Я стою серед дикого поля

Related posts:

1. Гей, поля, поля зелені… – Сковорода Григорій Гей, поля, поля зелені, Зелом-квітом оздоблені! Гей, долини, і балки, І могили, й пагорки! Гей ви, вод потоки чисті! Береги річок трависті! Гей же, кучері які у дібров сих і гайків! Жайворонок над полями, Соловейко над садами,- Той під хмарами дзвенить, сей же на гіллі лящить. А коли зійшла денниця, То прокинулася птиця. Музика звучить […]...
2. Я стою і плачу Я стою і плачу, Бо надії уже не має. Мене покинула удача. І що робить не знаю. Колись я бачив тепле літо, Чув чудесний соловїний спів, Відчував ніжний запах квітів, Радів від добрих слів. Зустрічав прохолодні ранки. Зузстічав перші зорі. Ах які були світанки! Ах які були зірки прозорі! Кохав усе колись навколо. Любив всей […]...
3. Вітер з поля, хвиля з моря (народна пісня) Вітер з поля, да хвиля з моря, Ой да довела любов до горя. (2) З горя ніженьки не носять, Ой да ручки ділонька не роблять. (2) Голова моя кружиться, Ой да на плече орел садиться. (2) “Ой ти, орле сизокрилий, Ой да скажи правдоньку, де мій милий?” (2) “А твій милий на роботі, Ой да […]...
4. Дме вітер із-за поля Дме вітер із-за поля, Тріпоче листячком тополя, Сумно біліє край дороги, Хатина, По шляху іде дівчина… У очах її сльозина, Щось терпіть її не сила, У тисках її душа, В неї спокою нема Прийшла, присіла біля тину, Тулилась, мов мала дитина! Дивилась у небо безкрає! Але там коханого не має! Сповідалась вона макам, Навіть пес […]...
5. Вірш – Стою на березі десни Стою на березі десни – Мрійливий погляд вдаль. Вдихаю запахи весни А на вустах бринить печаль. Пташки й конвалії тонкі Нагадують дитинства дні.. Покоси й з батьком вихідні, Проведені під спів коси. Чари річечки десни, Що манила щовесни, Її особлива “хода” Й неймовірно прозора вода. Пройшов не рік й не два, Лягла на скроні сивина, […]...
6. Юля Миргородська – Коли я стою і думаю за що вхопитися Коли я стою і думаю за що вхопитися, Де рятувальний круг чи борт корабельний, Який ніколи не тоне… Коли за спиною маленьким спалахом Сузір’я розсипеться І згасне у морі… Коли в мені заплетуться канати Важкі. зі сталі і золота, І розіб’ється колекція вин Кольору крові Й потрапить у вену, а біля очей ВИна стануть прозорі… […]...
7. Володимир Сосюра – Сном блакитним заснули поля Сном блакитним заснули поля, І долини, і гори, й діброви. Одягла білу шубу земля, Білу шубу зимову. Одлетіли давно журавлі У південні країни з журбою, І заснуло зерно у землі, Щоб проснутись весною, Коли очі розкриють поля, Затремтять і тополі, і клени, Й скине білую шубу земля І одягне зелену. 1956...
8. Осип Маковей – Налетіла куля з поля Налетіла куля з поля, Забриніла, як пчола, – Дійся, дійся, божа воля, Як така козацька доля, – Куля в груди застрягла. Впав козак, не може встати, Ще раз глянув навкруги: “Ах, прегарні сі Карпата! Тут би жити, не вмирати, Та убили вороги. Тільки й щастя, що вмираю На землі моїх братів; Тільки й смутку, що […]...
9. Руданський Степан – Світить місяць серед неба Світить місяць серед неба, Зіроньки кругом, І всі люди сном заснули, Опівнічним сном!.. Один я лиш не дрімаю, Край вікна стою; І тобі, дівча, співаю Про тугу свою!.. Чи спиш, мила, чи дрімаєш? Любка, пробудись! Пробудися і в віконце Виглянь-подивись!.. Най погляну на ті личка, Що палахкотять, На ті очі, чорні очі, Що вогнем горять!.. […]...
10. Олесь Гончар – Поля навкруг мене Поля навкруг мене. Жита попід руки. Забуду про війни, забуду про муки, Про дим у воронках, нудоту від крові, Смерть лейтенанта мого на півслові, Коли ми ходили на штурм бліндажів, Коли шматували нас міни чужі. Знов слухаю степу я срібні пісні, Знов чую, як пахнуть святі полині. Марево бачу: отари овець На обрії йдуть, водяні, […]...
