Хто мас уяву, той не буде самотнім (за повістю В. Близнеця “Звук павутинки”)
Віктор Близнець присвятив свою повість трав’яним коникам, хрущам, тихому дощеві, замуленій річечці – найбільшим чудесам світу, які людина відкриває у дитинстві. У героя повісті – хлопчика Льоньки з глухого села – багато друзів. Це і Срібний чоловічок, і Сопуха, і Адам, і Ніна. Мама хвилюється, що синові на їхньому кутку і поговорити ні з ким, бо немає дітей. А Льонці байдуже. Він, хоч і сам, та вже побував у печері, побігав у степу, ловив павука. Він встигає і набігатися, і набалакатися вволю. Світ його уяви – багатий і різноманітний. Льонька
На кожному кроці Льонька робить якісь відкриття. Срібний чоловічок, на його думку, народився із дощових крапель. Льонька назвав його Буме, бо такий звук утворюється при падінні дощової краплини. Дівчинка Ніна, що мала великі гарні очі, припливла до хлопчика на човнику – вся у блакитному, з білою стрічкою в косі. Вона снилася Льоньці ночами і тому він її одразу впізнав.
Реальним товаришем Льоньки був учений Адаменко, який приїхав до села лікувати променеву хворобу. Вони познайомилися біля протоки, де по воді плавало листя дерев. Адам (так вчений запропонував себе називати) відразу побачив у Льоньці капітана флотилії швидких каравел – капітана третього рангу Ленда. Хлопчикові це дуже сподобалося, бо так з ним ніхто з дорослих не розмовляв. Та незабаром вчений помер, а Льоньці тітка Сіроха, у якої жив Адам, принесла посилку. Останній дарунок вченого наче доповнював багату уяву хлопчика: зелені і стиглі шишки, жолуді, шматок соснової кори, сіре перо і ще жменя різних дрібничок. З усього цього, чого немає у степу, де мешкав маленький мрійник, вибудується новий світ фантазій – загадковий і не менш цікавий.
Льонька зовсім не самотній у своєму глухому селі. За допомогою багатої уяви, фантазії, спостереження за світом природи він знаходить собі друзів. У хлопчика тонка вразлива душа, здатна до спостереження. І це мене найбільше приваблює, адже не кожен здатен почути звук павутинки.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Мої роздуми про прихований зміст образів повісті В. Близнеця “Звук павутинки” У повісті “Звук павутинки” В. Близнеця діють небагато персонажів, проте світ, змальований письменником, є широким та неосяжним, чарівним та загадковим – саме таким, яким його уявляє Льонька. Льонька – сільський хлопчик, що має піти у третій клас. Він постійно щось вигадує, фантазує… Проте сказати “вигадує” навіть неправильно! Ні, Льонька не вигадує, він бачить світ сповненим […]...
- “Звук павутинки” дивовижної краси світу (за однойменною повістю В. Близнеця) Колись давно, в ранньому дитинстві, мама розповідала мені казки, герої яких, як мені здавалося, знаходилися десь тут, поряд, у тем ній кімнаті, а на день ховались у шафах, за буфетом, книжковими полицями… Я навіть обережно відкривала дверцята Шафи: а ну ж бо як прищемлю якогось малого чоловічка! Відчуття таємничості світу, казковості оточуючого з віком відійшло […]...
- Неповторний світ дитинства в повісті “Звук павутинки” Дитинство – це прекрасний час, коли серце відкрите для нових почуттів, душа – для нових вражень. Таким цікавим, безмежно таємничим, непізнаним видається навколишній світ. У кожної речі в хаті є своя історія, свій голос, свій характер. А що вже говорити про річечку, ручаї, хмари, дерева, листя на них, увесь той багатоголосий народ жаб, риб, кузьок, […]...
- Звук павутинки (скорочено) – Близнець Віктор Автор присвячує свою повість трав’яним коникам, хрущам, тихому дощеві, замуленій річечці – найбільшим чудесам світу, які ми відкриваємо в дитинстві. Срібний чоловічок Я лежу в темряві й слухаю, як бавиться срібний чоловічок, що живе в нас у запічку. Якось після дощу затекла хата. Мати бідкалася, а мені радісно слухати музику крапель, що падали в старі […]...
