Юлька Гриценко – І я туди ж

Related posts:

1. Юлька Гриценко – Осіннє Ти ввірвалась у сон вітром дужим. Календар позривав літні спогади. І блокнот вкотре падав в калюжу Серед листя, обману і здогадок. Ти втирала сльозу чистим шовком. Цілувала ранковими росами. Я без тебе жила надто довго, Тож тепер не залякуй морозами. Зацілуй мене листям опалим. Ми ж обоє у долю не віримо. Я не стихла, не […]...
2. Юлька Гриценко – Мені б Тебе так не любити Весняним сміхом, сонцем сита, Вже досить прагнень і бажань! Мені б сховати власний жаль, Мені б Тебе так не любити. З очей дощі вже вітер витер, І марно плакати в душі! Мені б спинитись на межі, Мені б Тебе так не любити. Солодким смутком небо вкрите, І тільки спогадів потік… Не треба щастя у житті! […]...
3. Юлька Гриценко – Лист у жовтень Ти пишеш листям по асфальті Слова до спалених пісень. Кричиш про дощ на перших шпальтах, І плачеш крапкою в есе. Твоє ім’я на смак солодке Палає вогником в очах. В тобі заграли щастя нотки, Бо ти не відчай, не печаль! Хапаєш теплими руками Листи у жовтень золоті. А я синоніми шукаю, Моїх до тебе почуттів. […]...
4. Юлька Гриценко – Про славу, квіти і псевдодрузів А що є слава? Світ ілюзій, Бурхливих оплесків букет, Широке коло псевдодрузів І псевдомрій буття гірке. А що є слава? Море втіхи, Прийоми з квітами й вином, Де псевдодрузі псевдосміхом З чужих вершин зіткали дно. А що є слава? Світло камер, Коктейль із фото та пліток, В який немитими руками Й тебе домішують шматок. А […]...
5. Юлька Гриценко – Із роздумів I Заблоковані виходи з відчаю, І навколо печально сигналили. Та й розлука здавалася вічною, Доки планами мрії не стали нам. Та на цвинтарі вкритому холодом, Поміж книгами власної совісті. Я вмираю, не маючи досвіду Написання щасливої повісті. Закупорені теплими росами, Ми від справжнього світу ховалися. Доки просьби не стали погрозами, Доки всі оригамі не склалися. […]...
6. Юлька Гриценко – Зальвовлені Покотилися спогади краплями, Наче перли намиста погублені. І старенька бруківка заплакала, Недоніжена і недолюблена. Наче громом у полі між травами Пронеслись два трамваї сполохані. І прощання здавалось забавою Для нещасних, до болю закоханих. Поміж куполів неба вечірнього, Майоріли зіниці залякані. Обіцяли навік бути вірними, А сьогодні від зради заплакали. Пронеслось “прощавай” над вокзалами, Переходами і […]...
7. Юлька Гриценко – Про операторів Я мовчання як солод смакую, А мобільник все плаче : “Пробач”. Та на відповідь коштів бракує, Може досить із мене нестач? Рідний номер не стану знімати. Замість голосу довгий гудок. Бо втомилась постійно читати, Я від нього сухе “все ок”. Хворе серце тріпоче у грудях. Наче в прірву летять смс. І ніколи вже разом не […]...
8. Юлька Гриценко – Павутина На годиннику північ і дим цигарковий. Мовчить календар про застиглі літа. А на стелі павук: в павутину любові Доплітає розлуки з десятка до ста. Замість сонця вплітає тумани й тривоги, Замість вірності зради одвічні плете. Там, де ліжко було, простелилась дорога. Там вже й потяг, й прощання святе. Прокидаюсь, змітаю гидку павутину. За цигаркою тягнеться […]...
9. Юлька Гриценко – Зраджені Між здорових лиш я занедужала, Споглядаючи сонце на відстані. І якими б не були байдужими, Все одно ще лежатиму близько я. Затремтіли на віях підсніжники, А сріблясті монети розтрачені І якими б не були ми ніжними, Все одно, наче зраджені плачемо. Загубились колись між роками ми, І, здавалось, провини загладили. Та якими б не були […]...
10. Юлька Гриценко – Рай моїх мрій Рука тремтить. Малюю мить. Малюю вічність. Рядки летять: Мій сенс життя Мовчить так звично. Римую те, Моє святе, Моє солодке. Роблю дива: Мої слова Міняють нотки. Розгорну ніч. Мовчиш чи спиш? Мене не чуєш… Раптовий крик. Мій сон вже зник? Мабуть, не сплю я…...
