Як Т. Шевченко затаврував самодержавство в поемі “Сон”
Бодай кати їх постинали,
Отих царів, катів людських.
Т. Шевченко. “Царі”
Україна – це Шевченко, Шевченко – це Україна. Вірного сина України ніколи не залишала туга за рідним краєм, який він любив палко і ніжно, постійно думав про нього, рвався до нього всією душею. І ось у травні 1843 року здійснилася давня мрія Шевченка – він їде на Україну, де не був майже п’ятнадцять років.
Спогади про колишні поневіряння на рідній землі, тяжкі враження від кріпацтва на цей час уже потьмяніли в пам’яті Тараса Григоровича. Йому ввижалися
Уже авторський підзаголовок поеми – комедія – визначає її жанрову особливість
Під впливом жахливих картин життя українського села у Тараса Шевченка вперше зародилася думка, що визволити себе народ зможе лише сам і тільки збройним шляхом. Згодом ця думка переросла в переконання. Але, на жаль, не всі сучасники поета розуміли це, і він намагався розбудити у читачів почуття ненависті до царя і поміщиків, пануючої антинародної верхівки суспільства.
У пролозі Шевченко змальовує загальні принципи існування російського самодержавства. Він саркастично таврує найголовніші вади кріпосницького ладу: лицемірство, жорстокість, ненаситність. Тут поет ще не дає прямої оцінки тогочасній системі, але підтекст дуже прозорий. З іронією описуючи суспільство, в якому плоди праці одних використовують інші, Шевченко пише:
У всякого своя доля
І свій шлях широкий:
Той мурує, той руйнує,
Той неситим оком
За край світа зазирає, –
Чи нема країни,
Щоб загарбать і з собою
Взять у домовину.
У наведеному уривку поет засуджує загарбницьку політику імператора Миколи І та його попередників. Гостро викриває автор псевдопатріотизм царя та магнатів:
А той, щедрий та розкошний,
Все храми мурує;
Та отечество так любить,
Так за ним бідкує,
Так із його, сердешного,
Кров, як воду, точить!..
Разом з тим, Шевченко не може змиритися з рабською покорою кріпаків, які “мовчать собі, витріщивши очі! Як ягнята”, думаючи, “може, так і треба”.
Розкриваючи народу очі, поет-демократ розвінчує твердження придворних писак про “рай” у селах України:
Он глянь, – у тім раї, що ти покидаєш,
Латану свитину з каліки знімають.
З шкурою знімають, бо нічим обуть
Княжат недорослих; а он розпинають
Вдову за подушне, а сина кують,
Єдиного сина, єдину дитину,
Єдину надію! в військо отдають!
Бо його, бач, трохи! а онде під тином
Опухла дитина, голоднеє мре,
А мати пшеницю на панщині жне.
Отже, змальовуючи образи кріпаків: каліки, вдови, сина-рекрута, опухлої дитини і її матері-кріпачки, покритки, пана-розпусника, поет доводить, що під гнітом царя і поміщиків життя для кріпаків не рай, а справжнє пекло. Образом покритки поет показує аморальність кріпосницького устрою, де пан може продавати кріпаків, топтати людську гідність жінки-селянки:
То покритка, попідтинню
З байстрям шкандибає.
Батько й мати одцурались,
Й чужі не приймають!
Старці навіть цураються!
А панич не знає,
З двадцятою, недоліток,
Душі пропиває!
Не знайшовши “раю” в Україні, Тарас Шевченко переносить нас аж у Сибір – далеку, кригою та снігом закуту землю, в якій “людей не чуть, не знать і сліду людської страшної ноги”. Але це помилкове враження… “Загули кайдани під землею”. То стогнуть народи – жертви самодержавної Російської імперії, які:
В кайдани закуті.
Із нор золото виносять,
Щоб пельку залити
Неситому!..
Влучним епітетом “неситий” Шевченко характеризує російського самодержця Миколу І, якого поет ненавидів з особливою силою й гостротою, справедливо вважаючи царя першопричиною всіх бід і страждань трудового люду всієї імперії, зокрема України.
На противагу образу “неситого” поет створює, “серед холоду, ридань, снігів, гніту”, зігріту безмежною любов’ю постать революціонера:
В кайдани убраний
Цар всесвітній! Цар волі, цар
Штемпом увінчаний!
