Юлька Гриценко – Із роздумів

Related posts:

1. Юлька Гриценко – Про операторів Я мовчання як солод смакую, А мобільник все плаче : “Пробач”. Та на відповідь коштів бракує, Може досить із мене нестач? Рідний номер не стану знімати. Замість голосу довгий гудок. Бо втомилась постійно читати, Я від нього сухе “все ок”. Хворе серце тріпоче у грудях. Наче в прірву летять смс. І ніколи вже разом не […]...
2. Юлька Гриценко – Осіннє Ти ввірвалась у сон вітром дужим. Календар позривав літні спогади. І блокнот вкотре падав в калюжу Серед листя, обману і здогадок. Ти втирала сльозу чистим шовком. Цілувала ранковими росами. Я без тебе жила надто довго, Тож тепер не залякуй морозами. Зацілуй мене листям опалим. Ми ж обоє у долю не віримо. Я не стихла, не […]...
3. Юлька Гриценко – Зальвовлені Покотилися спогади краплями, Наче перли намиста погублені. І старенька бруківка заплакала, Недоніжена і недолюблена. Наче громом у полі між травами Пронеслись два трамваї сполохані. І прощання здавалось забавою Для нещасних, до болю закоханих. Поміж куполів неба вечірнього, Майоріли зіниці залякані. Обіцяли навік бути вірними, А сьогодні від зради заплакали. Пронеслось “прощавай” над вокзалами, Переходами і […]...
4. Юлька Гриценко – Павутина На годиннику північ і дим цигарковий. Мовчить календар про застиглі літа. А на стелі павук: в павутину любові Доплітає розлуки з десятка до ста. Замість сонця вплітає тумани й тривоги, Замість вірності зради одвічні плете. Там, де ліжко було, простелилась дорога. Там вже й потяг, й прощання святе. Прокидаюсь, змітаю гидку павутину. За цигаркою тягнеться […]...
5. Юлька Гриценко – І я туди ж Пахнуть ранком, розмиті стандартом газети. Манить простором, шматтям забите вікно. Політична вуаль у кіно, між людей в інтернеті. Підсвідомо сьогодні вона – мій гіпноз. Сонна лампа і промені змерзлого сонця. На полиці – відксерений друг і поет. І листівки-агітки на кожному кроці, Про політику кожен відомий куплет. Огляд преси вечірній: трагедії, вибори, гроші. А про […]...
6. Юлька Гриценко – Зраджені Між здорових лиш я занедужала, Споглядаючи сонце на відстані. І якими б не були байдужими, Все одно ще лежатиму близько я. Затремтіли на віях підсніжники, А сріблясті монети розтрачені І якими б не були ми ніжними, Все одно, наче зраджені плачемо. Загубились колись між роками ми, І, здавалось, провини загладили. Та якими б не були […]...
7. Юлька Гриценко – Рай моїх мрій Рука тремтить. Малюю мить. Малюю вічність. Рядки летять: Мій сенс життя Мовчить так звично. Римую те, Моє святе, Моє солодке. Роблю дива: Мої слова Міняють нотки. Розгорну ніч. Мовчиш чи спиш? Мене не чуєш… Раптовий крик. Мій сон вже зник? Мабуть, не сплю я…...
8. Юлька Гриценко – Лист у жовтень Ти пишеш листям по асфальті Слова до спалених пісень. Кричиш про дощ на перших шпальтах, І плачеш крапкою в есе. Твоє ім’я на смак солодке Палає вогником в очах. В тобі заграли щастя нотки, Бо ти не відчай, не печаль! Хапаєш теплими руками Листи у жовтень золоті. А я синоніми шукаю, Моїх до тебе почуттів. […]...
9. Юлька Гриценко – Мені б Тебе так не любити Весняним сміхом, сонцем сита, Вже досить прагнень і бажань! Мені б сховати власний жаль, Мені б Тебе так не любити. З очей дощі вже вітер витер, І марно плакати в душі! Мені б спинитись на межі, Мені б Тебе так не любити. Солодким смутком небо вкрите, І тільки спогадів потік… Не треба щастя у житті! […]...
10. Юлька Гриценко – Про славу, квіти і псевдодрузів А що є слава? Світ ілюзій, Бурхливих оплесків букет, Широке коло псевдодрузів І псевдомрій буття гірке. А що є слава? Море втіхи, Прийоми з квітами й вином, Де псевдодрузі псевдосміхом З чужих вершин зіткали дно. А що є слава? Світло камер, Коктейль із фото та пліток, В який немитими руками Й тебе домішують шматок. А […]...