- Доброта душі (за повістю В. Близнеця “Женя і Синько”) Повість В. Близнеця “Женя і Синько” вийшла в 1974 році, і одразу ж ста ла помітним творчим явищем в українському письменстві. Її можна назвати і казковою реальністю, і реальною казкою, оскільки в ній переплелись розповідь про сучасних дітей великого міста з фантастичними елементами. У повісті фантазійним витвором дівчинки Жені є кумедний чортик Синько. Чим більше […]...
- Життя і проблеми дітей у великому місті (за повістю В. Близнеця “Женя і Синько”) (1933-1981) Народився в с Володимирівні на Кіровоградщині в багатодітній родині селян. Був дуже здібним та допитливим учнем, школу закінчив із золотою медаллю. Навчався на факультеті журналістики Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка. Працював у редакціях різних газет, журналів, у видавництвах редактором. Усі твори В. Близнеця написані для дітей. Найпопулярніші з них: повісті “Паруси над […]...
- Біографія Віктора Близнеця (1933 – 1981) Віктор Близнець народився в селі Володимирівці на Кіровоградщині 10 квітня 1933р. У 1957p. закінчив факультет журналістики Київського університету. Публікуватися почав 1959p., а перша книжка оповідань “Ойойкове гніздо” вийшла 1963p. Більшість написаних книжок – для дітей. Переказав з давньоруської мови для юного читача “Повість минулих літ” (1980). В. Близнець був дитячим письменником за […]...
- Життя і творчість Віктора Близнеця Реферат на тему: Життя і творчість Віктора Близнеця (1933 – 1981) Віктор Близнець народився в селі Володимирівці на Кіровоградщині 10 квітня 1933р. У 1957p. закінчив факультет журналістики Київського університету. Публікуватися почав 1959p., а перша книжка оповідань “Ойойкове гніздо” вийшла 1963p. Більшість написаних книжок – для дітей. Переказав з давньоруської мови для юного читача “Повість минулих […]...
- Леся Українка – “Не хутко те буде… Чи й буде, чи ні?” Не хутко те буде… Чи й буде, чи ні? Не знаю. Та видиться все те мені, Так ясно – виразно стає перед очі, Як часом в яскравії, місячні ночі Малюються тіні на білій стіні – Виразні та прості, хоча й таємні, Різкі, хоч тремтячі. Враз хмарка налине І тіні змішає, і сутінь поплине, Мов сивий […]...
- “Я не можу розминутись з людиною. Я не можу бути самотнім” (за новелою М. Коцюбинського “Intеrmеzzо”) … поет сучасний – Він тим сучасний, що нещасний, Поет – значить: вродився хорим. Волить чужим і власним горем. І. Франко Герой і громада… Поет і суспільство… Література і життя… Думаю, що цей ряд слів синонімічний. Всі вони продиктовані життям. Роль митця і призначення мистецтва – проблеми віковічні. Передові мужі українського народу не відокремлювали мистецтво […]...
- Образ Михайлика за повістю М. Стельмаха “Щедрий вечір” Михайло Стельмах – самобутній талант. Його творчість відзначається вмінням тонко проникати в психологію людини. Це зумовлено ще й тим, що М. Стельмах був учителем-словесником, тому з такою правдивістю змальовані в його творах діти. Михайлик – головний герой повісті М. Стельмаха “Щедрий вечір”. Він росте в сім’ї Панаса Дем’яновича гарною, чемною, доброю дитиною. Хлопчик бачить світ […]...
- Пробудження таланту (за повістю С. Васильченка “У бур’янах”) Як народжується талановитий письменник? Чому його світобачення відрізняється від світосприйняття пересічної людини? На ці питання можна знайти відповідь в уривках з повісті С Васильченка “У бур’янах”, де художньо змальовано дитинство видатного українського поета Т. Г. Шевченка. Характер свого героя, його духовний світ повістяр подає в розвитку. Малий Тарас ріс надзвичайно допитливим. Його цікавило, звідки сходить […]...
- Чуйність і турбота (за повістю Григора Тютюнника “Климко”) Повість Григора Тютюнника “Климко” переносить читача у тяжкі часи фашистської окупації України, відкриваючи дещо призабуту сторінку нашої історії. Головний герой твору Климко це хлопчик, що йде за багато кілометрів про сіль, щоб потім продати її та врятувати від голоду улюблену вчительку з донькою-немовлям і себе з другом. Климко відважно йде дорогами війни, сповненими небезпек, перемагаючи […]...
