Як то було
Як то було: вертатися додому із школи,
Коли в кишені лишній простір, заповнений мною?…
Як то було: обіймати, сидівши на ракеті,
Коли з дерева звисали трупики, а я до мурашок боявся самотньої смерті?
Як то було: просинатися від теплого поцілунку,
Коли поруч сиділа невідома постать і тримала тебе за руку?…
Як то було: ночами ковтати пристрасть і муку,
Коли за вікном мінус двадцять, а ми, не виходячи з кімнати, курим?
Як то було: безвихідно дивитись мені у вічі,
Коли заплаканий стояв і викидав спогади багатолітні?…
Як то було?
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Оксана Осовська – Те, що було, було не жартома Те, що було, було не жартома, Мене ламало так не випадково. Прости мені не обережне слово, Спини мене : я не спинюсь сама! Гашу шалену ніжність, та дарма : Шматує груди золота зірниця… То не засну, то безнадійно сниться Таке жадане те, чого нема!...
- Надія Ковалюк – Було багато пройдено доріг Було багато пройдено доріг… У подругах, у друзях, у коханих Я бачила для себе оберіг. Але так рідко згадувала маму… Коли ж втрачала віру у людей, Коли життя надламувало крила,- Я линула до маминих грудей, Свої невдачі – в жменях приносила. Вона ж мене ховала від нещасть, А я завжди від неї так далеко… Вона […]...
- Це було мов сон Це було мов сон, я не міг повірити, що це стається зі мною… Я нагодував ангела прямісінько з своїх великих долонь… Так пекуче, як вогонь, запалилося щось в моїй душі. Миттєве, як іскра. Водночас протяжне, мов світлові роки. В мене великі долоні. Я складав їх одна до одної, щоб зробити поглибшу ємкість. Туди помістилося багато […]...
- Дмитро Павличко – “Не пригадуй, що було! Не треба… “ Не пригадуй, що було! Не треба Дотикатись до заглухлих ран. Вже душа не б’ється в креші неба, Як розбитий громом океан. Благодать зійшла на темні води, Втихомиривсь і затихнув я. Безпощадний блиск твоєї вроди Лагідно в душі моїй сія. Може, хвилі встануть ще, як піки, І полинуть радо на загин, Але я люблю тебе навіки […]...
- Пекло, здавалось, було в ту годину… – Олесь Олександр Пекло, здавалось, було в ту годину… Грім божевільний стогнав і ревів, Блискавок стріли літали без впину, Весь небозвід то. палав, то чорнів. Буря пройшла, і я з жахом питаю: Що-ж то зробилось з коханого краю? Певно руїну та буря зробила?.. Кажуть: “Вербу десь розбиту добила”. Думко! коли і тебе виливаю В слово холоднеє, в пісню […]...
- Володимир Сосюра – Це було на острові Цейлоні Це було на острові Цейлоні, Де цвітуть веселкові гаї. Цілував вузькі мої долоні Ватажок із племені Аї. Обережно брав мене за груди, Заливався з радості плачем… І тремтіли стріли у отруті За його похиленим плечем… А коли на сходи пароплава Я зійшла… О море, о любов!.. Як його не кликала, не звала, Ватажок за мною […]...
- Надя Ковалюк – Те, що було – того вже немає Те, що було – того вже немає. Все минуло… Залишився біль. Це поверненню не підлягає. Цьому всьому – мене ти навчив. Я навчилась латати, де рветься, Залишаючи сотні рубців. І тебе виривати із серця. Не хотілось. та ти так навчив. Я вже вмію без слів і розмови Прочитати людей по очах, Відчуваючи безпомилково, Де солодка […]...
- Ілля Манченко – Так було! Тебе пригортаю до своїх грудей І ніжно цілую в лобик і щічки, Загорілось у небі багато свічей, Нам посміхнулись привітно смерічки. Ти дивилася ніжно в очі мої, В них я бачив спокій, кохання і мрії, Міцно стискав тендітні долоні твої, Билися в серці розбурхані хвилі. Цілунки гарячі, солодкі, п’янкі, Не звертаєм уваги на перехожих І […]...
- Вірш Миколи Руденка – Моє життя безрадісне було Моє життя безрадісне було – Можливо, на тім світі ліпше буде. Та часом вранці вийду за село І уклонюсь ромашці, ніби чуду. А потім задивлюсь на деревце, На річку, на гори зелену спину, – Чи легко буде покидати це, Коли на звіт до Сущого полину? Озвусь до пташки, усміхнусь бджолі І помолюсь пшеничним сходам дружним. […]...
