Христина Сирова – І краще в скроню. Цілься. давай

Related posts:

1. Христина Сирова – Не їхня вина – малодушність Видихни. Глибоко щоби стиснуло ребра. Кинь їм слова в спини черстві і йди. Перед тобою магістралі незвіданих зебр, Довгих доріг та днів. Їхні вуха оніміли. І серця стали глухі. Йди від них. Вони Забирають твій кисень. Розсипаєшся. Сподіваєшся, що оцінять. Шукай свою стаю Любий. Серед цих – “своїх” ти чужий. Перехожий. дивний та інший. Запалюєш […]...
2. Христина Сможаник – Краще – прощання Так хочеться зникнути Ароматом розтворитись, В себе поникнути, Десь в хмарах заритись Та біль і страждання Вибір чекають такий, Адже прощання На смак сам такий Влітаєте подихом вітру У моє незвичне життя А видрете ви з нього тугу Терновим квітом каяття Та краще нехай те прощання Хоч тиждень болить, Аніж ваше чекання Половину життя мозолить....
3. Христина Сирова – Я на поясі твоєму підранок” Нічним облудом і мереживом синім Так напружено, видно є в тім причина. І без значення, до переповнення. Буду значимою чи для тебе значною. До покаяння і до приречення. Кашеміром хапати за плечі. І мереживом синім, сливовим. Так любити щоби було кайфово. Не мотати базіканням слухання. Лиш так ніжно щипати за вушко Словами цукровими, ніжними. І […]...
4. Христина Сирова – Воля І ось, складай тепер слова у скрині. Замотуй у старі газети осінь. Це вчора ми були, як рідні. А завтра… Забирай собі себе назовсім. Як полохливий птах від люду. Біжи в краї чужі, незнанні. Хворі. А я хворітиму. Тобою? Ех, ні. Забуду. Це вчора, я своє життя зубцями різала на долі. Скувало пересохлі губи щастя. […]...
5. Христина Сирова – Бажаю тобі мудрості Я страшенно складна, і ніколи не буду простішою. З протиріч навіть тіло моє, не те щоб душа. Я не хочу бути для тебе, чи когось, іншою, Бо це буде хтось, можливо кращий – але не я. Бо я прагну свободи, бунту і десь навіть крайнощів. Я готова стояти на принципах честі, волі й добра. Я […]...
6. Христина Сирова – Сотні тисяч раз думала, що все Сотні тисяч раз думала, що все. Спопелію. Нутро калічили зізнання, розбиті мрії. А ти на рани дув, і цілував у скроні. Бороню… Пручаюсь від неволі у твоїх руках. Ти віриш, Що це мине. Я вільна. І не ламай моє одне крило. Я з ним ходити попід небом вже навчилась. А тим хто на землі, до […]...
7. Христина Сирова – І навіть якщо довелося піти І навіть якщо довелося піти. Пам’ятай, Все було насправді. дотики, пальці, вії. Я ще досі пам’ятаю твій запах. Бездонні Зіниці. І сум. Контур твоїх губ мені ще й досі Сниться. Блукаю поміж людей шукаючи Тебе. Твою фатальність і безпринципність Не зможуть повторити на біс. Я пам’ятаю твій Голос. Як лоскочеш в слухавку на ніч ніжними. […]...
8. Христина Сирова – Infinity Мандаринове зарево і небо з вершками. Безкінечність польоту з твоїми крильми. Я благаю… чуєш? Благаю! Пригорни до грудей… Пригорни. Нехай інші живуть своїми життями. Хай ліси божевільно ковтають страхи. Нехай мавки заманюють у тумани Глибокими містичними снами… Мольфари лікують болючі на серці сліди. Нехай ті, що у рясах відпускають смертельні гріхи. Один поміж всіх спроможний […]...
9. Христина Сирова – “дві жінки” Одна була, як дика кішка. Не приборкана, брутальна, мовчазна. Інша ж така яку до себе пришити можна Підібравши вдало щирі слова. Одна завжди чорне вдягала. Цигарки палила, що навіть горіла душа. Інша ж ніколи навіть не пила Чогось міцнішого за м’ятною чаю горня. Одна танцювала допоки від втоми не в’яла утроба. Кожного разу вириваючи твої […]...
10. Христина Сирова – Асфальтоване небо Асфальтоване небо, втомлене і потріскане. Стікає плазмою по венах фантомного спокою. Мені здається я кимось залишена, посеред вдаваної, Чужої вистави ремаркою. Була на сторінках сценарію. Діалоги затерті дешевою гумкою, та й так, що до дір. Дерева сталевим гіллям дряпають спину, Птахи геть німі, і вітру нема. І кисень дре горло. Ця вся бутафорія нудить. А […]...