11. Художнє втілення в байках філософських роздумів Григорія Сковороди Художнє втілення в байках філософських роздумів Григорія Сковороди І. Г. С. Сковорода – видатний філософ, письменник-просвітитель XVІІІ ст. (місце письменника в українській і світовій культурі; громадянська позиція: “А мій жребій – з голяками”). ІІ. Байка як засіб художнього втілення філософських поглядів Г. Сковороди. 1. Перші байки Сковороди (викликані самим життям, явищами і фактами, вартими осміяння; […]...
12. Сюжет для серйозних роздумів (за п’єсою А. Чехова “Чайка”) Критикою байдужості, лицемірства, безідейності і бездуховності у певних прошарках суспільства пронизані твори видатного російського драматурга і майстра короткого оповідання Антона Чехова. Про нього писав М. Горький: “Ніхто не розумів так ясно і тонко, як Антон Чехов, трагізм дрібниць життя, ніхто до нього не зміг так нещадно правдиво намалювати людям ганебну і тоскну картину їхнього життя […]...
13. Монолог “Бути чи не бути?” – пік роздумів і сумнівів Гамлета Монолог “Бути чи не бути?” – пік роздумів і сумнівів Гамлета Що благородніше? Коритись долі І біль від гострих стріл її терпіти, Чи зіткнувшись в герці з морем лиха, Покласти край йому? Заснути, вмерти І все… В. Шекспір Трагедія Шекспіра, і особливо образ Гамлета, завжди викликали суперечливі відгуки. Німецький поет В. Гете пояснював трагедію героя […]...
14. Твір на тему: Строчить, наче з кулемета (твір-оповідання з елементами роздумів) Строчить, наче з кулемета (твір-оповідання з елементами роздумів) Я вважаю, що під час розмови з людиною дуже важливо вміти добирати найточніші, найпотрібніші слова та вирази. Але хіба так не буває, що й слова людина добирає наче правильні, але зрозуміти її досить важко. Учора ввечері мені зателефонував мій однокласник і сказав: “Це тобі тлфонує Петро Сидоров. […]...
15. Твір на тему: Відкрий у собі талант (твір-розповідь з елементами роздумів) Відкрий у собі талант (твір-розповідь з елементами роздумів) Я був дуже слабеньким учнем. Загалом через лінощі. Я не бачив для себе жодних “життєвих висот”. Батьки жаліли мене. Казали, що далеко не всім потрібна вища освіта. Не всім же бути вченими чи керівниками підприємств. “Знайдеш і ти, синку, своє місце у житті”, – заспокоювали мене батьки. […]...
16. Твір на тему: Як ми саджали дерево (твір-розповідь з елементами роздумів) Як ми саджали дерево (твір-розповідь з елементами роздумів) Кажуть, що людина за своє життя повинна посадити дерево, побудувати будинок і виростити дитину. Про будинки й дітей мені ще, мабуть, ранувато думати. А ось про дерева… Я не розумію, як можуть деякі хлопці обламувати на деревах живі гілки, калічити кущі. Ще коли я був зовсім маленький, […]...
17. Твір на тему: Добре жіноче серце (твір-розповідь з елементами роздумів) Добре жіноче серце (твір-розповідь з елементами роздумів) Я вважав, що всі дівчата – вередливі та пихаті. Тепер моя думка щодо них змінилася. А сталося іде так. До свята 8 Березня хлопчики нашого класу вирішили поставити сценку, щоб було цікавіше вітати дівчат. Дісталась невеличка роль і мені. Я дуже старався, але, мабуть, у мене нічого не […]...
18. Твір на тему: Моя бабуся (твір-опис із елементами роздумів) Моя бабуся (твір-опис із елементами роздумів) Моя бабуся – навдивовижу добра та чуйна людина. Незважаючи на свій вік, вона швидко й легко рухається, заразливо сміється. Здається, видатний російський письменник Л. Толстой сказав, що очі – дзеркало людської душі. І це справді так! Очі часто виказують людей брехливих, із лихим серцем. Але це – тема іншого […]...
19. Микола Вінграновський – Повернення до Львова I Десь далеко-далеко, що лиш слово домове, Десь глибоко-глибоко в стародавньому дні, Обізвався твій голос, моє місто-любове, Твоє ніжне крило пролітає в мені. В цьому нашому світі, у плинкім нощеденні, В цьому нашому світі, де доля терпка, Моє місто-любове, нам з тобою священні І світанок данила, і вечір Франка. Доки сняться нам сни, доки сняться […]...