Цей образ сміливого борця за свободу є уособленням ідеї правди, добра і самопожертви в ім’я вільного майбутнього народу.
У ліричному звертанні до засланця-революціонера Тарас Шевченко стверджує неминучість перемоги свободи, рівності, братерства, утверджує спадкоємність волелюбних, визвольних ідей:
А де ж твої думи, рожевії квіти,
Доглядані, смілі, викохані діти,
Кому ти їх, друже, кому передав?
Чи, може, навіки в серці поховав?
О, не ховай, брате! Розсип їх, розкидай!
Зійдуть, і ростимуть, і у люди вийдуть!
Таким чином, картаючи самодержавство, Шевченко не випадково змальовує Сибір. Сибірська каторга займала важливе місце в політиці царя. Туди він висилав своїх політичних противників. З історії відомо, що останній кошовий Запорозької Січі Петро Калнишевський був засланий на Соловки, у Сибір – його суддя Головатий, а також Устим Кармелюк, декабристи та всі волелюбці, борці з самодержавством. І як би не лякали поміщики і цар Сибіром, каторгою, мукою, народ не скорявся, а найкращі його представники відважно боролися за краще життя.
Апофеозу в розкритті гнилої самодержавної системи та її приреченості Шевченко досягає в третій частині своєї поеми. Разом з оповідачем ми опиняємося в столиці російської держави Петербурзі. Тут зосереджувалася вся бюрократична машина царського самодержавства, що гнобила народи.
Особливої уваги Тарас Григорович надав сатиричному змалюванню царя, цариці і придворного панства. Використовуючи влучні епітети, порівняння, поет дає знищувальну характеристику тогочасній владі:
… аж ось і сам,
Високий, сердитий,
Виступає; обок його
Цариця небога,
Мов опеньок засушений,
Тонка, довгонога.
Та ще на лихо, сердешна,
Хита головою…
Цар цвенькає;
А диво-цариця,
Мов та чапля меж птахами,
Скаче, бадьориться.
Тут ми бачимо і панів гладких:
За богами – панства, панства
В серебрі та златі!
Мов кабани годовані –
Пикаті, пузаті!..
Поет розвінчує їх і в етико-соціальному плані. Це блюдолизи, кар’єристи, які: “Аж потіють, та товпляться, щоб то ближче стати коло самих”. Ці царські служаки позбавлені будь-яких ознак людської гідності, честі, порядності. Цар “вдарять або дулю благоволять дати”, а для них – це свято. Пишні, бундючні вельможі були насправді духовними рабами, лакеями царя і цариці.
Далі, в алегоричній картині “генерального мордобитія” Тарас Шевченко розкриває суть експлуататорського суспільства, побудованого на гнобленні, приниженні людини. На вершині піраміди грабіжництва і злочинів проти народу знаходиться всевладний цар. Його солдафонська тупість і самодурство виразно виявляються у сцені мордобою:
Дивлюсь, цар підходить
До найстаршого… та в пику
Його як затопить!..
Облизався неборака
Та меншого в пузо –
Аж загуло!.. а той собі
Ще меншого туза
Межи плечі; той меншого,
А менший малого,
А той дрібних…
Таким чином, поет підводить читача до висновку, що кулак – символ деспотизму російського самодержавства.
Ще виразніше примарна сила самодержавства розкривається в сатирично-гротескній сцені з Миколкою-“медведиком”. Без будь-якої причини цар “як крикне на самих пузатих”, і вони, мов у казці, зникли один за одним, а “медведик” перетворився в жалюгідне кошеня:
Дивлюся я, що дальш буде,
Що буде робити
Мій медведик! Стоїть собі,
Голову понурив
Сіромаха. Де ж ділася
Медвежа натура?
Мов кошеня, такий чудний.
Я аж засміявся.
Отже, автор дає нам зрозуміти, що без жандармів, чиновників, війська, каторги самодержець безсилий і викликає лише сміх, а не страх. Народові немає чого боятися царизму, його треба знищити – до такого висновку вів Шевченко своїх сучасників.
