Я засну рано-вранці, разом із сонцем
Я засну рано-вранці, разом із сонцем.
Коли навколо стихнуть усі і все.
Півночі дивитимусь у самотнє віконце,
Півночі слухатиму рок і тебе.
Мені так потрібно, щоб ти був поряд,
Щоб прийшов і розсіяв цей морок.
Хочу твій силует знайти у вікні,
Його ніжно освітлюють зорі.
У кімнаті тихо. Чути голос твій.
Землю накрила нічна полотнина.
Затихла музика. “Відчиняй.
Я ще довго стоятиму під твоїми дверима?”.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Юлія Смаль – Бігла мишка рано вранці Бігла мишка рано вранці Назбирати ягід тацю, Щоб зварити до сніданку Мишенятам добру манку. Назбирала п’ять чорничок, Дві малинки і суничок. Щоб росли здорові мишки, Мають з’їсти кашки трішки....
- Іван Вовчок – Під ліхтарем нічного міста Під ліхтарем Нічного міста, Вдихаю дим, Гарячий і їдкий Твій силует Зявлявся ніжно, А голос шепотів – ” ти мій… “ – Цього не буде! Мовив я, Й “заїхав” кулаком Собі у груди, Кричу в думках Твоє ім’я, Бо рот тримають Мої руки.. Закрий ті очі – Бо мене нама, Розкрий те серце – Там […]...
- Леонід Кисельов – Рано ще, рано Рано ще, рано. Ще і мати не вставали І до мене не гукали: Вставай, сину! Ще і батько не вставали І до мене не гукали: Ходім, хлопче! Рано ще, рано. Ще Марія не вставала І до мене не гукала: Вставай, Йванку! Старшина ще не вставав І до мене не гукав: Кроком руш! Рано ще, рано. […]...
- Розвий, сосно, сімсот квіток, рано-рано скорочено – Весільні пісні Розвий, сосно, сімсот квіток, рано-рано. Розвий, сосно, сімсот квіток, та ранесенько. Всім буярам по квіточці, рано-рано. Всім буярам по квіточці, та ранесенько. А Іванові не стало квітки, рано-рано, А Іванові не стало квітки, та ранесенько. У нього квітка – Марійка-дівка, рано-рано, У нього квітка – Марійка-дівка, та ранесенько. Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло): За […]...
- Ольга Паламарчук – Я готова вставати із сонцем Я готова вставати із сонцем І варити найсмачнішу вранішню каву Я буду готувати обіди з собою І чекати з роботи в одній лиш маєчці Я уважно слухатиму Твої найбезглуздіші ідеї та плани І подумки цілуватиму, Заворожена очей твоїх океанами Мені тебе досить по пів грама на день Я намагатимусь зменшити дозу І більшою зробити відстань […]...
- Ольга Анцибор – Разом з тобою Дай мені щастя із вуст твоїх пити, Душу в очах твоїх синіх втопити, Дай цілувати тебе до нестями, Днями й ночами, палкими ночами. Хочу тобі своє серце віддати, Разом з тобою світанки стрічати, Разом з тобою, узявшись за руки, Вдвох по життю йти, крізь радість і муки. Вдвох до останку, удвох без зупину В люті […]...
- Тіна Карабанович – Рано рана З ким танцюєш милий… Хто друг тобі, А хто твій ворог… В чиїх лодонях цукор… На чиїх ще стигне порох… .? З ким співаєш милий… Де спочине серце… І ось дуель І ще раз – Купа фраз із страз… Довкола стільки зараз… І всі наче змовились… Так ницо, Проти нас. І вмер мій годинник- Вже […]...
- Юлія Кириленко – давай порахуємо зорі Давай порахуємо зорі на небі, І хай нас розділять міста, Свої на дністровій простелю я греблі, Твої ж упадуть на вуста. Давай порахуємо зорі – не гроші, Ціни їм не скласти в віках, І хай подивуються з нас перехожі, Що сяйво розквітло в руках. Давай порахуємо зорі в півночі, Складемо до пазухи їх, Це бачачи […]...
- Юлія Алейнікова – Сьогодні разом, певно, ми востаннє Сьогодні разом, певно, ми востаннє. Востаннє бачу блиск твоїх очей. З тобою бути. Ось моє бажання! Блукати разом в теміні ночей. В останній раз моя рука в твоїй, В останній раз блукаєм під зірками… Це ти довів реальність моїх мрій, А завтра мрії будуть під замками. А завтра не знайду твоїх слідів, А завтра уже […]...