20. Семенко Михайль – Вогники по бухті скрізь Катер дає третій гудок – Блискучий, витворний катер. Місячної ночі ми кидаємо Владивосток І рушаєм в бік, де темніє кратер. Вогники, вогники по бухті скрізь, Вода шумує, і колише хвиля. В нашім серці правда немає сліз, Мила? Місто, місто в огнях зостається ззаду. Море виблискує, тіні погляд лоскочуть. Кохана – чому ми раді, Чого серце […]...
21. Антонич Богдан-Ігор – Поема про вітрини Скляні очі кам’яниць, Над ними чола балконів, Рійний, стрійний танець Світла красок, тонів. О місто, місто, місто – Гігантний заліза та бетону тин. О місто, місто, місто – Задимлене в неба блакить Алмазними зіницями вітрин. Очі скляні кам’яниць, Над ними шильди, фасади, Мінливий реклам танець Пестить трійлом принади. О місто, місто, місто – Гігантний заліза […]...
22. Таня-Марія Литвинюк – Світ так вибрав і вирішив Світ так вибрав і вирішив – жити тобі в цей час. Ворожити на мир і війну, на обійми-набої. Світ дорослий і мудрий, він знається в цих речах. Береженого Бог береже. Бережи свого Бога. Світ так вибрав і вирішив – рухатись по кривій: Хоронити хоробрих, писати “хороші новини”… Пробачай, доки зможеш. Люби, доки поруч живі. І […]...
23. Герасим’юк Василь – Я вірші пишу Я вірші пишу Вночі в Прокураві, Я вірші пишу В татовій хаті, Доки сидять Під стіною на лаві Мої предки Вбиті й потяті. Доки сидять, Не зронивши ні слова, Доки сидять, Незворушні, незрушні, Моя душа, Як труна смерекова, Приймає прах, Вивільняючи душі. А звідки той прах, Давно зітлілий? А звідки ті душі, Давно відлетілі? І […]...
24. Дарина Брильова – Українцям Українці, любіть, живіть! Доки є в наших душах сила, Доки ми стоїмо сміливо, Нас нікому не занапастить! Поки міцно тримаємось разом, Поки Бог Україну хранить, Не згасає хай наша слава, Хай зростає народна міць!...
25. Микола Вінграновський – Синій сон у небесному морі Синій сон у небесному морі, Сплять часи, і віки, і літа. Я лечу у сіянні прозорім, Труться зорі німі об літак. Спить жадання якесь таємниче На всесвітнім святковім чолі, Тиша тишу по імені кличе, Пахне пилом і потом Землі. Пахне сіном з Чумацького Возу, Що мені сивиною сія, І тремтить, як стебло верболозу, Зачарована мрія […]...
26. Герасим’юк Василь – Все відбулося Все відбулося. Вже пора й додому. Знов, правдолюбці, бачив, слухав вас. Ви нагадали: “Бавитись не час. Все по живому, хлопче, по живому”. О, ви зуміли правду воскресити, Допоки молоді “ні се, ні те”, Й тепер з безсмертним співом летите До гнізд, в недавні роки міцно звитих....
27. Мозолевський Борис – Громи на південь відгриміли Громи на південь відгриміли. Із Громоклії п’ють воли. Ми так багато не зуміли! Ми так багато не змогли! Чи ти простиш за це нас, люде, Чи покараєш забуттям? А вже ж можливості не буде Почати заново життя. Не втішить думка сухоребра, Що наче щось і ми змогли. А Громоклія б’є у греблю, Мов каже: ви […]...
28. Сергій Жадан – Заходь за мною в сніг Заходь за мною в сніг. Тримайся міцно руки. Я б вибрався звідси, якби я міг, Ніч рвучи на шматки, Пройшов би потойбіч зими, Вийшов би поміж димів, Заговорив би серце пітьми, Якби говорити вмів. Але в цих снігах Горло п’є німоту, І голос зривається, ніби птах, Що замерз на льоту. Не переназвеш слова, Не перечекаєш […]...
29. Павло Глазовий – Маленький дачник Разом з мамою і татком на канікули в село Невеличке хлопченятко до бабусі прибуло. І до чого ж здивувалось городське те хлопченя, Як на вулиці уздріло – що б ви думали? – коня. Довго-довго із-зі тину придивлялося воно, Доки дядько вийшов з хати, верхи сів і крикнув: – Но! – дядю, коник не поїде! – […]...