11. Серед темної ночі – Глазовий Павло Серед ночі Київ Криється туманом. Розмовляє вітер З бронзовим Богданом. – Облітав я,- каже,- Вулиці всі чисто. Як змінився Київ, Це прадавнє місто! Де вітри гуляли, Там нові квартали… А Богдан зітхає: – Що там ті квартали… Нині і кияни Зовсім інші стали. Я сто літ на площі Днюю і ночую, Але дуже рідко Рідну […]...
12. Микола Вінграновський – Снігами вітровінь поля відволочила Снігами вітровінь поля відволочила, Прижовклено збіліла далина – Дніпровими високими очима Дитинносіро глянула весна. Весна моєї вільної надії! Гінка тремтінь у промені дощу! Як дні і ночі, як життя і Київ, Тебе від себе я не відпущу. Що буде – буде. Більше – помаленько. А якщо ні, то висниться мені На зорянім коні мені Шевченко, […]...
13. Павло Мовчан – “З поля днів, уві сні, що наснився давно… “ З поля днів, уві сні, що наснився давно, У халявах приносила мати зерно, І, роззувшись, струсивши його на рядно, По зернинці, мов дні, рахувала: – до Петрівки б дожити… – Й дивилась в вікно, Ніби Бога свого виглядала… Літописцю, снописцю, розгаднику днів, Мені гірко жилось у минулому сні: Цілу ніч до світанку я жорна крутив, […]...
14. Володимир Лучук – Сіла хмара на коня Сіла Хмара На коня: Хмара Хмару Доганя. Вітер Збоку Як набіг Збив коня Відразу З ніг. Випустила Хмара Віжки І пішла За обрій Пішки....
15. Страшно жити в самоті серед людей Як страшно жити в самоті серед людей! Коли серце не знає спокою ні вдень, ні вночі… Перед тобою сотні замкнених дверей А ти не можеш підібрать до них ключі… Так хочеться згубитися в думках Та біль мене нікуди не пуска Я знаю буду я щаслива в снах Як щастю на землі місця нема… Забути важко, […]...
16. Василь Стус – Отак живу: як мавпа серед мавп Отак живу: як мавпа серед мавп. Чолом прогрішним із тавром зажури Все б’юся об тверді камінні мури, Як їхній раб, як раб, як ниций раб. Повз мене ходять мавпи чередою, У них хода поважна, нешвидка. Сказитись легше, аніж буть собою, Бо ж ні зубила, ані молотка. О Боже праведний, важка докука – Сліпорожденним розумом збагнуть: […]...
17. Мозолевський Борис – Я встав серед ночі і вийшов у степ Я встав серед ночі і вийшов у степ, У скошене царство моє опівнічне, Де місяць над стернями наче затерп І лив у пітьму своє світло магічне. Воно колихалось, густе, як меди, Таке золоте і терпке, аж зелене, Що можна було розпізнати сліди Усіх, що ходили цим степом до мене. Озвався бугай – покотилась луна, Поволі […]...
18. Ходить вітер по траві… – Малишко Андрій Ходить вітер по траві, По зеленій мураві. Проведу тебе до поля, Гляну в очі, на уста, А чи воля, чи неволя – Напиши мені листа! Чи на скелі б’є прибій В тиші моря голубій? Чи на мене дуже схожий Твій хороший, милий твій… Шепче вітер комишу. Посміхнулась: напишу, Повертайся, чую птицю, На громи, на дощовицю… […]...
19. Павло Мовчан – Сторінки одного поля Пронизлива земля, роздряпана, як рана, На кожен штик лопати розпачливо кричить: Гортаю поле я, бо прагну переглянуть, Ким писане і як Окличне слово “жить!”. До кістя докопавсь, до черепків кривавих, До золотих пластин, до трухлого меча, До каменя, яким убитий був ще Авель, – Неначе отвір вглиб – чорніє він в очах… І кожен шар […]...
20. Новаторство поезії Поля Верлена Одному з відомих французьких поетів-символістів XIX століття Полю Верлену доля відміряла небагато років життя: усього лише 52. Але життя насиченого, не завжди щасливого й спокійного. Натура пристрасна й неврівноважена, він дуже часто згинався під тягарем життєвих обставин, борсався і в суперечностях власної вдачі. 1 літературну стежку обрав не одразу. Закінчивши в Парижі, куди переїхала його […]...
21. Павло Мовчан – “Серед зрячих снігів я і сам прозріваю… “ Серед зрячих снігів я і сам прозріваю: Розступилися стіни, і світло аж рне, Іскряне, водяне, витікаюче з раю, Обмива не крижин плитку, а мене. Метушня відійшла, а свідомість, мов рана, Затяглась, що нема ані згадки-рубця: Відійшло все – гай-гай! – аж на обрії тане, Ніби шлях розмотався не з того кінця. Чи то ж змалився […]...
