Єлизавета Замана – літні вечори до біса холодні

Related posts:

1. Єлизавета Замана – два роки очі в очі вдивляються пильно Два роки очі в очі вдивляються пильно, Хоч між нами десятки українських міст. У мене тут по-колу машини і пильно, А у нього там дощ і через ріку міст. Мені його десна, знаєш, сниться… Я в ній тону. місцями, моторошно Мені б летіти у височінь, як синиця, У нього на руках збирати пшоно… Мені б […]...
2. Єлизавета Замана – ти казав, між нами щось неписане Ти казав, між нами щось неписане, А я писала сонями рядків Виводячи усе, що нами сховане, Між ребер, від злих язиків. Думки несповнені любові, Ніяких теплих почуттів, Ніяких “закіпання крові” Все так було, як ти хотів. Мені не залишалось вибору, Як місця у твоєму серці… І я приходила до тебе знову, Щоб прокидатись в тебе […]...
3. Єлизавета Замана – думки вже пахнуть весною Думки вже пахнуть весною, Хоч тільки-но явилась осінь в місто. А подушки пахнуть тобою, Хоч їх змінили вже разів зі сто. Чогось у мені тобі бракувало, Щоб стати ближче за вітер, Що так свище зухвало Між нас, навіть тепер… Я проїдаю поглядом твою спину З вікна своєї двокімнатної, Ти йшов, як завжди – без зупину […]...
4. Єлизавета Замана – були поряд не один день Були поряд не один день І не рахували часу Тепер кожен шукає дзень Тепер кожен у чашу сум Заллємо додавши цукру Ти маскуєш його молоком Цукор тане від швидкого руху Надто солодко стало обом Ми ніколи не мали правил Та тепер все ж існує одне Хоч крапку на три сам поправив Та серце навіки холодне […]...
5. Єлизавета Замана – знаєте, а мені зовсім не холодно Знаєте, а мені зовсім не холодно, Коли вітер продуває до кісток. Це мабуть так зараз модно – У людях шукати прихисток Гріти долоні чиїмись плечима, Пекучі вуста холодити вином, І проганяти думки “ну чужі ми” Вкотре говорячи “нам добре разом”… Натхнення шукати в піснях і мовчанні – Різнить словниковий запас, Безглуздо кричати в обридлій вітальні […]...
6. Єлизавета Замана – стільки спогадів Стільки спогадів, коли бродиш рідним містом… Підбори важко цокають вузькими провулками Чіпляючи каміння кричиш (матом) І далі прямуєш рішучими кроками. Чудове місто, з якого мрієш поїхати! До столиці пробитися, щоби всі побачили, Як ти гниєш без батьківської хати… Повернувшись просити, щоб тебе пробачили Ці вулиці, будинки і старі батьки, Від яких ти так хочеш втекти, […]...
7. Єлизавета Замана – обіймав плечі… цілував груди Обіймав плечі Цілував груди Цієї ночі Для нього була всюди. Вдоволений Гарячий ще, та опісля Нею зневолений Із вуст мов пісня Линуло одне: МОЯ… Та, як від вовка оте зайченя Вислизала від нього Кожного дня. Кожного ранку нестримного. Коли поверталась вночі Замріяно дивився В її зелені очі Вона тепер для нього вся. А ранком сніданок […]...
8. Єлизавета Замана – А ти продовжуєш. Цілуєш Так солодко, що навіть гидко А ти продовжуєш. Цілуєш. Екстаз минає дуже швидко, – Я хочу ще! Ти, мене чуєш? Ти мовчки окинеш оком Моє напівголе тіло, Повернеш до себе боком І зробиш ЦЕ звнову, вміло. А ранком завариш кави І справді, такі дешеві Тії нічні забави Грішні. Ти дивишся на янголятко, А бачиш нічну […]...
9. Єлизавета Замана – Нас надихають почуття прості Нас надихають почуття Прості, відомі кожному Для когось нові відчуття Що когось повертають додому Одні нагадають про спільну весну Про матчі МЮ Й біло-синю десну А інші пробудять пам’ять мою Присмаком терпкого чаю І, як ти шумом дощу На вікнах писав “пробачаю” Вони так вміло Керують людьми Пишуть серіальне мило Й слова, що роблять нас […]...
10. Єлизавета Замана – ця осінь зустріла нас холодом Ця осінь зустріла нас холодом, А ми так мріємо про бабине літо… Зігрівай мене своїм подихом І нам разом буде на диво тепло. Я хочу цю осінь у твоїх обіймах І щоб ти читав мої вірші у кожну ніч тиху Давай, як у наших улюблених Фільмах – ловити зорі на моєму даху Така холодна осінь […]...