30. Анна Лисенко – А якщо от прямо зараз А якщо от прямо зараз, серйозно, так дійсно не по-дитячому, То всі оці історії про принців, про “власних” і інше – казочки. Теорії, всі як одна твердять, він знайдеться, Але йде час, а от саме він чомусь не знаходиться. Може тому що міфічного саме Того, якого треба, нема? Калейдоскопом пробігають інші, і ти з надією […]...
31. Катерина Бабкіна – Cправді дитинко зі Сходу Це як наприклад питати у нього про круків Тих що над містом у вересні завжди кружляють Він посміхнеться навіщось ховаючи руки Він посміхнеться і скаже тобі Я не знаю Хто вони Може це тільки здається здалеку Місто вже стомлене сповнене вітру й туману Це все одно що питати його чи лелеки Справді зі Сходу З […]...
32. Ольга Анцибор – Рідне місто моє Я заблукала у часі і в просторі, Йду я по місту, по вулиці йду, Десь тут мій дім, і знайти його просто так, Я пошукаю і може знайду. Місто моє, таке рідне і затишне, Сквери і вулиці, річка й мости, Я заглядаю у день його завтрашній, Дім свій у ньому я хочу знайти. Та не […]...
33. Інколи корисно знати новини Ти читай ранкові газети Інколи корисно знати новини. Щоб не турбуватись де ти? І рахувати голодні години До смерті. Ти послухай стурбоване радіо Наче в морі, шукаємо хвилю. Все долаємо нікчемні стадії І даємо голодну надію. На мрії. Ти відчуй мене серед музики, Ти співай мені, я буду спати. Розсипай на прощання гудзики Пам’яті. Що […]...
34. Тодось Осьмачка – Сучасне місто лжеязиче Сучасне місто лжеязиче Мій дух відкинуло у тінь За те, що небо вічно кличе Його на дальню височінь; А люд, у злочинах упертий, Ушанував мої жалі – І я, щоб і голоду не вмерти, Пеньки корчую на селі; Аби воли спочити з плуга Ревли на той бік під бичем: Бо тут у їх шалена туга […]...
35. Герасим’юк Василь – Старовинний пейзаж Спинився. Внизу ще шуміли роки навіжені… Немов у забуте століття зайшов І стоїш. Поблизу в тумані повільно бредуть прокажені. Дзвіночки про них сповіщають, Сповільнюють вірш. І сиплеться попіл па трави старі і короткі, І подув залізний плече, як вода, відчува. Якого ще треба терпіння, Навіщо і доки? Яка ще потрібна душа І яка голова? Небесні […]...
36. Інна Орлецька – Розкажи мені вперше хлопче Розкажи мені вперше хлопче солодкогубий Колискову ніжності на ніч я не засну Доки вітер приносить звістку з могил що грудень Поза межами воєн оголосив весну Доки ти теплошкірий поруч й хоробросерций Бережеш від віхоли вибухів сни та дні Я замкну розпечений подих квінтами терцій На твоїй розміченій картою куль спині Я все знаю хлопче ці […]...
37. Микола Руденко – Правнукові Правнуче мій! Ти один з юнаків Тих, за яких ми в боях помирали. Вийди до мене з майбутніх віків – Вийди, піднявши космічне забрало. Все ми спалили заради мети – Все, що лишилось від світу старого. Бога відкинули – богом став ти. В тебе ми вірили гордо і строго. Вірили так, що спікались вуста. Гуснула […]...
38. Серед темної ночі – Глазовий Павло Серед ночі Київ Криється туманом. Розмовляє вітер З бронзовим Богданом. – Облітав я,- каже,- Вулиці всі чисто. Як змінився Київ, Це прадавнє місто! Де вітри гуляли, Там нові квартали… А Богдан зітхає: – Що там ті квартали… Нині і кияни Зовсім інші стали. Я сто літ на площі Днюю і ночую, Але дуже рідко Рідну […]...
39. А все ж минулого тепер і не існує Кожен по свому стежкою простує, З наступним кроком далі йде. А все ж минулого тепер і не існує, І ідентично сонце не зійде. Кожен тримає в серці пережиту мить І мріє повернутися до неї. За кінчика хоча б уже схопить, Та час уривки вже не склеє. Кожен і далі милий голос чує. Шукає в спогадах […]...
40. Микола Вінграновський – Сонет Зоря над містом піднімає весла. Зоря чекає, доки тиша скресне, Доки присплять дівчата свої весни, Доти зоря над містом не шелесне. Зоря над містом зібрана і чемна, Зоря над містом точна і знаменна, Зоря над містом хлібом пахне темним – Найкраще в світі пахне хліб печений. Така зоря в своїм промінні чесна, Така зоря із […]...