Юлія Кириленко – Скидаю хреста

Скидаю хреста,
Обезкрилений лебідь,
Знімаю всі болі зі скронь…
Приносять листа
Із адресою: “Небо”.
Щасливий раптовий дзвінок.
Липневі меди,
Срібні звуки сопілки,
Троянди п’янкий аромат –
Все влилось сюди,
І внизу мілко-мілко:
“Натомлений мій адресат,
Залишилось трішки,
Ти більш не зазнаєш
Ні болю, ні втрат, ні жалю.
Ти втомишся пішки,
Не близько до раю,
По тебе крилатого шлю.
В далеку дорогу,
Що тягнеться вічність
Підеш не сама, а із ним.
Поглянь – за порогом
Секунди вже лічить
Твій янгол із німбом святим.
Чекаєш іще?
Відкрий свою душу
Йому як нікому в житті!”.
Лілейним дощем
Ллється інею кужіль,
Та ми у хмільній висоті.
Здіймаються крила,
Ввесь світ під ногами,
Мутнішає враз голова…
Я серцем закрила
Його давні рани,
Віддячив – я досі жива.

Ви зараз читаєте: Юлія Кириленко – Скидаю хреста