- Світає – Тичина Павло Світає… Так тихо, так любо, так ніжно у полі. Мов свічі погаслі в клубках фіміаму, В туман нагорнувшись, далекі тополі В душі вигравають мінорную гаму. Світає поволі… Так тихо, так любо, так ніжно у полі. Світає… Все спить ще: і поле, і зорі безсилі, Лиш птах десь озвався спросоння ліниво, Та пень обгорілий, мов піп […]...
- Василь Стус – Мені зоря сіяла нині вранці Мені зоря сіяла нині вранці, устромлена в вікно. І благодать – така ясна лягла мені на душу сумиренну, що я збагнув блаженно: ота зоря – то тільки скалок болю, що вічністю протятий, мов огнем. Ота зоря – вістунка твого шляху, хреста і долі – ніби вічна мати, вивищена до неба (від землі на відстань справедливості) […]...
- Ліна Костенко – Ой ні, ще рано думати про все Ой ні, ще рано думати про все. Багато справ ще у моєї долі. Коли мене снігами занесе, Тоді вже часу матиму доволі. А поки що – ні просвітку, ні дня. Світ мене ловить, ловить… доганя! Час пролітає з реактивним свистом. Жонглює будень святістю і свинством. А я лечу, лечу, лечу, лечу! – Григорій Савич! – […]...
- Алла Жабокрик – Твій голос Твій голос Твій голос тепер мені сниться Від нього потрібно ховатися так Як від сонця ховають зіниці. Твій голос Твій голос мене убиває Ламає/ судомить/ шмагає/ зжерає Твій голос. А скільки ж у ньому прозріння! Твій голос – моє божевілля І я віддала би усе щоб щодня Сходити з розуму (бо ж то фігня) Нащо […]...
- Душевний ніжний абсурдизм безшабашного брутального божевілля) Я хочу тебе дуже ніжно..вбити. Неспішно, легко, просто. І посаджу у тебе на могилі квіти. В душі, так знаєш, зараз дуже млосно! Я хочу тебе дуже ніжно вбити. Дозволь мені це, любий, прошу! Тебе і мертвим буду я любити. От тільки ти не стій в сторонці… Я хочу тебе дуже ніжно вбити. Так легко повиламувати […]...
- Оксана Горбенко – Вікна плакали, сонцем стомлені Вікна плакали, сонцем стомлені, Бігли ріками теплі промені, Йшов нестримний і чистий ти, Довго-довго в мої світи… Так невпевнено, так довершено, Сіль покотами – вже не брешемо, Слів порожніх всі фарби змито, Залишилось сплатити мито…...
- Марта Тарнавська – N. N. (“Ти, мов поет із сонцем у кишені… “) Ти, мов поет із сонцем у кишені, Що ріс тоді, коли росла й трава. Любов, мов серцекружне веретено – І крутиться дівоча голова. Букет, мов зірка, у твоїй долоні – Каприз хлоп’ячих майже залицянь. Я вся у вічно юному полоні: Тобі – моєї молодості дань. 1952...
- Аналіз твору “Мені зоря сіяла нині вранці” Усе життя В. Стус прагнув стати тим, ким він є. Ця позиція поета чітко окреслена у вірші ” Мені зоря сіяла нині вранці… “: … Жити – то не є долання меж, а навикання і самособоюнаповнення. У “самособоюнаповненні” – суть Стусового світовідчуття. Саме це було метою поета, до здійснення якої він увесь час поривався й […]...
- Юлія Алейнікова – давай разОм наробимо дурниць! Давай разОм наробимо дурниць! Під старість будем дружно “шкодувати”. Улігшись на дивані горілиць, Нехай колись нам буде, що згадати. Зіграємо в щасливих божевільних! Пакуй валізи і вмикай гучніше рок. До біса побут, чхати на стабільність! У нас життя лише одне на двох. 10.06.2013...
- Дмитро Павличко – “Радуйся, дівчино, разом зі мною… “ Радуйся, дівчино, разом зі мною Сонцем і ясною голубизною, Ласкою леготу, листям на кленах, Білою стежкою в травах зелених. Радуйся, дівчино, болем кохання, Смутком ціловання до зомлівання, Голосом матері в серці твоєму – Кільчику ясному в тьмі чорнозему....
- Моє кохання Моє кохання немов сон Таке прекрасне і ярке Немов цей місяць що вночі Все світить ярко і не гасне І зорі немов очі в тебе Такі ж прекрасні і чудові О це твій погляд у вікні І голосу твій крик Розбудять мене з міцного сну. Та вже прокинусь я невдовзі І вигляну в вікно До […]...
