИ Є!...
4. Христина Головко – дівчинко Дівчинко, скільки у тобі Самонакручування, самоіронії Якщо б ти вміла слухати – то б почула, До тебе прокладають – колії Дівчинко, скільки у тобі Самознищення і в клітинах – гордості Якщо б ти вірила, то б знала Коли справді гаряче, забувають умовності Дівчинко, скільки у тобі Самолюбства, гострого перцю і тиші Знаєш, якщо б ти […]...
5. Христина Головко – Не говори Не говори У тебе зашпори гордості в легенях, В ті вечори Де руки ближчі, як слова, Хотіла б знати: де у мені твої мішені, Краще, це були губи ніж душа Не говори У своїй пустці, ти із кліток не випускай слова Бо ти для зір, як пізній вечір Зачерпуєш від них тепла. Не говори В […]...
6. Христина Головко – Мрій сонячним світлом Мрій сонячним світлом Малюй червоними перлами по нотному стані. Крутись гудзиками мого пальта, Дивись тінями наївних ангелів, Співай струнами болю, Існуй уривками фраз. Борись за повітря в містах. Кохай не відчуваючи страху, Зберігай фотографії твоїх сонних думок, Мандруй у планети в думках, Стукай у кожне серце бо можливо хтось відчинить… .. Не втрачай надії..якщо зачинятимуть […]...
7. Христина Головко – Ти синьо-темне пальто одягнувши Ти синьо-темне пальто одягнувши, Примусиш мене почуватися тісно, Пройдеш строго, мене оминувши, Залишиш тобою зурочене місто… У осінь заплутано-туманну ітимеш, Погляд твій розганятиме мряку, У грозах, признання словами нестимеш, В холоді сонця залишиш-ніяку Ти сірою тінню мигнеш десь в кварталах, У моїх долонях на згадку лиш скельця, Твої почуття лише порцеляна, Уламки твого лялькового серця....
8. Христина Головко – Не смій мене торкатися туристе Не смій мене торкатися туристе, Ти навіжений спогад, ти мара, Твоє обличчя Боже і нечисте Давно поховане у серці крадькома.. Не смій дивитись у мій бік туристе, Ти просто безвість я в тобі втону, Не спокушай і не мани навмисне, І не шукай в мені “оту”.. Не смій в облозі тримати моє місто.. Кричатиму, молитиму, […]...
9. Христина Головко – Я закриватиму повіки Я закриватиму повіки Для тебе лиш Тремтять слова немов осики Облиш… Я говоритиму до тіней На Ви Літати, мене стискають стіни Я не боюся висоти.. Я зачинятиму наглухо Всі думки Душа змінила сотні суконь? Навпаки Я так чекатиму світанку Навкруги Час так біжить безперестанку Ми вороги?...
10. Христина Головко – Cталеві люди Сталеві люди Всюди? Кишать любов’ю Юди, Чи лиш у глибинах темних Їм так вільно й приємно? Залийте мені В пальці, Сонячного світла. Із совістю У танці, Душа у мене зблідла. В мене мала напруга Я не спішу нікуди Нема у мене друга Бо тут сталеві люди....
11. Христина Головко – закатуйте їх у асвальт Закатуйте їх у асвальт. Заривайте у землю. Рвіть на куски. Знищуйте до попелу. Викреслюйте зі свого розуму. Припалюйте цигаркою. Заліпіть скотчем. Замуруйте стінами. Відріжте від кисню. Складайте у найбільшу скриню. Убивайте… Молітся аби вони не прийшли… .. Сумніви....
12. Христина Головко – Я пуста, як безодня Я пуста, як безодня І наповнена як вона Докорів твоїх-сотня Наливає темінь до дна Я загублена немов пустеля І безкрая як вона, Душа твоя – моя оселя Наповнює любов до дна. Я незнана, мов джунглі планети І шалена немов вони.. Не клади на мене вето Всеодно прийду в твої сни. Я відкрита немов горизонт, Як […]...
