“Як тебе не любити, Києве мій… “
У XII ст. чернець Нестор називає Київ “матір’ю міст руських”, але про його створення існує декілька легенд. Як відомо, найпоширенішою є версія заснування міста братами Києм, Щеком та Хоривом разом їз сестрою Либіддю. Швидко зростало місто. Народні умільці створювали великі і красиві споруди. Народ творив культуру. Писемність на Русі виникла ще задовго до прийняття християнства. Вчені вважають, що вже тоді в церквах, соборах, монастирях було кілька тисяч книжок, але до наших часів збереглося близько 250 творів. Майже в усіх із них можна знайти
Письменники різних часів згадували Київ у своїх творах. На Київщині відбуваються події “Кайдашевої сім’ї” та “Афонського пройдисвіта” І. С. Нечуя-Левицького. Варто згадати й твір цього ж автора “На Кожум’яках”, що в переробці М. Старицького має назву “За двома зайцями”. З Києвом пов’язані твори “Ярослав Мудрий” та “Свіччине весілля” Івана Кочерги, “Чорна рада” Пантелеймона Куліша, “Диво” Павла Загребельного, поезії Андрія Малишка, Дмитра Луценка та багатьох інших.
У драматичній
Сучасники Ярослава Мудрого називали Київ окрасою Сходу і суперником Константинополя. Гості міста і сьогодні вважають, що Київ вражає якоюсь особливою чарівністю, навіть містичною таємничістю, якою віє від численних золотих куполів у міській панорамі. “Поди-вись на місто, яке сяє на височині; подивись на церкви, що квітнуть; подивись на християнство, яке зростає; подивись на все місто, освітлене іконами святих, оповите фіміамами, переповнене звучанням хвали і божественних пісень”. Так писав про Київ 1051 р. митрополит Іларіон. Місто тоді було центром православ’я першої слов’янської держави. І сьогодні часи Київської Русі вважають золотим часом міста, можливо, ще й тому, що наступні століття не принесли йому щастя. Підкорений і залишений у попелі монголами, завойований пізніше поляками і литовцями, потім захоплений Великоруською імперією, двічі окупований німцями і донедавна приєднаний до радянської імперії, Київ може перелічити роки своєї незалежності на пальцях однієї руки.
Гордо підносяться в небо дев’ятнадцять куполів Софії Київської, яка стоїть понад дев’ять століть – прекрасна пам’ятка сивої давнини. В’ється до Подолу Андріївський узвіз, де в будинку № 13 жив до революційного хаосу Михайло Булгаков, який в одному з оповідань скаже: “У світі немає міста прекраснішого, ніж Київ”. А ось що він пише про Володимирську гірку: “Глибоко вночі лягла вугільно-чорна пітьма на тераси найпрекраснішого місця на світі – Володимирської гірки. Вже сотню років стоїть на чорному постаменті чавунний чорний Володимир і тримає у руці великий хрест. Кожного вечора, як тільки імла лягає на схили і тераси, хрест спалахує і запалює ніч”.
Про вечір на Володимирській горі поетично говорить Ь С. Нечуй-Левицький: “Щоб осягнути оком більше простору на обрії, я йду по тротуару над самим краєчком обривчастих гір, ніби круч. Минаю я дві недавно насаджені широкі алеї попід білою стіною монастиря й заглядаю з кручі вниз, де недавно була зсунулась гора і де тепер в тій вузькій згористій долині зробили дерев’яні сходи на Поділ, доходжу до шпиля над крутим верхом гори…
Яка широчінь! Який простір! Я сягаю оком по тому просторі на захід сонця, оглядаю його, і перед моїми очима темною смугою ніби вирішується на небі півкруг з гір од Андріївської гори до Кирилівського монастиря, а далі знов синіють півкруги гори над Оболонню… Сонце низько стоїть на заході між білими й сизими хмарками, червоне, як шар, мов розпечене в жару залізо, без проміння, тільки ніби в сяєві од жару. Небо внизу над лісами делікатно блакитне, а подекуди ніби зелене, лиснюче й прозоре, неначе помальоване скло. Над Оболонню висять низько білі, тонкі, аж прозорі, хмарки” (І. Нечуй-Левицький. “Вечір на Володимирській горі”).
