Юлія Кириленко – Я не вмію читати вірші

Я не вмію читати вірші
І писати я їх не вмію,
Просто часом я ними хворію,
Ніби грипом, чи ще чимось іншим.
Ось іду я собі спокійно,
Перехожим вдивляюсь у вічі,
Та не так, як на допиті слідчий,
Лише тихо, легесенько, мрійно…
Аж раптово хапає за комір,
І вперед підганяє дужо,
Вітер мій, що за мною тужить,
Мій укоханий сонця колір.
В алебастрово-ніжну хвилину
На плече всадовиться натхнення,
Ледве чутно почнем одкровення,
Задихаючись трунком жасмину…
Я не знаю, чому так зі мною,
Передбачити цього не можу,
Я звичайна, як всі перехожі,
Не ховаю я крил за спиною,
Та наснага окрилює часом,
У найважчий момент дає сили…
Кого ніби давно вже згасили,
Сяй той між Олімпом й Парнасом.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Юлія Кириленко – Я не вмію читати вірші