Я – козачка твоя (народна пісня)

Струменіє зоря, і за обрій упав
Місяць яблуком червонобоким.
Я – козачка твоя, я – дружина твоя,
Пане полковнику мій синьоокий.

В полі ватри горять, вартовії не сплять,
Ген, розвіявся спокій на попіл.
Я – козачка твоя, я – дружина твоя,
Пане полковнику мій синьоокий.

Руку дам на коня, хай стріла обмина,
Полетімо удвох в степ широкий.
Я – козачка твоя, я – дружина твоя,
Пане полковнику мій синьоокий.

Ти на мене чекай і надій не втрачай
На шляхах світової толоки.
Я – козачка твоя, я – дружина твоя,
Пане полковнику мій синьоокий.

Примітки:

Останні два рядки кожного куплету повторюються двічі.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Твір митець і суспільство.
Ви зараз читаєте: Я – козачка твоя (народна пісня)
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.