Про сонячний Київ писав Іван Багряний: “Сонячний Київ і бульвар Шевченка.. Каштани, наче великі панікадила, парадно розставлені на вулицях, встромлені в чорну, зволожену майським дощем землю. Вони стоять і тріумфально кадять в небо золотим пилом, пахощами, буйним пафосом цвітіння, а на листках і на свічках квіток мерехкотять дощинки, діаманти краплин, випромінюючи веселки… ” (І. Багряний. “Сонячний Київ”).
Київ – це каштани і бульвар Шевченка. Це молодість, життя. Згадаймо “Пісню про Київ” Андрія Малишка:
Знову цвітуть каштани,
Хвиля дніпровська б’є.
Молодість мила. Ти серце моє.
Серце Києва XVII ст. для Пантелеймона Куліша та героїв його “Чорної ради” – це Києво-Печерська лавра. Автор вважає, що людина не може словами описати всі ті церкви, ікони, дзвіниці, які є в Києві. І що багато дали б ми за те, щоб повернути часи, коли ніхто не заважав зростати, кращати Києву.
Київ завжди приваблював пожадливих ворогів своєю красою і багатством. Захищаючи місто від монголів, печенігів, кияни насипали земляні вали, що перетворювало місто на фортецю. Для добрих людей будували ворота. Найкращі з них – Золоті. Вони були ніби символом незалежності, ніхто з ворогів не зайшов у місто через ці ворота.
Під час війни 1812 р. мешканці Києва вийшли будувати укріплення. В період окупації міста у Великій Вітчизняній війні піднімались кияни на боротьбу з за-гарбниками (створювались підпільні групи, розповсюджувались листівки, знищувались важливі документи). А скільки загинуло людей під час битви за Київ 1943 року! Не можна не згадати Бабин Яр, де розстріляно тисячі киян, а скільки загинуло їх у сталінських таборах… .
Стоїть сторозтерзаний Київ
І двісті розп’ятий Я.
Так писав про час встановлення радянської влади в Україні Павло Тичина, який усе своє життя ніс важкий тягар душевних терзань за свій трагічний вибір співця жовтневої революції.
Відходять у минуле для Києва ті часи, коли на його майданах встановлювалися пам’ятники тим, хто хотів підкорити наш волелюбний народ, хто руйнував нашу історію, наші церкви, наші надії.
Знову відкрилась Києво-Могилянська академія – навчальний заклад, до якого у XVII-XVIII століттях мріяли потрапити люди різних країн світу. В історію академії увійдуть і перші випускники XX століття, які, можливо, доповнять наші знання про те, “звідки ми пішли і чиї ми діти” (Р. Радишевський).
“Київ… Русь… Україна… Ці слова з глибокою шанобою і гордістю промовляє кожний свідомий українець, бо виражають вони духовну близькість до землі своїх батьків, родоводу українського, його славної і водночас трагічної історії.
Ось уже понад 15 століть височіє на дніпровських схилах золотоверхий Київ, якому випала історична місія стати “матір’ю міст руських”, “відіграти важливу роль у формуванні однієї з найбільших держав середньовічної Європи – Київської Русі”. Віками витворювалася традиція йти до Києва, як колись прочани йшли До святих місць, щоб поклонитися своїм предкам, пережити духовне єднання зі своїм родом.
Софія Київська і Золоті ворота княжого міста, Видубицький монастир і Києво-Печерська лавра із залишками Успенського собору, старовинний Поділ і сивочолий Борисфен-Дніпро – все цс духовні символи національної історії та культури, без яких не мислиться українська земля і шлях її народу в майбутнє.
Оглядаючи з високих київських пагорбів далекі простори поза Дніпром, дослуховуючись голосу віків, мимоволі замислюєшся: звідки ми пішли і чиї ми діти? Хто жив на наших землях кілька тисячоліть тому і якою мовою спілкувалися наші предки? Якого походження слова “Русь”, “Україна”? Чи достатньо ми маємо фактів, аби говорити, що назва річки Укра-Вкра, що протікала на межі Західної Слов’янщини з племенами укри, украни, могла послужити етнонімом до назви Україна? Чому київський князь Святослав твердив, що біля річки Дунай якраз середина земель його володіння і саме туди хотів перенести столицю? А хто були оті будівничі міст, храмів, пам’яток зодчества, що впродовж багатьох століть чарують нащадків своєю довершеністю й красою? Таких ще вповні не з’ясованих питань постає чимало” (Р. Радишевський. “Славний Київ на віки”).