22. Таня Сітрі – Я так боюся твоєї тиші Я так боюся твоєї тиші, Я так боюся німих віталень, І дощ зі снігом зовсі̀м невтішно Ведуть мене до порожніх спалень. Розм’якло небо, мов паперове, Стандартні теми, холодні руки – Я так боюся, що це надовго! Зникає світло… Стихають звуки… Весняні будні в брудну клітинку: Списались траси в задовгі строки, Та несуттєво – вірші без […]...
23. Микола Руденко – Серед зими розтанув сніг Серед зими розтанув сніг – І знов заворушились трави. Не дбаючи про сенс і право, В бруньки весняний сік побіг. В корі черв’як зашарудів. Повірило земне коріння: Пора почати сотворіння Нового листя і плодів. І, може, лиш дуби старі Когось повчали в день туманний: Цей світ химерний та оманний – Лиш хитрощі в смертельній грі. […]...
24. Валентина Капшук – Прокинулась серед щасливих лиць Прокинулась серед щасливих лиць, Вітали день вони, не поспішали, Вони жилИ в цю саму мить, Образ та відчаю не знали.. Прокинулась і світло зустрічає, Кристали мрії втілились в життя.. Сьогодні наймиліший ранок, з чаєм, І джазова мелодія буття.. Навпроти найрідніші очі маю, Вітання..нОвий день для відкриттів! Це найщиріше моє щастя, знаю, І не соромитимусь більше […]...
25. Герасим’юк Василь – Видихну серед ночі Іванові Царинному Видихну серед ночі В мокрих дерев стіну: Лісе, бездомний отче, Маємо ніч одну. Зникло і соло вовче З мокрих твоїх сторіч. Лісе, бездомний отче, Маємо тільки ніч. Вмію налити жовчі В нашу самотину. Лісе, бездомний отче, Маємо ніч одну. Маю я, смертний, очі: Стільки у тьмі облич!.. Лісе, бездомний отче, Нам не прожить […]...
26. Максим Рильський – У горах, серед каменю й снігів У горах, серед каменю й снігів, Де слід людини око бачить рідко, Малюєтся на синім небі чітко Мислівська хатка, притулок орлів. Огорне скелі снігова намітка, В проваллях загуркоче Божий гнів, – Ми сидимо, пильнуєм шашликів, У шахи граєм і п’ємо нешвидко. Колись, як Байрон гордий оповів, В такій же хаті Манфред відпочив, Щоб знов на […]...
27. Іван Андрусяк – вітер Вітер Навздогад гортає Твоє волосся Так Як вогонь Сторінка за сторінкою Повільно пожирає Книгу І мені тоді Дуже хочеться тебе Погладити Я навіть не боюся Обпекти пальці Боюся лишень Що в моїй долоні Залишиться дрібка Попелу...
28. Павло Мовчан – “Ця тиша – наче плач дитячий серед ночі… “ Ця тиша, – наче плач дитячий серед ночі: Спалахує, горить, підчорнена вогнем, І лускається скло – хтось голосно регоче, Упавши, замовка – створіння кам’яне… І болісно мовчить принишкло, наче пташка, Цей згусток блазнувань чи отверділий сміх… Тобі пониклий дух звести, мов камінь, важко, А вигукнуть “Спасіть!” в пробоїну – не міг… Мовчить людський словник… мовчать […]...
29. Образы “значительных лиц” города Калинова – Дикого и Кабанихи (по драме А. Н. Островского “Гроза”) В 1859 году вышло первое двухтомное собрание сочинений А. Н. Островского. В этом же году на страницах “Современника” появилась статья Н. А. Добролюбова “Темное царство”, в которой впервые было раскрыто новаторство Островского. Критик называет произведения драматурга “пьесами жизни”. Автор их, по словам Добролюбова, “обладает глубоким пониманием русской жизни и великим уменьем изображать резко и живо […]...
30. Інна Стократна – Небо падає серед рядків Небо падає серед рядків – прагне втопитися Поміж того вогню що повзе судинами Судинами й містом і врешті ним мовби кривдою Стелиться шлях що пройдений виключно винними Небо падає Небу боляче й холодно Гнів осідає Кулі чекають на вторгнення Чекають на зустріч мов військо сліпих під проводом Смерті яка відчуває смак болю та стогонів Небо […]...
