Я сам живу, сам іду

Related posts:

1. “Чому я живу? Чому помираю?” Чому я живу? Чому помираю? Вмираю, вмираю І знов воскресаю… За що це мені? Чи це є життям? Всі муки земні Здаються прокляттям. Повстання в мені, Міжусобиці, бунт. Дорога в вогні І пекельний грунт. Мені б взлетіти, взлетіти! Та я у вогні… Мої крила обпечені, Я змушена йти....
2. Живу у світі сам Живу у світі сам, Живу як квітка: Цвіту, і в’яну, й помираю враз… Не бачу друзів, Виходжу з дому рідко, Бо не терплю життя свого сарказм… Я не шукаю смерті, Бо не знаю, Куди я після смерті попаду, Тому живу так довго Й не вмираю – Тримаю я життя на поводу… ....
3. Життя іде і все без коректур… – Костенко Ліна Життя іде і все без коректур. І час летить, не стишує галопу. Давно нема маркізи Помпадур, І ми живем уже після потопу. Не знаю я, що буде після нас, В які природа убереться шати. Єдиний, хто не втомлюється, – час. А ми живі, нам треба поспішати. Зробити щось, лишити по собі, А ми, нічого, – […]...
4. Ірина Ярко – Я тут живу! Мій рідний край, моя земля, Мій отчий дім, де я зростала, Мої лани, озера і поля Це все мій світ, моя славна держава! Тут живу я, мої батьки і друзі, Добрі знайомі, рідні та близькі, І навіть пташка, що виспівує у лузі Від всього серця дорога стала мені. Тут все знайоме, рідне і кохане, Таке […]...
5. Вірш – Откровення (Бійся дня, коли дніпром кров потече!) Бійся дня, коли дніпром кров потече! Сонце брудні думи твої розпече! Бійся дня, коли ріки стануть солоними! Бійся, коли потечуть вони червоними! Бо повстане народ український з рабства! И структура буде й братства! Бо повстануть люди чести – козаки! Бо будуть люді ті безжалісно рубати й бити! Бійся, бо ятаган козак уже летить! Ось вже […]...
6. Микола Руденко – Час пливе, а я живу, як тінь Час пливе, а я живу, як тінь. Мертво в душах, порожньо і глухо. Жду не лицарів, але прозрінь – Пломінкого воскресіння духу. Дух, що воскресає з небуття, Хай гранують зорі – ювеліри. Бо навчило нелегке життя Гордим лицарям не йняти віри....
7. Наталя Кушнір – Живу Україною! Живу, вся в Україну рідну вбрана! В вінку й намисті з синьо-жовтих квітів! Йду полем милим – несказанно-гарним, Де колоски прекрасні, наче діти! Я те святе колосся обіймаю! Воно – мій хліб і Божий оберіг! Й моєму щастю, Земле, меж немає! Кладу усю себе до Твоїх ніг! Хочу, щоб Ти була одна-єдина, БО МАТИ – […]...
8. Василь Стус – Менi здається, що живу не я Менi здається, що живу не я, А iнший хтось живе за мене в свiтi В моїй подобi. Нi очей, нi вух, Нi рук, нi нiг, нi рота. Очужiлий В своєму тiлi. I, кавалок болю, I, самозамкнений, у тьмущiй тьмi завис. Ти, народившись, виголiв лишень, А не прирiс до тiла. Не дiйшов Своєї плотi. Тiльки перехожий […]...
9. Дмитро Павличко – “Живу, як той гірський потік… “ Живу, як той гірський потік, На спокій – ні хвилини. Іскрюсь від кременя в бігу, Туманюся від глини… Спадаю дзвінко з темних скель У плесо, повне гулу. Від крові пурпурним стаю, А чорним – від намулу. Та відновляється в мені Невигасна й воскресна Мого кохання чистота, Як та блакить небесна. Прояснює в мені любов, Як […]...
10. Василь Стус – Отак живу: як мавпа серед мавп Отак живу: як мавпа серед мавп. Чолом прогрішним із тавром зажури Все б’юся об тверді камінні мури, Як їхній раб, як раб, як ниций раб. Повз мене ходять мавпи чередою, У них хода поважна, нешвидка. Сказитись легше, аніж буть собою, Бо ж ні зубила, ані молотка. О Боже праведний, важка докука – Сліпорожденним розумом збагнуть: […]...
