Юлія Смаль – друзі

Related posts:

1. Юлія Смаль – Є у лісі ведмедик Є у лісі ведмедик, Дуже ласий до меду, До солодких ожинок, До суничок, малинок. Ще у лісі густому Є малесенький гномик, Теж він любить ожину І суницю, й малину. Велет-гном і Малятко, Так ведмедика звати Добрі друзі, щоранку Разом сходять із ганку, Щоб збирати ожину, І суницю, й малину....
2. Юлія Смаль – Панда Десь в Австралії чи в Азії, Може, навіть в горах Андах, Чи в Америці, чи в Празі, Оселилась дивна панда. У пухнастій шубі модній, Трохи чорній, трохи білій, Навіть леви з нами згодні – Дивна панда, але мила. Панда дуже любить гратись З мавпенятами і вовком, Має маму, має тата І сестричку з білим боком. […]...
3. Юлія Смаль – Лисів син Чути пісню на узліссі: Народився син у лисів, То ж радіє вся родина Рудохвоста, рудоспина. Тато-лис синочку лиску Змайстрував уже колиску, Щоб співати колисанку Від смерканку до світанку. І бабуся, і сестричка Теж не спали цілу нічку, Бо малому рудовуху Не давали спати мухи....
4. Юлія Смаль – Йшов їжак, кошик ніс Йшов їжак, кошик ніс, В кошику малина. Важко нести через ліс Ягоди для сина. А хом’як не носив Ягоди для сина, Просто хату він зробив Прямо у малині!...
5. Юлія Смаль – Бігла мишка рано вранці Бігла мишка рано вранці Назбирати ягід тацю, Щоб зварити до сніданку Мишенятам добру манку. Назбирала п’ять чорничок, Дві малинки і суничок. Щоб росли здорові мишки, Мають з’їсти кашки трішки....
6. Друзі і вороги Мауглі Друзі і вороги Мауглі Звісно, це казка. У житті всього, що сталося з людським дитинчам у Кіплінга, просто не було б. Про це знають вчені. Але ми читаємо книжку не для того, щоб вивчити якісь відомості, а щоб вивчити самих себе. Тому вільні племена джунглів так нагадують людські спільноти. Вільні вовки можуть сунути свої голови […]...
7. Друзі сонця Льодяні вулиці Снігом притрушені До нього скульптури все туляться -Ніби щось змушені… Ось лице чиєсь всміхнене З ними спілкується Все прорізавши виткане З сонцем цілується Ось іще:на балконі Із кухонь, і з спалень На вікнах долоні Нажаль одиниці… Та всеодно… помічають, що на дворі літо… Згорнувшись чи кидаючись На кожного холодом бризгати Безвідчуття! Як можна […]...
8. Твір на тему: Друзі пізнаються у біді (твір-оповідь з елементами міркування) Друзі пізнаються у біді (твір-оповідь з елементами міркування) Я дуже цінував свою дружбу із Вовкою. Ми – однокласники. Наші батьки працюють на авіаційному заводі. Вони теж друзі. Якось на уроці російської мови ми писали твір на тему “Друзі пізнаються у біді”. Не можу сказати, що я написав хороший твір. Навіть, мабуть, поганий. Це ж така […]...
9. Твір на тему: Дерева – наші друзі (Твір-розум) Дерева – наші друзі. Вони допомагають нам усім! Як приємно дивитися на їх високі міцні стовбури, розкидисті вітки, яскраві листи! Навесні на деревах розпускаються бруньки і радують око перехожих, піднімаючи їм настрій. Дерева також дуже корисні. Вони як фільтри очищують повітря від токсинів та газів, які дуже шкідливі для нашого здоров’я. Кожної весни вони вдягаються […]...
10. Справжні друзі за повістю В. Короленка “Діти підземелля” Володимир Короленко був дуже справедливою людиною, боровся за краще життя людей. Не один раз письменник відбував ув’язнення, значну частину свого життя провів на засланні. Об’єктом уваги Короленка були гнані й скривджені. Багато чудових творів належить перу письменника. Серед них повість “Діти підземелля”, де йдеться про дитячу дружбу, а також про нелегке життя бідняків. Кожна людина […]...
11. Друзі Мауглі Книга Д. Р. Кіплінга “Мауглі” – мудра і повчальна казка. Дивовижна історія маленького хлопчика, вихованого вовками, розкриває споконвічні закони природи, примушує замислитися над цінностями людського життя. Людське дитинча, опинившись у джунглях, не загинуло, бо знайшло вірних і надійних друзів. Друзі ці – звірі. Але Кіплінг не наділяє їх рисами людей, як це буває в народних […]...