Найбільшою окрасою кожного міста є люди. Життя і творчість багатьох українських письменників, музикантів, художників, скульпторів пов’язані з Києвом. Дуже любив місто Т. Г. Шевченко (залишилися цікаві замальовки краєвидів Києва). Т. Шевченко, П. Куліш, М. Костомаров були членами Кирило-Мефодіївського братства. Київ – це місто С. Васильченка, М. Рильського, М. Бажана, В. Сосюри, П. Тичини, Ю. Яновського, Остапа Вишні, Олеся Гончара. У Києві працювали Врубель, Нестеров, Васнецов.
Прекрасно написав про Київ Дмитро Луценко:
Спить натомлене місто
Мирним лагідним сном.
Ген вогні, як намисто.
Розлились над Дніпром.
Вечорів оксамити –
Мов щастя прибій.
Як тебе не любити,
Києве мій…
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Як тебе не любити, Києве мій (народна пісня) Грає море зелене, Тихий день догора. Дорогими для мене Стали схили дніпра, Де колишуться віти Закоханих мрій… Як тебе не любити, Києве мій! В очі дивляться канни, Серце в них переллю. Хай розкажуть коханій, Як я вірно люблю. Буду мріяти й жити На крилах надій… Як тебе не любити, Києве мій! Спить натомлене місто Мирним, […]...
- Твір на тему: Як тебе не любити, Харкове мій Мабуть, кожна людина вважає, що її місто або село, де вона народилася і живе, – найкращий куточок землі. Та це і зрозуміло, бо це місто – єдине, неповторне. Воно викохало тебе на своїх долонях, збагатило своєю касою, подарувало друзів. Ти – його частинка, його надія. Таким для мене є мій Харків: добрий і чесний трудівник, […]...
- Я б побажав тобі когось отак любити, як я тебе люблю… (за поезією В. Симоненка) Душевні сили людини невичерпні, коли їх освячує любов. Найвищим проявом любові є, на мою думку, материнська любов, любов дітей до батьків, з якої природно витікає пошана “до свого роду і народу”, піклування про їх добробут, здатність і готовність стати на їх захист у скрутну чи трагічну годину. Саме з цього формується найсвятіше почуття любові до […]...
- “Я б побажав тобі когось отак любити, як я тебе люблю” (за творами В. Симоненка) Василь Симоненко, співець чарівної краси нашої незрівнянної України пішов із життя ще зовсім молодим, не досягнувши тридцятилітнього віку. Але всі двадцять вісім років, подарованих йому вічністю, прожив чесно, відкрито й гордо ніс звання народного поета, “витязя молодої української поезії”. Митець настільки самовіддано любив рідну землю і славний козацький рід, що вся його творчість пронизана духом […]...
- “Я б побажав тобі когось отак любити, як я тебе люблю… ” (поезією В. Симоненка) Любов, як сонці, світу відкривав Безмежну велич людської краси. В. Симоненко Юність завжди бере своє, весняними вітрами мрій, неспокою, натхнення шукає в скронях, ніжним квітом любові спалахує в серці. І те п’янке, незбагненно солодке почуття переливається в чарівну Поезію. Василь Симоненко зізнається: Прийшла любов непрохана й неждана – Ну як мені за нею не піти? […]...
- Я б побажав тобі когось отак любити, як я тебе люблю… (за поезією Василя Симоненка) Я б побажав тобі когось отак любити, як я тебе люблю… (за поезією Василя Симоненка) Hад поезією Василя Симоненка навіть час не владний. Давно відшуміли над весною його весни, та не згасає його зіpка на літеpатуpному небокpаї. Виблискує вона любов’ю до Укpаїни, до матеpі, до жінки.. Інтимна ліpика – особлива стоpінка твоpчості Василя Симоненка. Вpазливість […]...
