Христина Сирова – Асфальтоване небо

Асфальтоване небо, втомлене і потріскане.
Стікає плазмою по венах фантомного спокою.
Мені здається я кимось залишена, посеред вдаваної,
Чужої вистави ремаркою. Була на сторінках сценарію.
Діалоги затерті дешевою гумкою, та й так, що до дір.
Дерева сталевим гіллям дряпають спину,
Птахи геть німі, і вітру нема. І кисень дре горло.
Ця вся бутафорія нудить. А ти? Здаєшся живим та істинним.
Та наголоси гучно акцентують ілюзію.
Я мабуть тебе собі просто придумала. Вписала в поля
Красивим курсивом, що небо живе. А неба нема.
Моя воля крихка. З тобою надто хотілось дихати.
З тобою ще й досі хочеться вірити, що космос існує
Поряд твого плеча…

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Христина Сирова – Асфальтоване небо