12. Твір на тему: Лісові друзі Крокую лісовою стежкою, милуючись незвичайністю природи. Ось стоять столітні велетні дуби, розкинули своє лапате розложисте гілля. Вітер-пустун перебирає листя, утворюючи хвилеподібний шум. Навкруги виструнчилися нарядні берізки, похитують довгими косами, наче запрошують до розмови про свою білостовбурову красу. Дикі кислиці та груші пропонують відвідати виплекані сонечком щедрі плоди. А ондечки виграють густим багрянцем китиці горобини. Дізнайся-но, […]...
13. Юлія Алейнікова – Сьогодні разом, певно, ми востаннє Сьогодні разом, певно, ми востаннє. Востаннє бачу блиск твоїх очей. З тобою бути. Ось моє бажання! Блукати разом в теміні ночей. В останній раз моя рука в твоїй, В останній раз блукаєм під зірками… Це ти довів реальність моїх мрій, А завтра мрії будуть під замками. А завтра не знайду твоїх слідів, А завтра уже […]...
14. Твір на тему: Наші зелені друзі (твір у публіцистичному стилі на суспільну тему) Земля! Яка вона розкішна, безмежна, багата! Скільки всього є на ній. Це і моря, океани, річки, озера, тварини і птахи. А скільки зелені різноманітної. Саме про зелених друзів, про моє ставлення до них я хочу написати. Ще з дитячих років мені подобалось бувати в лісі. Часто бігала туди, прислуховувалась до шелесту листя, коли воно із […]...
15. Юлія Холод – У чому самотність змірюєш? У чому самотність змірюєш? У свічах, чарках, недопалках? В словах, у які ще віруєш, Чи в мріях, які вже в попелі? Роками, віками, милями? Рядками або трикрапками?.. Гарячого жалю хвилями, Холодної туги знаками… Не міряй. Виходь. день світиться, Каштани до неба туляться… І може вона закінчиться На іншому боці вулиці…...
16. Щирі друзі Петро Конашевнч та Марко Жмайло (за уривком “В Острозькій школі” А. Чайковського) В українській літературі є багато творів про щиру та вірну дружбу, особливо серед дітей. Це й повісті “Гуси-лебеді летять”, “Щедрий вечір” М. Стельмаха, і оповідання “Лісничиха” В. Донченка. Про щиру дружбу двох друзів розповідається і в уривку “В Острозькій школі” з роману А. Чайковського. Головні герої цього твору – Петро Конащевич та Марко Жмайло. Так […]...
17. Юлія Кириленко – два янголи Де два світи переплітають руки, Небесна плине лазурова світлотінь, В чеканні, після довгої розлуки Зустрілась дівчина із янголом святим. Ця мить у карбі дивним поєднанням Очей ясних, мов сяйво всіх зірок, Вона для них і перша, і остання, У дім свій – в рай, або в безодню крок. Вона не може руку простягнути, Не може […]...
18. Юлія Алейнікова – Я іноді хочу синє волосся Я іноді хочу синє волосся І тату по усьому тілу. Занадто нормальна. Тому й не збулося. А може не дуже й хотіла? В думках моїх часом коїться Дещо не зовсім пристойне… Іноді дуже хочеться Просто не бути собою. Березень, 2013...
19. Павло Глазовий – Вередливий жених Перед свайбою жених завітав до хати І майбутній тещі він став таке казати: – Завтра підемо у загс я і ваша Таня, І тому у мене є ось які бажання. Я бажаю всіх своїх друзів запросити. Я бажаю, щоб було вволю їсти й пити. Я бажаю, щоб аж два баяністи грали, А не скрипочка якась […]...
20. Левицька Юлія – Типові осінні смутки Типові осінні смутки… Калюжі типових дощів. Бруківку з’їдають маршрутки, без доказів і без слідів. Бавовняні вдягну шкарпетки, щоб тепло було ногам. А руки – маріонетки махають привіт глядачам. Сьогодні паскудний вечір, що кидає в жар і піт. Тримавши мене за плечі, ти серце мені попік. У Львові вже так повелося, що часто ідуть дощі. У […]...