11. Христина Сирова – для мене Ти Фатовий Затули мене своїми словами від холоду. Відговори від депресивних феноменів. Налий у мене тепла, як виливаються повені. Хороший мій, втопи словами мою печаль. Ти бачиш, руки тремтять. Серце тривожиться. Я прислухаюсь до вуст твоїх, аж божеволію. Як стетоскоп до пульсу. Знеболююче… Як анальгін твої слова. Вуста. А я спустошена… Так переймаюся твоїми застудами. Твої пунктуації […]...
12. Христина Сирова – Ніч не співатиме тобі колискові Ніч не співатиме тобі колискові. Тиша не лататиме спокій. Нічними примарами постукає, вкотре, в двері І ти залишишся з нею… Вже, як звично розділятимеш навпіл ліжко. Просуваючи руки у закутки власної совісті. Хотів би сховатись у себе глибоко і стрімко. Але нутро осипається пожовклим листям. Так завжди, коли дивишся у чорні зіниці її очей. Коли […]...
13. Христина Сирова – І кожен митець свого… щ. а. с. т. я І кожен з нас, носить в собі літри сліз. Несказаних нікому слів, та божевільні мрії. І кожен з нас актор, романтик, цинік,… клоун. Ти не розказана історія, без адресату лист. Не пережита кимось драма. Тепло, що так і не зігріє… Ще кимось не приборканий, степовий скакун, Що ухиляється від ласки, боячись неволі. І скільки перешкод, […]...
14. Христина Сирова – Життя зупинилось вночі, о пів на осінь Життя зупинилось вночі, о пів на осінь. Моторошно, сиро і зовсім не хочеться пити. Ти протермінований. Чуєш? В сенсі буття та відносин. Тобою не гояться рани, і втратився потяг любити. Зайнятись би вишивкою. Стібками стягати нерви. Завернувшись у плед, пити холодне латте. А якщо, я не призначена аби йти на жертви? Або забагато вкладала сили […]...
15. Христина Сирова – Я вкотре з тобою ковтаю простір кімнати Я вкотре з тобою ковтаю простір кімнати. І вкотре ці три на чотири ковтають всі наші слова. Сьогодні назавтра, спакуємо ще трохи чекати. Сьогодні я знову залишусь спати одна. І постіль шовкова лизатиме моє тіло. Холодна й слизька ніби мова твоя повсякчас. І туга стара, подруга німа, посивіла… Приходить в кімнату де в стінах сліди […]...
16. Сергій Жадан – декому краще вдаються приголосні Декому краще вдаються приголосні, декому голосні. На неї не можна було не звернути увагу – вона сміялася уві сні. Я подумав: вона так легко вгризається в шкіру, не знаючи, що ця шкіра моя. Якщо вона коли-небудь прокинеться – добре було б дізнатись її ім’я. Добре було б знати, звідки вона прийшла й куди поверталась вночі, […]...
17. Якщо можеш, то краще не йди Тебе ловити хіба що в порожніх вагонах чи на вокзальних перонах. Поглядом шукати знайому куртку й рюкзак, молити Бога про знак… Обійняти тебе перед відправленням потягу – “Любий, бережися протягу!” І йти, ховаючи обличчя за шарфом, пройтися вкотре зимовим парком… Хоч ми з тобою неначе квити, але тебе нелегко відпустити. Я сховаюсь у твоїй пам’яті, […]...
18. Христина Сможаник – Це просто “Я” й нічого більше Я не хочу сміятись наївно- Краще плакати щиро у снах, Я не хочу кохати брехливо- Краще відчути, ненависті страх. Я не хочу, повірте, не хочу Притворятись у своїх думках Моя думка – це мій вільний подих Ви заберете моє життя, Як легенький в секундочку помах І не стане від мене й сміття. Не залишиться більше […]...
19. Христина Сможаник – Без думки, як без життя Я не хочу сміятись наївно- Краще плакати щиро у снах. І не хочу кохати брехливо- Краще відчути ненависті страх. Я не хочу, повірте не хочу Притворятися в своїх думках, Моя думка – це мій вільний подих Без думок залишається – страх, Як легенький в секундочку помах Ви моє життя заберете Лишень запах парфумів у стінах […]...