11. Михайло Петренко – Туди мої очі, туди моя думка Туди мої очі, туди моя думка, Де ти живеш, Галю, сердешна голубка; Од раннього ранку до пізньої ночі Я плачу без тебе і виплакав очі; А ти мого горя не чуєш, не знаєш. О, як болить серце, як тебе згадаєш! Дарма топлю очі далеко за гори: Я Галі не бачу. Зате ж люте горе, Мов […]...
12. Володимир Сосюра – Туди, де в синім неба морі Туди, де в синім неба морі Немов тремтить Чумацький Шлях, Я понесу тебе над зорі В моїх закоханих піснях. Любові повний до нестями, Мов непогасную свічу, Там, за далекими світами, Нову я зірку засвічу. Вона сіятиме, жадана, Привітом дальнім крізь ефір… То будеш ти, моя кохана, Найкраща із небесних зір! 1955...
13. Микола Вінграновський – дитиноньку мені носить Дитиноньку мені носить, Тихо плаче в ночі. Білий ранок рушник носить, Витирає очі. Витирає і не каже, Що сказати має. Де присяде, де приляже, Очі витирає. Ходять ночі без словечка, І дні не говорять. Виллялися з відеречка Із водою й зорі. Срібні кроки осокору Стихли біля тину. Рости, рости, сину, вгору, Виростай, мій сину. 1964...
14. Надя Ковалюк – Те, що було – того вже немає Те, що було – того вже немає. Все минуло… Залишився біль. Це поверненню не підлягає. Цьому всьому – мене ти навчив. Я навчилась латати, де рветься, Залишаючи сотні рубців. І тебе виривати із серця. Не хотілось. та ти так навчив. Я вже вмію без слів і розмови Прочитати людей по очах, Відчуваючи безпомилково, Де солодка […]...
15. Розсій всі сумління свої Стиснута душа й не має сльози. Нездійснені мрії вбивають терпіння. Немає дощу немає грози. Життя стоїть під сумлінням. Ти чикаєш на мрію, а вона не приходить. Ти давиш сльозу а вона не тече. А час потихеньку від тебе відходить. А душа як пекла так і досі пече І нехай забрали в тебе мрію. І нехай […]...
16. Дмитро Павличко – “Пахне хлібом трава… “ Пахне хлібом трава, Що купала мене з дитяти, Пахнуть хлібом слова, Що мене їх навчила мати. Пахне хлібом терпка Пісня батькової стодоли, Пахне хлібом рука, Що водила мене до школи. Пахнуть хлібом гаї, Де кохалися ми до згуби, Пахнуть хлібом твої Груди, очі, долоні, губи. Пахне хлібом маля, Що любов його народила. Пахне хлібом земля, […]...
17. Павло Мовчан – Пізня гроза Так далеко – ледве й видко, Як грози сталева нитка Пересновує туман, І луни щербатий злиток Деренчить, мов тріслий дзбан. Так далеко, що й не чути Крапель, спійманих відром. Біла марля, чорна сутінь Пеленають круглий рот… Дихай, дихай крізь весь простір, Крізь набряклу криком повсть… Бовваніє час навпроти… Крізь туман іде навпрост? І несе він, […]...
18. Борис Грінченко – Я ніч не спав Я ніч не спав,- заснуть не мав я сили, І бачив я, як зорі весняні В досвітній час і мерхли, і біліли, І потім всі погасли в далині. І як туман хвилястими клубками І воду скрізь, і землю повивав, І світ увесь з землею й з небесами, Здавалося, в тумані потопав. Туман! Туман! На сході […]...
19. Легенда, яка ще не почалася Я вже все – нарешті забув тебе, Наді мною небо, нарешті, голубе, По ночам, нарешті, я спокійно сплю, Тепер я зізнаюсь – я тебе більш не люблю, Я наче зняв з себе ці тяжкі кайдани, Тепер зосталось тільки загоїти ці рани, Нарешті, коли один зостаюсь, я не плачу, І коли дивлюсь у вікно, я тебе […]...
20. Єлизавета Замана – думки вже пахнуть весною Думки вже пахнуть весною, Хоч тільки-но явилась осінь в місто. А подушки пахнуть тобою, Хоч їх змінили вже разів зі сто. Чогось у мені тобі бракувало, Щоб стати ближче за вітер, Що так свище зухвало Між нас, навіть тепер… Я проїдаю поглядом твою спину З вікна своєї двокімнатної, Ти йшов, як завжди – без зупину […]...