13. Христина Головко – Напившись, кавової осені Напившись, кавової осені На краю моєї простині Підкупили долю монетами І й від міряємо час кілометрами Десь сичить совість митями Ми давно загублені, змилені І крадеться розлука з сітями А у нас двері зачинені… Де скажи подались наші ангели? Ми стираємо небо молитвами Наше щастя вивішує банери Ми повітря виборюєм битвами В нас з тобою […]...
14. Христина Головко – Не малюй мене очима Не малюй мене очима Сонце з мене тінь зіткало І безодня за плечима А йти далі сил замало… Не п’яни мене всю зразу. Я безмежно-божевільна Крила зробленні з бажання Серце – зібране каміння. Не шукай мене гудками Я навпрочуд випадкова, Бо тебе блокують спами І в душі суцільна-змова.. Не малюй мене очима Сонце з мене […]...
15. Христина Головко – І він у вікні чекає на тебе І він у вікні чекає на тебе Замішує з цукром гірку печаль, І застелив щастя до неба І заварив тобі з м’ятою чай У нього руки як поле зимою На плечах у нього тінь думок Він не обійде тебе стороною До серця у нього відкритий замок Тиша і сила залита у очі Десь у колінах […]...
16. Христина Головко – Тихо, кволо, напівслова Тихо, кволо, напівслова Ти заходиш у мій дім Ніби ти тут випадково Заблукалий пілігрим. Власно, гордо, без пояснень Ти ведеш мене в пітьму Ніби ти це сонце ясне Хоч душа належить злу Вміло, знано і насильно Ти стираєш слово “ні” І незнати чи я вільна Чи живу в якомусь сні Вічно, завше і ніколи Ти […]...
17. Христина Головко – Жінка може усе стерпіти Жінка може усе стерпіти, відмовитись від вартостей, Єдине, за що жінка може убити – за те, що вбивають її дітей! Жінка усе може забути, стати новою як білий лист, Єдине, що жінка не може не чути – це плач дитини й нагайки хлист, В жінки можуть усе забрати, знищити і розтовкти, Та жінку ніколи не […]...
18. Христина Головко – Мої кити мене не слухають Мої кити мене не слухають, І Всесвіт мій – знов на друзки, Твої світи мене підслухують Говорить ехо навпаки. Мої кити мене не знають, Холодний океан думок В мою безодню заливають, Свинцем гартують там зірок. Мої кити вже не в орбіті, В пустотах і глибинах дна Із сумнівів їх тягнуть сіті, У ерах смутку без […]...
19. Христина Головко – Ми – дельфіни в світі акул Ми – дельфіни в світі акул Давай рятувати інших Метушня світу – мул Світ обирає сильніших Ми дельфіни у світі примар Давай рятувати інших Світ поведе під свій вівтар Тільки нас, найсильніших Ми дельфіни – сховайте гарпун Ми тут найсильніші Нам не потібен ніякий нептун Прости ви-інші....
20. Христина Головко – Навшпиньки підкрадається зима Навшпиньки підкрадається зима І стукає в мої ворота Мої думки а їх – катма Сідають ввічливо – навпроти Ми п’ємо час із ситця тканий І перечитуєм листи – Моя душа порти гаваней Де втоптані твої сліди Нашіптує зима минуле Гортає пам’ять як альбом Вже давно стара й сутула Покрита спогадів рядном Мої слова вітри без […]...
21. Христина Головко – Затулити снігом усі чорні діри Затулити снігом усі чорні діри, Забілити снігом усе чорне зло, Наче скоч прилипають до шкіри Ті хвилини, де нам всеодно Затулити снігом усі чорні діри, Затопити підлість, і її прогниле дно Посмішки летять у мить зневіри І суцільною ніччю буде зима – всеодно Затулити снігом усі чорні діри, Залити в вени твої вино Хай зимує […]...
22. Христина Головко – Зашили небо зграями ворони Зашили небо зграями ворони Душа збирає міражі Мої слова – душевні клони Усюди тикають ножі Згорнули совість в попільничку Душа закуталась в плащі Моя любов не те, щоб звичка Вона мов осінню дощі. Залізли в серце – обікрали Душа закрилась на ключі Тобою я лікую рани Душа збирає міражі...