Останньою краплиною в бурхливому морі ненависті поета є згадка про колишніх російських царів, які всі були поневолювачами українського народу, його жорстокими визискувачами. Особливо люто катували Україну Петро І і Катерина II. Із гнівним сарказмом змальовує Тарас Шевченко їх у своїй поемі:
Це той Первий, що розпинав
Нашу Україну,
А Вторая доконала
Вдову сиротину.
Кати! кати! людоїди!
Наїлись обоє,
Накралися…
Не може пробачити поет Петрові І його облудної політики, коли самодержець зігнав українських козаків на будівництво Петербурга:
О царю поганий,
Царю проклятий, лукавий,
Аспиде неситий!
Що ти зробив з козаками?
Болота засипав
Благородними костями;
Поставив столицю
На їх трупах катованих!
З вини Петра І загинув і дорогий серцю поета страдник – гетьман Павло Полуботок. Цей видатний син України все життя боровся проти колоніальної політики царату, за відокремлення рідного краю від Росії та відновлення гетьманства. За наказом Петра І він був ув’язнений у Петропавлівській фортеці, де й помер, катований і морений голодом:
І в темній темниці
Мене, вольного гетьмана,
Голодом замучив
У кайданах.
Отже, у своїй сатиричній поемі Тарас Григорович Шевченко підкреслив, що самодержавний устрій уже давно пережив себе і страшною руїною тримається лише на солдатських багнетах, придушуючи все живе й прогресивне. Поема “Сон” стала першим в українській літературі твором політичної сатири. Вона викривала і засуджувала мораль паразитизму й вірнопідданства, пробуджувала національну самосвідомість і почуття людської гідності українського народу.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Поема “Сон” Т. Шевченка – нищівна суспільно-політична сатира на самодержавство I. Страдницька доля Тараса Шевченка – доля багатостраждальної України (Шевченко – це символ чесності, незламності, самовідданої любові до Батьківщини і священної ненависті до її ворогів). II. Суспільно-політична сатира на самодержавство в поемі “Сон”. 1. Жахливий контраст між чудовим пейзажем та вакханалією кріпосництва (ліричний герой пролітає над Україною, Росією і бачить, як Край неба палає, соловейко […]...
- Які риси вдачі запорожців відтворив Тарас Шевченко у поемі “Гамалія” Які риси вдачі запорожців відтворив Тарас Шевченко у поемі “Гамалія” У народній творчості та художній літературі постають перед нами образи запорожців – славетних захисників простого люду. Саме з ними пов’язував народ сподівання на кращу долю, волю, щастя і справедливість. У багатьох творах запорожці виступають як втілення патріотизму народу, його сили та радості від здобутої перемоги. […]...
- Розкриття сутності самодержавного ладу в поемі “Сон” (1 варіант) Під час своєї першої подорожі в Україну Тарас Шевченко був глибоко вражений пригнобленим становищем покріпаченого українського селянства. Переживання і гіркі роздуми поета над долею рідного народу знайшли відображення у більшості творів, написаних ним у наступні роки. Вже в 1844 році, під впливом подорожі, Тарас Шевченко написав сатирично-політичну поему “Сон”, у якій піддав гострій критиці всю […]...
- Образ Прометея в поемі “Кавказ” (1 варіант) Не вмирає душа наша, Не вмирає воля. Т. Шевченко Дух великого Кобзаря завжди залишався вільним, як залишалась вільною і безмежною думка поета. Тарас Шевченко завжди був на боці скривджених і пригноблених. Своїми творами він намагався збуджувати національний дух народу, вселяти віру в його сили. У більшості творів великого митця відображено страждання українського люду, який прагнув […]...
- Образ Прометея в поемі “Кавказ” (ІІ варіант) Т. Г. Шевченка знає все прогресивне людство. Не можна не захоплюватися людиною, яка, вийшовши з самих низів, піднялась на високий і почесний п’єдестал всенародної, любові. Ні арешти, ні заслання, ні заборона малювати й писати – ніщо не змогло примусити поета скласти свою зброю в боротьбі за визволення народу. У поемі “Кавказ” висловлюється ідея спільної боротьби […]...