21. Аліна Міщук – Пиши мені А ти пиши мені листи, вони так пахнуть зорепадом, Ці нескінченні поїзди, кричать мов хором, невпопадом, А ти пиши, коли чекання сховалося за барви днів, Коли бездумне сподівання чекає голос рідний твій. А ти пиши, коли на небі остання зірка вже зника, Коли кричить в вікно безтямно, останні пісня солов’я, Коли ти вранці досхід сонця, […]...
22. Василь Стус – Вік би не бачити й не чуть Вік би не бачити й не чуть Про тебе, скрипко чорна, А вірші йдуть, і йдуть, і йдуть, Неначе кров із горла, І пахнуть рутою, котра Уже напівзабута, І пахнуть м’ятою. добра Сам Бог мені прелютий Був зичив, даючи цей хист Проклятий – віршувати На власну голову. А зміст? А змісту не добрати. Коли топилася […]...
23. Гомін, гомін, гомін по діброві (народна пісня) Гомін, гомін, гомін по діброві, Туман поле покриває, Туман поле, поле покриває, Мати сина проганяє: “Іди, сину, іди пріч від мене, Нехай тебе орда візьме!” “Мене, мамо, мене орда знає – В чистім полі обминає”. “Іди, сину, іди пріч від мене, Нехай тебе турчин візьме!” “Мене, мамо, мене турчин знає Сріблом-злотом наділяє”. “Іди, сину, іди […]...
24. Дмитро Павличко – “Ти пахнеш, наче конюшина біла… “ Ти пахнеш, наче конюшина біла, Я ж підійшов до тебе, ніби кінь, Губами доторкнувся твого тіла, Де повно ніжних, тайних тремкотінь. Тебе не бачив я, а тільки запах Вдихнув з твого гарячого плеча, І в пахощів твоїх ласкавих залпах Спізнав – ти жінка вже, а не дівча. І я злякався – муж, а не хлопчина, […]...
25. Павло Мовчан – Архип Тесленко в Харківцях Диму, диму сьогодні в мене в хаті було. З листа до М. Грінченка В холодній хаті протяги та цвіль, Сухар щербатий, смуток звідусіль. В холодній хаті важко однувати, Аби собі зап’ястя не розтяти, І, впершися очима у вікно, Розлити зір на біле полотно… В порожній хаті хтось сльозу зронив, В порожній хаті свічку запалив, В […]...
26. Оксана Боровець – Там, де у когось крила, у тебе – лікті “добре б зараз знову опинитися у себе вдома і щоб війна скінчилася. Але у тебе більше немає домівки. Спочатку треба виграти війну, Раніше цього додому не повернешся.” © Ернест Хемінгуей, “По кому подзвін” Там, де у когось крила, у тебе – лікті. Там, де хребти у інших, у тебе – криця. Сплять на порозі равлики […]...
27. Герасим’юк Василь – Ти нарешті збагнув Ти нарешті збагнув: Ти – один. І природу прийняв як провину. Ніби жінки нома, чий ти син? І вона вже не видихне: сину. Не тебе сповивала вона, Не тебе колисала, співала Не тобі. В нас бував сумна Нова радість, яка не бувала. В нас буває така самота, Що найлегше її колисати, Притуливши до неї уста… […]...
28. Юрій Андрухович – Спокушання Лукавий біс, породжений хвалою, Липкий та сласний, сотворив туман І, зграбно зістрибнувши з аналою, Повів тебе в сади своїх оман… Ти бачив силуетів довгу свиту, Непевну і розмиту, як мара, І ти гадав, що то – картина світу Або принаймні хоч дотепна гра – Лягали на папері чемно й штивно Уламки поз, гримас, і слів, […]...
29. Я напишу для тебе листа Я напишу для тебе листа, Про глибінь бездонних очей. В цьому вірші – моя душа І мелодія тихих пісень. Як я хочу на крилах злетіть, І тебе забрати на небо. Над землею, як птах, пролетіть І у снах спуститись до тебе. Я пройду через стіни ночей, Через сотні країн пролечу, Щоб зустріти погляд очей, Щоб […]...
30. Твір на тему: Моя берізка (твір-опис процесу праці) Щодня я прокидаюсь від легенького постукування у вікно. Це будить мене красуня-берізка, струнка, висока, білокора. Я пригадую, як одного весняного ранку дідусь приніс маленький саджанець із зламаними гілками. Зібравши інструмент, дідусь почав розмічати місце для ями, а я замішував у чавунці глиняний розчин. Дідусь тим часом почав копати яму. Коли вона була готова, я, зануривши […]...