- Я б побажав тобі когось отак любити, як я тебе люблю… (за поезією Василя Симоненка) (2) “Я Б ПОБАЖАВ ТОБІ КОГОСЬ ОТАК ЛЮБИТИ, ЯК Я ТЕБЕ ЛЮБЛЮ… “ (ЗА ПОЕЗІЄЮ ВАСИЛЯ СИМОНЕНКА) Василь Симоненко, співець чарівної краси нашої незрівнянної України, пішов з життя ще зовсім молодим, не досягнувши тридцятилітнього віку. Але всі двадцять вісім років, подарованих йому вічністю, прожив чесно, відкрито й гордо ніс звання народного поета, “витязя молодої української поезії”. […]...
- Давньоукраїнська держава – Київська Русь У глибину віків сягає історія могутньої слов’янської держави Київської Русі. Займаючи величезну територію від Карпат до Волги, від Прибалтики до чорноморських степів, уже в кінці X століття вона була найбільшою державою середньовічної Європи. Її столицею був Київ, названий літописцем Нестором матір’ю міст руських. Це найстародавніше слов’янське місто поклало початок розпиткові цивілізації і культури народів, внесло […]...
- Юлька Гриценко – Мені б Тебе так не любити Весняним сміхом, сонцем сита, Вже досить прагнень і бажань! Мені б сховати власний жаль, Мені б Тебе так не любити. З очей дощі вже вітер витер, І марно плакати в душі! Мені б спинитись на межі, Мені б Тебе так не любити. Солодким смутком небо вкрите, І тільки спогадів потік… Не треба щастя у житті! […]...
- Юрій Матвійчук – Любити тебе платонічно Любити тебе платонічно, Ніяковіти наче уперше… Забути безглуздя, протиріччя, Говорити… неперевершена… Вірити в випадок, неймовірне, Чекати дотиків, слів приємних… Збагнути наскільки важлива, Наскільки для мене невід’ємна… Любити тебе на осліп, Незважаючи ранок чи вечір… Чекати тебе наче пострілу, Бути тобою приреченим… Любити тебе платонічно, Чекати на тебе в он – лайні… Любити тебе поетично, Писати […]...
- Відображення нашого минулого у поезіях з книги О. Олеся “Княжа Україна” Олександр Олесь створив прекрасний поетичний цикл “Княжа Україна”, до якого увійшли вірші “Війна з татарами”, “Ярослав Осмомисл” та інші. Доба Київської Русі – загадковий та прекрасний період нашої історії. Попри війни, які точилися на той час із хижими завойовниками, попри міжусобиці, які деколи затьмарювали мирне існування держави, цей період подарував нам розвиток писемності, прекрасні літописні […]...
- Художнє втілення патріотичної ідеї в драматичній поемі Івана Кочерги “Ярослав Мудрий” Художнє втілення патріотичної ідеї в драматичній поемі Івана Кочерги “Ярослав Мудрий” Тема патріотичного минулого завжди приваблювала сучасних письменників. І це не випадково, адже не одна чорна вість сколихнула нашу рідну землю, хто тільки не хотів загарбати Україну! Скільки грабіжників зазіхало на багатство і незалежність прекрасного міста Києва! Вони приходили з вогнем і мечем і гинули […]...
- Образ Ярослава Мудрого в однойменній поемі Івана Кочерги (3 варіант) Більшість драм Івана Кочерги – це твори на історичну тему. Грунтовна обізнаність письменника з історією України, вивчення архівних документів допомогли митцеві піти у глиб віків і відтворити княжі часи XI століття, внаслідок чого було створено коштовну перлину української драматургії – історичну драматичну поему “Ярослав Мудрий”. Центральним образом твору став образ князя Київської Русі Ярослава Володимировича, […]...
- Володимир Сосюра – Любити Вітчизну, любити завжди Любити Вітчизну, любити завжди, Поля її росні, зелені сади І їй не жаліти за дні молоді Ні крові у битві, ні поту в труді. Любити Вітчизну, любити завжди, І села її і її городи, І їй всі бажання, пориви й думки На світлій дорозі у світлі віки. Любити Вітчизну, любити завжди, Для неї тісніше згуртуєм […]...