- За сонцем хмаронька пливе (скорочено) – Шевченко Тарас За сонцем хмаронька пливе, Червоні поли розстилає І сонце спатоньки зове У синє море: покриває Рожевою пеленою. Мов мати дитину. Очам любо. Годиночку, Малую годину Ніби серце одпочине, З Богом заговорить… А туман, неначе ворог, Закриває море І хмароньку рожевую, І тьму за собою Розстилає туман сивий, І тьмою німою Оповиє тобі душу, Й не […]...
- Подорож планетами разом із Маленьким принцом Антуана де Сент-Екзюпері Одного разу я відчув себе чарівником. Мені потрібно було виконати завдання із зарубіжної літератури й прочитати “Маленького принца”. От і перевіримо мої магічні здібності. – Раз, два, три! Маленький принц, будь ласка, прийди! Я розплющив очі, здивувався й зрадів. Поруч зі мною стояв хлопчик, як на картинці в підручнику. – У подорож? – запитав він. […]...
- Торкнись мене Торкнись мене, за спину, Ніжний дотик! Обіймами, у снах мене горнула. Відстань відчула, смак, в устах солодких. Лише тебе. Ти ж не прокинулась. Заснула. Торкнись мене, долоня у долоню. І подивись, у очі вугляні. Вічність горю, ніколи не холоню. Вічність люблю… нажаль. Ти мене ні. Дитяче серце, бється від западин. Від тріщин, тих, ми ж […]...
- Павло Мовчан – Так із ночі у ніч О четвертій сторожі нічній, Коли тоншає мідь і стають полохкішими губи, У фортечнім вікні Ти посвітич запалюєш, люба, І тонку павутину спускаєш униз по стіні, Щоб здійснить в таїні це єднання, йменоване шлюбом. Ой, ну що ті віки та замки заржавілі – Із твоєї руки волокно заметілі Простягнулось, як міст, до мойого вікна, Де така […]...
- На яшмових сходах разом з Лі Бо І роки проходять, Але в пору дощів Схожу, як бувало, На стіну пустого палацу … І знову стоїть вона на стіні пустого палацу і вдивляється в небо, яке вже дихає осінню. Холодна темрява проникає у широкі рукава її вбрання, охоплює тіло й підбирається до серця. Шовковисто-білий місяць байдуже ллє своє світло, і білі роси тьмяно […]...
- Павло Мовчан – “Квадрат супокою… “ Квадрат супокою І тиші квадрат, І втиснутий сон У місячні стіни, А тиша надворі стоїть на колінах І зорі, мов книги, читає підряд. Ти руки тривожні Мені простягла, Мов віти крислаті З важкими плодами, Над серцем моїм їх повільно Гойдаєш – Я лячно дивлюся, Бо плід упаде. Квадрат хвилювання І світла квадрат, То місяць спливає […]...
- Христина Сможаник – Це просто “Я” й нічого більше Я не хочу сміятись наївно- Краще плакати щиро у снах, Я не хочу кохати брехливо- Краще відчути, ненависті страх. Я не хочу, повірте, не хочу Притворятись у своїх думках Моя думка – це мій вільний подих Ви заберете моє життя, Як легенький в секундочку помах І не стане від мене й сміття. Не залишиться більше […]...
- Олена довганюк – Ти знаєш, як важко без тебе? Ти знаєш, як важко без тебе? Наскільки потрібен мені? В присутності твоїй потреба, Тобою наповнені дні. Як погано без тебе буває Як серце без тебе болить… І сум як мене покидає, Як голос твій чую умить. Авжеж, ти, напевно все знаєш, Про що я, буває, мовчу, Та уваги, на те, не звертаєш Про що я […]...
- “Він слугував народові своєму, боліючи душею разом з ним” (значення творчості Михайла Коцюбинського) Любов і краса – це ті діаманти, які він відшліфовував із непоказних камінчиків та заховував у вічний скарб нашої національної культури. Володимир Гнатюк Михайло Михайлович Коцюбинський – великий український письменник і громадський діяч, один із найпрогресивніших людей свого часу. Письменник-гуманіст, він посідає одне з чільних, місць в історії української літератури. Його творчість, що припадає на […]...
- Олена довганюк – Я хочу назавжди з тобою лишитись Я хочу назавжди з тобою лишитись, Щоб дихати твоїм теплом, У твої очі глибокі дивитись І бачити усмішку знов. Я хочу так міцно тебе обійняти, Щоб чути серцебиття. Я хочу твоєю частинкою стати, Віддати тобі все життя. Я хочу всю душу тобі присвятити, Вірші всі свої і пісні І, знаю, не можна нічим замінити З […]...