11. Єлизавета Замана – я не хочу писати рідною мовою Я не хочу писати рідною мовою Бо кажуть, що то не мій стиль. А я продовжую, по-іншому не вмію Кожен про своє, на рани сіль І ти знову вмикаєш порно Мимоволі заходиш на сайт Це звичка. так дивно, Та я і ти знову оффсайд… До біса підбори й шикарні сукні, Троянди, парфуми й червоні гУби […]...
12. Єлизавета Замана – давай востаннє відкриємо дУші Давай востаннє відкриємо дУші: – мушу зізнатись, тобою марила Марно тільки, бо спогади душУ Закриваю надійно тебе-примару… А ти як? бачу ж щасливий, ніби? Мовчиш? – ну, як завжди. Вона, кажуть, з німбом? Вже йдеш? – не тримаю. Хоча востаннє відкрив би серце… Наостанок скажи кілька слів! Моє ж он, чуєш, до тебе не б’ється […]...
13. Єлизавета Замана – У мене до тебе, щось не писане раніше У мене до тебе, щось не писане раніше Й не читане тобою досі. Це не якийсь там відомий Ніцше – Це я, така ж чужа тепер, як осінь… І ТИ не збагнеш, що все це тобі Написано, прочитано, проплакано… Ми разом були лиш на небі, А на землі ми навіки нарізно… Неба мало, хоч і […]...
14. Аня Тет – до біса, лещата морозів До біса, лещата морозів.. Душа прагне – сонця промінь! Сьогодні стрічаюсь на розі, З Весною, у парку, о сьомій.. Вдягнувши усмІшку яскраву, Й за спину чіпляючи крила, Крокую з Весною.. “на каву” Здається на серці – відлига.....
15. Людмила Брязкунова – Як за водою спливають холодні дні Як за водою спливають холодні дні, Як риби, немов кораблі, везуть На своїх хребтах пожовтіле листя. Як в кишенях тримаємо ми тумани, І як небо до горизонту – легким саваном- Напиши мені. Як крізь пальці сиплеться цей пісок, І як осінь пробирає нас до кісток, Наповнює вщерть димами. Як спалахують зорі на глибині, Як лежать […]...
16. Твір на тему: Час збирати каміння. (відгук на мюзикл “Вечори на хуторі біля Диканьки”) Час збирати каміння… (відгук на мюзикл “Вечори на хуторі біля Диканьки”) Новорічний мюзикл “Вечори на хуторі біля Диканьки” викликав у мене низку думок. По-перше, як мінімум, деяким представникам вітчизняного шоу-бізнесу відверто набридло заробляти на декілька порядків менше навіть своїх російських колег. От вони й вирішили випустити продукт, який би перевищував безнадійно провінційний середній рівень наших […]...
17. Юра Матвійчук – Злива цілує холодні вікна Злива цілує холодні вікна, Кеди стоптують сірий асфальт… В календар заглядає літо, Думав фініш, але ні – лише старт… У відповідь вкотре мовчання, І небо це тоне в калюжах… Я як завжди залишуся крайнім, Заздри мені, чи я тобі, друже… ? Ці краплини так б’ють до кісток, Тоне місто, тону я край дороги… То не […]...
18. Володимир Сосюра – І все, куди не йду, холодні трави сняться І все, куди не йду, холодні трави сняться, де дерева шумлять і плачуть за Дінцем, де вулиці п’янить солодкий дух акацій, востаннє за вікном заплакане лице… І сняться все мені далекі темні очі, що в’януть і мовчать в осінній далині… А щоки, як колись, вітри мені лоскочуть, і запах чебрецю несуть вони мені… Ну, як […]...
19. Елизавета Замана – Знаєш, іноді мене Знаєш, іноді мене Злість брала Бо я тебе Ніколи не мала. Я була мала І зовсім, здавалося, Сама. А потім миналося… Мама брала за руку, Навчала життя. Я освоювала науку, Вчила правила буття. І непомітно Він з’явився, та став Поряд незамінно Наче знав, Що вчасно. Розмовлє красивою Ворожою мені Російською, Не говорячи імені Називає – […]...
20. Олександр Олесь – “Ти знов прийшла, щоб всі чуття холодні… “ Ти знов прийшла, щоб всі чуття холодні Вогнем страждання запалить, Ти знов прийшла, щоб всі страшні безодні Душі моєї розбудить… Ти знов прийшла, щоб кинуть на поталу Весь світ чуттів і дум моїх, Щоб вічно я страждав по ідеалу І досягнуть його не міг. 1904...
