Яновський Юрій – Присвята
Високо в небі соколи літали,
Далеко в море гості випливали,
І парус – парус – парус доганяв.
Надувши груди білі, йшли фрегати,
Над морем місяць уставав солдатом
І просторінь шляхів охороняв.
Веселий день любови кочової!
На палубі вино і брязкіт зброї!
І плюскіт хвиль, неначе крик коня.
Надувши груди білі, йшли фрегати,
Над морем місяць уставав солдатом
І просторінь шляхів охороняв.
Любовна міць на палубі рухливій,
На кораблі, що йде, мов білий привид,
Й зорю на щоглу, як ліхтар, підняв.
Надувши груди білі, йшли фрегати,
Над морем місяць уставав солдатом
І просторінь шляхів охороняв.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Яновський Юрій – Романтика моря І Над морем летіла хмара, І крапля упала в море… О море, простий товариші Ой крапля, яка ти скора! Засмаглі твої плечі, Аж колють – твердії груди! Кажу я – усе не до речі… Люблю, та чи знаю, що буде? Про що ти, краплино, мариш, Коли пролітаєш над морем? О море, простий товариш! Ой серце, […]...
- Шаланда в морі (скорочено) – Юрій Яновський Віє степом вітер-трамонтан. От і зараз “Трамонтан дмухав з берега, був місяць січень чи лютий, море замерзло на сотню метрів, на морі розходилися хвилі, на обрії вони були гарні з білими гривами, добігали до берега напроти вітру, вітер збивав з них білі шапки… ” Насувався шторм. А на березі стояла стара Половчиха, “одежа на ній […]...
- Юрій Яновський – Шаланда в морі (СКОРОЧЕНО) ЮРІЙ ЯНОВСЬКИЙ Шаланда в морі Віє степом вітер-трамонтан. От і зараз “Трамонтан дмухав з берега, був місяць січень чи лютий, море замерзло на сотню метрів, на морі розходилися хвилі, на обрії вони були гарні з білими гривами, добігали до берега напроти вітру, вітер збивав з них білі шапки… ” Насувався шторм. А на березі стояла […]...
- Яновський Юрій – Епіграфи з роману “Чотири шаблі” (Пісня третя) Голос: Приходь іздалеку, одчай труби, Великої військової тривоги! Летіть, летіть весняної доби, Земля і кінь, списи і корогови! О вітре мандрів, весну розвівай, Підкинь до неба пил полків кінноти! Земля лежить – щасливий, теплий край, І коливаються її висоти. Встає туманна путь і день оман, Весна народжується під копитом. У неймовірний синій Ханаан Ідуть полки […]...
- Вершники (більш стислий переказ) скорочено – Яновський Юрій Вершники Роман у новелах Новела “Подвійне коло” У кривавому бою під Компаніївкою у серпні 1919 року зійшлися брати Половці. Загоном добровольчої армії генерала Денікіна командував Андрій Половець. Купу кінного козацтва головного отамана Петлюри вів Оверко Половець. Налетіли вояки Оверка, як чорний вихор. Чулися неймовірні брязкіт шабель, тупіт коней, крики, зойки, тріщання кісток лилася кров. Пощади […]...
- Вершники (скорочено) – Яновський Юрій 1902-1954 Подвійне коло У першій новелі “Подвійне коло” розкрито складне життя роду Половців, які жорстоко і непримиренно роз’єднані подіями громадянської війни. У кривавому бою сходяться брати. “Був серпень 1919 року. Загоном добровольчої армії генерала Антона денікіна командував Половець Андрій. Купу кінного козацтва головного отамана Симона Петлюри вів Половець Оверко”. Так сталося, що у цьому бою […]...
- Вершники (дуже стисло/скорочено) – Яновський Юрій Роман у новелах Шаланда в морі “Трамонтан дмухав з берега, був місяць січень чи лютий, море замерзло на сотню метрів, на морі розходилися хвилі, на обрії вони були чорні, з білими гривами, добігали до берега напроти вітру, вітер збивав з них білі шапки. Коло берега кригу розбивав штормок, а все показувало, що незабаром ревтиме й […]...