- “Тому роду не буде переводу, у котрому браття милують згоду” (за новелою “Подвійне коло”) (3 варіант) Події громадянської війни в Україні не могли залишити Юрія Яновського байдужим. Він завжди писав про народ, Україну, українську пісню. Але роман “Вершники” став найзначнішим твором, який був присвячений подіям громадянської війни. У ньому найбільш помітне поєднання ознак народної думи, героїчної думи, героїчної поеми, новелістичного роману. Усі події Юрій Яновський зображує в героїчному, піднесеному плані. Дуже […]...
- “Тому роду не буде переводу, у котрому браття милують згоду” (за новелою “Подвійне коло”) (4 варіант) Мабуть, немає в житті нічого страшнішого, ніж війна, особливо коли ця війна відбувається в межах одної держави, між представниками одної нації, а, отже, і одної родини. На початку XX століття Україна стала ареною, на якій розгорнулася боротьба кількох політичних сил, в результаті чого члени однієї родини ставали непримиренними ворогами. Події цього періоду яскраво відбилися у […]...
- Життєві переконання В. Стуса: “Довіку не буде із мене раба… “ Надія Світлична так написала про Василя Стуса: “Є трагедія народу, і Василь Стус – символ цієї трагедії”. Ці глибокі і сповнені розпачі слова дуже вразили мене. Насправді, життя В. Стуса було суцільною боротьбою: боротьбою за людську гідність, за власні погляди, за право на творчість та за просте, на перший погляд, право жити за власним розсудом. […]...
- Юрій Іздрик – А знаєш – буде ще спокій А знаєш – буде ще спокій Хоч в це вже не надто віриться І – правда – буде ще біль Хоч цього вже явно задосить І ночі будуть і дні І море всілякої лірики Й можливість піти світ за очі Не зловживаючи досвідом А ще – похідні від опію Попіл нейронів синапсів Залишмо для світу […]...
- “Від людини я чекаю завжди чогось хорошого”. Образ Климка за повістю Гр. Тютюнника “Климко” Кожен письменник обирає собі тему найближчу, найріднішу його життєвому досвіду і, неодмінно, своєму ідеалу людини, яка завжди була доброю, самовідданою і милосердною за будь-яких обставин. Таким, на мою думку, був головний герой повісті Гр. Тютюнника “Климко”. Все своє коротке життя Климко більше піклувався про інших, ніж про себе. Утративши єдину рідну людину, він не може […]...
- Поетична розповідь про дитинство (за повістю “Гуси-лебеді летять”) Повість М. Стельмаха вся виросла на глибокій народній основі, самий її характер пов’язаний з рідною природою, з піснею і казкою. Юрій Лукін Іноді я замислююсь над тим, що, ставши дорослим, обов’язково буду згадувати своє дитинство. А раптом стану відомим письменником чи режисером? Чи є у моєму житті щось цікаве, про що можна розповісти через 20, […]...
- “Тому роду не буде переводу, у котрому браття милують згоду” (за новелою “Подвійне коло”) (1 варіант) Десять років напруженої творчої праці були вже за плечима у Юрія Івановича Яновського, коли в середині тридцятих років з’явився роман письменника “Вершники” – твір, який приніс своєму авторові визнання і справжню популярність. Роман складається з восьми новел, кожна з яких є закінченим епізодом, подією або історією життя. Кожна новела-фреска відтворює динаміку історії, показаної в момент, […]...
- “Hе треба слів! Хай буде тільки діло!” (життя і творчість Олени Теліги) (1907-1942) Народилася в Петербурзі в родині відомого вченого І. Шовгеніва. Під час національно-визвольних змагань родина переїздить до Києва, батько входив до складу уряду УНР. Потім еміграція до Польщі, Чехії, Олена закінчила Український педагогічний інститут ім. М. Драгомане-ва, одружилася з офіцером війська УНР Михайлом Телігою. Входила до ОУН, займалася громадсько-просвітницькою роботою. Під час Другої світової війни […]...
- “Крылатый слова звук” Фет в лучшие свои минуты выходит из пределов, указанных поэзией, и смело делает шаг в нашу область… Это не просто поэт, а скорее поэт-музыкант, как бы избегающий таких тем, которые легко поддаются выражению словом. П. И. Чайковский Афанасий Афанасьевич Фет – один из замечательнейших русских поэтов, талантливый лирик, творчество которого обогатило нашу поэзию в воплощении […]...
