“Я без тебе нічого не зможу, наче птиця без крил… ” Образ України в творчості В. Симоненка

Україна! Велика, прекрасна, неосяжна – вся вона вмістилася у чутливому серці її великого сина – відомого поета В. Симоненка.

Із глибин народного життя, із славної Полтавщини бере початок його чудова, пристрасна поезія, що ніби струмочком – дзвінким, мелодійним, чаруючим розтікається по всій Україні, перетворюючись на широку річку, яка несе визнання. Визнання і щиру синівську любов поета до рідної своєї землі – України, яку поет любив ніжно, нестямно, заради щастя якої ладен був піти на будь-які жертви й тортури.

Білі вишневі

садки рідної Полтавщини, зелені кручі й широкі вулиці і площі красеня-Києва, сивий Дніпро-Славутич і давні Черкаси постають у творчості поета величними і прекрасними. Саме без неї, України, не може поет жити й творити. І заради України та її народу взявся поет за перо.

Ради тебе перли в душу сію,

Ради тебе мислю і творю, –

Виголошує поет. Це вона, його рідна Україна, рідна земля напоїла його своїми соками, дала голос сердечний і ніжний, сповнила душу почуттям палкого патріота, сина своєї землі.

Україно! Ти для мене диво! І нехай пливе за роком рік, Буду, мамо, горда і вродлива, З тебе дивуватися повік…

Так,

Україна для поета Василя Симоненка була його матір’ю. Матір’ю, яка дала йому щасливу долю, великий талант, ніжну, тонку, вразливу душу. І все своє недовге Життя він – поет лермонтовського віку – своїми прекрасними творами промовляє слова ніжної синівської любові до матері-Вітчизни, яка для кожної людини – одна. Як вірний її син висловлює поет слова благородства й пошани до рідної своєї землі.

Земле рідна! Мозок мій світліє

І душа ніжнішою стає,

Як твої сподіванки і мрії

У життя вливаються моє.

Але любов поета до рідної землі, до України зовсім не була абстрактною. Вона вибухала грізним словом обурення, була пересторогою всім нікчемним, бездушним безсердечним людям.

Звертаючись до рідної землі, поет пише:

Хто тебе любов’ю обікраде,

Хто твої турботи обмине,

Хай того земне тяжіння зрадить,

Із прокляттям безвість проковтне.

Уся чудова поезія Симоненка – це щире визнання, палка синівська любов і відданість рідній землі. Батьківщину, як і матір, не обирають.

Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину…

Які прості і разом із тим змістовні слова, які доходять до серця кожної людини.

“Україні”, “Грудочка землі”, “Лебеді материнства”, “Земле рідна, мозок мій світліє… ” – це далеко не всі поезії Василя Симоненка – поета-патріота, який боровся за духовне відродження рідної України, стверджував непохитну віру в безсмертя її, наближав її світле майбутнє. І те, що воно нарешті прийшло, наше духовне відродження, що Україна стала нарешті вільною, незалежною, визнаною у світі державою, безперечно, є у цім вагомий внесок і її славного сина – поета-патріота Василя Симоненка.

Батьківщина, рідна Україна, без якої не було б високої лебединої пісні, що линула із вдячного синівського серця поета, над якою не владен час і забути яку неможливо.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Мій улюблений літературний герой тома соєра.
Ви зараз читаєте: “Я без тебе нічого не зможу, наче птиця без крил… ” Образ України в творчості В. Симоненка
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.