- Юрій Яновський – Шаланда в морі (АНАЛІЗ) Аналіз твору Юрія Яновського “Шаланда в морі” 1935 р. Літературний рід: епос. Жанр: новела. Тема: зображення надзвичайної ситуації рибалок у штормовому крижаному морі. Головна ідея: возвеличення родини, подружньої відданості, гуманних основ життя, народної моралі, етичних ідеалів. Головні герої: Мусій Половець, його дружина Половчиха, рибалка Чубенко. Сюжет: Мусій Половець змагається з крижаними хвилями, але намагається врятувати […]...
- Юрій Яновський – Шаланда в морі (Характеристика твору) Характеристика твору Юрія Яновського “Шаланда в морі” Художній час і простір тут обмежені – дія відбувається в короткому часі, на конкретному просторі – у морі й на його березі. Сюжет простий, але досить напружений. Мусій Половець змагається з крижаними хвилями, але намагається врятувати не себе, а артільну шаланду (обов’язок, відповідальність перед громадою керують його вчинком). […]...
- Тому роду не буде переводу, в котрому браття милують згоду (Юрій Яновський) Тому роду не буде переводу, в котрому браття милують згоду (Юрій Яновський) 20 жовтня 1944 року на полі бою біля невеликого прусського містечка в полеглого бійця Андрія Ткача, родом з Миколаєва, було знайдено пробиту трьома кулями окроплену кров’ю книгу Ю. Яновського “Вершники”. На одній із сторінок цієї книги, де трапилося вільне місце, Андрій Ткач вів […]...
- Яновський Юрій – Епіграфи з роману “Чотири шаблі” (Пісня п’ята) Голос: Щаслива путь, у далеч ідучи! Топчіть її, оріть важку планету. Життя є рух, життя є числа числ, І люди в них – безодень силюети Таємний час, мов ніч і мов кажан, У темряві ховає чорні крила Загоїлось чимало славних ран, Кривавих ран, що землю напоїли Над трупами солдат росте трава – Незмінна доля і […]...
- Юрій Яновський – Дитинство (Скорочений переказ, дуже стисло) В новелі “Дитинство” розповідається про дитинство майбутнього комісара, а потім письменника Данила Чабана, з яким читач ще зустрінеться у новелі “Батальойн Шведа”. Дитинство – це початок усього в людини – і доброго, і злого. Данилка виховував степ, красу якого він розумів своїм малим серцем. “Комусь, не степникові, не зрозуміло, як живуть люди на голій, порожній […]...
- Яновський Юрій – Епіграфи з роману “Чотири шаблі” (Пісня перша) Голос: Благословіть почати щирий труд, Що відчинив би далину, як двері. Довірте недостойному перу Достойне слово ставить на папері. Багато в світі радости й принад, Країн багатих і зелених вічно, На сонці спіє синій виноград, І синє море майорить музично. Чудесні дива ходять по морях, І манять нас, і заклинають ніжно. Та що нам їхній […]...
- Яновський Юрій – Епіграфи з роману “Чотири шаблі” (Пісня шоста) Голос: У пісні шабля татарву січе, У думі – за дружину вірну править. Бредуть, співають люди без очей, Перебираючи струну і славу. Лише про честь – сліпий речитатив, Про вірність і хоробрість побратимів. Розчісувачі грив старих часів, Важких боїв – боями нелюдимі! За тьмою – тьма, як доля кочова. В обличчя – непрозорий вітер лине. […]...
- Яновський Юрій – Епіграфи з роману “Чотири шаблі” (Пісня четверта) Голос: Бригади кінної сувора честь Не може падати або згасати! Життя тече, рушниця тре плече, Перетомилися в боях солдати. Далекий край – його таємний док – Пливе мінливо і росте туманом. В патронах порох до кінця замок, Давно вперед не кличуть барабани. Надія падає, як в море день, Звірячий – до берестя кличе голос, І […]...