- “Тому роду не буде переводу, в котрому браття милують згоду… ” (за романом Ю. Яновського “Вершники”) Найкращі свої прозові твори Юрій Яновський створює ще молодою людиною. Тож крізь рядки читається юнацьке захоплення життям, сміливість та, може, навіть безкомпромісність, гаряче серце і, разом з тим, гостре відчуття несправедливості, якщо така була, любов до моря, пригод, усього нового та незвіданого. Сучасники письменника кажуть, що таким він залишався до самої смерті… Юрій Яновський сам […]...
- Опорний приголосний звук Опорний приголосний звук – приголосний, вжитий перед наголошеним голосним у римі. Особливе значення має цей принцип в окситонній римі, виводячи її зі стану бідної: І, здається, на світі я чесно живу, Від базарного клопоту душу зберіг, То чому ж я постійно шукаю траву, Що так важко росте на узбіччях доріг? (Л. Талалай). О. п. з. […]...
- “Тому роду не буде переводу, у котрому браття милують згоду” (за новелою “Подвійне коло”) (2 варіант) Найвищого злету у розвитку художнього романтичного струменя Ю. Яновський досягає у своєму романі “Вершники”, який написаний на високій героїчній ноті, витриманий в щирому поетичному ключі, правдивий і життєвий. Уже в першій новелі “Подвійне коло”, де лютують шаблі, де коні бігають без вершників і де небо навкруги здіймається в вишину “блакитними вежами”, вимальовуються картини нещадної, нищівної […]...
- “Тому роду не буде переводу, в котрому браття милують згоду” (за романом “Вершники”) Якщо будете жити в любові між собою, І Бог буде з вами, і відгорне від вас ворогів Ваших, і будете мирно жити. Повість минулих літ З прадавніх часів із покоління в покоління наші мудрі пращури передавали нам просту й велику мудрість, яка висловлена ще в “Повісті минулих літ”: живіть у злагоді, шануйте один одного – […]...
- Шепіт… Ніжний звук зітхання… – Фет Афанасій “Шепот, робкое дыханье… “ Шепот, робкое дыханье, Трели соловья, Серебро и колыханье Сонного ручья, Свет ночной, ночные тени, Тени без конца, Ряд волшебных изменений Милого лица, В дымных тучках пурпур розы, Отблеск янтаря, И лобзания, и слезы, И заря, заря!.. “Шепіт… Ніжний звук зітхання… “ Шепіт… Ніжний звук зітхання… Солов’їний спів… Срібна гра і колихання […]...
- Тому роду не буде переводу, в котрому браття милують згоду (Юрій Яновський) Тому роду не буде переводу, в котрому браття милують згоду (Юрій Яновський) 20 жовтня 1944 року на полі бою біля невеликого прусського містечка в полеглого бійця Андрія Ткача, родом з Миколаєва, було знайдено пробиту трьома кулями окроплену кров’ю книгу Ю. Яновського “Вершники”. На одній із сторінок цієї книги, де трапилося вільне місце, Андрій Ткач вів […]...
- Леонід Кисельов – Завтра буде світ такий, як завше Завтра буде світ такий, як завше, – Білий, жовтий, трохи вороний. І зависне небо. наче зашморг. Як і має бути восени. Сон, мов смерть, настигне на світанку. І незваний день в останню мить Забере тебе, як полонянку, Як у пісні – конями умчить. 1968...
- Павло Мовчан – “Вислизає із горла розслаблений звук… “ Вислизає із горла розслаблений звук, Прилипає до пальців струна-волосина. Все, чого не торкнешся, жадає сполук, Розкрадає тебе по краплині. Не питаю “навіщо”, питаю “чому”, Відчуваючи безглуздь і марність питання, Не минути чому нам страждання і мук, І чому нетривалим було раювання? Залишився в минулому меду горнець, Пам’ятає язик прохолоду від слова, Пам’ятає душа про твердий […]...
- Кацай Олексій – Неначе звук покинувши струну Неначе звук покинувши струну Йдемо ми ще лупаті і лускаті Крізь темряву темнішу за пітьму Єдину суть в розбіжностях шукати Б’ючи у скривлених сонць тулумбас В галактик розбігання всесвіт грає Й здерає сухозлоту час із нас Втім бруд і гар із нас він теж здерає Але ми відчайдушно голі як З вологих скойок вийняті перлини […]...