21. Елизавета Замана – пів року ми з тобою розміняли Пів року ми з тобою розміняли За вікнами різні міста Ми говорили ночами і днями Днями й ночами без перестану Ми завжди були дуже різні І це не змінилося з часом Я не переношу у фільмах різнІ Ти ніколи не ставиш ком Ставиш крапки Між нас не одну, а три І разом ми допоки У […]...
22. Елизавета Замана – Ти далеко не Едвард, що має мільйони Ти далеко не Едвард, що має мільйони Слава Богу – застарий він і зовсім не мрія. За вікном не 90-ті роки, Я, на щастя, не Вів’єн – повія. Ти не кинеш мені до ніг квіти, А я не куплю тобі дивну краватку… На шиї моїй не блистять діаманти І я не вмію водити автівку. Тебе […]...
23. Дмитро Загул – Осінній мотив І знов я стою У пожовклім гаю, Що серцю про старість нагадує, А зісохле і тлінне Листя осіннє Крутиться й падає, Крутиться й падає… В душу мою. І щемить моє серце, щемить Од натуги осінньої туги, Бо знову до серця Шелестом б’ється Одірване листя. А серце тремтить, Воно б’ється і рветься Й за листям пожовклим […]...
24. Елизавета Замана – Ти пішов від мене до іншої Ти пішов від мене до іншої Обіймати її коліна, Цілувати вуста німі, З нею грітися біля каміна. У тебе постійно нові коханки Та ця б’є усі відомі рекорди. Тобі подобаються її холодні ранки І монотонні сумні акорди… Тепер твоя нова королева Радіє поливаючи нас дощем, Що не день, то мелодійна злива, Мов пісня “океану” чи […]...
25. Микола Гоголь – Вечори на хуторі біля Диканьки Микола Гоголь ВЕЧОРИ НА ХУТОРІ БІЛЯ ДИКАНЬКИ Зміст Диявольський контракт і культурна ініціація. ЧАСТИНА ПЕРША Передмова Сорочинський ярмарок Вечір проти Івана Купала Майська ніч, або утоплена Втрачена грамота ЧАСТИНА ДРУГА Передмова Ніч перед Різдвом Страшна помста Іван Федорович шпонька та його тітонька Зачароване місце ЧАСТИНА ПЕРША Передмова Це що за диковина: Вечори на хуторі біля […]...
26. Казковість гоголівського циклу “Вечори на хуторі біля Диканьки” Казковість гоголівського циклу “Вечори на хуторі біля Диканьки” І. Реальність і казка у “Вечорах на хуторі біля Диканьки”. 1. Ліричний образ України – реальність. (У “Вечорах” М. Гоголь правдиво створив ліричний образ України, описавши деталі побуту і звичаї українців, змалювавши пейзажі української землі. У “Вечорах” зображено український народ через образи конкретних героїв, наділених найкращими якостями […]...
27. Елизавета Замана – наркотична залежність Наркотична залежність Твій погляд Я, ти – протилежність Та поряд. Я лише на мить Доросла Рука твоя мчить До тіла. Я хочу Горіти з тобою Щоночі. Кохаю Зажмурені від сонця Очі. З моїх котиться Злива – Байдуже з тобою Щаслива. Залізничні шляхи Між нами Власноруч ми Спалимо почуттями. Для тебе єдина… Ми п’ємо За нас […]...
28. Елизавета Замана – а я згадую з дня на день А я згадую з дня на день, Як ТИ палив поцілунками. Плечі оппікав серпень… На краю світу ми Бавились мов діти ті У своєму двокімнатному Всесвіті… ТИ псував усе докорами Нищив те, що берегли Гучними криками Ми без сварок не могли. І хвала моєму терпінню Бо зібравши речі Швидко пішла б Поїхала б, до речі… […]...
29. Образ України в творчості Миколи Гоголя (за повістями “Вечори на хуторі біля Диканьки”, “Миргород”) Образ України в творчості Миколи Гоголя (за повістями “Вечори на хуторі біля Диканьки”, “Миргород”) Витоки творчості Миколи Гоголя – в українській культурі. Українець за походженням, він з дитинства добре знав українські казки, пісні, бувальщини. Саме вони насичували його уяву, що створила прекрасні “Вечори на хуторі біля Диканьки”, “Миргород”. Образ України мимоволі уявляєш собі, читаючи твори […]...