11. “… Поки ти живеш, вкраїнська мово, і я живу, і мій народ святий” (за поезією І. Малковича “Свічечка букви “ї”) Якого ж ми будемо племені-роду, Якщо буде в устах наша мова згасать? Чи будемо з вами тоді ми народом, Як стихне вона в голосах? А. Демиденко Справжнім подарунком долі стало для мене перше знайомство з творчістю сучасного українського поета Івана Малковича. Перш за все мене зацікавила особистість самого митця – селянина за походженням, музиканта і […]...
12. Павло Мовчан – “Придобно живу під листком, наче пташка… “ Придобно живу під листком, наче пташка: Відкрито-зелена селитьба моя; Щоденно листок шелестить для острашки, Звивається поруч піщана змія… Хитається гілка – оселя кленова, На вітрі танцює: хить-хить та хить-хить, Нема супокою – душа колискова Із прірви у прірву летить. Чи в прокиді втіха, якщо в колисанні Проходять зраховані ночі і дні? Якщо кожен смуток і […]...
13. “Я стверджуюсь… бо я живу” (за твором П. Тичини) Вірш “Я утверждаюсь” датований 1943 роком. Це був час, коли Україна звільнилася від фашистської окупації. Тичина разом з письменниками старшого покоління знаходився в евакуації, був далеко від фронтів війни, але його серце проймалося стражданнями від вістей про горе й муки рідного народу. У щоденнику воєнних літ поет писав: “Одколи почалася війна, свого не можу духа […]...
14. Твір на тему: Вулиця, на якій я живу Вулиця, на якій я живу Правда це чи ні, але кажуть, що на характер людини впливає вулиця, на якій він виріс. Ті порядки, закони чи просто звичаї, які існують чи навіть в яких брав участь на вулиці, назавжди залишаються в твоєму серці і ще десь глибоко в підсвідомості. Це дуже легко і дуже складно пояснювати. […]...
15. Твір на тему: “С Украиной в крови я живу на земле Украины” (Б. Чичибабін) Тема цього твору змусила мене задуматися не тільки про мою батьківщину, але і над проблемою, про яку в Україні дотепер сперечаються: про місце російської мови в нашій країні. По-моєму, Борис Чичибабін, наш земляк-харків’янин, що прославив Україну своїми віршами, написаними російською, цим рядком давно вирішив цю суперечку. У цьому рядку поет висловив свою любов до української […]...
16. “Пусть другие поют старину, а я счастлив родиться ныне, и мне по душе время, в котором живу” (по творчеству Овидия) Золотым веком принято называть период становления Империи. Именно на это время приходится творчество одного из великих классиков Рима – Овидия Публия Назона. Выходец из небогатой семьи, Овидий, однако, получил хорошее образование, и родители прочили ему карьеру адвоката. Но еще в юные годы у него зародился интерес к поэтическому творчеству и проявились немалые способности в стихосложении. […]...
17. “Україно моя, Україно, Я для тебе на світі живу” за поезією Д. Павличка Кожен із нас чув, як таємничо шепотить трава, як сюрчать коники. Кожен чув, як ніжно співає вивільга, як кує зозуля. Саме про це вірші відомого українського поета Дмитра Павличка. Ще хлопцем майбутній поет милувався краєвидами рідного села, в якому мальовничо розкидані білі хатки, оточені рясними садками. Там я знаю кожну стежку, Кожен камінець. Там узяв […]...
18. Павло Тичина – Гаптує дівчина й ридає Гаптує дівчина й ридає – Чи то ж шиття! Червоним, чорним вишиває Мені життя. Танцюють звуки на дзвіниці, І плаче дзвін. Я йду. Мій шлях то із костриці, То із жоржин. Тумани линуть вгору, вгору, А хмари – вниз. Чому я не люблю простору, Як я без сліз? Я ввечері цілую рожу І кличу сум. […]...
19. Наталія Пиж – Заплуталась Заплуталась. У лабіринті власних почуттів. І я не я. І Ти не він. Все так кумедно, різко і палюче Таке життя Воно нас вчить чи учить. Чому? Чому складається все так? І є сім”я, та всеодно ти одинак. Ти у думках один, самотній, ти чужий Немов не з цього світу, Немов ти не такий. Тягар. […]...