21. Твір на тему: Друзі (твір-оповідання) У нашого сусіда дідуся Миколи є чудовий песик. Невеличкий, кудлатий, з хвостом-бубликом і кмітливими карими очима. Дідусь зве його Дружком. Вони справжні друзі. Завжди разом. Дружок такий розумний собака – всіх у нашому дворі знає, ніколи на своїх не гавкає. Одного разу жінка дідуся Миколи поїхала до онуків, вони в іншому місті живуть. І треба […]...
22. Юлія Кириленко – Зглянься світе наді мною! Зачекай, не спіши, більш не треба Душу ніжну словами кропити, Подивись, сонцесяйний мій Фебе, Глянь на мене, блаватовий світе! Хоч тобі далебі не до мене, Ти вгорі загаптований цвітом, Я ж сплітаю тут руки студені, Проростаю в душі неофітом. А десь там, серед вулиць-мережок, В’ються долі нитки мов шовкові, Мойри плутають їх обережно Візерунками на […]...
23. Моє розуміння заклику автора роману “Собор”. “Собори своїх душ бережіть, друзі… Собори душ!..” Моє розуміння заклику автора роману “Собор”. “Собори своїх душ бережіть, друзі… Собори душ!..” Твір Олеся Гончара, за висловом Григора Тютюнника, – “орлиний, соколиний” роман, у якому автор порушив такі серйозні проблеми, як духовне браконьєрство, збереження природи і людської особистості, мови і культури, людської історичної пам’яті. Герої роману поділені на дві групи. До першої належать люди, […]...
24. Юлія Кириленко – На сугробах застылых душ На сугробах застылых душ Нити дней обвила человечность. Мы друг другу до боли чужды, До крови мы друг с другом вечны. Безупречный новый костюм, Из эфиров сплетенное платье. Кошельки с нами пляшут румбу, Жаля яда пунцовой печатью. На кусочки распродан мир, Почитаются ловкость и гибкость. ” – Что сегодня у нас на гарнир? – два […]...
25. Твір на тему: Чотириногі друзі людини Про тварин завжди хочеться говорити з ніжністю і розчуленням. С. Єсенін писав про них дуже поетично: И зверье, как братьев наших меньших, Никогда не бил по голове. Взагалі у віршах С. Єсеніна відчувається дуже ліричне і ніжне ставлення до цих наших братів, особливо до собак. Я дуже любила нашого собаку. І не тільки я. Його […]...
26. Юлія Холод – Життя коротке Життя коротке, Життя маленьке – Чотири нотки, Пісочку жменька… Сьогодні плачеш, А завтра звикнеш. Тепер щось значиш, А завтра зникнеш. Життя коротке, І треба жити, За щось боротись, Когось любити. У той пісочок Вмістити море, Гарячі ночі, Холодні зорі. І вже за краєм Душа бентежна В мовчанні взнає – Життя безмежне…...
27. Юлія Кириленко – Они держались за руки Они стояли, держались за руки, Плотно сжимая пальцы, Мне в окно постучалась радуга: “Некрасиво так долго пялиться”. Дескать, что о тебе подумают, Ни манер, ни стыда, ни совести. Под альтанки лазурной рюмкою Две души укрывались от горестей. А я просто любуясь, завидую… По алее шагают устало, Тем двоим 60 как минимум, Но улыбка на лицах […]...
28. Юлія Алейнікова – Вип’ємо кави востаннє Вип’ємо кави востаннє. Дивися мені у очі. У нас такі різні бажання… Тепер ти мене не хочеш. Боявся завжди обпектися, А я полюбляю гаряче. Добре, що ми розійшлися. Бачиш, ніхто не плаче. Пий свою каву без цукру, Я буду пити солодку. Дай на прощання руку. Передчуваю свободу....
29. Юлія Кириленко – Лист від музи Я пишу тобі сотні літ, Доки небо світанком тішиться, Доки кров досягає ланіт, Твого тихого раю грішниця. Ти до себе мене візьми, Заварю тобі чаю із м’яти, Замість ковдри укрию крильми, Щоб було тобі солодко спати. Я напою твою пам’ять словом, Чистим словом, без домішок хмелю, І тікатиму завжди раптово, Щоби ти не звикав до […]...
30. Юлія Кириленко – І плаче ніч І плаче ніч, і місяць плаче, І тонуть зорі у вогні, П’янке кохання і незряче В блакитно-ніжній вишині Крилом мене не доторкнеться, І не опустить погляд свій, Розбитого не буде серця, Не місце й долі медовій. Терпких розлук я не спізнаю, Ніколи й болю не відчуть… Це шлях до пекла чи до раю? Куди лиш […]...