20. Павло Глазовий – Що краще стріляє – Стій, стрілятиму! – гукнув сторож на Мелашку, А вона йому під ніс – отакенну пляшку! Та й побігла геть з мішком. Їй тепер нічого, Ну, а сторожа знайшли вранці ледь живого, Видно, в пляшці тій була не проста водиця, Якщо стрельнула вона краще, ніж рушниця....
21. Христина Сможаник – Роздуми Залишити би тишу по-собі І більше нічого не треба. Ні добра, ані злого тобі Не була б в них така потреба. Щоб забулись й на мить схаменулись, Назад обернулись – у сни окунулись, І в любові скупались – нею напувались, Як Земля ранковою росою. Я нічого вам дати не можу І просити не хочу я […]...
22. Твір на тему: Краще людина без грошей, ніж гроші без людини Я не зовсім погоджуюсь з думкою про те, що краще людина без грошей, ніж гроші без людини. Принаймні у першій частині фрази міститься певна неправда. Адже людина без грошей, на жаль, не тільки не може фізично існувати – годувати своїх дітей, задовольняти потреби у їжі, одязі тощо, а й морально не почувається повноцінною. Доказом цього […]...
23. Давай побудем наодинці Думки, як чорні лебедята Пульсує жилка на віску… Набридло замки будувати Із карамельного піску. Ми розмінялися в дрібницях Два недоторкані світи… На позолочених китицях Щораз гойдаються мости. Набридло вірити у щастя- Гіркого фенікса життя. І впаде карта не по масті Й назад не буде вороття. І доля виронила шпиці На недов”язані вірші… Давай побудем наодинці, […]...
24. Наталія Пиж – давай залишим все як є Давай залишим все як є Не будем будувать ілюзій Пройшло, минуло те усе Тепер з тобою просто друзі. Не будем плакати, страждать В душі вже все переболіло Не будем зустрічі шукать Для нас це все вже не важливо. Лиш інколи у голові Вспливуть моменти того щастя Коли були на самоті Кохали, й все було прекрасне. […]...
25. Твір на тему: Краще маленька справа, ніж велике ледарство (твір-роздум) Краще маленька справа, ніж велике ледарство (твір-роздум) Як на мене, то це прислів’я дуже справедливе. Спробую довести. Цього року я став учнем середньої школи. А раніше навчався у початковій школі. Так от, у 5 класі мені стало важко навчатися. Стільки нових предметів, стільки домашніх завдань! І я вирішив, що все одно не зможу виконати все, […]...
26. Ольга Паламарчук – давай зробимо це ніжно і тихо Давай зробимо це ніжно і тихо Як хвилі світанкового моря, Б’ючись із берегом щоразу, Словами б’ючись по черзі. Давай зробимо це спокійно Без зайвих думок і здогадок, Тримаючись краю обрію, Одне одного тримаючи. Давай зробимо це прямо на кухні Серед уламків посуду і розсипаного чаю, Тілами світло збираючи, Замерзаючи в оголені душі. Давай зробимо це […]...
27. Єлизавета Замана – давай востаннє відкриємо дУші Давай востаннє відкриємо дУші: – мушу зізнатись, тобою марила Марно тільки, бо спогади душУ Закриваю надійно тебе-примару… А ти як? бачу ж щасливий, ніби? Мовчиш? – ну, як завжди. Вона, кажуть, з німбом? Вже йдеш? – не тримаю. Хоча востаннє відкрив би серце… Наостанок скажи кілька слів! Моє ж он, чуєш, до тебе не б’ється […]...
28. Давай ти не будеш сьогодні іти Давай ти не будеш сьогодні іти, Давай ти залишишся на чашку чаю? Хоч присмак і запах вже будуть не ті, Але це пусте.. ,,А можна спитаю?,, Ти впадеш на ліжко, лицем у подушку І потім притиснеш одною рукою Мене, а в другу ти візьмеш ватрушку Й промовиш : ,,питай!,, на нотці спокою. Я поверну погляд […]...
29. Христина Головко – Я і ви, і вас, і вами Я і ви, і вас, і вами Хтось із вами наугад Я ж саджаю молитвами Щастя сонячного сад Я і ви, і нас із вами Хтось із нами навпаки Я чекаю між містами Затаївшись-пошепки Я ви, і вас, і вами Хтось зі вами вже на ТИ? Ми жанглюємо словами Ми збираємось іти Я і ви, […]...
30. Павло Мовчан – Краще синиця в руках Все зсунулось до глузду, до основ, І оголилась глибина кринична… А з твоїх пучок капа тепер кров, Хоч ще учора сік точивсь суничний. Безглуздий рух вперед по площині, По шклі води, по струнах металевих… День скаламутивсь, аркуш почорнів, І чорний хтось процокав на коневі. І чорне листя, звихрене слідком, З дерев зірвавшись, полетіло роєм… І […]...