- Яновський Юрій – Епіграфи з роману “Чотири шаблі” (Пісня сьома) Голос: Ми путь свою пройшли, як гагаган, Що з неба од зорі схилив орбіту. У ніч, у млу, у біль, у дикий лан Летіло непідковане копито! Дихання моря пестило фрегат. Широкий вітер з півдня шторм заводив. Незнаних напрямків ішов пасат, Прапорами вимахував без коду. Незнаних напрямків ішов пасат! Нечуваної сили і завзяття – Стелився гул […]...
- Яновський Юрій – Епіграфи з роману “Чотири шаблі” (Пісня друга) Голос: Підібрано до рей і збито паруси, Чекає вся команда абордажу. На марсі варта дивиться у синь, Зіперлись ліктями на снасті ляжі. Над парусами – мак небесних карт, Гойдає реї дивний бриз-бродяга. Серед навах, мушкетів і бомбард Перед веде гнучка толедська шпага. Три шаблі, як сторожа трьох сторін, І шпага, що замкне крицеве коло, – […]...
- Юрій Яновський (курсова робота) Реферат на тему: Юрій Яновський “І СВІТ РОЗЧИНЕНО ЯК ДВЕРІ… “ Того літа серпень аж пашів спекою. Від неї рятували хіба що ночі. У Хості, в будинку відпочинку письменників, коли на небі рясно виступали зорі, по саду блукали білі постаті – примари, закутані в простирадла. Вони зривали солодкі сливки і до ранку смакували ними… А […]...
- Яновський Юрій – Біографія Юрій Іванович Яновський (27 серпня 1902, Маєрове – 25 лютого 1954, Київ) – український радянський письменник-класик, лауреат Сталінської премії (1949). Народився 27 серпня 1902 року в селі Майєрове (тепер село Нечаївка Компаніївського району Кіровоградської області) в селянській родині. У1908 році у пошуках кращого життя родина переїхала до Єлисаветграда. Освіта У 1919 році Юрій на відмінно […]...
- Юрій Яновський – Біографія (СКОРОЧЕНО) Ю Рій Іванович Яновський (1902-1954) Неоромантик Народився 27 серпня 1902р. в с. Майєровому у заможній селянській родині. Вчився у Єлизаветградському реальному училищі У 1922р. оселився в Києві та поступив на електротехнічний факультет Політехнічного інституту. 1 травня 1922р. в газеті “Пролетарська правда” надрукований перший вірш “Море” (за підписом Георгій Ней). 1924р. – кореспондент газети “Більшовик” Переїжджає […]...
- Юрій Яновський – Дитинство (СКОРОЧЕНО) Навіщо вміщена тут новела “Дитинство”? Не про війну розповідається в ній, а про дитинство майбутнього комісара, а потім письменника Данила Чабана, з яким читач ще зустрінеться у новелі “Батальойн Шведа”. Дитинство – це початок усього в людини – і доброго, і злого. Данилка виховував степ, красу якого розумів малий серцем. “Комусь, не степовикові, не зрозуміло, […]...
- Юрій Яновський – Оповідання, романи, п’єси К.: Наукова думка, 1984. – 578 с. Зміст:. Оповідання. Із збірки “Кров землі”. Роман Ма. Мамутові бивні. Історія попільниці. В листопаді. Рейд. “Поворот”. Із збірки “Короткі історії”. Червонарм. Чапай. Шпигун. Романтик. Ганна Антонівна. Василь Паліичук, гуцул. їз збірки “Земля батьків”. Дівчинка у вінку. Генерал Макодзьоба. Дід Данило з “Соціалізму”. Марійка. Заповіт. Із збірки “Київські оповідання”. […]...
- Подвійне коло (скорочено) – Юрій Яновський У першій новелі “Подвійне коло” розкрито складне життя роду Половців, які жорстоко і непримиренно роз’єднані подіями громадянської війни. У кривавому бою сходяться брати. “Був серпень 1919 року. Загоном добровольчої армії генерала Антона денікіна командував Половець Андрій. Купу кінного козацтва головного отамана Симона Петлюри вів Половець Оверко”. Так сталося, що у цьому бою перемогу одержав Оверко. […]...