- Євген Маланюк про творчість Кобзаря (вірш “Шевченко”) Євген Маланюк про творчість Кобзаря (вірш “Шевченко”) Євген Маланюк вважав за свого учителя Тараса Шевченка. З великою повагою і любов’ю схиляв він голову перед талантом великого Кобзаря. Своєму вчителю і натхненнику Маланюк присвятив поезію “Шевченко”, що увійшла до збірки “Земля і залізо”. У вірші автор роздумує над сутністю творчості Шевченка, увиразнює його як геніальну особистість, […]...
- Шевченко – це народ, і як народ, він буде вічно жити Тарас Григорович Шевченко – великий поет, геній українського народу. Поет зробив неоціненний вклад у духовну скарбницю людства. У своїй творчості митець сягнув на світовий рівень. Його довершені твори сіють зерна світла й добра, палахкотять незгаслим полум’ям безкомпромісної справедливості, проникливої мудрості. Тарас Шевченко народився кріпаком, тож йому, як нікому іншому, були близькі й зрозумілі страждання бідноти. […]...
- Розкриття сутності самодержавного ладу в поемі “Сон” (ІІ варіант) Бодай кати їх постинали, Отих царів, катів людських. Т. Шевченко. Царі Україна – це Шевченко, Шевченко – це Україна. Вірного сина України ніколи не залишала туга за рідним краєм, який він любив палко і ніжно, постійно думав про нього, рвався до нього всією душею. І ось у травні 1843 року здійснилася давня мрія Шевченка – […]...
- Протистояння імперського режиму і вільнодумної, національно-свідомої особистості у поемі Т. Шевчениа “Сон” I. Суспільні та політичні поеми Т. Шевченка. (Для українського національного життя найбільшу вагу мають ті твори Шевченка, в яких він піддає гострій критиці кривдників народу – панів, царів, тиранів, “розпинателів народних”. Коли звільнений від кріпацтва поет відвідав Україну, йому відкрилася страшна картина народного горя і народної кривди. Шевченко виступив з голосним протестом проти соціального і […]...
- Заклик до єднання слов’янських народів у поемі “Єретик” (3 варіант) В двадцятих роках XIX століття в колах передових людей тогочасного суспільства починає поширюватися ідея єднання слов’янських народів. Вперше цю ідею висунули учасники Товариства об’єднаних слов’ян, яке було сформоване у 1823 році. Члени цього товариства мріяли про скасування самодержавно-кріпосницького ладу і об’єднання всіх слов’янських держав у єдину федеративну республіку. Ці ідеї не були чужими і Тарасові […]...
- Ярема Галайда як представник повсталого народу в поемі “Гайдамаки” (1 варіант) Тарас Шевченко народився і виріс у тій місцевості, де найактивніше діяли учасники гайдамацького руху, де прокотилася хвиля Коліївщини. У дитинстві малий Тарас не раз слухав спогади про Коліївщину свого рідного діда Івана, який підлітком був свідком, а може, й учасником повстання. Він став живим уособленням народного месника і оповідача в історичній поемі Тараса Шевченка “Гайдамаки”. […]...
- Тарас Шевченко – вірний сни України Український народ, як і кожен народ світу, має свої святині. Однією з таких святинь, національною гордістю нашого народу є творчість Тараса Григоровича Шевченка. Він уперше заявив про себе як поета, видавши невелику збірку поезій, що мала назву “Кобзар”, яка стала символічною і дала друге ім’я поетові. Із полум’яних творів Кобзаря весь світ дізнався, що є […]...
- Поетичні роздуми про сутність людського життя в поемі “Минають дні, минають ночі” По закінченні Академії мистецтв у Петербурзі Т. Шевченко повернувся в Україну. Свої почуття і настрої, які виникли у зв’язку з цією подією, він висловив у вірші “Минають дні, минають ночі… “. Поет знаходить Батьківщину такою самою, якою вона була і до його від’їзду. Безрадісна картина виникає перед його очима: Минають дні, минають ночі, Минає літо. […]...
- Показ мужності, відваги запорожців у поемі “Гамалія” (3 варіант) Героїчне минуле, славні діла предків не раз давали авторам матеріал для творів. Подорожуючи морем, Тарас Шевченко ніби побачив, як пливуть по хвилях козацькі байдаки, ніби почув спів козаків. Так народилась історична поема “Гамалія”. Подвиги славних козаків приваблювали Шевченка з дитинства. Знав він від старих людей, що це були за воїни – мужні, відважні, які не […]...