31. Христина Сможаник – Я у віршах бачу розраду Я у віршах бачу розраду, І у них бережу я пораду, Коли голосно, криком сміюся, То визнайте – так Богу молюся. Я в печальних захована квітах І в зросілих від сліз повіках. Я на радощах всіх обіймаю, А, як сумно мені пригортаюсь. Я люблю. Ви повірте, люблю вас І, як отримую каменем пас. Не таю […]...
32. Христина Головко – Не говори Не говори У тебе зашпори гордості в легенях, В ті вечори Де руки ближчі, як слова, Хотіла б знати: де у мені твої мішені, Краще, це були губи ніж душа Не говори У своїй пустці, ти із кліток не випускай слова Бо ти для зір, як пізній вечір Зачерпуєш від них тепла. Не говори В […]...
33. Христина Сможаник – Спомини про тебе Ти можливо гидуєш мною, Але я живу лиш тобою. Ой… перепрошую, я вибачаюсь- Це об спогади я спотикаюсь. Не живу я вже більше тобою І нарешті вже стала собою Вже думки твої не цікавлять І сльози у горлі не давлять. Хто такий!? Тебе більш не знаю Я іншого щиро кохаю І в обіймах його, аж […]...
34. Герасим’юк Василь – Білими волічками Білими волічками Ноги твої обів’ю, Чорними волічками Волосся твоє зав’ю, Червоними волічками Обів’ю твій стан, А зелені покладу на брови, А сині покладу на вії, А груди твої і руки Знову білими обів’ю, Найбілішими волічками. А потім із горищ усіх Позношу усі волічки І тебе обвивати буду, Щоб ти була в кожному килимі, На кожній […]...
35. А давай ти доб’єш мене прозою А давай ти доб’єш мене прозою, Щоб не дихати більше неправдою? Перебивши всі спогади грозами, Значно рідше про тебе я згадую. Я чекаю не літа, а осені, Жовте листя якось заспокоює. Ну давай, добивай мене прозою, Тільки так, як тоді, а не новою. Знов заплутуюсь в променях сонячних, Забуваю тебе з непокірністю Я тепер посміхаюсь […]...
36. Дід Михалич – давай я дорахую до п’яти Давай я дорахую до п’яти, А потім ми візьмемося за руки. І підем в пекло – тільки я і ти. Ми не відчуєм більше біль розлуки. А просто біль… Та справимось, я знаю! На роздоріжжі проклятому геть. Ти пам’ятай, що я тебе кохаю І це наш знак – давно померла смерть. Ми справимось! А пам’ятаєш […]...
37. Давай зламаєм ліжко Давай зламаєм знову твоє ліжко Бо тільки вчора відремонтував його Прийшла весна ти розумієш мене кішко Ти пошкодуй весною котика свого Давай ламатимем його весною І літом, осінню, а також і зимою Тебе я люблю, люблю я з тобою Ламати твоє ліжко моєю виною Давай зламаєм ліжко моєю виною Нехай на тебе батько не кричить […]...
38. Аня Тет – давай погреемся с тобою виртуально Давай погреемся с тобою виртуально Пусть так нелепо, через монитор Я с “язычком” отправлю тебе смайлик, А ты в ответ мне мило подмигнешь.. Давай сквозь “сеть” ловить потоки нежности Вдыхать через экран ее флюиды Я обещаю быть с тобою здесь, по прежнему И только сообща жать кнопку “Выход”.. Давай сканировать друг друга мысли, Через открыточки, […]...
39. Христина Головко – Сядь поруч й говори Сядь поруч й говори До когось Чи просебе Ти просто не мовчи Згинаючись У себе. Сядь поруч й обіймай Чужого Або свого Ти просто не минай! Незнаного, Не того Сядь поруч й розумій Мене, Когось з тобою Навколо сотні змій А ти ступай за мною Сядь поруч! Сядь, не стій! Час не втече нікуди Бо […]...
40. Ліля Колісник – давай з тобою ми побудемо нестримними? Давай з тобою ми побудемо нестримними? Давай любити, як маленькі діти. Щоб вечорами, коли буде зимно нам, Змогли серцями одне одного зігріти Давай-но бігти по веселці в небо, Давай купатися під пестощами зливи. Я б не змогла всього цього без тебе, Та і без тебе все це неможливо… Давай ловити подихом весну! Переплітатись з нею […]...