- Юрій Яновський – Подвійне коло (Характеристика твору) Характеристика твору Юрія Яновського “Подвійне коло” Новелу “Подвійне коло” вибудовано на умовній, алегоричній ситуації – на невеликому клаптику степового півдня України мало не водночас сходяться загонів різних ідеологічно-політичних угруповань: денікінці, петлюрівці, махновці, червоноармійці. Час і простір тут також умовні, художні, адже історична конкретика в новелі насправді відсутня. Так, у степу під Компаніївкою в обмеженому часі […]...
- Юрій Андрухович – Коло Місто немов сузір’я. Як часто, блукаючи, йшли ми На світло домів, від яких Не лишилося й каменя!.. І хто нам повірить, що йшли ми на світло? Як часто шукали ми гирло, І міст, і причал В опівнічних пустинях дворів, Та хто нам повірить, що річка була тут? Тільки крізь нас переходять міста У непам’ять. Ми […]...
- Юрій Андрухович – Пастух Пустай, поет, баронський син Михайло Пустий – оповідач і казкар, лемко зі Східно-Словацького краю. Був пастухом громадських кіз. З його вуст записано багато казок, серед них і “Баронський син Гамерици”, що дуже перегукується з “Подорожами Сіндбада”. А за морем першим гамерика з плюшу А за морем другим гамерика з терну Щоб не так гостро цілили в душу Одягни їй […]...
- Присвята – Франко Іван Він був сином мужика – і став володарем в царстві духа. Він був кріпаком – і став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком – і вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим. Десять літ він томився під вагою російської солдатської муштри, а для волі Росії зробив більше, ніж десять переможних […]...
- Шельвах – Юрій Федькович Ой та нікому так, нікому, Та як жовняру молодому У кабатинці, у ремінню Ходити шельвах по камінню, Ой та по зимнім, зимнесенькім У кабатиню тонесенькім. Ой ходить шельвах по морозі, А камінь тріснув на підлозі; Ой камінь тріснув, жовняр свиснув, До себе ціпко гвер притиснув, Та й білі руки ломле, гріє, Що аж му серце […]...
- Людмила Васильєва – Присвята надзвичайній поетесі Присвята надзвичайній поетесі Нашого часу Ліні Костенко Коли перекладаю Ліну, Зі мною творяться дива, Тремтять, як лист, мої коліна, Та в горлі губляться слова. Коли торкаюся несміло Її поезій, дивний стан Душі охоплює все тіло, І почуття б’ють, мов фонтан. О, Ліно, Ліно! Що за силу Ти маєш в кожному рядку? Енергія твоя бурхливо Пульсує […]...
- Беатріче – Клен Юрій І Тебе співець, піднісши понад зорі, Таким безсмертним світлом оточив, Що досі ще крізь далечінь віків Пронизують нас промені прозорі. Як жадібно ти ловиш, темнозора, Пливке, як пух, летюче листя слів, Коли дзвінкі дощі моїх рядків Шумлять, немов осінні осокори. Що всі скарби, затоплені в морях! Раптову радість і той блиск дитячий, Який спалахує в […]...
- Природа в новелах “Подвійне коло” і “Шаланда в морі” (Ю. Яновський “Вершники”) Події в новелі “Подвійне коло” розгортаються з шаленою швидкістю в степу під Компаніївкою. Іде громадянська війна, у шалі битв за примарні ідеї гинуть люди. Перед нами розгортається трагедія роду Половців: брати зустрічаються в бою, не пізнають один одного і вмирають від рідної руки. Картини природи в романі Ю. Яновського “Вершники” – не статичний фон. Вони […]...