30. Таня Бенещук – У кожного свій шлях, своя не впинна доля У кожного свій шлях, своя не впинна доля. У кожного свій хрест на смертному плечі. Комусь кайдани, відчай… Комусь воля, Комусь душа, як золото. Комусь – дрімучії ліси. Когось в чоло холодними губами, Цілує доля з диким скреготом зубів. Когось зігріє ніжним подихом весняним, Когось зламає на роздоріжжі всіх світів....
31. Павло Мовчан – Ти І рот мені судомою звело, Повітря затверділо, наче скло, Не видихнуть, ні слова проректи, Заламувався погляд на кути. Оплавлений смолою, мов комаха, Я пізнавав все повновладдя страху. Перед очима застигав бурштин, Душа моя, приречена на згин, Ув’язнена навічно у живицю, Засушену нагадувала птицю, Що сліпо дивиться на лет швидких хвилин. Вода текла, та отвердів мій […]...
32. Олена Теліга – Сьогодні кожний крок хотів би бути вальсом * Сьогодні кожний крок хотів би бути вальсом. Не студить вітер уст – зігрівся коло них. І радісно моїм тонким, рухливим пальцям Торкатись інших рук і квітів весняних, Любов – лише тобі. А це її уламки, Це через край вино! В повітря квіт дерев! Це щастя, що росте в тісних обіймах рамки Закритої душі і […]...
33. Тобі єдиному Чому не можу я не думати про тебе, Чому заполонив мої думки? Чому коли дивлюся я у небо, То розумію, що для мене небо ти. Ці очі, і твоя усмішка… Я бачу їх і вранці, і вночі, І я пишу сьогодні ніжні вірші І їх, чомусь, присвячую тобі. І ти тепер для мене особливий І […]...
34. Аня Тет – Ти не запитуй Ти не запитуй :”Хто я й звідки?” Ти не шукай мене в мені… Сьогодні я жарке, спекотне літо, А завтра холодніша від зими Як таємницю, ти мене не розгадаєш, Як простір, ти мене не обіймеш Я – сива істина, якої не пізнаєш Я – неозорий Всесвіт, що без меж Я – вільний вітер, що і […]...
35. Микола Вінграновський – Ви чуєте? … Ви чуєте? Ви чуєте – він спить! Я жду вас, товариство, як епоху! Не дай вам бог його в мені збудить… Не кваптеся, беріть мене потроху. Спочатку губи, руки і чоло, А потім очі, ноги і легені, Здається, зайвого у мене не було – Оце і все, що в мене… будьте певні! Несіть мене! […]...
36. Янгол Коли тобі Страшно, Шукай мене у снах. Мій дім там уже давно. Я в тобі душею й серцем, Щоб бути завжди із тобою. Я став повітрям. Спостерігаю за тобою, Я день і ніч. Так вважаю за потрібне. Заради твого спокою і щастя, Не закривав очей давно. Тому що янголи не сплять....
37. Микола Руденко – Я визрів і прозрів Я визрів і прозрів – мені нема неволі І слово не вмира на зімкнутих вустах. Душа моя живе, неначе вітер в полі, – Крилатим немовлям шугає по світах. Я бачу крізь сонця – я так далеко бачу, Що байдуже мені до всіх моїх скорбот. У горі не стогну, в розпуці не заплачу І скреготом зубів […]...
38. Залишусь я собою Проснулася. Відкрила очі. Згалала все… Хтось напророчив Долю мені? Та ні… а може так і мало бути? Лиш щось не схоже… У мене в хаті запах рути, І він нагадує печаль… До чого б це? Це ж просто жаль… Він знову давить мої груди, Не можу дихати, повсюди… Все, що нагадує минуле… . І як […]...
39. Богдана Лапченко – Ти думаєш, ти їм потрібна? Ти думаєш, ти їм потрібна? Ану поглянь скоріш на них: Один сказав – це вибір хибний, А інший – наплював на всіх. Комусь любов, комусь – інтрижки, Звичайний виклик на дуель. А на арені пусто. Тиша… Без почуттів нема людей....
40. Аліна Звіздецька – ці ночі схожі на дроби Ці ночі схожі на дроби – Неправильні і неподільні Місяць звисає тромбом В судині субото-неділі Приймаю тишу за ігрек – Єдину складну невідому Кидаю на множники ігри Скорочую вдавану втому Сьогодні розлита повінь Застигла желем у небі Виймаю із серця корінь І ділю його на тебе І поки плавиться темінь Ти пишеш нові рівняння Наводиш […]...