- Юля Алейнікова – Вона палила. Їй було все рівно Вона палила. Їй було все рівно Скільки вона ще так проживе. Він бігав вранці. І було так дивно, Як вона чіпляє за живе. Вона не спала. Забувала про сніданки. І непристойно оголяла ноги. Він мав в житті лише одну коханку, Він не терпів інтиму без любові. Вона все цитувала Муракамі. (Ти знав як Муракамі любить […]...
- Тарас Шевченко – Було, роблю що, чи гуляю Було, роблю що, чи гуляю, Чи богу молюся, Усе думаю про його І чогось боюся. Дурна була, молодая,- Я все виглядала, Чи не шле за рушниками… І не сподівалась, Що він мене, дурну, дурить. А серце боліло, Ніби знало, що так буде, Сказати не вміло. А якби було сказало, То я б не любила, Може, […]...
- Тарас Марищук – Побажати їй “щастя” було так незграбно Побажати їй “щастя” було так незграбно, Що я ліг на холодну підлогу оголеною спиною Та перечитував попередні повідомлення, Де вона писала, що їй від чоловіків нічого не потрібно, Що й чоловіки не особливо треба. Задав собі запитання для чого ж тоді був я? Відповідь очевидна, як моя неграмотність у віршах, – Вона любила мене. Не […]...
- Надя Ковалюк – Про те, що бУло – не розкаже книжка Про те, що бУло – не розкаже книжка, Ніхто і не згадає ні на мить, Лише здаля заплаче тихо скрипка І десь глибоко в серці заболить… Про те, що буде – знає тільки небо, І час, що відпливає кораблем. На цій землі усе, що ми беремо – В кінці путі те ж саме й віддаєм. […]...
- Олесь Гончар – Все, що було, ми забудемо Все, що було, ми забудемо, Все, що нема, ми зап’єм, А може, їдучи Рудними, Серце своє розіб’єм. Горами Чорними Рудними Завтра ми підемо знов. І буде нам любомудрами Прощено всякий гріх. Столиця, далека салютами, Згадає синів своїх. 1945...
- Семенко Михайль – Було біля моря весело Було біля моря весело, Цокотіли камінці. Так легко гнулись весла У міцній руці. Дратись на скелю струмлену У вогкий чагарн’ик. Вдивлятись у даль отруєну, Де острів зник. Почуватись маленьким хлопчиком, Бігать, радість, мов у сні. Жити б так і ночі і Дні! 6. VII. 1917. Владивосток...
- Микола Вінграновський – Але було вже пізно мальвам Але було вже пізно мальвам, І літові, і ластівкам, Лиш далечінь синьоблагальна Когось благала: не пускай!.. Але – прощалось. Вітром-листом Чи по тобі, чи по мені. Пустилось берега все чисто – Одна розлука на коні. Давно своїм вирлатим оком Нас приглядав вирлатий час, І маємо: оце глибоко, А це ось мілко поміж нас… Я знаю: […]...
- Любов Колосюк – Із ніжністю, якої ще не бУло Із ніжністю, якої ще не бУло Я у тобі, мій Янголе, втонула І віддала під захист власну душу, Хоч спокій твій я цим навік порушу. Оберігай мене зі щирою любов”ю, Немов берізку у живому полю, Що вітром розкуйовджено сповита. І я розквітну у тобі, як літо!...
- Це було на світанку – Малишко Андрій І Сім десятків років увірвалися в спокій, Але дихає тишею хата щаслива, Прожила це життя, як на ниві широкій, Наробилась, набачилась горя і дива. Літні ночі озорені, зими колючі, Березневих світанків сувора меріжка, Сім десятків років, як бажання жагучі, Стали колом тісним, гомонять біля ліжка. Кожен рік – як живий непідкуплений свідок, Кожен день хоче […]...
- Іван Андрусяк – поволі – так дозволено було Поволі – так дозволено було – Земля й вода мінялися місцями І ти не знав оракули чи грами Тобі прогнозували западло Верстав як тать історію судин Мажорних крил розтрощене суцвіття Немовби залишаючись один На ціле неголене підборіддя Викреслював закони вороття В потребу жити як потребу прози Щоб деревіло в затінку життя Як струп академічної залози […]...
- Катерина Кочетова – Немов зими цієї не було Немов зими цієї не було, Ще у весни осінні сподівання. Накриє місто, наче тим крилом, Пора надій, ідилії, кохання. Знайомі ноти мовби стерли час, Сплетіння пальців душі поєднало, Щастя – у миті, а ця мить – у нас, Чому ж цього нам завжди мало, мало?.. 5 березня 2013...
