Єлизавета Замана – обіймав плечі… цілував груди

Обіймав плечі
Цілував груди
Цієї ночі
Для нього була всюди.
Вдоволений
Гарячий ще, та опісля
Нею зневолений
Із вуст мов пісня
Линуло одне: МОЯ…
Та, як від вовка оте зайченя
Вислизала від нього
Кожного дня.
Кожного ранку нестримного.
Коли поверталась вночі
Замріяно дивився
В її зелені очі
Вона тепер для нього вся.
А ранком сніданок
Та каву лиш в одне горня –
Не міг зрозуміти вовк
Куди поділось його зайченя.
І десь, у клубі, під біти
Панк року, що так любив
Хотілось до неї бігти
І біг, зайченя знов ловив
А в думках навіжено кружляло,
Аби сказати “моя”
Близькості замало

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Єлизавета Замана – обіймав плечі… цілував груди