Єлизавета Замана – У мене до тебе, щось не писане раніше

У мене до тебе, щось не писане раніше
Й не читане тобою досі.
Це не якийсь там відомий Ніцше –
Це я, така ж чужа тепер, як осінь…

І ТИ не збагнеш, що все це тобі
Написано, прочитано, проплакано…
Ми разом були лиш на небі,
А на землі ми навіки нарізно…

Неба мало, хоч і навколо ні душі
І я ділити з тобою його не можу
Нехай тут кохаються інші
Нам разом уже не можна.

Поряд зі мною уже вкотре не ТИ…
Від нього, щоки печуть і між ребер щемить.
Між нами високі, незламні тини,
Нам із тобою, хоч би іще мить…

Та мить зникає під стукіт колес
Надшвидкісного експресу “життя”…
І ти не чекаєш, ти з колії щез.
І я тепер лише у снах твоя.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Єлизавета Замана – У мене до тебе, щось не писане раніше