- Наталія Пиж – Спогад Життя. Яке воно? Просте? Складне? Чи може ненаситне? Яке воно у мене, в тебе і у нас? Вже різні ми давно Та доля сипле Нам спогади про той далекий час. Про ту любов дитячу і забуту Любов до тебе, чи до твого Я. Та що казати все давно минуло. Та спогади крадуться навмання. Ті спогади […]...
- Леся Українка – “Було се за часів святої Германдади… “ Було се за часів святої Германдади: Кати-ченці взяли єретика І повели його до Торквемади На інквізицію. І чутка є така: Спочатку мученик мовчав, І тільки сльози текли по непорушному лиці, Мовчав на допити, мовчав на всі погрози, Раз застогнав – і мук ще додали ченці. Раз крикнув. “Є на каяття надія, – Сказав великий серцевідець-кат: […]...
- Леся Українка – “Минаю я, було, долини й горн… “ Минаю я, було, долини, й гори, І моря гучного непевнії простори, Чужі краї обступлять навкруги, Захопить ніч; на горах чорні тіні, На морі хвилі, тумани в долині Здаються наче справді вороги. І серце, хоч і звикле до блукання, До чужини, до вічного змагання, Чогось, бувало, плаче в тій порі, Немов дитина, в темряві забута, Немов […]...
- Василь Стус – Їх було двоє – прибиральниця i двiрник Їх було двоє – прибиральниця i двiрник. Вони сидiли на Володимирськiй гiрцi – Там, де видно увесь Труханiв острiв, Дарницю i навiть поближнi трамваї, I жваво обговорювали замацану статтю “Як ми готуємо пленум райкому”. Мiж ними спалахнула жвава дискусiя, В якому районi мiста Пленуми провадяться найкраще. Двiрник був настирливий, Але прибиральниця не здавалась : По […]...
- Леся Українка – “Хочеш знати, чим справді було… “ Хочеш знати, чим справді було Те, що так колись пишно цвіло, Що на серце наводило чари, Світ вбирало в злотисті примари, Те, що сяло, мов чистий кришталь, А безжалісне й гостре, мов сталь. Приторкнутись ти хочеш близенько, Придивитись до нього пильненько, Скинуть з нього покраси й квітки, Одрізнити основу й нитки, – Адже часом найкраща […]...
- Як ще не було початку світа – Колядки ЯК ЩЕ НЕ БУЛО ПОЧАТКУ СВІТА Як ще не було початку світа, Тогди не було неба, ні землі, А но лем було синєє море, А серед моря зелений явір. На явороньку три голубоньки, Три голубоньки радоньку радять, Радоньку радять, як світ сновати: – Та спустимося на дно до моря Та дістанемо дрібного піску, Дрібний пісочок […]...
- Семенко Михайль – Чистильщик чобіт Кинь ранкову газету, маестро, Поставив на твою машину чобіт. Ріг всміхається затурбованим сестрам, Кожний своє діло робить. З гаманця виконав відповідний мінус – Можеш продовжувати своє читання. Я залишу тебе на розі, але ніде не дінусь. Виблискує за будинком позолочена баня. 1918. Кибинці – Київ...
- Якби Ленського не було вбито на дуелі… (Роздуми про можливу долю героя) Дохнула буря, цвет прекрасный Увял на утренней заре, Потух огонь на алтаре!.. О. С. Пушкін У романі О. С. Пушкіна “Євгеній Онєгін”, як і в однойменній опері П. І. Чайковського, є дві найсильніші сцени, що вражають читача і глядача. Це остання зустріч Тетяни й Онєгіна і загибель Ленського на дуелі. На наших очах відбуваються дві […]...
- Твір на тему: Спочатку було Слово Ця біблійна фраза говорить про те, що спочатку Бог вимовив слово, а потім уже у відповідності зі сказаним утворилася земна твердь, вода і т. п. Виходить, первинне – Слово. Це наводить на роздуми про важливість мови, мовлення, людських слів. Недаремно говорять, що словом можна вбити. Але словом можна і відродити. Тільки слова ці будуть різними. […]...
- Дмитро Лазуткін – “Реквієм” За законами математики – Мінус доля на мінус час… Небо ридма ридає, солдатики, Небо ридма ридає по вас. Хтось на мапі звіряв маршрути, Хтось дививсь на зірки з печер… Нерозкритими парашутами Рахуватимуть вас тепер. По розмоклій траві розкидано, Збиті сонця, немов бурштин. Нині небо ридає ридма, Диким полем гірчить полин. Батьківщина або територія… Кожен сам […]...