- Тарас Шевченко і Кирило-Мефодіївське братство Україна XIX століття. 40-ві роки. Саме в цей час формується тут нова, демократична інтелігенція, яка відділяється від буржуазно-ліберальної і починає брати активну участь у політичній боротьбі. В Києві у 1846 році створюється таємна політична організація, яка набуває антикріпосницького характеру. Так з’являється Кирило-Мефодіївське товариство. До цього братства входили Т. Шевченко, М. Гулак, А. Навроцький та інші. […]...
- Тема історичного минулого в поемі “Тарасова ніч” Без історичної пам’яті немає майбутнього. Події минулих часів мають бути взірцем, уроком для сучасного життя, оскільки ми можемо подивитися на них відсторонено, з більшою об’єктивністю, зробити правильні висновки. Саме тому без перебільшення величезне значення відіграють твори на історичну тематику. До минувшини українського народу, його зламних періодів неодноразово звертався Т. Г. Шевченко. Змалюванню великого селянсько-козацького повстання, […]...
- Шевченко на Хортиці – Народні перекази та легенди ШЕВЧЕНКО НА ХОРТИЦІ1 Ось тут стояла хата мого прадіда Булата. Це неподалік сучасного Перекопського провулка. На землі добре видно сліди колишньої садиби. А ось тут росла велика груша. Розповідають, що гість Тарас попросив постелити йому під цією грушею. Унизу котив свої води Славута2, а далі маячіла Хортиця. Кажуть, Шевченко все дивився на острів, розпитував нешкребівців3 […]...
- Україна і Шевченко Багатостраждальна моя Україно… Мученицька доля випала тобі упродовж багатьох століть. Палили тебе, топтали вороги-чужинці. Боліло твоє знеможене тіло, а ще більше боліла душа від того, що серед твоїх кривдників були і твої власні діти, яких ти виносила в своєму лоні, вигодувала, підняла на ноги, а вони зневажали тебе, відмовились, відцурались твоєї мови, відцурались свого роду. […]...
- Учітесь, читайте, І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь. (Тарас Шевченко)(2) Хто із нас не читав ці рядки Тараса Шевченка у шкільному віці? Хто не повторював їх, ставши дорослою людиною? А взяті ці слова з палкого Шевченкового “посланія” “І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм… “. Окрім того, поет ставить питання про взаємовідносини інтелігенції і народу. Основне спрямування твору – викриття кріпосництва і лібералізму. Серед […]...
- Показ мужності, відваги запорожців у поемі “Гамалія” (ІІ варіант) Т. Шевченко присвятив усе своє життя служінню Батьківщині. Він любив природу рідного краю, його історію, фольклор, але найбільше земляків – простих людей. Зростаючи серед селян, він з власного досвіду знав їх важке і принизливе становище. У багатьох своїх творах Кобзар закликав українців до національного відродження, нагадував про їхнє славне історичне минуле. Величні для нашого народу […]...
- Що заповідав Тарас Шевченко своєму народові віршем “Заповіт”? Т. Шевченко – великий український поет, виразник найглибших заповітних прагнень народних мас. Він сміливо підніс прапор боротьби за волю й щастя народу. У 1845 році, будучи тяжко хворим, Шевченко написав свій знаменитий вірш “Заповіт”. Сталося це пізньої осені 1845 року. Т. Шевченко в цей час працював на Переяславщині за завданням археографічної комісії – змальовував пам’ятки […]...
- Марко Вовчок і Тарас Шевченко Марко Вовчок і Тарас Шевченко Є в Тараса Шевченка теплі, щирі слова, присвячені жінці: … Господь послав Тебе нам, кроткого пророка, обличителя жестоких людей неситих. Світе мій! Моя ти зоренько святая! Моя ти сило молодая! Світи на мене, і огрій, І оживи моє побите Убоге серце, неукрите… Ці рядки створені у 1859 році, коли Т. […]...
- Пантелеймон Куліш і Тарас Шевченко Пантелеймон Куліш і Тарас Шевченко Серед активних борців за майбутнє України, за утвердження нашої мови, культури в кінці першої половини – другої половини XIX століття були Тарас Шевченко та Пантелеймон Куліш. Доля цих людей різна, а об’єднує їх одне – любов до України, до її співучої мови, бажання бачити її вільною серед інших країн. Народилися […]...