31. Юлія Алейнікова – Мій любий хлопчик Мій любий хлопчик з темрявою в грудях, Сплетений з сарказму і дощів. Ти у мене, ніби в ляльку вуду, Поклав брудні думки і знов зашив. Мій любий хлопчик з мозком замість серця, Мій бісів одинак, мій дикий звір. В тобі завжди було найбільше сенсу. І, в той же час, найменше почуттів....
32. Юлія Кириленко – Милый папочка Милый папочка, в твой день рожденья С чистым сердцем хочу пожелать Я Господнего благословенья, И лет сто этот день отмечать. На плече твоем пусть неустанно Ангел крыльями машет святой, Отгоняет беду и нежданно Наградит тебя вечной весной. Ты надежда моя и опора, Мой корабль на волнах судьбы, Не одно уж поддалось нам море… К Богу […]...
33. Юлія Кириленко – Пробач Пробач, та я, мабуть, не долюбила… Пробач, та я, мабуть, не долюблю… В мені розтала іскри тої сила, Що слала пісню вітру-скрипалю. Пробач, та я, мабуть, не залишусь, Пробач, та я, мабуть, піти повинна. Ти осушив до дна із серця муст, І опустошив всі мої судини. Пробач, та доля, мабуть, оступилась, Пробач, що я тебе […]...
34. Юлія Кириленко – Наш пароль Зима лиш крок – а тут весна вже плаче, Малиново-п’янким кипить дощем… Невже душі моїй отак призначено, Що погляд їй тавро їдке спече? Нам кажуть: у що віриш – те і збудеться, Реальність постає з палких думок. Тоді я стану затишною вулицею, Аби щодня ловити твій моторний крок. Ти кажеш, що сумуєш… доведи мені! Як […]...
35. Юлія Кириленко – Про що мовчиш? Про що мовчиш? Ховаєш погляд, Тремтять обпалені вуста… Рахую подумки до ста, Терпкий хоч проганяю спогад, Та бережу твого листа. Про що мовчиш? Скажи хоч слово, Я зрозумію все сама, Без болю й радощів нема. Хоч там брехня – нектар медовий, Хоч правди крапля прегірка, Хоч трунку звабного ріка, Те прагну знати, я готова. Про […]...
36. Юлія Кириленко – Лиш потерпи Лиш потерпи, це не на мить – навічно Твоєї я торкнулася душі, Ти зможеш посміхатися зустрічним, Та серця більш не зможеш їм лишить. Лиш потерпи, це не на мить – назавше, Як я в твоїх, так ти в моїх очах. Життя ми вип’єм із одної чаші, І зорі ми розсиплем по вітрах. Лиш потерпи, не […]...
37. Тарас Шевченко – Із-за гаю сонце сходить Із-за гаю сонце сходить, За гай і заходить. По долині увечері Козак смутний ходить. Ходить він годину, Ходить він і другу. Не виходить чорнобрива Із темного лугу, Не виходить зрадливая… А з яру та з лісу З собаками та псарями Іде пан гульвіса. Цькують його собаками, Крутять назад руки І завдають козакові Смертельної муки; У […]...
38. Юлія Алейнікова – Не вір мені Не вір мені. Не вір мені. Не вір. Мечеться у грудях дикий звір. Ти змушуєш його лягти на спину, Лоскочучи йому м’який живіт. Моє терпінння склало заповіт. Я більше не вдаю холодну леді, В мені вулкани й плавлені дроти. В мені пульсуєш ти, Палаєш ти. Не вір мені. В мені немає правди. Але лишися. Поруч. […]...
39. Юлія Кириленко – до матері Коли посріблить сивина твої вже скроні, Далекі спогади у зморшках оживуть, Я міцно-міцно стисну у долонях Ті руки, що лише тепло несуть. Їх поцілую – й очі засіяють, Тихенько спуститься усмішка на уста… У цілім світі кращого немає, Ніж материнська заповідна доброта. Із першим подихом народжується в серці, У кожнім погляді усе життя вона, Наповнює […]...
40. Юлія Кириленко – Бабусенько Бабусенько, голубко мого серця, Побудьмо лиш з тобою наодинці, В житті я не випрошую гостинці, А прошу в Бога доленьки люстерце, Щоб глянуть і побачить там тебе, Де мудрості дітей моїх навчаєш, Де старості ніяк не помічаєш, Де лютий біль ніколи не шкребе… Бабусю, обійми мене, будь ласка, Не знаю, скільки нам відміряв Бог, Та […]...