- Легкою ходою по життю разом з Анакреонтом Слово “лірика”, як і багато інших слів, що позначають ключові поняття і складові нашого культурного життя, грецького походження. Ще з давніх-давен у проникливому, допитливому розумі греків жив інтерес до особистості в людині, до душі, її глибини, безумовної неповторності, краси, букету почуттів та емоцій. Це знайшло своє яскраве відображення в дзеркалі лірики, яка виникла як особливий […]...
- Ольга Кобилянська – В неділю рано зілля копала ОЛЬГА КОБИЛЯНСЬКА В неділю рано зілля копала Повість Ой не ходи, Грицю, на вечорниці, Бо на вечорницях дівки чарівниці, Солому палять і зілля варять, Тебе, Грицуню, здоровля позбавлять. Тамта одная чорнобривая, То чарівниця справедливая! І чарівниця і зілля знає, Тебе, Грицуню, заздрісне кохає! В неділю рано зілля копала, У понеділок пополокала, А у вівторок зілля […]...
- Христина Сможаник – Без думки, як без життя Я не хочу сміятись наївно- Краще плакати щиро у снах. І не хочу кохати брехливо- Краще відчути ненависті страх. Я не хочу, повірте не хочу Притворятися в своїх думках, Моя думка – це мій вільний подих Без думок залишається – страх, Як легенький в секундочку помах Ви моє життя заберете Лишень запах парфумів у стінах […]...
- Поміркуймо разом (думки після прочитання творів) Квітка-Основ’яненко для Слобожанщини – це, передусім, визначний громадський діяч. На жаль, про цю людину більше говорять і пишуть як про письменника (що, безумовно, справедливо), але ж якби не Квітка-Основ’яненко, то навряд чи мали б ми нинішній Національний університет імені Каразіна. Тому, насамперед, про Квітку-Основ’яненка слід говорити як про визначного громадського діяча, що багато зробив для […]...
- Тетяна Гапонюк – Яскраве сяйво в обіймах ночі Яскраве сяйво в обіймах ночі, І ми в той час не зімкнули очі, Які зловили те світло фари, Ідемо вулицями, мов примари. Твій ясний погляд тепер тьмяніє, І я любити більше не вмію, Не вмію мріяти і обіцяти, Тепер так мало є що сказати. Немає вітру, тут надто тихо, О ні, не треба нам цього […]...
- В неділю рано зілля копала… (скорочено) – Кобилянська Ольга Назва цієї повісті дається у лапках. Чому в лапках? Тому що сюжет узято з народної пісні. З тексту пісні і починається розповідь. Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці, Бо на вечорницях дівки чарівниці… Село, де сталася ця сумна подія, тулилося біля підніжжя гори Чабаниця. Біля річки стояли млин та хата багатої удови Іванихи […]...
- Ольга Кобилянська – В неділю рано зілля копала (СКОРОЧЕНО) Ольга Кобилянська В неділю рано зілля копала (СКОРОЧЕНО) Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці, Бо на вечорницях дівки чарівниці… Село, де сталася ця сумна подія, тулилося біля підніжжя гори Чабаниця. Біля річки стояли млин та хата багатої удови Іванихи Дубихи. З дівочих літ вона дуже кохалася у квітах. Особливо пишалася вона великими червоними […]...
- Чим схвилювала мене повість О. Кобилянської “У неділю рано зілля копала”? (1 варіант) “Ой мати, мати! Жаль ваги не має, – Най ся Грицуньо у двох не кохає! Оце ж тобі, Грицю, за теє заплата: Із чотирьох дощок темная хата!” Повість “У неділю рано зілля копала” Ольги Юліанівни Кобилянської видатний літературознавець Є. Кирилюк небезпідставно назвав “шедевром в українській літературі”. Здається, талант письменниці найповніше виявився у цьому творі. За […]...
- Дмитро Павличко – “Розплелись, розсипались, розпалились… “ Розплелись, розсипались, розпалились, Наче коси, вересневі дні. Ми з тобою ще не накупались, А вже грає осінь у вікні. Віднесла вода ласкаві зорі, Що все літо кликали в ріку. З птицями на білій крутогорі Горобину пробуєм гірку. Може б, нам полинути у вирій – За літами молодості вслід. Чом же крила в позолоті щирій Важко […]...
- Старий рояль давно вже не звучить Старий рояль давно вже не звучить, Не чуть акордів від гітари, І ніжний голос вже давно мовчить, І світле небо затягнули хмари. Нема образ й недоліків не залишилось Лиш тиха пам’ять у старих фотоальбомах І світла тінь від ніжності твоїх очей. Немає сил і навіть шепоту уже немає, Куди поділась ти? І щастя де зникає? […]...
Хто вин многогришний сьогодни за тигроловами.