- Ярослав Мудрий – вершина майстерності І. Кочерги Ярослав Мудрий – вершина майстерності І. Кочерги В історії нашої держави є чимало славних людей, які своїм життям, своєю працею примножували велич України. До таких постатей належить і князь Ярослав, якого наші пращури прозвали Мудрим. І. Кочерга 1944 року, в час, коли наша країна боролась з фашизмом, написав історичну драматичну поему “Ярослав Мудрий”. Напередодні битви […]...
- Моральні цінності, ідеали наших предків (за п’єсою “Ярослав Мудрий”) Тема історичного минулого завжди приваблювала письменників. І це не випадково, адже не одна чорна вість сколихнула нашу рідну землю! Хто тільки не хотів загарбати тебе, моя Україно! Скільки грабіжників зазіхало на багатство і незалежність стольного міста Києва! Вони приходили до тебе, столице, з вогнем і мечем і гинули на твоїх майданах, біля твоїх стін, на […]...
- Основні проблеми драматичної поеми І. Кочерги “Ярослав Мудрий” Основні проблеми драматичної поеми І. Кочерги “Ярослав Мудрий” Однією з кращих драматичних поем І. Кочерги на історичну тему є п’єса “Ярослав Мудрий”, бо сама постать князя Ярослава, якого за його справи народ назвав мудрим, цікава і епохальна. Це і сильний воїн, і книголюб, і автор перших руських законів, і будівничий, творіння рук якого – Софіївський […]...
- Ідейне навантаження драматичної поеми І. Кочерги “Ярослав Мудрий” (3 варіант) Багато українських письменників у своїх творах зверталися до історичного минулого України. І не дивно, адже історія нашої землі і була яскравою, бурхливою, і в той же час дуже сумною. Згадаймо, скільки разів іноземні загарбники намагалися прибрати до своїх рук чудесні українські землі. І кожного разу наші предки захищали Батьківщину від ворогів, проявляючи справжні патріотичні почуття. […]...
- Образ Ярослава Мудрого (за п’єсою “Ярослав Мудрий”) (2 варіант) Коли розпочалася Велика Вітчизняна війна, Іван Кочерга, якому було 60 років, виїхав до Уфи. Тут письменник дуже багато працював для загальної справи перемоги над фашистами: редагував газету “Література і мистецтво”, писав драматичні твори, присвячені боротьбі з ворогом, вів наукову роботу. Думками письменник линув до Києва – столиці України, до свого народу. У 1944 році І. […]...
- “Моя душа – це храм чи купа цегли?” (за романом О. Гончара “Собор”) У творчості Олеся Гончара роман “Собор” посідає особливе місце. Передусім – актуальністю піднятих у ньому проблем. Його читання незмінно спонукає до роздумів. Складним і суперечливим постає образ князя Ярослава, але зображується Ярослав Мудрий передусім як людина і син свого часу. Багато в яких рисах привабливий і водночас жорстокий, закоханий у книги, прогресивний як розбудовувач Київської […]...
- Образ Ярослава Мудрого в однойменній драмі Івана Кочерги Коли розпочалася Велика Вітчизняна війна, Іван Кочерга, якому було 60 років, виїхав до Уфи. Тут літній письменник дуже багато працював для загальної справи перемоги над фашистами: редагував газету “Література і мистецтво”, писав драматичні твори, присвячені боротьбі з ворогом, вів наукову роботу. Думками письменник линув до Києва – столиці України, до свого народу. У 1944 році […]...
- Твір на тему: Софія Київська (опис пам’яток історії і культури) Київський князь Ярослав правив Руською землею довго та вдало. Тому на Русі та в інших землях його прозвали Мудрим. Свою столицю – Київ – князь прикрасив не гірше від Константинополя. Три кам’яні брами вели до міста. Найкрасивіша з них називалась Золоті ворота, тому що позолочена мідь вкривала їх стулки. Дехто натякав князю на його марнотратство: […]...
- Про заснування Києва скорочено – Літописні оповіді Поляни жили родами. Були собі три брати – Кий, Щек і Хорив та сестра їхня – Либідь. Збудували вони місто і на честь старшого брата назвали Київ. Навкруги міста був великий ліс, у якому водилося багато звірів. Поляни полювали на них, були мужі мудрі й тямущі. Дехто каже, що Кий був перевізником коло Києва, тому-то […]...