- Хто винен у трагедії Акакія Акакійовича Башмачкіна? (за повістю М. В. Гоголя “Шинель”) Хто винен у трагедії Акакія Акакійовича Башмачкіна? (за повістю М. В. Гоголя “Шинель”) Так протікало мирне життя людини, що з чотирмастами платні вміла бути задоволеною своєю долею. М. В. Гоголь “Шинель” – остання з “петербурзьких повістей” Гоголя. Написана в 1839-1841 роках, у пору найвищого розквіту творчого генія письменника, “Шинель” продовжує тему “маленької людини”, що звучить […]...
- Мрії обдарованої дівчини-селянки про артистичну діяльність (за повістю “Талант”) Багата талантами наша земля. Якщо перерахувати нам відомих, то вийде великий список. А скільки залишилося невідомими, бо з тих чи інших причин не змогли реалізуватися?! Такою є і героїня повісті С. Васильченка “Талант”. Тетяна походить зі звичайної селянської родини. Вона сирота, живе з матір’ю. Отримала певну освіту, але не має тяги до навчання. Хоч деякий […]...
- Картини голодомору 1933 року (За повістю Євгена Гуцала “Голодомор”) Ми не повинні забувати жодної зі сторінок історії багатостраждального українського народу, навіть найстрашніших. Жахливе відчуття охоплює кожного, хто дізнається подробиць трагедії, яка сталася на квітучій благословенній землі без малого сімдесят років тому. Досі важко повірити, що в Україні раптово зник хліб і люди залишилися без жодної зернини в урожайний 1932 рік. Українці вимирали цілими родинами […]...
- Алла Жабокрик – З ким вона буде засинати завтра З ким вона буде засинати завтра. не відомо У яких координатах світу. чи якою мовою Її новий мен буде казати їй: – кохана, я тебе вилікую. у мене є ліки Від хвороб твоїх вічних і від мігрені. Кохана, я буду саджати у горщики квіти Виховувати дітей, возити тебе на Кіпр Тільки не йди. не йди […]...
- Ліна Костенко – Хай буде легко. дотиком пера Хай буде легко. дотиком пера. Хай буде вічно. Спомином пресвітлим. Цей білий світ – березова кора, По чорних днях побілена десь звідтам. Сьогодні сніг іти вже поривавсь. Сьогодні осінь похлинулась димом. Хай буде гірко. Спогадом про Вас. Хай буде світло, спогадом предивним. Хай не розбудить смутку телефон. Нехай печаль не зрушиться листами. Хай буде легко. […]...
- Аліна Заверткіна – Все буде просто, легко і без драми Все буде просто, легко і без драми. Переживеш. І я переживу. Накину куртку – і чимдуж до мами. Підеш у клуб – і приведеш нову. Щось вип’єте, вам стане дуже тепло. Відкриєш вікна. Липень. Спека. Ніч. Я мамі розповім про своє пекло, А ще, про те, що я для тебе – річ… Прокинетесь. Підеш завариш […]...
- Вірність материнському заповіту (за повістю Б. Антоненка-Давидовича “Слово матері”) Борис Антоненко-Давидович до шести років зростав у російськомовному середовищі, адже батько працював у Брянську машиністом. Та саме родина дала йому національний характер: бабуся Олександра вчила онука берегти пам’ять про свій рід, плекала любов до рідної мови, виховувала в ньому почуття національної гідності. Повість “Слово матері” письменник присвятив своїй родині. Образи цього твору багато в чому […]...
- Характеристика Петра Джері, твір-мініатюра (За повістю І. Нечуя-Левицького “Микола Джеря”) У своїй повісті Іван Нечуй-Левицький змальовує також портрет батька головного героя – Петра Джері. Петро Джеря – це кріпак, виснажений нелегкою працею. Він має обличчя, укрите зморшками, потріскані руки з покрученими пальцями. Ці ознаки свідчать про те, що хазяїн – пан Бжозовський – висмоктував своїх рабів, мов той павук муху. Старий Джеря був дуже бідний. […]...
- “Народ мій є, народ мій завжди буде, ніхто не перекреслять мій народ!” (В. Симоненко) Чи не занадто смілива заява це була для ще зовсім молодої людини у ті часи? Адже, мабуть, мова йде не про такий ефемерний термін, як “радянський народ”? Ні, йдеться про народ український… Василь Симоненко, як більшість геніїв, прожив небагато. Але встиг залишити по собі на землі такий слід, що його вірші ще багато років будуть […]...
Характеристика твору дім на горі.