- Чого ж вода каламутна (народна пісня) Чого ж вода каламутна, Чи не хвиля збила? Чого ж і я така смутна, Чи не мати била? Мене мати та й не била – Самі сльози ллються: Од милого людей нема, Од нелюба шлються. “Прийди, милий, подивися,- Яку терплю муку! Ти хоч в серці, та од тебе Беруть мою руку. Спіши, милий, рятуй мене […]...
- Анастасія Кравець – Ностальгія Час – калічить! Ліків – немає! Спогади лічать. Мозок вскіпає. Рве епітелій, Нерви карає. Ніжні пастелі Перетинає. Присмак – солодкий. Сонце – холодне. Ранок цей вогкий. Серце голодне! Мрій синьооких Сповнені ночі. “Ти – неглибокий!” – Думка тріпоче. Пристрасть убого Долею лине І альтер его В іншому гине!...
- Діалог між Гуллівером і Шерлоком Холмсом, який можна було б уявити Якби ми уявили собі, що до рук Шерлока Холмса потрапив роман Дж. Свіфта про пригоди Гуллівера, то, напевне, Шерлок Холмс прочитав би твір від палітурки до палітурки. Професійна діяльність геніального детектива пов’язана з пригодами, та ще й небезпечними, іноді навіть такими, що межують зі смертю. Герой Дж. Свіфта Гуллівер, як відомо, попрощавшись із дружиною, сином […]...
- Ілля Манченко – Спогади Полинаю в спогади дитинства, Як маленьким бігав по росі, Не зазнав на щастя я сирітства, Так як друзі деякі мої. Пригадались стежки і дороги, Запах квітів, меду і бузку І з батьками грибові походи, Посиденьки з друзями в садку. Випливає в спогадах криниця, Що стояла на краю села, Ох, яка була у ній водиця – […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Любов У правилі математичнім світа За дужки викинена невідома, Незнаний косинус днів наших літа. В далекій подорожі, навіть вдома Дарма шукати слів її німих. Коли здається: пустку переміг, Приходить тиха, наче ніч, утома. Усміхнені, штудерні тріолети, Мов лід холодні, кажуть нам даремно, Вмовляють, що любов – це річ неземна. О, де ти є, незнана, о, де […]...
- Олена Теліга – Танго І знов з’єднались в одну оману, – О дивне танго, – і сум, і пристрасть; Пливу на хвилях твого туману, Згубила керму, спалила пристань. І б’ється серце, і гнеться тіло В твоїм повільнім і п’янім вирі; Блакитне сонце мені світило, А буде чорне, а може й сіре! Чекає прірва на кожнім схилі, Та сум і […]...
- “Якби було краще жити, я б віршів не писав, а робив би коло землі” (поезії Василя Стуса) Коли людина хворіє, вона потребує певних ліків, так само, коли ціла нація поставлена у несумісні з нормальним духовним життям умови, вона також потребує певних духовних ліків. Найчастіше такими ліками стає мистецтво, яке підтримує народний дух, передає традиції, сформовані сторіччями, допомагає за будь-яких обставин зберегти ідентифікацію і національну свідомість. Вислів Василя Стуса, який я взяв за […]...
- Мертві спогади Знов осінь стукає у скельце І мертві спогади на серці, Стають сильнішими, ніж я. Холодною стає погода, На серці дивна прохолода, Заснула злість уже моя. Я болі вже не відчуваю, Я загартована, та знаю, Що біль не втихне аж тоді, Коли минуле я забуду, Коли я просто жити буду. А мертві спогади мої – Лиш […]...
- Ольга Анцибор – Разом з тобою Дай мені щастя із вуст твоїх пити, Душу в очах твоїх синіх втопити, Дай цілувати тебе до нестями, Днями й ночами, палкими ночами. Хочу тобі своє серце віддати, Разом з тобою світанки стрічати, Разом з тобою, узявшись за руки, Вдвох по життю йти, крізь радість і муки. Вдвох до останку, удвох без зупину В люті […]...
- Як же давно не зустрічав світанки Як же давно не зустрічав світанки. Ночі короткі надто аби в них Шукати більшого чогось, Нової ланки, Серед вже згублених старих. Зорі підступно світло економлять, Й очей не видно, Що на глибині? Сьогодні щирістю назвати нам дозволять Слова відверті з присмаком брехні. І темрява так провокує здібно Знятись з обмежень, Стерти всі табу, На почуття […]...
Б гринченко ,,сестриця галя краткое содержания.