- Микола Зеров – “Київ – традиція” – Характеристика Сонет “Київ-традиція” – поетична фсторіософія Миколи Зерова. У ньому поет з притаманним йому лаконізмом відтворив історію славного міста від найдавніших часів до сього дення. Вірш “Київ – традиція” входить до збірки “Сонети і елегії” Тема: оспівування “золотоголового” вічного міста Києва – як свідчення високої культури народу. Ідея: утвердження незнищеності стародавнього Києва, культури, духовного життя народу, […]...
- Микола Зеров – “Київ – традиція” – Аналіз Сонет “Київ-традиція” – поетична історіософія Миколи Зерова. У ньому поет з притаманним йому лаконізмом відтворив історію славного міста від найдавніших часів до сього дення. Вірш “Київ – традиція” входить до збірки “Сонети і елегії” Тема: оспівування “золотоголового” вічного міста Києва – як свідчення високої культури народу. Ідея: утвердження незнищеності стародавнього Києва, культури, духовного життя народу, […]...
- Микола Вінграновський – Мій Києве Мій Києве, гайда до неї. Гайда, мій Києве-листопад – В багряно-сизому інеї, У сизо-збурену небопадь Здійми мені хоча б якесь Літатенятонько нещасне. Мій Києве, надія гасне. У тремі серця я увесь. Забуті, стишені жінки! Як я вас знаю і не знаю… Вже стільки літ я забуваю Одних очей два їжаки. Що варте ще одне страждання […]...
- Історія українського народу у творах І. Кочерги Творчість Івана Кочерги різноманітна. Знавець історії, він написав історичні драми, драматичні поеми, комедії. Своєрідність його мистецтва, багата мова, героїчність сюжетів, глибоке відчуття епохи, її колориту, історизм характерів – усе це робить Івана Кочергу одним з найоригінальніших українських драматургів. Найяскравіші зразки історичної драматургії-п’єси “Свіччине весілля”, “Ярослав Мудрий”, “Алмазне жорно”. Драматичною поемою називають “Свіччине весілля”. Ця віршована […]...
- “Повість минулих літ” – найдавніший літопис нашого народу На уроці української літератури я познайомився з “Повістю минулих літ” -‘ величним твором про минуле нашого народу часів Київської Русі. Читаючи фрагменти з цього літопису, я мимоволі уявляв собі Нестора-літописця, який створював цей твір, схилившись над папером, осяяний світлом свічки… Події, зображені в літописі, відбулися дуже-дуже давно, можливо, тому вони оповиті такою загадковістю і сприймаються […]...
- Жити і людей любити (за поезіями Т. Шевченка) Усі ми в зворушливому пориві намагаємося осягнути феномен безсмертя славетного Кобзаря, таємницю його поезій, глибини волелюбної душі, прагнемо віднайти її чисті джерела. Синівську любов приніс великий геній рідній Україні, своєму народові. Прийшов до людей в образі старого Перебенді, “старого та химерного”, що сів із кобзою в широкому роздольному степу й заспівав журливу пісню. Полинула вона […]...
- І поки жив, стояти я клянусь за руську правду і єдину Русь (Іван Кочерга) І поки жив, стояти я клянусь за руську правду і єдину Русь (Іван Кочерга) Сонце котилося за дніпрові кручі, стомлене і припале пилом за день. Давня Софія… Дивишся і не можеш надивитися на цю пам’ятку, збудовану у ті далекі неспокійні часи, коли на Руську землю набігали печеніги, половці. Тоді вставали всі, кому дорога була рідна […]...
- Героїчне минуле України у творчості Олександра Олеся (за поезією “Печенізька облога Києва”) (1878-1944) Справжнє прізвище – Кандиба. Народився у м. Білопіллі на Сумщині. Закінчив сільськогосподарську школу, Харківський ветеринарний інститут. Деякий час працював ветеринарним лікарем у Києві, Захоплено вітав події 1917 року й утворення Української Народної Республіки. Після того, як вона зазнала поразки, емігрував (жив у Будапешті, Відні, останні роки життя – у Празі). Помер після звістки про […]...