31. Одягни мене в ніч… – драч Іван Одягни мене в ніч, Одягни мене в хмари сині І дихни наді мною Легким лебединим крилом, Хай навіються сни, теплі сни лебедині, І сполоха їх місяць Тугим ясеновим веслом. Зацвіте автострада доспілими гронами, Змиє коси рожеві В пахучім любистку зоря. З твого чистого ставу Між лататтям та Оріонами Ти лебідкою плинеш у безкресі мої моря. […]...
32. Вірш Миколи Руденка – Світ крізь сльозу Світ крізь сльозу – то зовсім інший світ: Адже ж сльоза – не скельце і не лупа. Давно забута мазанка-халупа Від тебе раптом зажадає звіт. І ти їй понесеш всього себе – Туди, де забринів твій перший виток. Твого життя не вельми мудрий звиток Вона у глині вимне й прошкребе. Збагнеш: це лоно неньки, далебі […]...
33. Наталія Пиж – Пробач Ти у мене був першим, Я ж не перша у тебе Та для мене не має це значення. Хоч ми зараз не разом, Розвели нас дороги Я у тебе попрошу пробачення. Пробач милий, коханий, За любов, за страждання, За недоспані чорнії ночі. За нестерпне, болюче кохання І за мої заплакані очі. Я мовчу, я люблю […]...
34. Іван драч – Лебединий етюд Ты белых лебедей кормила, Откинув тяжесть черных кос… В. Брюсов Одягни мене в ніч, одягни мене в хмари сині І дихни наді мною легким лебединим крилом, Хай навіються сни, теплі сни лебедині, І сполоха їх місяць тугим ясеновим веслом. Зацвіте автострада доспілими гронами, Змиє коси рожеві в пахучім любистку зоря. З твого чистого ставу між […]...
35. Павло Мовчан – В негоду В ліс я йшов – мені назустріч Раптом випроставсь туман; Це – спіткання неминуче, Як рокований твій стан. Ну нічого: за тобою Небо, випите до дна, Поле, встелене габою, І продухвина вікна. За тобою попіл літа, Терпкість випитих оман, За тобою – все на світі, А попереду – туман…...
36. “Така наука, що збагне й курка” (за оповіданням “Грицева шкільна наука”) Всі ми йдемо до школи, щоб отримати знання, які допоможуть нам у житті. Саме з цією метою відправляється до школи і Гриць – герой оповідання Івана Франка. У перший же день навчання хлопчик вивчив одну фразу: “Абабагаламага”. Гриць не зрозумів ні значення цих слів, ні звідки вони, ці слова, взялися, але справно їх повторював. Провчившись […]...
37. Василь Стус – На Лисiй горi догоряє багаття нiчне На Лисiй горi догоряє багаття нiчне, I листя осiнне на Лисiй горi догоряє, А я вже забув, де та Лиса гора, i не знаю, Чи Лиса гора впiзнала б мене. Середина жовтня, пора надвечiр’їв твоїх, Твоїх недовiр i невiр i осiннього вiтру. I вже половина життя забуваеться. Грiх Уже забувається. Горе i радiсть нехитра. Середина […]...
38. Іван Франко – Тетяна Ребенщукова Старці і книжники грізно накинулись Каменувати тебе: Всіх їх некритая, непідсолоджена Правда по серці скребе. Горе сердечнеє, людське, великеє Серць їх не ткнуло брудних; Те лиш їх гніває, чом так без страху ти, Прямо стаєш перед них? Чом так покірно, так тихо, так прямо ти Йдеш, куди серце веде, Йдеш не на розкоші, йдеш, хоч […]...
39. Тіна Карабанович – І більше не пахнуть підсніжники “І більше не пахнуть підсніжники… Весна… І більше не тепло від чаю… Весна… І більше не чути кохаю… Брехня… І ще один вірш Молитвою рядків Про світло, Відбите на вістрі ножа, Іскрою впалене в лихо… Так тихо… Померла зима, А з нею і ще одна я… Зітхання і втома І вічне чекання… Чи всім дано […]...
40. Микола Руденко – Туман, туман Туман, туман… Як бинт до гнійних ран. Чи сонце вигляне хоча б у травні?.. Коли на вишки падає туман, Ми з вільним світом майже рівноправні. Що розпогодиться – нема приміт В газетній сліпо зверстаній колонці. А де він є сьогодні – вільний світ? Мо’, на Юпітері або на Сонці. Всміхаєтесь? Якщо немає крил, То й […]...