- Вияв художньої майстерності Т. Шевченка в поемі “Кавказ” Поема “Кавказ”, що була написана Т. Шевченком у 1845 році,- вершина політичної поезії. Тематично та ідейно вона пов’язана з поемою “Сон”. Намічена в “Сні” тема викриття царизму як носія колоніального гноблення народів стає провідною у складному ідейно-тематичному комплексі “Кавказу”. Ми часто називаємо “Кавказ” поемою, мабуть, через ту масштабність Шевченкових понять “людина – народ”; насправді, за […]...
- Тарас Шевченко – До Основ’яненка (СКОРОЧЕНО) Тарас Шевченко – До Основ’яненка (СКОРОЧЕНО) Найбільшим болем Т. Шевченка була поневолена, пригноблена Україна, в минулому – батьківщина славного запорозького козацтва. Поет думає над тим, як наштовхнути народ на думку про активніший опір, про неприпустимість покірного існування у панському ярмі. Тому звертається до свого старшого товариша по перу Г. Квітки-Основ’яненка із закликом писати про минулу […]...
- Відображення трагічних сторінок історії в поемі-містерії Т. Шевченка “Великий льох” Тарас Шевченко часто звертається до історичної тематики у своїй творчості, не обмежуючись змалюванням певних історичних осіб чи постатей. Талановитий митець багато розмірковує над історичною долею України, зображене супроводжує роздумами, філософській глибині яких може позаздрити не один філософ від літератури. Мені дуже подобається те, що кожного разу Т. Шевченко використовує оригінальні художні засоби, що робить його […]...
- Кого висміює Т. Шевченко у п’єсі “Назар Стодоля”? Кого висміює Т. Шевченко у п’єсі “Назар Стодоля”? Тарас Шевченко – визначний письменник України. Він умів правдиво, історично достовірно відтворити життя й побут різних соціальних верств українського суспільства. У п’єсі “Назар Стодоля” автор висміює заможну козацьку старшину, засуджує соціальну несправедливість, викриває фальш, лицемірство, брехливість старшини, яку уособлює Хома Кичатий. Цей образ негативний, поданий він у […]...
- Романтична ідеалізація часів козаччини в поемі “Гамалія” Т. Шевченко дуже боляче сприймав принизливе становище українського народу. Втрата українцями національної самосвідомості і гідності, а також зв’язку зі своїм величним історичним минулим ятрила душу нашого великого співвітчизника. Письменник прагнув відродити у душах земляків гордість за нашу націю, її історію. Поема Т. Шевченка “Гамалія” – романтичне оспівування тих часів, коли українці були вільними і незалежними. […]...
- Образ народного слівця у поемі Т. Шевченка “Тарасова ніч” Тарас Шевченко – геній української літератури. Його твори різноманітні та художньо довершені, їх тематика охоплює усі сторони життя нашого народу. У своїх віршах, баладах, поемах Великий Кобзар оповідає про історію козацтва, розмірковує над сенсом буття людини, над долею Батьківщини, зображує романтичні чарівні події та реальні історичні, розповідає про долю простих людей та долі цілих держав. […]...
- Критика “Заповіт” Шевченко Політичною програмою боротьби проти тих, хто посягнув на права українського народу, є вірш ” ЗАПОВІТ “. Цей твір було написано в грудні 1845 року на Переяславщині, коли Тарас Шевченко важко захворів на запалення легенів. Поет закликає народ Звільнитися від кайданів самодержавства, боротися за вільне життя, відстоювати свої інтереси. Шевченко висловлює віру у світле майбутнє України. […]...
- Аналіз “Сон” Шевченко ” Сон ” аналіз твору – тема, ідея, жанр, сюжет, композиція та інші питання розкриті в цій статті. ПАСПОРТ ТВОРУ Рід літератури: ліро-епос. Жанр “Сон”: сатирична поема (зразок політичної сатири). Авторський підзаголовок твору – комедія – указує не стільки на його жанр, скільки на спосіб відображення дійсності в ньому. Тема “Сон”: зображення загарбницької політики російського […]...