- Ідея незламності народного дуку, любові й відданості своїй Вітчизні в п’єсі “Ярослав Мудрий” (1 варіант) І, поки жив, стояти я клянусь За руську правду і єдину Русь! І. Кочерга В історії нашої країни були такі часи, коли їй доводилося зовсім нелегко. Про такі часи і розповідає Іван Кочерга у своїй п’єсі “Ярослав Мудрий”. Драматург зображує сувору і героїчну добу, коли наші пращури боролися за єдність Київської Русі, за її процвітання […]...
- Твір на тему: Учімося в Ярослава Мудрого (на тернистих шляхах нації) Цю визначну постать в історії становлення України, на її початках, будуть згадувати кожного разу як приклад справді державного мужа, який дбав про могутність держави, де кожний був захищений і міг сподіватися на майбутнє. На моє глибоке переконання, всім, хто прагне влади чи стає політичним лідером, варто було б спершу скласти іспит перед народом з предмета […]...
- Твір на тему: Що значить любити Батьківщину? Що значить любити Батьківщину? Люблю я свою Україну, як матір, як неньку люблю. Ношу, мов під серцем калину, що квітне у ріднім краю. В. Матвієнко Як добре дивитись на ласкаве сонце і довго-довго посміхатись. Тоді забуваєш про все на світі і тоді здається, що воно світить саме для тебе, щоб ти мружила ясні очі і […]...
- Патріотичний пафос драми І. Кочерги “Ярослав Мудрий” У тривожні роки погляди митців часто зверталися в далеке минуле нашої Батьківщини, шукаючи там відповідей на питання. І тоді герої минулого ставали поряд з героями сучасності, будили почуття любові до рідної землі і відповідальності за долю Вітчизни. Іван Франко писав, що історичні твори з’являються тоді, коли в них виникає потреба і коли люди знаходять у […]...
- Ідея незламності народного дуку, любові й відданості своїй Вітчизні в п’єсі “Ярослав Мудрий” (2 варіант) Скільки гострих конфліктів, трагічних доль, надмірної жорстокості було у часи правління Ярослава Мудрого! Але саме в ці часи відбувався розквіт нашої держави, Бона формувалася, розквітала, намагалася захистити свої надбання. Цього прагнув князь, цього прагнуть і прості люди які любили її понад усе. Про ті часи і написана п’єса Івана Кочерги “Ярослав Мудрий”, яка стала своєрідним […]...
- “Треба – любити людину, більше, ніж самого себе” (Остап Вишня) “Що таке, по-моєму, література? – запитував Остап Вишня і відповідав: – Це – крила Шевченка! Це – ніжність Лесі Українки! Це – мудрість Івана Франка!.. А взагалі талант – це народ!” Остап Вишня – знаний в Україні і за кордоном. Протягом усього творчого шляху він виступав як талановитий і неповторний митець, слово якого глибоко проникало […]...
- Твір на тему: Софійський собор (Твір-опис пам’ятки за власним спостереженням) Свою спадщину – Київ – князь Ярослав Мудрий прикрасив не гірше від найяскравіших міст світу. Дехто натякав князеві на його марнотратство: навіщо то золото? І навіщо церкву поставлено на пагорбі? Але князь Ярослав знав, що робив. Нехай усі – і чужоземці і мандрівники, і друзі, та й вороги – одразу бачать, який багатий, красивий і […]...
- Моральні цінності, ідеали наших предків (за драматичною поемою І. Кочерги “Ярослав Мудрий”) Півтори тисячі років стоїть на стародавніх пагорбах красень Київ – гордість моєї батьківщини. Де можна ще побачити таку чарівну красу, стрункі тополі й білі каштани, яскраві зірки на тлі блакитного неба? Про тебе, Києве, народ склав найдорожчі нашому серцю думи та пісні, прославляючи твоїх стійких захисників, їх безсмертні подвиги в ім’я незалежності і свободи Русі. […]...
- Образ Ярослава Мудрого (за п’єсою “Ярослав Мудрий”) (1 варіант) Знову і знову повертається український народ до своєї історії, щоб набратися снаги і з новими силами почати будувати нове суспільство. Наша історія радувала і засмучувала, й одночасно воскрешала невгасимий дух боротьби за власну незалежність, волю. Саме тому, на мій погляд, і звертається великий український драматург Іван Кочерга до історичної постаті Ярослава Мудрого, ніби нагадуючи нам […]...
Ніхто не говорив що буде легко.