23. Христина Головко – Я шлю на факс всі коди мого серця Я шлю на факс всі коди мого серця І ще записую тобі на диск CD, А ти шліфуєш помилки мов скельця Замінюєш слова на звичні дні. Виписую тобі щасливі миті, Усі в рядок, щоб ти запам’ятав Тобі ж всі букви видаються злиті, Обманюєш, що звісно прочитав.. Складаю пазли із красивих ночей Змалювую всі клякси наших […]...
24. Христина Головко – Повільно вводиш самотність мені в вени Повільно вводиш самотність мені в вени І заливаєш, щоб навіки – воском, А осінь тче і з митей гобелени Думки біжать поромами під мостом. Завзято вводиш у мій час – тишу, І цементуєш – щоб навік – в останнє, Свою любов ти мов тягар облишиш, Вона ж осяде у тобі, мовчанням. Оскому слів натягнуть твої […]...
25. Христина Головко – Коли ти знову прийдеш у свій пустий дім Коли ти знову прийдеш у свій пустий дім Й мегаполіс надіб’є твоє серце, немов горня Не дивуйся, що стільки темені в нім, Тіні напевно, мають її ім’я.. Коли ти на десять замків знову зачиниш двері І вечір залишить тобі їдкий дим Не дивуйся, коли вона в не в твоїй атмосфері Залишає тебе під важкістю зим… […]...
26. Христина Сможаник – Це просто “Я” й нічого більше Я не хочу сміятись наївно- Краще плакати щиро у снах, Я не хочу кохати брехливо- Краще відчути, ненависті страх. Я не хочу, повірте, не хочу Притворятись у своїх думках Моя думка – це мій вільний подих Ви заберете моє життя, Як легенький в секундочку помах І не стане від мене й сміття. Не залишиться більше […]...
27. Людмила Васильєва – О як же дійти мені згоди між вами? О як же дійти мені згоди між вами? Російська – то мова і тата, і мами, Але українська – то мова бабусі, Відлуння пісень, що забути боюсь я, То рідна земля, що мене колисала, І сон мій ранковий, в якім я літала! І як же мені дійти згоди між вами: Дві мови? Але ж не […]...
28. Христина Сможаник – Без думки, як без життя Я не хочу сміятись наївно- Краще плакати щиро у снах. І не хочу кохати брехливо- Краще відчути ненависті страх. Я не хочу, повірте не хочу Притворятися в своїх думках, Моя думка – це мій вільний подих Без думок залишається – страх, Як легенький в секундочку помах Ви моє життя заберете Лишень запах парфумів у стінах […]...
29. Христина Головко – я хочу відкривати вас знову і знову Я хочу відкривати вас знову і знову Хочу забутись у вашому сні Візьміть мене з собою, випадково У новий рік, старий уже на дні Я хочу відкривати вас знову і знову Хочу вірити у ваше добро Візьміть мене з собою, випадково У новий рік, мене втомило зло Я хочу відкривати вас знову і знову Хочу […]...
30. Христина Сможаник – Краще – прощання Так хочеться зникнути Ароматом розтворитись, В себе поникнути, Десь в хмарах заритись Та біль і страждання Вибір чекають такий, Адже прощання На смак сам такий Влітаєте подихом вітру У моє незвичне життя А видрете ви з нього тугу Терновим квітом каяття Та краще нехай те прощання Хоч тиждень болить, Аніж ваше чекання Половину життя мозолить....
31. Влад Лукащук – Попри те, що між вами все ж таки відбулося Попри те, що між вами все ж таки відбулося, Попри пам’ять, де запах її волосся Наповнює вулиці, вагони метро, кімнати, Попри минуле, яке намагалися оминати, Аби не спіткнутися, попри різні плани, Попри прірву чорну і нездоланну, Котра, всупепеч логіці, вас єднала Як єднає два береги темна вода каналу. Несказане кісткою стає поперек гортані, Коли ти […]...