- Посвята, або Присвята Посвята, або Присвята – заувага, зроблена автором певного художнього твору, що вказує на особу чи подію, якій присвячено цей твір. Так, збірка П. Тичини “Замість сонетів і октав” присвячена Г. Сковороді, вірш “Вітер з України” – М. Хвильовому тощо. Подеколи П. міститься у вступних рядках до твору або ж править за такий твір, як-от початок […]...
- Присвята Іван Франко Іван Франко ПРИСВЯТА Він був сином мужика і став володарем у царстві духа. Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком і вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим. Десять літ він томився під вагою російської солдатської муштри, а для волі Росії зробив більше, ніж десять переможних […]...
- Юрій-Осип Федькович – Шельвах ШЕЛЬВАХ Ой та нікому так, нікому, Та як жовняру молодому у кабатинці, у ремінню Ходити шельвах по камінню, Ой та по зимнім, зимнесенькім У кабатиню тонесенькім. Ой ходить шельвах по морозі, А камінь тріснув на підлозі; Ой камінь тріснув, жовняр свиснув, До себе ціпко гвер притиснув, Та й білі руки ломле, гріє, Що аж му […]...
- Юрій-Осип Федькович – Товариш ТОВАРИШ То вечір був тихий: понад гороньками Зірниця вечірня снияла, А місяць уповен блудив зороньками, У гаю десь пташка співала. Ми були на варті у брамі Артемі, Я сперся на білім поручу І там задумався о землі родимій. Заплакав на долю сву смутчу. А він потихоньку до мене зближився, Глянувши ми в очі, питався Й […]...
- Образи “Шаланда в морі” Ю. Яновський Головні герої “Шаланда в морі” подружжя Половців. Це хоробрі, люблячі, добрі, мужні та відчайдушні люди. Образи “Шаланда в морі” Половчиха Мусій Половець – її чоловік рибалка Чубенко “Вона була висока та сувора, як у пісні”. “Вона – маяк невгасимої сили”. “Мати стояла на чолі родини”. Образ старої Половчихи передається скупими штрихами. Ю. Яновський розповідає про […]...
- Руданський Степан – Калино-малино Калино-малино, Ряснеє деревце! Хто ж тебе пригорне, Дівчинонько-серце? Тяженько здихнула, Дівчинонька каже: “Той мене пригорне, Хто косу зав’яже!..” Головка хитнулась, Коса розвинулась, До білої шиї Шовком пригорнулась… Косо, пишна косо! Хто тебе зав’яже?.. “Хто мене зав’яже, То віночок скаже”. Василечку милий, Любий та коханий! Зелен барвіночку – Віночку рутвяний! Хто ж тебе, віночку, Розплітати буде? […]...
- Юрій Андрухович – Монолог манекена з пасажу Гартенбергів Сади галантерей, букети біжутерій, Панчохи для панянок, вуальки для вдів – Сумно, брате, сяяти в газовім етері, Хоч би хто вітрину каменем розбив… Фраки й манжети, шагренева шкіра, Рум’яна й білила, фарби для губів – Сумно, сестро, нидіти – Шиї на шарнірах, Якби не шарніри, я б тебе любив… Якби мені легені в дерев’яні груди, […]...
- Микола Вінграновський – Як ішли Неквапи зиму зимувати У Неквапи білі лапи, А в Неквапоньок – свої: Йшли Неквапи-непоквапи Зимувати у гаї. А гаї весна любила, А гаї були при ній, І весна їм ноги мила, І метеличок бринів. Йшли Неквапи-непоквапи, Мабуть, і недовго йшли, Але ж бачать: жовті шати Вже гаї собі вдягли. Що робити, як не мати – Літа й осені […]...
- Олесь Гончар – Знамено полку Я завтра іду в Україну, Яку покинув так давно. Цілую, ставши на коліна, Своє полкове знамено. Дивлюсь на нього я востаннє У нез’ясованій журбі. Всю кров мою, мої скитання Воно зібрало у собі. Мій стяг! Моя багряна птице, Усе з тобою ожива. Вже бачу: хмарою куриться Шляхів нестямних курява. Вже бачу: стоїмо по груди В […]...
Соченение к сказке доброе сердце.