20. Ірина Мажорських – Я знаю, що більше тебе не побачу Я знаю, що більше тебе не побачу. Життям переведені колії. Не бійся, сьогодні уже не заплачу, Забуті усі меланхолії. Тремтить неминучість у стінах вокзалу, І сонцем перон закривавлений. Пробач, що колись я про все це змовчала, А зараз час шансів позбавлений. Я знаю! Я більше тебе не побачу. Цей погляд такий обрікаючий. За все несказанне […]...
21. Аня Тет – У радості така коротка мить У радості така коротка мить… Печаль же, завше – бескінечний круг Та ти не бійся! ..Все переболить Рано, чи пізно. ..Й загартує дух.....
22. Павло Мовчан – Не розплющуй очей Тугішає звук, наче плід, в надвечір’я, Густішає зеленню втишений луг, З розгорнутих крил обсипається пір’я, – Його перейма запорошений слух. Був лет у півнеба шумкий, шестикрилий, Та погляд стелився – очей не піднять, Аби розпізнати ту строєну силу, Що темряву горне на гнізда багать, Що звук розрива в солов’їному горлі І постать людську над водою […]...
23. За городом качки пливуть (народна пісня) За городом качки пливуть, Каченята крячуть… Вбогі дівки заміж ідуть, А багаті плачуть. Вбогі жінки* заміж ідуть З чорними бровами, А багаті вдома сидять З кіньми та з волами. – Ой чи чула, дівчинонько, Як я тебе кликав? Через твоє подвір’ячко Сивим конем їхав. – Ой хоч чула, хоч не чула – Не обзивалася, Темна […]...
24. Герасим’юк Василь – І днина тебе кожна покарає І днина тебе кожна покарає, І ніч карає. Бо така пора. Бо в тому, що на цін землі минає, Не гідна смертних, не достойна гра. На дні і ночі в тоскній круговерті Вже не простерти слово молоде. Але не бійся. Зокрема і смерті. Вона до тебе більше не прийде....
25. Герасим’юк Василь – дидактичний етюд II Все-таки непросто Зрубати Високу і горду смереку. То тільки так здається, Бо легко її обняти. То вже й тобі так здається, Але все це не так! Обхопи Високу і горду свою смереку, І якщо вже так вийшло, Що вона має впасти, Зроби це сам. Нікого не підпускай до неї, Бо ти все-таки знаєш, Як непросто […]...
26. Чому небеса неблизькі? Чому небеса неблизькі? Чому земля недалека? Чому забув про мене ти? А я не знала-думала про тебе,, Приходив нащо в сни мої.. І мозок мій щодня тривожив; Співав сонети і вірші, І знов як марево мені, А серце спокою незнає, Гадає, що щастя навіки,, А ти приходив, дав надію, І вмить зникаєш назавжди. Вірші душа […]...
27. Павло Мовчан – “На цій землі ти вже не вперше… “ На цій землі ти вже не вперше, І доля та ж – вона одна. Так, ніби прагне для завершень Якщо не вчинку, то хоч сна… Усе повторюється знову: Той самий вік і люди ті ж, Макуха, гроші паперові, Пожнив’я, жорна, дерть і ківш… На горлі гудзик металевий, В ногах пшеничні устілки, Той самий шлях і […]...
28. Олена довганюк – Чомусь мені все менше хочеться ходити по клубах Чомусь мені все менше хочеться ходити по клубах, грати в комп’ютерні ігри, зависати годинами в чатах, мати сотні віртуальних, навіть незнайомих мені “друзів”… А все більше хочеться проводити часу з коханою людиною, із СПРАВЖНІМИ друзями. Як же набридли ці галасливі гулянки нинішньої молоді… Те, що раніше вважалося аморальним, зараз цілком нормально. Вільне життя, сексуальна революція […]...
29. Богдан Кіселичник – Несправедливість Тут справедливості права сумнівні, Але ж на світі, всі здається, рівні?. Дивлюсь, що відбувається навколо: Хтось добре їсть, А хтось тамує голод. У когось гардероб безцінний, А хтось немає що вдягнути – бідний. Комусь дають усе, що він захоче, А хтось питає: “де зустрінеш, ноче?”. Чому ж так є у цьому світі!!!? Чому ще ненароджені […]...
30. Павло Мовчан – “Ні квітка безіменна, ні трава… “ Ні квітка безіменна, ні трава Ще не збулися захвату і зросту. І гоструватим духом кропива Виповнює вже перезрілий простір. Затримує учепистий реп’ях Тебе на мить в дорозі відпочити, І зір твій вгору піднімає птах, Аби в очах усе земне здрібнити. І вимиває з пам’яті струмок, Мов бите скло, якісь події, дати; Іржавий з тину виповза […]...