31. “Поетичне мистецтво” французького символіста Поля Верлена “Поетичне мистецтво” французького символіста Поля Верлена Свої погляди на поезію Верлен виклав у вірші початку 70-х років “Поетичне мистецтво”, де музичність вірша протистоїть визначеності змісту. Верлен радив звертатися до незрозумілих образів та віддавати перевагу нюансам, переливам, а не різким тонам. І хоча Верлен мав на увазі легку неточність уяви, такий принцип відкривав шлях алогізму. Сам […]...
32. Ходить вечір по траві… – Малишко Андрій Ходить вечір по траві, По зеленій мураві. Проведу тебе до поля, Гляну в очі, на уста, А чи воля, чи неволя – Напиши мені листа! Чи на скелі б’є прибій В тиші моря голубій? Чи на мене дуже схожий Твій хороший, милий твій… Шепче вітер комишу. Посміхнулась: напишу Повертайся, чую птицю, На громи, на дощовицю… […]...
33. Шукаю Дикого Ангела у своєму селі, на своїй вулиці (за однойменною п’єсою О. Коломійця) Із чого починається будь-який організм? З маленької клітинки. А з чого починається велика держава? З міцної сім’ї, в якій дотримуються простих, але мудрих законів, добробут якої здобуто сумлінною працею, любов і щастя в якій є обов’язковими. Саме таку модель ідеальної сім’ї створив у драматичній п’єсі “Дикий Ангел” О. Коломієць. У центрі драми постать робітника-пенсіонера Платона […]...
34. І. Котляревський – найкращий серед своїх попередників Свого часу Вергілій, беручи за основу своєї “Енеїди” твори Гомера, навіть не здогадувався, скільком літераторам його пафосне творіння стане благодатним фунтом для пародіювання і “перелицювання”. Так 1517 року мантуанець Фоленчо пародіював твір Вергілія, а на початку XVII сторіччя свою версію “Енеїди” презентував іспанець Альдані. 1633 року італієць Ляллі видає свою травестійну “Енеїду”. Серед французів найуспішнішим […]...
35. Євгенія Огородня – Не тримай Не тримай он я стою На тому краю. Он я руки стискаю Легко так..дихаю Там вже мене не чипають Там нарешті мене не кохають Он я стою, бачиш, над рікою Не тримай своєю тяжкою рукою Я хочу піти від твоєї гіркоти Чуєш, я більше не хочу тебе тримати Он там я жива, а твоя душа.. […]...
36. Микола Руденко – Пробудження серед ночі Я жив, як всі: гадав, у цьому світі Є тільки насолоди – їж та пий. А добру дівку маєш на приміті, То ти вже цар, а не гультяй сліпий. Та вдарив день, немов огненне слово, Що з неба падає, у груди б’є. Усе мені відкрилося раптово – Усе, що буде, що було, що є. Тепер […]...
37. “Я теж стою над урвищем, і по той бік – прожиті мною роки”. Огляд життя і творчості А. Дімарова 1. Письменницький хист А. Дімарова. (Здібний хлопець писав вірші і прозу ще в шкільні роки. Потім була війна, поранення, нові випробування. Служба в армії, робота в газеті. На цей час припадає початок його творчої діяльності, публікація першого твору “Гості з Волині”.) 2. Роки навчання А. Дімарова. (Протягом 1950-1951 рр. А. Дімаров навчався в Літературному інституті; […]...
38. Серед моря пісень (за оповіданням Степана Васильченка “Дитинство Шевченка”) Українські народні пісні були популярні серед народу в далекому минулому. У них народ розкривав свою душу, розповідав про своє злиденне життя. Звенигородщина – це співучий куток України. Там усі любили співати і слухати пісні. Прийде вечір – всі вулиці в селі гудуть піснями. А ранком за селом чабан виспівує про своє бурлацьке життя: Та нема […]...
39. Павло Мовчан – “Прийшла ти до мене, пречиста любове… “ Прийшла ти до мене, пречиста любове, І вирвала з вуст моїх з коренем слово, І подихом горло порожнє спалила, Гукнути – нема кого, мовкнуть – несила. З подяки, з оскарження, може, з розпуки, Простерши до неба обпалені руки, Біжу я на гору, де хмара синіє… На вічну плавбу та хмарина, Маріє. Гора все крутіша, а […]...
40. Безглузда війна серед світу людей (за романом Л. М. Толстого “Війна і мир”) (1 варіант) У творах видатного російського письменника Л. М. Толстого життя показано повно, у всій його розмаїтості. М. Горький стверджував: “Толстой – це цілий світ”. Дійсно, у кожний твір цього автора ми входимо, наче у великий світ, створений за законами мистецтва, законами краси, законами життя, сповненого звуками, кольором, запахами, безперервним рухом. Відображаючи дійсність такою, якою вона є, […]...