32. Христина Сирова – Воля І ось, складай тепер слова у скрині. Замотуй у старі газети осінь. Це вчора ми були, як рідні. А завтра… Забирай собі себе назовсім. Як полохливий птах від люду. Біжи в краї чужі, незнанні. Хворі. А я хворітиму. Тобою? Ех, ні. Забуду. Це вчора, я своє життя зубцями різала на долі. Скувало пересохлі губи щастя. […]...
33. Микола Вінграновський – Сміятись вам, мовчати вами Сміятись вам, мовчати вами, Вашим ім’ям сповнять гортань І тихотихими губами Проміння пальчиків гортать… На лист, на сніг, на квіт, на тіні, У шелест і нешелестінь, Стелить в душевному тремтінні Солодку, юну вашу тінь, І в світанковім сумовинні Прощально пестить шию, ніс І сонні соняшники сині В солонім сонці сонних кіс, І знать одне: любити […]...
34. Христина Сможаник – Він Коли я поруч з ним стою, То я повільно завмираю І слів не чую, подих лиш ловлю, І навіть мову забуваю Він ніби й набагато старший, Але немов дитина, він ясний І, скаже хтось, що не найкращий, Та все ж я хочу, щоб був мій. Я засинаю, думаю про нього Мій серця стук, гримить для […]...
35. Христина Сможаник – Спомини про тебе Ти можливо гидуєш мною, Але я живу лиш тобою. Ой… перепрошую, я вибачаюсь- Це об спогади я спотикаюсь. Не живу я вже більше тобою І нарешті вже стала собою Вже думки твої не цікавлять І сльози у горлі не давлять. Хто такий!? Тебе більш не знаю Я іншого щиро кохаю І в обіймах його, аж […]...
36. Христина Сирова – для мене Ти Фатовий Затули мене своїми словами від холоду. Відговори від депресивних феноменів. Налий у мене тепла, як виливаються повені. Хороший мій, втопи словами мою печаль. Ти бачиш, руки тремтять. Серце тривожиться. Я прислухаюсь до вуст твоїх, аж божеволію. Як стетоскоп до пульсу. Знеболююче… Як анальгін твої слова. Вуста. А я спустошена… Так переймаюся твоїми застудами. Твої пунктуації […]...
37. “Я воскрес, щоб із вами жити… ” (В. Симоненко) У шістдесяті роки XX століття в українську літературу ввійшов молодий, талановитий, із великим творчим потенціалом поет, який згодом став символом правди художнього слова і незрадливої любові до України. Ім’я цього поета – Василь Симоненко. Так уже склалося для України, що найкращим її дітям судилося несправедливо коротке життя: 47 років – Т. Шевченку, Б. Грінченку, В. […]...
38. Христина Сможаник – Рух галактик, планет Рух галактик, планет, Коливання глибинних зірок, Кидання на щастя монет І тут робимо перший ми крок У доросле життя, В віковітні простори Я зроблю це буття Мелодією Мінори. Ми городим паркани Та зриваєм мости, Ми немов би терани І не скажем прости. Не бажаєм й прощати, З головою кохати, Ми озвучуєм сміх, Самі творячи гріх, […]...
39. Христина Маховських – Знаєш, а зараз це вже не так і страшно Знаєш, а зараз це вже не так і страшно Прокидатись серед ночі і думати: почалось, Сни про тебе не дають спати, І на пусту голову лити воду. Адже, це так просто – словами мовчати Коли чекаєш якого-небудь пояснення. Коли хочеш прогнати втому, А програєш найслабшому. А йому одному На тебе начхати. Адже, ти так живеш, […]...
40. Христина Сможаник – Я у віршах бачу розраду Я у віршах бачу розраду, І у них бережу я пораду, Коли голосно, криком сміюся, То визнайте – так Богу молюся. Я в печальних захована квітах І в зросілих від сліз повіках. Я на радощах всіх обіймаю, А, як сумно мені пригортаюсь. Я люблю. Ви повірте, люблю вас І, як отримую каменем пас. Не таю […]...