31. Особливості індивідуального стилю Ліни Костенко Ліна Костенко – феномен української літератури XX століття: поет, самобутній філософ, безстрашний творець, багата духовним світом. В чому ж геніальність цієї людини? Очевидно, в дивовижно яскравому світі художнього слова. Людмила Тарнашинська писала: “Покликання поета – не тлумачити, не з’ясовувати, а передавати в слові своє відчуття часу, його ритм, а його аромат, так само, як не […]...
32. Христина Сможаник – Краще – прощання Так хочеться зникнути Ароматом розтворитись, В себе поникнути, Десь в хмарах заритись Та біль і страждання Вибір чекають такий, Адже прощання На смак сам такий Влітаєте подихом вітру У моє незвичне життя А видрете ви з нього тугу Терновим квітом каяття Та краще нехай те прощання Хоч тиждень болить, Аніж ваше чекання Половину життя мозолить....
33. Свій шлях Кожен з нас по своїй дорозі іде, Янгол небесний нас по ній поведе. Багато людей свій шлях знайдуть, А друзі й кохання їх проведуть. Кохання – то світло, ненависть – то ніч, І про ці почуття чуть зусібіч. Іде вічна війна світла проти ночі, Й на обидві сили ти не закриєш очі. В душі кожного […]...
34. Шлях – Рильський Максим Шлях без краю лежить… а над шляхом – імла, Шлях, камінням укритий, тернистий, І життя на той шлях вже мене посила. Чи дійду ж до кінця його чесний і чистий? Чи в знемозі впаду, притулюсь до землі І брехнею й неправдою вкриюсь, Чи дійду до мети з потом я на чолі І сльозами утіхи умиюсь? […]...
35. Чарівне зілля Звір живе в тобі друже, Він надає тобі сил Коли приймеш зілля чарівне, І стаєш ти супер героєм. Сміливим і розумним Виразом обличчя Ти рятуєш світ, Заснувши на подушці. Які болісні побічні ефекти Коли прокинешся, Нічого не пам’ятаючи Пригадають товариші, Але ти не бійся Ввечері знову його приймеш, Подорож продовжиться Хоча й інших будеш рятувати. […]...
36. Вірш – Стоїш над прірвою одна Стоїш над прірвою одна, В твоєму серці порожнеча… Це все – життя! Це все не гра! А смерть безглузда – просто втеча… Чому тебе не зрозуміли Найрідніші тобі люди? Чому так сіро у душі? Чому так сіро в серці, всюди? Ще крок зроби… і все-кінець! Нічого більше вже не буде… Життя зведеш ти нанівець А […]...
37. Газелі (скорочено) – Рудакі * Як друг обмовиться, ти пропусти повз вуха. Адже на світі так: де радість, там і скруха. Провина доброго тяжкою не буває, Од ласки, першої забудеться наруга. Чи сто хороших діл одне недобре згасить? Хто терня знищує, той солов’їв не слуха. Якщо він сердиться, перепросить не бійся: Не випада шукать щодня нового друга. * Відколи […]...
38. Людмила Васильєва – Хай мине років сто, або триста Хай мине років сто, або триста, До історії сплине наш час… І хвилює мене особисто, Що нащадки розкажуть про нас? Чи судитимуть наші онуки По заслузі, по справжнім ділам? Чи повірять у горе та муки, Що здолали на злість ворогам? Чи прийдуть до могил наших древніх Із повагою та відчуттям, Що жили ми таки недаремно, […]...
39. Вільшаний король – Гете Йоганн Вольфганг Хто пізно так мчить у час нічний? То їде батько, з ним син малий. Чогось боїться і мерзне син – Малого тулить і гріє він. – Чому тремтиш ти, мій сину, щомить? – Король вільшаний он там стоїть! Він у короні, хвостатий пан! – То, сину, вранішній туман! “Любе дитя, до мене мерщій! Будемо гратись […]...
40. Життя Життя чудове, … … .правда!? Але не весь час, не завжди Воно заводить нас в оману, Що ми одні, що назавжди… … . Це щастя і цей успіх буде, Як раптом, звідкілясь взялися сльози, І взявся страх, неспокій і турботи. Вже все не так Вже все змінилось ми, вони… Ніхто не знає де? що? і […]...