- Зображення трагічної долі жінки-матері в поемі “Наймичка” … І перед нею помолюся, Мов перед образом святим Тієї матері святої. Т. Шевченко Людині дуже важко жити у світі без матері, без її любові та чутливого серця, яке зрозуміє всі болі і турботи своєї дитини. Образ матері – доброї, щедрої на любов і ласку – постає перед нами із творів Тараса Шевченка. Втративши маму […]...
- Зображення Російської імперії як царства зла у поемі “Сон” Багато творів Т. Г. Шевченка мають викривальний пафос. Його обурювали та несправедливість і злочинства, які він бачив у Російській імперії. Він був борцем проти неправди, що панувала в Росії, за що і був покараний вигнанням з України, засланням, солдатською муштрою, забороною писати і малювати. Але він не скорився, і через багато років його щирі і […]...
- Твір на тему: Молодий Шевченко (за картиною Т. Шевченка “Автопортрет”) Тарас Григорович Шевченко – не лише відомий поет, але й відомий художник України. З-під його пензля з’явилося чимало талановитих і неперевершених картин. Свій перший автопортрет він намалював у 1840 році, коли стараннями друзів був уже викуплений із кріпацтва і почав навчання в Академії мистецтв у Петербурзі. Його мрія здійснилася – він вільний і буде навчатися […]...
- Учітесь, читайте, І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь. (Тарас Шевченко) Україно! Якою сумною й трагічною була твоя доля! Єдина на світі країна, народ якої тривалий час був позбавлений власної історії, не мав своєї держави. Хто тільки не топтав Україну! Віддавали її на поталу і Литві, і Польщі, і Австрії, і Московщині. Віками терзали співучу душу України, виймали з неї серце, втоптували в гній людську мову, […]...
- Тарас Шевченко у творчості Б. Лепкого Краса рідного Поділля, його пахощі й барви, а ще людська недоля і страждання ввійшли до серця Богдана Лепкого і залишилися там назавжди: Колисав мою колиску Крик неволеного люду І – так в серце вколисався, Що до смерті не забуду. У світосприйняття Лепкого Шевченко увійшов у ранньому дитинстві. Домашній учитель Дмитро Бахталовський знайомив хлопчика з літературними […]...
- Тарас Шевченко – Іван Підкова (СКОРОЧЕНО) ТАРАС ШЕВЧЕНКО ІВАН ПІДКОВА (СКОРОЧЕНО) (Поема) 1 Поет оспівує козацькі часи в Україні. Запорожці вміли воювати, добувати славу і волю. Від тієї слави лишилися тільки високі могили, що “про волю нишком в полі з вітрами говорять”. Та згадка про ті славні часи, може, заспокоїть серце. II На тлі бурного моря зображено велич, силу й рішучість […]...
- Образи ватажків гайдамацького руху в поемі Т. Г. Шевченка “Гайдамаки” Отаке-то було лихо, По всій Україні! Гірше пекла… А за віщо, За що люде гинуть? Того ж батька, такі ж діти, Жити б та брататься. Ні, не вміли, не хотіли… Т. Шевченко Кожна епоха творила свій образ Т. Г. Шевченка. І хотіла його словами говорити від імені народу про себе. Феномен Шевченка відбиває нашу національну […]...
- Поема “Сон” – свідчення великої громадянської сміливості Т. Шевченка Поема “Сон” – свідчення великої громадянської сміливості Т. Шевченка I. Ідейно-тематична спрямованість поеми. (Т. Шевченко правдиво відображає життя кріпаків, засуджує сваволю самодержавно-кріпосницького ладу. Епіграфом, взятим із Біблії, автор підкреслює, що хоче допомогти народові усвідомити своє безправне становище.) II. Викривальний характер сатиричної комедії. 1. Роздуми про тих, хто править країною. (Головне вістря сатири спрямоване проти царя, […]...
- Т. Г. Шевченко – солдат Реферат На тему: “Т. Г. Шевченко – солдат” 5 квітня 1847 року за участь у Кирило – Мефодіївському товаристві Т. Шевченко був заарештований і відправлений до Петербурга. Було вирішено “Художника Шевченко за сочинение возмутительных и в высшей мере дерзких стихотворений, как одаренного крепким телосложением, определить рядовым в Оренбургский Отдельный корпус, с правом выслуги, поручив начальству […]...
Доля україни та українців за романом тигролови.